Постанова

від 11.06.2013 по справі 5017/3260/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Справа № 5017/3260/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2013р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 01.02.2013р. по справі № 5017/3260/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сангрия",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2013р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сангрия", припинено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сангрия", кредиторську заборгованість банкрута списано як безнадійну, припинено повноваження ліквідатора банкрута - Іванової Ірини Володимирівни, припинено провадження по справі тощо.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2013р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Одеської області від 01.02.2013р. залишено без змін.

Державна податкова інспекція у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2013р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 01.02.2013р. скасувати, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2012р. порушено провадження по справі про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сангрия" в порядку, передбаченому ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду).

Постановою господарського суду Одеської області від 04.12.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сангрия" визнано банкрутом, відкрито відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сангрия" ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Іванову Ірину Володимирівну, припинено повноваження органів управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Сангрия" щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, зобов'язано ліквідатора в п'ятиденний строк подати оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сангрия" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у офіційному друкованому органі (газети "Голос України" чи "Урядовий кур'єр") з метою виявлення всіх кредиторів, докази подачі оголошення надати суду.

В газеті "Голос України" від 12.12.2012р. опубліковано оголошення про визнання ТОВ "Сангрия" банкрутом та відкриття відносно боржника ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2012р. Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси звернулась до господарського суду Одеської області з заявою до ТОВ "Сангрия" про визнання кредиторських вимог у розмірі 4 673, 32 грн., які ліквідатором були визнані та погашенні у повному обсязі, про що свідчать квитанції №ПН1194 від 01.02.2013р. та №ПН1198 від 01.02.2013р.

22.01.2013р. голова ліквідаційної комісії ТОВ "Сангрия" Іванова І.В. подала до господарського суду Одеської області звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Сангрия" та припиняючи провадження по справі на підставі п.6 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ліквідатором виконані вимоги розділу ІІІ Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з ліквідаційного балансу вбачається, що у банкрута активи та пасиви відсутні, тому наявні всі підстави для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідації банкрута та припинення провадження по справі.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Відповідно ч. 2 ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Необхідними передумовами для звернення з заявою на підставі ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутство" є дотримання боржником ст.ст.105, 110 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.60 Господарського кодексу України.

Зокрема, статтею 105 ЦК України передбачено:

учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення;

учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи;

з моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється;

комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи;

комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Згідно частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Статтею 60 Господарського кодексу України встановлено, що ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги Закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника; публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, проведення аналізу активів та пасивів боржника зі складанням проміжного ліквідаційного балансу та його затвердження відповідно до ст.111 ЦК України, після чого можливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів та звернутися до господарського суду з відповідною заявою. Звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.06.2011р. загальними зборами учасників ТОВ "Сангрия" було прийнято рішення про ліквідацію товариства, так як в результаті проведеної інвентаризації не виявилось достатніх коштів для погашення вимог кредиторів, а саме, існуючого боргу у підприємства перед кредитором в розмірі 728650,50 грн.

Оголошення з інформацією про прийняття засновником боржника рішення про ліквідацію товариства, розміщено в "Бюлетені державної реєстрації" №182(17) від 24 червня 2011р.

12.11.2012р. голова ліквідаційної комісії ТОВ "Сангрия" звернулась до господарського суду із заявою про порушення провадження по справі про банкрутство відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент звернення із заявою), зазначивши про відсутність майна у боржника для погашення вимог кредиторів.

Також, до заяви ліквідатора про порушення справи про банкрутство доданий проміжний ліквідаційний баланс.

Як вбачається з матеріалів справи, проміжний ліквідаційний баланс ТОВ "Сангрия" складений станом на 30.09.2011р., в той час, як із заявою про порушення провадження по справі голова ліквідаційної комісії звернувся в листопаді 2012р., тобто більше чим через рік. Проте, проміжний ліквідаційний баланс підприємства не був складений на момент звернення заявника до суду.

Крім цього, як зазначив в своїй заяві голова ліквідаційної комісії боржника та встановили суди, у підприємства існує борг перед кредитором ФОП Томашевським О.М. в розмірі 728650,50 грн.

Однак, суди не перевірили, чи відповідає проміжний ліквідаційний баланс банкрута вимогам ст. 111 ЦК України, чи відображений в проміжному ліквідаційному балансі саме борг кредитора ФОП Томашевського О.М. в сумі 728650,50 грн.

Як вбачається з проміжного ліквідаційного балансу, у підприємства обліковується дебіторська заборгованість.

Однак, суди попередніх інстанцій не перевірили чи були ліквідатором вжиті заходи із виявлення та повернення дебіторської заборгованості, не з'ясували відомості щодо активів боржника, вартість яких перевищує розмір кредиторської заборгованості.

Дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи.

Оскільки надані боржником документи не дозволяють встановити реальний розмір активу та пасиву боржника, розмір кредиторської заборгованості, не можливо і з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів та вжиття заходів щодо повернення дебіторської заборгованості.

Крім цього, суди попередніх інстанцій не встановили, чи було повідомлено головою ліквідаційної комісії про ліквідацію боржника персонально у письмовій формі явних кредиторів, а саме, кредитора ФОП Томашевського О.М., у встановлений законом строк.

Відповідно до абзацу 4 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

На відміну від загальної процедури банкрутства, правомірність порушення провадження по справі в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Водночас, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, суди попередніх інстанцій на вказані вимоги закону уваги не звернули та не встановили, чи були виконані заявником всі передбачені законом дії, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чи відповідає проміжний ліквідаційний баланс банкрута вимогам ст. 111 ЦК України, чи було повідомлено головою ліквідаційної комісії про ліквідацію боржника персонально у письмовій формі явних кредиторів, отже, суди не провели аналізу активів та пасивів боржника та належним чином не з'ясували питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Згідно із ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувані судові рішення прийняті без повного та всебічного дослідження всіх суттєвих обставин справи, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа направленню на розгляд до суду першої інстанції.

При розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи та встановити наявність підстав для порушення провадження по справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сангрия" в порядку, передбаченому ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2013р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 01.02.2013р. по справі № 5017/3260/2012 скасувати.

Справу № 5017/3260/2012 направити на розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.