Ухвала

від 14.06.2013 по справі 901/1916/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

14.06.2013Справа № 901/1916/13

За позовом Прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі :

1. Державного концерну "Укроборонпром"

2. Державного підприємства "Науково - дослідний інститут аеропружних систем"

до відповідача Коктебельської селищної ради

за участю третьої особи на стороні відповідача Садовської Олександри Ростиславівни

про визнання недійсним рішення

Суддя І.А.Іщенко

Представники:

Від сторін - не викликались.

Суть спору: прокурор Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром", Державного підприємства "Науково - дослідний інститут аеропружних систем" до відповідача Коктебельської селищної ради та просить суд визнати рішення Коктебельської селищної Ради від 16.05.2006 № 103 «Об утверждении материалов предварительного согласования места расположения объекта и разрешения разработки проекта землеустройства по отводу земельного участка гр. Садовской А.Р.» - недійсним.

В пункті 3 прохальної частини позовної заяви прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Набережна,14 «М», площею 0,08 га, кадастровий номер 01:116:457:00:01:001:1208.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Тобто, вирішення питання щодо доцільності вжиття заходів до забезпечення позову можливе саме у випадку існування припущень щодо того, що у майбутньому можуть виникнути обставини, які значно ускладнять, або навіть унеможливлять його виконання, а також припущення щодо того, що відповідач або інші особи можуть своїми діями привести до таких незворотних наслідків

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Слід зазначити, що заходи із забезпечення позову є заходами превентивного характеру, тобто вони застосовуються лише у випадку існування загрози, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Прокурор всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду необхідних і достатніх доказів, з яких можна зробити достатньо обґрунтоване припущення, що відповідач має намір вчинити дії щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Набережна,14 «М», площею 0,08 га, кадастровий номер 01:116:457:00:01:001:1208, а також не представив суду обґрунтованих доказів того, що не вживання заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення.

Таким чином, ненадання суду необхідних доказів, з якими закон пов'язує необхідність вжиття заходів до забезпечення позову є підставою для залишення заяви без задоволення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011, статтею 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість оскарження ухвал про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Відтак ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають.

З огляду на викладене, керуючись статтям 66, 67, 86, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Заяву Прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення.

Суддя І.А. Іщенко