Ухвала

від 22.07.2013 по справі 812/1105/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Мирончук Н.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року справа №812/1105/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенко М.М.

при секретарі судового засідання: Левченко Г.О.

за участю представників:

від позивача: Корольова О.В. - за дов. від 16 січня 2013 року

від відповідача: Шеховцова О.О.- за дов. від 26 червня 2013 року

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 6 червня 2013 року (повний текст складений та

підписаний 11 червня 2013 року)

по адміністративній

справі № 812/1105/13-а (суддя Мирончук Н.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Лелека»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-

рішень від 27 листопада 2012 року № 0002222310 та

№ 0002232310, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року у справі № 812/1105/13-а в повному обсязі задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженню відповідальністю «ТД» «Лелека» (надалі товариство, позивач у справі) до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби (надалі податковий орган, інспекція, відповідач у справі), внаслідок чого визнані протиправними дії та скасовані податкове повідомлення - рішення податкового органу від 27 листопада 2012 року № 0002222310 про сплату 3002 грн. податку на додану вартість та № 0002232310 про сплату податку на додану вартість 23989 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5997 грн. 25 коп., з огляду на їх протиправність, доведеність реальності здійснення господарських операцій за взаємовідносинами з Приватним Підприємством «Арт-Кор» (том 2 арк. справи 22-28).

Ухвалюючи судове рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів реальність здійснених ним господарських операцій між ним та його контрагентом та довів подальше використання товарів у власній господарській діяльності.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 138.1, 138.2, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового Кодексу України та статтю 159 КАС України, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (том 2 арк. справи 38-40).

Апелянт наводить два доводи незаконності судового рішення, а саме ненадання позивачем під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних та подорожніх листів та складення податкових накладних неповноважною особою. Крім того, доводить незаконність постанови суду першої інстанції з урахуванням вимог встановлених до судового рішення статтею 159 КАС України.

Представники позивача у запереченнях на апеляційну скаргу та під час апеляційного розгляду справи проти доводів відповідача заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД» «Лелека», зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 3 квітня 2006 року, як юридична особа, включена до ЄДРПОУ за номером 34279915, діє на підставі статуту, перебуває на обліку податкового органу з 3 квітня 2006 року (відповідача у справі), є платником податку на додану вартість з 12 квітня 2006 року (том 1 арк. справи 12-30).

Фахівцями податкового органу протягом жовтня листопада 2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам Приватним Підприємством «Арт-Кор» за серпень, вересень 2011 року, за результатами якої складений акт від 9 листопада 2012 року № 2010/22-2/34279915 (надалі акт перевірки, том 1 арк. справи 36-46).

На підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України керівником податкового органу 27 листопада 2012 року прийняті два податкових податкове повідомлення-рішення (том 1 арк. справи 32,33).

Податковим повідомленням-рішенням № 0002222310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 3002 грн.

Правовою підставою збільшення грошового зобов'язання зазначені норми підпунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0002232310 визначена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23989 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 5997 грн. 25 коп.

Правовими підставами визначення податку наведені пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій положення абзацу першого та другого пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Висновками акту перевірки встановлено заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 23989 грн., та заниження податку на прибуток у сумі 3002 грн. за третій квартал 2011 року.

Перевіркою товариства встановлено, що затрати на технічне обслуговування, ремонт обладнання, придбання малоцінних та швидкозношувальних предметів включено до складу витрат декларації з податку на прибуток, обладнання оприбутковано на основні засоби з наступним нарахуванням амортизації (том 1 а.с.41).

Оцінюючи спірні взаємовідносини суд першої інстанції виходив із документального підтвердження реального здійснення господарських операцій з постачання та монтажу холодильного обладнання, його технічного обслуговування, супроводження і ремонту.

На виконання умов договорів укладеним між позивачем, як покупцем та Приватним підприємством «Арт- Кор», як постачальником від 5 квітня 2011 року та від от 11 квітня 2011 року, предметом якого є поставка торговельного обладнання та здійснення його монтажу (пункт 1.1 договорів), здійснена поставка холодильного обладнання на склад покупця за видатковими накладними №1405, №1406, №1407, №1408 от 31 серпня 2011 року, №1422 від 12 вересня 2011 року, оплата проведена платіжними дорученнями № 43436 від 19 серпня 2011 року, № 39433 від 11 серпня 2011 року, №41139 від 11 серпня 2011 року (том 1 арк. справи 55-57, 61-63).

Підтвердженням наявності на балансі підприємства зазначеного обладнання є накази про визнання об'єкту основних засобів-активом: №57 від 31 серпня 2011 року, №58 від 31 серпня 2011 року, №59 від 31 серпня 2011 року, №60 від 31 серпня 2011 року, № 67 від 30 вересня 2011 року.

За договором постачання та монтажу обладнання з Приватного підприємства «Арт-Кор» від 11 квітня 2010 року зі специфікаціями, за умовами якого контрагент позивача поставляє та здійснює монтаж торгівельного обладнання. За договором постачання та монтажу холодильного обладнання з від 11 квітня 2011 року, контрагент позивача поставив обладнання для підігріву води та здійснити його монтажу. За договором про технічне обслуговування, супроводжування і ремонт холодильного обладнання з ПП «Арт-Кор» від 1 лютого 2011 року. Згідно умов цього договору товариство (позивач по справі) замовляє та оплачує, а ПП «Арт-Кор» виконує комплекс робіт по технічному обслуговуванню, супроводжуванню та ремонту холодильного обладнання.

За договором про сервісне обслуговування і ремонт холодильного обладення з ПП «Арт-Кор» 1 травня 2011 року, товариство замовляє та оплачує, а ПП «Арт-Кор» виконує комплекс робіт по технічному обслуговуванню, супроводженню та ремонту холодильного обладнання.

Понесені товариством витрати на технічне обслуговуванню, ремонт обладнання, придбання малоцінних та швидкозношуваних предметів включено до складу витрат декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на загальну суму 13053,00грн.

В рамках виконання договорів підприємством постачальником товару (послуг) виписані відповідні видаткові та податкові накладні.

Податковий кредит сформований відповідно до податкова накладна від 17 серпня 2011 року №1260, від 17 серпня 2011 року №1261, від 2 серпня 2011 року №1174, від 20 липня 2011 року, від 2 серпня 2011 року №1175, від 26 липня 2011 року, від 2 серпня 2011 року №1172, від 2 серпня 2011 року №1173, від 19.08.2011 року №1289, від 11 серпня 2011 року №1198, від 11 серпня 2011 року №1199, від 29 вересня 2011 року №1385, від 29 вересня 2011 року №1384, від 20 вересня 2011 року №1346, від 16 вересня 2011 року №1341 (том 1 арк. справи 100-131).

Факт передачі товару (послуг) підтверджується видатковими накладними №1405 від 31 серпня 2011 року, №1406 від 31 серпня 2011 року, №1407 від 31 серпня 2011 року на №1408 від 31 серпня 2011 року, №1422 від 12 вересня 2011 року, №1405 від 31 серпня 2011 року, актами приймання виконаних робіт, надання послуг (том 1 арк. справи 115-142).

Єдиним недоліком формування валових витрат податковий орган актом перевірки, підчас провадження справи у суді першої інстанції та впродовж розгляду справи судом першої інстанції та під час апеляційного провадження визначає, що товариством не підтверджено здійснення транспортних перевезень товарів. В ході проведення перевірки не встановлено наявність відповідних документів, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товарів. Під час апеляційного провадження відповідачем заявлений додатковий довід стосовно того, що податкові накладні підписані неналежною особою, єдиним переконанням на це є зазначення актом перевірки довідки 1-ДФ за 4 квартал 2011 року від 9 лютого 2012 року № 155364, згідно якої на підприємстві працювала одна особа (том 1 арк. справи 42). Колегія суддів зазначає, що ця довідка жодного відношення до спірних періодів не має. Посилання відповідача є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що всі прийняті позивачем до обліку документи відповідають вимогам первинних документів відповідно до правил податкового та бухгалтерського обліку. Податковим органом перевантажене значення товарно-транспортної накладної, як документу, яка впливає на стан обліку (як податкового так і бухгалтерського). Вимоги бухгалтерських стандартів враховують цей документ при формуванні розрахунків за транспортні послуги та перевезення, в межах господарських правовідносин за умовами договорів такі послуги відсутні, позивач вартості транспортування не сплачував, валові витрати та податковий кредит по факту їх придбання не формував. До вартості придбаного ним товару (послуг) вартість транспортних послуг не включена. За умовами договорів поставка та приймання товару здійснюється склад покупця.

Оцінюючи нікчемність виконаною позивачем угоди колегія суддів виходить з аналізу норм статей 203, 204, 215,216,228 ЦК України, частини першої статті 207 ГК України, з урахуванням позицій викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9.

Жодних доводів на переконання порушення позивачем норм ПК України апелянт не навів. Сам факт цитування цих норм не доводить порушення їх позивачем.

Отримання товару (послуг) та його оплата доводять правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з урахуванням моменту та дати виникнення права платника податку на віднесення сум до валових витрат та податкового кредиту.

Визначення податкового кредиту звітного періоду врегульоване підпунктом 198.3 статті 198 ПК України. Визначення позивачем податкового кредиту виходячи із вартості придбаного товару х метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку доводить дотримання позивачем, як платником податків норм зазначеної статті.

Актом перевірки підтверджено фактичне використання позивачем у господарській діяльності придбаних позивачем товарів та послуг.

Колегія суддів позбавлена можливості прийняти правову позицію відповідача щодо недостовірності відомостей зазначених у первинних документах стосовно особи, яка підписала податкові накладні з огляду на те, що посилання на недостовірність само по собі не може прийматись як доказ а доказів (обґрунтування) такої недостовірності податковий орган не навів.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні частини другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором. Наявні документи спростовують посилання апелянта на нікчемність угоди.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що відповідачем не доведена правомірність визначення грошового зобов'язання у вигляді податку на прибуток та на додану вартість а також зменшення бюджетного відшкодування. Відсутність підстав для визначення грошового зобов'язання обумовлює безпідставність застосування штрафу.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 55, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року у справі № 812/1105/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року у справі № 812/1105/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 липня 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 22 липня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М.Яковенко