Постанова
від 06.06.2013 по справі 812/1105/13-а
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2013 року Справа № 812/1105/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мирончук Н.В.

за участі секретаря - Стройній О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Корольової О.В.

відповідача - Шеховцова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Лелека" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.11.2012 року № 000222310 та № 0002232310,-

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Лелека" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.11.2012 року № 000222310 та № 0002232310.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з 22.10.2012 р. по 02.11.2012 р. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області на підставі наказу № 1073 від 22.10.2012 року проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка TOB «ТД «Лелека» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з приватним підприємством «АРТ-КОР» за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами податкової перевірки був складений акт №2010/22-2/34279915 від 09.11.2012 року, на який TOB «ТД «Лелека» надало свої заперечення.

На підставі акту перевірки TOB «ТД «Лелека» були видані податкові повідомлення-рішення.

1. Податкове повідомлення-рішення №0002222310 від 27.11.2012 року, згідно якого встановлено порушення TOB «ТД «Лелека» п. 138.1, п. 138.2 статті 138, пп.139.1.0 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, у зв'язку з чим занижена сума податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 3002,00 грн.

2. Податкове повідомлення - рішення № 0002232310 від 27.11.2012 року, згідно якого встановлене порушення TOB «ТД «Лелека» п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пч 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, у зв'язку з чим занижена сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 23989,00 грн., та визначені штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 5997,25 грн.

TOB «ТД «Лелека» була подана первинна скарга від 04.12.2012 року №1128 з питання незгоди з вищезазначеними податковими рішеннями до Державної податкової служби у Луганській області. Рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПС у Луганській області від 16.01.2013 року, податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга не задоволена.

На думку позивача, відповідачем при перевірці не вивчено та не досліджено, чи викликані фінансово-господарськими операціями з ПП «Арт-Кор» зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі TOB «ТД «Лелека». Під час перевірки позивачем були надані перевіряючим всі необхідні документи, що підтверджують факт отримання та оприбуткування, технічного обслуговування та ремонту обладнання.

На думку позивача, у висновках та сторінці 7 Акту перевірки, зроблених ДПІ на підставі акту Ленінської МДПІ у м. Луганську про неможливість проведення зустрічної звірки від 24.09.2012 року №4/15-300/24844228 суб'єкта господарювання ПП «АРТ-КОР» з питань підтвердження господарських відносин з контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень-вересень 2011 року та відсутності ПП «АРТ-КОР» за юридичною адресою, стосовно взаємовідносин між TOB «ТД «Лелека» та ПП «АРТ-КОР» неможливо встановити нереальність здійснення господарських операцій з надання послуг між зазначеними підприємствами за серпень-вересень 2011 року тому, що послуги надавалися у серпні-вересні 2011 року, а перевірка ПП «АРТ-КОР» була здійснена лише у вересні 2012 року. Таким чином, встановлення факту відсутності за місцезнаходженням ПП «Арт-Кор» у вересні 2012 р. не може бути належним доказом нереальності та неспроможності здійснення господарської діяльності ПП «Арт-Кор» у серпні-вересні 2011 р.

В підтвердження факту відсутності у ПП «АРТ-КОР» фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, у висновках акту перевірки міститься посилання на довідку 1-ДФ за IV квартал 2011 року від 09.02.2012 р. №1553364, згідно з якою на підприємстві працювала - 1 особа.

Позивач вважає, що визначення зазначеною довідки у якості доказу неприпустиме, у зв'язку з тим що послуги ПП «АРТ-КОР» були надані TOB «ТД «Лелека» у III кварталі, а не у IV кварталі за який надана довідка, тобто за цей період могли бути здійснені зміни у господарчій діяльності ПП «АРТ-КОР», звільнений штат працівників. Так, як відповідно до Додатку №5 до Договору № 183/03-11/672ТО/12/Л від 01.05.2011 року та Додатку № 5 до Договору №181/02-11/570ТО/12/Л визначено список відповідальних осіб з боку ПП «АРТ-КОР» за проведення сервісного технічного обслуговування та ремонту холодильного обладнання, а саме: 1)ОСОБА_3 - управляючий сервісною службою; 2) ОСОБА_4 - зам. управляючого сервісною службою; 3) ОСОБА_5 - відповідальний за організацію сервісних бригад.

Позивач вказує, що йому відомо, що в ПП «АРТ-КОР», в тому числі з серпня по вересень 2011 року працювало щонайменше 30 осіб. Ці дані можна перевірити, піднявши звіт ПП «АРТ-КОР» за формою №1-ДФ за III квартал 2011 року.

Доказів підтвердження скасування державної реєстрації або анулювання свідоцтва ПДВ на час вчинення зазначених у акті перевірки господарських операцій, ПП «Арт-Кор», перевіряючими у акті перевірки не зазначено.

З приводу відсутності достатніх підстав для підтвердження факту здійснення операцій з поставки товару між TOB «ТД «Лелека» та ПП «АРТ-КОР» позивач зазначив наступне.

Факт поставки товару (обладнання) підтверджується наступними документами.

Договорами поставки №511/6.4/621П/12/Л від 05.04.2011 року; №512/6.2./620П/04/Л; №514/6.4./638Л1/12/Л от 11.04.2011 p., податковими накладними №1289 від 19.08.2011 p.; №1198 від 11.08.2011; №1199 від 11.08.2011 p.; видатковими накладними №1405 від 31.08.2011 р.;№1406 від 31.08.2011 р.; №1407 від 31.08.2011 p.; №1408 от 31.08.2011 р.;№1422 від 12.09.2011 р.; та платіжними дорученнями № 43436 від 19.08.2011 p.; №39433 від 11.08.2011 р;№41139 від 11.08.2011 р.

Відповідно до п. 2.2. та п. 2.3. вищезазначених договорів поставки, TOB «ТД «Лелека» оплачено товар з врахуванням його доставки та монтажу, а тому складання товарно-транспортних накладних, які не були виписані та надані постачальником в зазначеному випадку не залежить від волі покупця товару. Також, як вважає позивач, жодним нормативно-правовим актом не визначено, що саме товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснювало їх відпуск та для оприбуткування товарів підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.

Як вважає позивач, реальність господарських операцій TOB «ТД «Лелека» з ПП «АРТ-КОР» підтверджується договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-виконаних робіт, платіжними документами, які були надані ДПІ TOB «ТД «Лелека» для проведення невиїзної документальної перевірки, а також фактичною наявністю зазначеного обладнання у магазинах TOB «ТД «Лелека» та його наявності на балансі підприємства. Вказані документи досліджувалися перевіряючими ДПІ під час проведення перевірки, та зауважень до цих документів у акті перевірки не зазначено. На думку позивача, саме ці документи є документами первинного бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Підтвердженням наявності на балансі підприємства зазначеного обладнання є накази про визнання об'єкту основних засобів-активом: №57 від 31.08.2011 року, №58 від 31.08.2011 p., №59 від 31.08.2011 року,№60 від 31.08.2011 року; №67 від 30.09.2011 року.

Наявність або відсутність аналогічних товарів, отриманих у період взаємовідносин з ПП «Арт-кор» від інших постачальників, при перевірці, перевіряючими не встановлювалося.

Відсутність товару, отриманого від ГШ «Арт-кор» у TOB «ТД «Лелека» не встановлювалося і не фіксувалося, ревізії TOB «ТД «Лелека» не здійснювалося.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати протиправними дії та скасувати ППР від 27.11.2012 року № 0002222310 про сплату 3002,00грн. податку на прибуток підприємства та № 0002232310 про сплату 23989,00грн. податку на додану вартість та 5997,25 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції (штрафу).

Представник позивача під час судового засідання позов підтримав у повній мірі, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача під час судового засідання проти позову заперечив, надав суду заперечення в якому зазначив, що до перевірки та під час її проведення позивачем не були надані документи, що підтверджують транспортування, а саме ТТН та подорожні листи. На підставі чого представник відповідача просить суд у задоволені позову відмовити в повній мірі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.6. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Пунктом 86.4 ст.86 ПК України передбачено право платника податку на надання заперечень на акт перевірки, що тягне за собою особливий порядок та строк прийняття податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Згідно з п.86.8 ст.86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТД «Лелека» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 03.04.2006 року за № 1 382 102 0000 008212 (том 1 а.с.15).

Відповідач взятий на облік у ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську як платник податків з 03.04.2006 року за №05902 (том 1 а.с.29) та є платником податку на додану вартість з 12.04.2006 року (том 1, а.с.30).

На підставі наказу ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганська від 22.10.2012 року №1073 (том 1, а.с.35) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТД «Лелека» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Арт-Кор» за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт №2010/22-2/34279915 від 09.11.2012 року (том 1 а.с.36-46).

За висновками перевірки встановлено порушення ТОВ «ТД «Лелека» п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року, всього на суму 23989,00грн. та п.138.1, п.138.2, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток ІІІ квартал 2011 року на загальну суму 3002,00грн.

До цих висновків відповідач дійшов з наступних підстав.

ТОВ «ТЛД «Лелека» у серпні, вересні 2011 року мав взаємовідносини з МПП «Арт-Кор», з яким були укладені договори:

- договір постачання та монтажу холодильного обладнання з ПП «Арт-Кор» № 511/6.4/621П/12/Л від 05.04.2011 року. Згідно умов договору: ПП «Арт-Кор» зобов'язується поставити торгівельне обладнання та здійснити його монтаж;

- договір постачання та монтажу обладнання з ПП «Арт-Кор» №512/6.2/620П/04/Л від 11.04.2010 року зі специфікаціями. Згідно умов цього договору: ПП «Арт-Кор» поставляє та здійснює монтаж торгівельного обладнання;

- договір постачання та монтажу холодильного обладнання з ПП «Арт-Кор» №/511/6.4/638П/12/Л від 11.04.2011 року. Згідно умов договору: ПП «Арт-Кор» зобов'язується поставити обладнання для підігріву води та здійснити його монтаж;

- договір про технічне обслуговування, супроводжування і ремонт холодильного обладнання з ПП «Арт-Кор» № 181/02-11/570ТО/12/Л від 01.02.2011 року. Згідно умов цього договору: ТОВ «ТД «Лелека» замовляє та оплачує, а ПП «Арт-Кор» виконує комплекс робіт по технічному обслуговуванню, супроводжуванню та ремонту холодильного обладнання;

- договір про сервісне обслуговування і ремонт холодильного обладення з ПП «Арт-Кор» №183/03-11/672ТО/12/Л від 01.05.2011 року. Згідно умов договору, ТОВ «ТД «Лелека» замовляє та оплачує, а ПП «Арт-Кор» виконує комплекс робіт по технічному обслуговуванню, супроводженню та ремонту холодильного обладнання.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. ТОВ «ТД «Лелека» затрати на технічне обслуговуванню, ремонт обладнання, придбання малоцінних та швидкозношуваних предметів були включено до складу витрат декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на загальну суму 13053,00грн. В ході перевірки ТОВ «ТД «Лелека» не було надано документи, що підтверджують факт здійснення транспортних перевезень товарів. В ході проведення перевірки не встановлено наявність відповідних документів, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товарів.

ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська посилається на лист від Ленінської МДПІ у м. Луганську від 24.09.2012 року №994/15-300/24844228 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єктів господарювання ПП «Арт-Кор» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень-вересень 2011 року. В зазначеному акті вказано, що згідно податкової декларації з ПП за ІV квартал 2011 року, валові доходи підприємства становлять 25 025 666,00 грн., до сплати в державний бюджет 4424,00грн. Основні фонди відсутні. Встановлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться. Також зазначено, що ПП «Арт-Кор» фактично не могло виконувати та здійснювати фінансово-господарську діяльність, направлену на отримання прибутку, а отже відсутні факти реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства з серпень-вересень 2011 року та безпідставного формування податкового зобов'язання з ПДВ по операціям з продажу товарів (робіт послуг) на загальну суму ПДВ 148919,36 грн., та податкового кредиту на суму 144134,36 грн. за серпень-вересень 2011 року.

На підставі акту перевірки № 2010/22-2/34279915 від 09.11.2012 року ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська були винесені податкові повідомлення - рішення від 27.11.2012 року № 0002222310 з податку на прибуток яким збільшено суму грошового зобов'язання на 3002,00 грн., з яких 3002,00 грн. - основний платіж (а.с.32), та №0002232310 з податку на додану вартість, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 29986,25 грн., з яких 23989,00,00 грн. - основний платіж, 5997,25 грн. - штрафні санкції (а.с.33).

Зазначені дії відповідача визначаються положенням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, згідно з яким контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено належними доказами, що між ТОВ «ТД «Лелека» та ПП «Арт-Кор» були укладені договори від 05.04.2011 року № 511/6.4/621П/12/Л, від 11.04.2011 року №512/6.2/620П/04/Л, від 514/638П/12/Л від 11.04.2011 року, від 11.04.2011 року № 514/6.4/638П/12/Л, від 01.02.2011 року № 181/02-11/570ТО/12/Л, від 01.05.2011 року №183/03-11/672ТО/12/Л на поставку, монтаж та обслуговування холодильного обладнання (том 1 а.с.55-98).

В рамках виконання даних договорів підприємствами виписані відповідні видаткові та податкові накладні:

- податкова накладна від 17.08.2011 року №1260 на підставі договору про надання послуг від 01.02.2011 року №181/02-11 на суму 4600,00грн., з яких 766,67грн. - ПДВ (а.с.100 т.1);

- податкова накладна від 17.08.2011 року №1261 на підставі договору про надання послуг від 01.05.2011 року №181/03-11 на суму 500,00грн., з яких 83,33грн. - ПДВ (а.с.101 т.1);

- податкова накладна від 02.08.2011 року №1174 на підставі договору про надання послуг від 20.07.2011 року №ЕТО00001247 на суму 2279,00грн., з яких 379,84грн. - ПДВ (а.с.102 т.1);

- податкова накладна від 02.08.2011 року №1175 на підставі договору про надання послуг від 26.07.2011 року №ЕТО00001347 на суму 3958,45грн., з яких 659,74грн. - ПДВ (а.с.103 т.1);

- податкова накладна від 02.08.2011 року №1172 на підставі договору про надання послуг від 14.07.2011 року №ЕТО00001205 на суму 1105,00грн., з яких 184,17грн. - ПДВ (а.с.104 т.1);

- податкова накладна від 02.08.2011 року №1173 на підставі договору про надання послуг від 16.07.2011 року №ЕТО00001234 на суму 4239,00грн., з яких 706,50грн. - ПДВ (а.с.105 т.1);

- податкова накладна від 19.08.2011 року №1289 на підставі договору поставки від 05.04.2011 року №511/6.4 на суму 61125,95грн., з яких 10187,66грн. - ПДВ (а.с.107 т.1);

- податкова накладна від 11.08.2011 року №1198 на підставі договору поставки від 11.04.2011 року №512/6.2 на суму 51421,87грн., з яких 8570,31грн. - ПДВ (а.с.108 т.1);

- податкова накладна від 11.08.2011 року №1199 на підставі договору поставки від 11.04.2011 року №514/6.4 на суму 14642,30грн., з яких 2440,39 грн. - ПДВ (а.с.109 т.1);

- податкова накладна від 29.09.2011 року №1385 на підставі договору поставки від 01.05.2011 року №183/03-11 на суму 500,00грн., з яких 83,33 грн. - ПДВ (а.с.110 т.1);

- податкова накладна від 29.09.2011 року №1384 на підставі договору поставки від 01.02.2011 року №181/02-11 на суму 3600,00грн., з яких 600,00 грн. - ПДВ (а.с.111 т.1);

- податкова накладна від 20.09.2011 року №1346 на підставі договору поставки від 18.08.2011 року на суму 550,00грн., з яких 91,67 грн. - ПДВ (а.с.112 т.1);

- податкова накладна від 16.09.2011 року №1341 на підставі договору поставки від 05.08.2011 року на суму 150,00грн., з яких 25,00 грн. - ПДВ (а.с.113 т.1);

- видаткова накладна №1405 від 31 серпня 2011 року на підставі договору від 11.04.2011 року №512/6.2 на суму 24703,00грн., з яких 4117,17 грн. - ПДВ (а.с.121 т.1);

- видаткова накладна №1406 від 31 серпня 2011 року на підставі договору від 11.04.2011 року №512/6.2 на суму 42063,64грн., з яких 7010,61 грн. - ПДВ (а.с.122 т.1);

- видаткова накладна №1407 від 31 серпня 2011 року на підставі договору від 11.04.2011 року №512/6.2 на суму 3324,00грн., з яких 554,00 грн. - ПДВ (а.с.123 т.1);

- видаткова накладна №1408 від 31 серпня 2011 року на підставі договору від 11.04.2011 року №512/6.4 на суму 131559,62грн., з яких 21926,60 грн. - ПДВ (а.с.124 т.1);

- видаткова накладна №1422 від 12 вересня 2011 року на підставі договору від 11.04.2011 року №512/6.4 на суму 27866,60грн., з яких 4644,43 грн. - ПДВ (а.с.125 т.1);

- видаткова накладна №1405 від 31 серпня 2011 року на підставі договору від 11.04.2011 року №512/6.2 на суму 24703,00грн., з яких 4117,17 грн. - ПДД (а.с.121 т.1);

Реальність господарських операцій ТОВ «ТД «Лелека» з ПП «Арт-Кор» підтверджується актами приймання-виконаних робіт, актами наданих послуг, платіжними документами (а.с.115-120, 126-142 т.1).

Також, на підтвердження наявності обладнання у ТОВ «ТД «Лелека» в матеріалах справи містяться накази про визнання об'єкту основних засобів-активів №57 від 31.08.2011 року, №58 від 31.08.2011 року, №59 від 31.08.2011 року, №60 від 31.08.2011 року, №67 від 30.09.2011 року (а.с.143-147 т.1).

Відповідно положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11. 2011р. № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 ПК України.

Отже, зі змісту наведених норм слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відновідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України, слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995 р. № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Ознаками останньої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

Тобто реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України, в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Суд зазначає, що представником відповідача не було надано доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем первинні документи були оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на формування валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими Податковий Кодекс України пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та сум витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків, передбачених п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, які не передбачають такої реєстрації.

Судом були досліджені документи ТОВ «ТД «Лелека», які підтверджують фактичне здійснення ним господарських операцій з контрагентом - ПП «Арт-Кор». Ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення операцій або висновку про їх нездійснення, зміни в активах та зобов'язаннях позивача.

Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах. Представником відповідача не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

Придбання (використання) певного виду товару суб'єктом господарської діяльності повинно бути характерним для виробничої діяльності такого платника податку, що є однією з ознак підтвердження реальності вчинення господарських операцій, підтвердження використання в господарській діяльності відповідних товарів; наявність відповідної господарської мети при придбанні певного виду товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про протиправне заниження позивачем суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та суми податкового зобов'язання з ПДВ заснований на тому, що правочин, укладений між позивачем та вищезазначеними контрагентам має ознаки "нікчемності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочин визнається нікчемним, якщо підстави такої нікчемності прямо встановлені законом.

Право на податковий кредит та право на декларування понесених витрат особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку «не знав і не міг знати».

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Вказана позиція викладена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11, від 01.10.2012 року № К/9991/42373/12 та від 15.10.2012 року у справі № К/9991/49494/12.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки позивача висновків щодо порушення останнім вимог податкового законодавства в частині сформування податкового кредиту та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік у зазначені періоди, відповідно до вимог чинного законодавств, а тому висновки податкової інспекції щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 3002,00 грн., та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 23989,00 грн. та 5997,25 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штрафи) , які призвели до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Лелека" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення № 000222310 від 27.11.2012 року № 0002232310 від 27.11.2012 року підлягають задоволенню в повній мірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Лелека" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення № 000222310 від 27.11.2012 року № 0002232310 від 27.11.2012 року задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби та скасувати податкове повідомлення-рішення №000222310 від 27.11.2012 року про сплату 3002,00грн. податку на прибуток підприємства.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби №0002232310 від 27.11.2012 року про сплату 23989 грн. податку на додану вартість та 5997,25 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції (штрафу).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складений та підписаний 11 червня 2013 року.

Суддя Н.В. Мирончук

СудЛуганський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення06.06.2013
Оприлюднено14.06.2013
Номер документу31812655
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —812/1105/13-а

Ухвала від 10.07.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 16.08.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Моторний О.А.

Ухвала від 22.07.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 10.07.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 26.06.2013

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

Н.В. Мирончук

Ухвала від 26.02.2013

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

Н.В. Мирончук

Ухвала від 26.02.2013

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

Н.В. Мирончук

Постанова від 06.06.2013

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

Н.В. Мирончук

Постанова від 06.06.2013

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

Н.В. Мирончук

Ухвала від 08.02.2013

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

Н.В. Мирончук

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні