Ухвала

від 11.06.2015 по справі 5011-38/11131-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

11.06.2015Справа № 5011-38/11131-2012 За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУА Технікс"

на дії Міністерства юстиції України

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУА Технікс"

про стягнення 31 883,82 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача (скаржника) - Мамчур А.П. - представник, довіреність б/н від 01.12.2014;

Від ВДВС - Микитин О.С. - представник, довіреність б/н від 04.06.2015;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про: 1) розірвання договору №25 від 30.06.09р. у зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо передачі у власність та надання послуг по встановленню обладнання у строк, зазначений договором; 2) стягнення 26863,98 грн. передоплати за обладнання та послуги згідно договору №25 від 30.06.09р. та 4969,84 грн. інфляційних втрат.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №25 від 30.06.09р., відповідно до якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача обладнання та надати послуги по встановленню обладнання, а позивач оплатити обладнання та послуги згідно умов даного договору, проте відповідач обладнання не поставив та відповідно послуги не надав у зв'язку з чим повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. Також позивач просив розірвати вказаний договір.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 позовні вимоги задоволено частково та присуджено розірвати договір № 25 від 30.06.09р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТУА Технікс"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУА Технікс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" заборгованість в сумі 26863,98 грн. та судовий збір в сумі 2429,10 грн.

Постановою Апеляційного господарського суду міста Києва від 22.01.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ТУА Технікс" рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2012 залишено без змін.

23.10.2012 Господарським судом міста Києва видано відповідно наказ на виконання рішення від 12.10.2012 у справі 5011-38/11131-2012.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2013 постанову Апеляційного господарського суду міста Києва від 22.01.2013 у справі № 5011-38/11131-2012 залишено без змін.

08.04.2011 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю "ТУА Технікс" подано заяву на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, в якій просить суд поновити строки на оскарження бездіяльності працівників Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві та зобов'язати останнього винести постанову про зняття арештів з майна та банківських рахунків Скаржника накладених в рамках виконавчого провадження № 34958391 щодо виконання наказу у справі № 5011-38/11131-2012 виданого Господарським судом міста Києва від 23.10.2012.

У вищевказаній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУА Технікс" зазначає, що постановою про повернення виконавчого документа від 08.11.2013р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві стягувачеві повернуто наказ Господарського суду міста Києва від 23.10.2012р. у зв'язку з відсутністю майна у боржника, та крім того, державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві в постанові про повернення виконавчого документу стягувачеві в рамках виконавчого провадження № 34958391 не зазначив про скасування раніше накладених арештів на грошові кошти у банківських установах та рухоме майно скаржника відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 дану скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.05.2015.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.05.2015 здійснено заміну Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві його правонаступником - Міністерством юстиції України та призначено розгляд скарги на 27.05.2015.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва від 27.05.2015 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУА Технікс" на дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві у справі № 5011-38/11131-2012 передано для розгляду судді Селівону А.М., у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б..

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.05.2015 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУА Технікс" на дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві у справі № 5011-38/11131-2012 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 11.06.2015.

У судове засідання 11.06.2015 з'явився уповноважені представники відповідача і ВДВС.

Уповноважений представник позивача у судове засідання 11.06.2015 не з'явився.

Доказів отримання позивачем ухвали суду у справі від 27.05.2015 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103034551557, в якому зазначено, що 04.06.2015 поштове відправлення вручено за довіреністю у відділенні поштового зв'язку "Київ 38".

Клопотання від представників відповідача та ВДВС про здійснення фіксації судового засідання технічними засобами до суду не надходило. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

До початку судового засідання 11.06.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва представником ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві надано копії виконавчого провадження за вих. № ЗВП ЄДРВП 46683624 від 28.05.2015. Копії зазначеного виконавчого провадження долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні представником боржника подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 11.06.2015 та пояснення б/н від 26.05.2015 щодо заявлених у скарзі вимог. Клопотання судом задоволено, матеріали разом з поясненнями долучено до матеріалів справи.

Розглянувши наявні матеріали справи та подану скаргу судом зазначено, що скарги на дії чи бездіяльність Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржувальної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня коли дія мала бути вчинена. (ч. 1 ст.121-2 ГПК України)

Відповідно до п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Законодавцем передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статей 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

У силу ст. 124 Конституції України, ст.115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У силу ст. 12 названого Закону сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України "Про виконавче провадження" та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Закон України "Про виконавче провадження", який є спеціальною нормою, не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.03., стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Судом встановлено за матеріалами скарги, що 08.11.2013 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції було винесено постанову ВП № 34958391 про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою наказ Господарського суду міста Києва №5011-38/11131-2012 від 23.10.2012 повернуто ТОВ "Український стандарт" на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" з посиланням на те, що в ході виконання даного виконавчого документа майна та коштів, які належать боржнику і на які у відповідності до вимог чинного законодавства України можливо звернути стягнення - не виявлено.

Така підстава для повернення виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, як відсутність у боржника майна та коштів, які належать боржнику і на які у відповідності до вимог чинного законодавства України можливо звернути стягнення, передбачена положеннями п. 2 частини 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12. № 512/5, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження). При цьому при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника. Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

При цьому судом встановлено, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в постанові про повернення виконавчого документу стягувачеві від 08.11.2013 в рамках ВП № 34958391 в ході проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 23.10.2012 по справі №5011-38/11131-2012 майна, належного боржнику і на яке можливо звернути стягнення, не виявлено. Заходи, здійснені державним виконавцем щодо розшуку майна боржника, виявились безрезультатними: виходом державного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі встановлено, що за даною адресою боржник не знаходиться, про що складено відповідний акт. Згідно повідомлення банку грошові кошти на рахунках боржника відсутні, за повідомленням УДАІ м. Києва за боржником автотранспортні засоби та майно на праві власності не зареєстровано, до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів рухомого майна внесено обтяження. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

На підставі абзацу третього п. 9.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що якщо обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є такими, що триває в часі.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Представником ВДВС не надано жодних доказів на спростування обставин викладених заявником у скарзі, своєї правової позиції щодо поданої скарги не висловлено.

Пунктом 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Згідно зі ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про правомірність доводів скаржника та обґрунтованість поданої ТОВ "ТУА Технікс" скарги на бездіяльність ВДВС Оболонського районного управління юстиції в м. Києві в частині вирішення питання щодо зняття арешту, накладеного на майно боржника в межах виконавчого провадження № 34958391 з виконання наказу господарського суду м. Києва від 23.10.2012 по справі № 5011-38/11131-2012.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу ТОВ "ТУА Технікс" б/н від 25.03.2015 задовольнити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві щодо зняття арештів з майна та банківських установ ТОВ "ТУА Технікс", накладених в межах ВП №34958391 щодо виконання наказу господарського суду м. Києва від 23.10.2012 по справі №5011-38/11131-2012.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві винести належним чином оформлену постанову про зняття арешту з усього майна та коштів, що містяться на рахунках боржника - ТОВ "ТУА Технікс" в банківських установах, накладеного постановами про арешт коштів боржника від 13.12.12 р. та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.11.2013 в межах ВП № 34958391.

Суддя А.М. Селівон