Постанова

від 12.06.2013 по справі 5011-10/2655-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа№ 5011-10/2655-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача - Овсієнко Р.М., від відповідача - Овчар Ю.М., Семенко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Армада ГМБХ»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року

у справі №5011-10/2655-2012 (суддя Котков О.В.)

за позовом приватного підприємства «Інтерагробізнес», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Армада ГМБХ», м. Київ

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2012 року ПП «Інтерагробізнес» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Армада ГМБХ» (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 203086,96 грн.

11.05.2012 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача 226763,82 грн., а саме 175476,60 грн. основного боргу, 13711,20 грн. пені, 17547,66 грн. штрафу, 11230,50 грн. втрат від інфляції та 8797,86 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості перед ним за поставлений останнім товар згідно укладеного між сторонами спору договору поставки б/н від 01.08.2010 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-10/2655-2012 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Армада ГМБХ» на користь ПП «Інтерагробізнес» 175476,60 грн. основного боргу, 13711,20 грн. пені, 17547,66 грн. штрафу, 11756,93 грн. втрат від інфляції, 7442,13 грн. 3% річних та 4518,49 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлений останнім товар згідно укладеного між сторонами спору договору у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені, штрафу, 3% річних та втрат від інфляції. При цьому, судом першої інстанції здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 3% річних та втрат від інфляції.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Армада ГМБХ» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-10/2655-2012 та ухвалити нове рішення у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.12.2012 року у справі №5011-10/2655-2012 відмовлено ТОВ «Армада ГМБХ» у відновлені пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі №5011-10/2655-2012, відхилено клопотання ТОВ «Армада ГМБХ» про поновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-10/2655-2012, а апеляційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-10/2655-2012 з доданими до неї документами повернуто скаржнику.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2013 року у справі №5011-10/2655-2012 скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.12.2012 року у справі №5011-10/2655-2012 та направлено справу до Київського апеляційного господарського суду на розгляд.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року у справі №5011-10/2655-2012 апеляційну скаргу ТОВ «Армада ГМБХ» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-10/2655-2012 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 24.04.2013 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було розглянуто справу за відсутності представників відповідача. Також, як стверджує скаржник, ним було сплачено позивачеві коштів більше, ніж вартість поставленого останнім товару.

Позивач у своєму відзиві заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року розгляд справи №5011-10/2655-2012 було відкладено на 29.05.2013 року.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року склад колегії суддів у справі №5011-10/2655-2012 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року розгляд справи №5011-10/2655-2012 відкладено на 12.06.2013 року.

В судовому засіданні 12.06.2013 року представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити. Також, керівник ТОВ «Армада ГМБХ» Овчар Ю.М. в судовому засіданні 12.06.2013 року не заперечував проти наявності у ТОВ «Армада ГМБХ» простроченої заборгованості перед позивачем. Представник позивача в судовому засіданні 12.06.2013 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Також, від відповідача 29.05.2013 року надійшла заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності у даній справі щодо вимог позивача про стягнення пені та штрафу, яку судом апеляційної інстанції відхилено з оглядну на приписи п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, згідно якого позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.08.2010 року між позивачем (продавець, постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки б/н (далі - договір, а.с. 6), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується продати на умовах договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити борошно (товар).

Згідно п. 5.1. договору ціна, загальна вартість товару та загальна сума договору визначаються сторонами додатково і відображаються в видаткових накладних та рахунках, виставлених для оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Матеріалами справи підтверджується, що в серпні 2010 року позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 175476,60 грн. згідно видаткових накладних №02-08/1, №02-08/2, №1108/1, №22-08/1, №27-08/2, №28-08/1, №30-№08/1 та №31-08/1 та рахунків-фактур №02-08/1, №02-08/2, №11-08/2, №22-08/1, №27-08/2, №28-08/1, №30-08/1 та №31-08/1 (а.с. 7-14).

Факт отримання товару за вказаними накладними, а також факт отримання рахунків на оплату товару відповідачем не заперечується.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.2. договору поставки передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 30 днів з моменту підписання видаткової накладної, але не пізніше 30.09.2010 року.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи п. 5.2. договору, відповідач повинен був оплатити вартість отриманого від позивача товару не пізніше 30.09.2010 року.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 175476,60 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати вартості отриманого товару, позивачем заявлено до стягнення 13711,20 грн. пені, 17547,66 грн. штрафу, 11230,50 грн. втрат від інфляції та 8797,86 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що відповідач у випадку несвоєчасної оплати вартості отриманого товару зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 10 відсотків від розміру несплаченого боргу та в разі несвоєчасного розрахунку за отриманий товар відповідач, крім штрафу, сплачує позивачеві пеню в обсязі 2 облікових ставок НБУ, що діють на момент порушення зобов'язань за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2. договору погоджено, що у випадку порушення грошового зобов'язання покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику інфляційні втрати та 3 відсотки річних.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 13711,20 грн. пені, 17547,66 грн. штрафу, 11756,93 грн. втрат від інфляції та 7442,13 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, штрафу, втрат від інфляції та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції було розглянуто справу за відсутності його представників, суд відхиляє з наступних підстав.

Зокрема, скаржник стверджує, що про існування зазначеного рішення він дізнався випадково з Єдиного державного реєстру судових рішень України, а про обставини справи лише після ознайомлення представника ТОВ «Армада ГМБХ» з матеріалами справи на початку грудня 2012 року. Заявник скарги зазначає, що розгляд справи №5011-10/2655-2012 здійснено за відсутності представників ТОВ «Армада ГМБХ», а директор ТОВ «Армада ГМБХ» Овчар Ю.М. не надавав Кривошей Ю.І. будь-яких повноважень щодо представництва інтересів товариства. При цьому, на думку скаржника, матеріали справи не містять доказів направлення йому копії спірного судового рішення.

Такі посилання скаржника колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2012 року ТОВ «Армада ГМБХ» було отримано ухвалу господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року про порушення провадження у справі №5011-10/2655-2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачеві (а.с. 23). При цьому, адреса, на яку відправлялась вказана ухвала суду, відповідає відомостям про адресу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців згідно витягу від 11.04.2012 року серії АЖ №697206.

Відтак, ТОВ «Армада ГМБХ» було відомо про розгляд справи №5011-10/2655-2012 господарським судом міста Києва. Про зазначене також свідчить повідомлення про вручення відповідачеві ухвали господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року про відкладення розгляду справи №5011-10/2655-2012 (а.с. 29).

Крім цього, представник ТОВ «Армада ГМБХ» Кривошей Ю.І. був присутнім у засіданні господарського суду міста Києва 15.05.2012 року, в якому прийнято спірне рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання від 15.05.2012 року та самому рішенні суду (а.с. 53 та 54-58 відповідно).

Повноваження Кривошей Ю.І. підтверджено оригіналом довіреності, виданої ТОВ «Армада ГМБХ», яка містить відтиск печатки ТОВ «Армада ГМБХ» (а.с. 57). Вказана довіреність не скасована ТОВ «Армада ГМБХ» в порядку, передбаченому ст. 249 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ТОВ «Армада ГМБХ» було належним чином повідомлено про розгляд справи №5011-10/2655-2012, повноважний представник ТОВ «Армада ГМБХ» приймав участь у розгляді справи №5011-10/2655-2012, зокрема, при прийнятті оскаржуваного рішення суду.

Твердження скаржника про те, що ним було сплачено позивачеві коштів більше, ніж вартість поставлено останнім товару, не підтверджено жодними доказами в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому відхиляються судом.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-10/2655-2012.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Армада ГМБХ» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-10/2655-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-10/2655-2012 залишити без змін.

3. Справу №5011-10/2655-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.