Постанова

від 03.06.2013 по справі 813/1879/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року № 813/1879/13-а

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Захарчука М.В., згідно довіреності,

від відповідача: Томашівського О.Г., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Яр-Бізнес-Центр" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ПП "Яр-Бізнес-Центр" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2013 року за № 0000102210/573.

Позовні вимоги, з урахуванням додаткових пояснень, поданих до суду 10.04.2013 року, обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Личаківському районі м. Львова, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності ПП "Яр-Бізнес-Центр". Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ТзОВ "МД Проф" за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року, цілком обґрунтовано нормами діючого законодавства. Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи згідно договору поставки, укладеного між контрагентами, видані у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Наголошує, що позиція відповідача щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТзОВ "МД Проф" з підстав непідтвердженості транспортування товару не може свідчити про безтоварний та фіктивний характер договору, адже відсутність таких документів не свідчить про відсутність реальних наслідків укладених договорів. Відповідно, ПП "Яр-Бізнес-Центр" жодним чином не порушувало норм податкового законодавства, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не може в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у акті перевірки, суть яких зводиться до наступного. Перевірку позивача проведено з його відома із дотриманням встановлених норм. Підставою для проведення перевірки ПП "Яр-Бізнес-Центр" є акт неможливості проведення зустрічної звірки ТзОВ "МД-Проф", що є контрагентом позивача в періоді, що перевірявся. Дане товариство не має основних засобів та виробничих потужностей, в них відсутні трудові, матеріальні ресурси та транспортні засоби, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. Встановлено, що фінансово-господарські відносини вказаного суб'єкта господарювання з позивачем є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Звідси, формування податкового кредиту березня 2012 року за рахунок ПДВ, нібито сплаченого в ціні товару, є безпідставним, незважаючи на наявність деяких первинних бухгалтерських документів, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства. За таких обставин представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - приватне підприємство "Яр-Бізнес-Центр" - зареєстроване 23.06.1999 року виконавчим комітетом Львівської міської ради Львівської області як суб'єкт господарювання, ЄДРПОУ 30477682, місце реєстрації в податкових органах: 79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, 7.

У відповідності до наявної в матеріалах справи довідки Головного управління статистики у Львівській області від 14.12.2012 року серії АА № 721941, основними видами діяльності позивача є будівельно-монтажні роботи, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування та ін.

В період з 22.11.2012 року по 26.11.2012 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено виїзну позапланову перевірку ПП "Яр-Бізнес-Центр" з питань взаємовідносин з ТзОВ "МД Проф" за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року, за наслідками якої оформлено акт № 385/22-10/30477682 від 30.11.2012 року.

Перевірку проведено на основі документів, наданих ПП "Яр-Бізнес-Центр" та акту перевірки ТзОВ "МД Проф" ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за період жовтень-листопад 2011 року, березень 2012 року від 04.10.2012 року № 4110/22-9/36386512.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 22200,00 грн. в березні 2012 року.

Так, податковий орган вважає, що операції ПП "Яр-Бізне-Центр" з контрагентом ТзОВ "МД Проф" по поставці ТМЦ за березень 2012 року фактично не відбулись, в зв'язку з чим позивачем протиправно занижено об'єкт оподаткування податком на додану вартість, до призвело до несплати вказаного податку до бюджету.

За наслідками проведеної перевірки позивачу винесено податкове повідомлення-рішення на суму 27750,00 грн. за платежем податок на додану вартість (в тому числі: 22200,00 грн. - основний платіж та 5550,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Крім того, судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договір поставки № 150312 від 15.03.2012 року, згідно якого продавець (ТзОВ "МД Проф") зобов'язується на умовах та в порядку, визначених в договорі, передати у власність покупця (ПП "ЯР-Бізнес-Центр") товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, оплатити отриманий товар згідно накладних після оприбуткування товару. Сумою договору є вартість всього товару, що становить 500000,00 грн. Про кількість товару повинна свідчити накладна. Право власності на товар переходить з моменту його передачі продавцем. Доставку товару покупцеві здійснює постачальник, тобто, ТзОВ "МД-Проф" на склад ПП "Яр-Бізне-Центр".

На підтвердження реальності операцій ПП "Яр-Бізнес-Центр" подано суду копію видаткової накладної № РН-0000036 від 30.03.2012 року, згідно якої ТзОВ "МД-Проф" оставило ПП "Яр-Бізнес-Центр" пінополіуретан (компонент А та Б) в кількості 2400 кг. на суму 133200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 22200,00 грн.).

Згідно копії журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік товар, довіреність на отримання товару від ТзОВ "МД-Проф" виписана на директора ПП "Яр-Бізне-Центр" - А.Куземка.

Зважаючи на адресу місцезнаходження контрагента (м. Київ), доказів транспортування пінополіуретану від постачальника ТзОВ "МД-Проф" суду не надано.

Слід зазначити, що оплата отриманого товару позивачем не здійснювалась, що підтверджується довідкою про рух коштів з контрагентом ТзОВ "МД-Проф". Даний факт представник позивача пояснює наявною у ТзОВ "МД-Проф" заборгованістю перед ПП "Яр-Бізне-Центр". Однак, копій з рахунку 361 на підтвердження існування такої заборгованості не представлено. Таким чином, операція з ТзОВ "МД-Проф" не спричинила у позивача руху активів.

ПП "Як-Бізнес-Центр" включило у податковий кредит березня 2012 року ПДВ в сумі 22200,00 грн. на підставі податкової накладної, виписаної ТзОВ "МД-Проф" 30.03.2012 року № 25 на загальну суму 133200,00 грн., в тому числі ПДВ. Код товару по УКТ ЗЕД відсутній.

Представником позивача до матеріалів справи долучено договори на поставку продукції ПП "Яр-Бізнес-Центр" в адресу ТзОВ "Ік-Монтаж", ТзОВ "Старвудзакарпаття", КП "Трускавецьтепло", ЛКП "Залізничнетеплоенерго", якими, на думку позивача, підтверджено реалізацію теплоізольованих труб та фасонних частин сталевих, попередньо ізольованих, труб, виготовлених з використанням придбаного пінополіуретану.

Згідно технічної інформації, поданої представником позивача, поліуретанова система для виготовлення закритопористих жорстких піноматеріалів Elastopor Н 2100/33 являє собою двокомпонентну рідку субстанцію, що використовується для виготовлення теплостійких, закритопористих жорстких поліуретанів за допомогою специфічного обладнання з дотриманням заходів безпеки.

Водночас, жодних доказів того, що ПП "Яр-Бізнес-Центр" здійснює виробництво теплоізольованих труб та їх частин, суду представлено. Більше того, згідно довідки АА № 721941 є ЄДРПОУ основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є функціонування спортивних споруд, діяльність у сфері інжинірингу, геології, геодезії, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, монтаж водопровідних мереж, систем опалення, кондиціонування, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Відтак, факт використання придбаного у ТзОВ "МД-Проф" пінополіуретану в судовому засіданні не підтверджено.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що поданих ПП "Яр-Бізнес-Центр" первинних бухгалтерських документів не достатньо для висновку про реальність господарської операції з ТзОВ "МД-Проф" в березні 2012 року.

Звідси, з урахуванням положень Податкового кодексу України, у позивача виключається можливість формування податкового кредиту та валових витрат із вищевказаних операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність деяких первинних бухгалтерських документів без фактичного здійснення господарської операції (оплата та оприбуткування товару, його оплата тощо) не може бути підставою для включення визначених у таких документах сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Судом при розгляді спору враховано також факти, встановлені актом ДПІ в Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "МД-Проф" щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період жовтня-листопада 2011 року, березня 2012 року, згідно якого податковим органом на підставі податкової звітності платника податків встановлено відсутність у такого будь-яких умов для здійснення господарської діяльності в силу відсутності персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ПП "Яр-Бізнес-Центр" вимог п. 198.1, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 22200,00 грн., а саме за березень 2012 року на 22200,00 грн.

Позивачем в ході розгляду справи не надано доказів, які б свідчили про реальних характер його господарських взаємовідносин з ТзОВ "МД-Проф" в березні 2012 року.

Звідси, правомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст.ст. 123 Податкового кодексу України.

Отже, прийняте ДПІ у Личаківському районі м. Львова спірне податкове повідомлення-рішення від 11.01.2013 року за № 0000102210/573 є правомірним і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу в даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 06.06.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.