Постанова

від 20.06.2018 по справі 813/1879/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №813/1879/13-а

адміністративне провадження №К/9901/28784/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2015 (головуючий суддя: Гавдик З.В.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 (головуючий суддя: Гуляк В.В., судді: Коваль Р.Й., Н.М. Судова-Хомюк)

у справі № 813/1879/13-а

за позовом Приватного підприємства Яр-Бізнес-Центр

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Яр-Бізнес-Центр (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2013: № 0000102210/573 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 22200,00 грн. за основним платежем та на 5550,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 11.01.2013: № 0000102210/573.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Доводи касаційної скарги за своїм змістом дублюють висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов`язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.11.2012 № 385/22-10/30477682. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пунктів 198.1, 198.3 ст. 198 ПК: завищений податковий кредит на загальну суму 22200,00 грн. за березень 2012 року за наслідками поставки товару від ТОВ МД Проф , які не мали реального характеру з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних, відсутність у цього постачальника основних фондів та трудових ресурсів, фіктивність постачальників у ланцюгу поставки. У результаті цього порушення позивачем занижено ПДВ на загальну суму 22200,00 грн. за березень 2012 року.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.01.2013: № 0000102210/573 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 22200,00 грн. за основним платежем та на 5550,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ МД Проф товару (пінополіуретан), від імені цього постачальника на адресу позивача виписані видаткова та податкова накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковому обліку з ПДВ за вищевказаний податковий період.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, ДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу товару від ТОВ МД Проф з огляду на: встановлену під час здійснення податкового контролю інформацію про відсутність у цього постачальника основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки; відсутність доказів транспортування товару; фіктивність контрагентів ТОВ МД Проф по ланцюгу поставки.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки досліджених в судовому процесі доказів, а саме: копій видаткової та податкової накладних, витягу із журналу реєстрації довіреностей, в якому відображено реєстрацію довіреності на отримання товару, видана директору позивача ОСОБА_2, доказів оприбуткування позивачем товару на складі, доказів подальшого використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності, - за відсутності з боку ДПІ інших доводів та доказів, які б беззаперечно спростовували відсутність реального характеру поставки позивачу від ТОВ МД Проф товарів, - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваних судових рішень), правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення постанови апеляційного суду). Відсутність певних документів, зокрема на підтвердження факту транспортування товару, не можуть бути беззаперечним доказом відсутності реального характеру поставки, тоді як інші докази, оцінені судами у судовому процесі підтверджують фактичне виконання поставки, а контролюючим органом не надано достовірних доказів на спростування цього факту.

Не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій також і посилання ДПІ на фіктивний характер контрагентів ТОВ МД Проф по ланцюгу поставки.

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко у