Постанова

від 13.06.2013 по справі 17/226/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р.Справа № 17/226/10 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: О.Т. Лавренюк

суддів: Я.Ф. Савицького, Т.Я. Гладишевої

при секретарі судового засідання: Будному О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 492, від 11.02.2013 р.

від відповідача: Растєряєва О.В., довіреність № 458/08.1-9, від 25.01.2013 р.

від третьої особи: Шушняєв Р.М., довіреність б/н, від 30.03.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Первомайської міської ради Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 01.04.2013 р.

по справі № 17/226/10

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Первомайської міської ради Миколаївської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Фермерське господарство "Руслан

про відшкодування маральної та матеріальної шкоди, заподіяної незаконним рішенням у розмірі 2177914, 00 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 28.05.2013 р., розгляд справи відкладався до 13.06.2013 р.

В судовому засіданні 13.06.2013 р . відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Позивач в грудні 2010 року звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 01.03.2002 року між ним та допоміжною школою - інтернатом № 14 м. Первомайська було укладено договір оренди комунального майна - цілісного майнового комплексу підсобного господарства терміном на 10 років, умовами якого була передбачена передача в користування земельної ділянки площею 49,5 га, що розташована в районі Семихаток м. Первомайська.

08.04.2003 року рішенням Первомайської міської ради № 7 вказана земельна ділянка вилучена з користування допоміжної школи - інтернату та зарахована до земель запасу. 19.10.2004 року земельна ділянка надана у користування третій особі ФГ "Руслан" та з ФГ "Руслан" укладено договір оренди земельної ділянки площею 48,0128 га для ведення сільськогосподарського виробництва.

Надання ФГ "Руслан" у користування спірної земельної ділянки здійснювалось, на думку позивача, з порушенням чинного законодавства, що призвело порушення його особистих немайнових благ, що спричинило йому моральну шкоду у розмірі 1027919, 09 грн. та матеріальну шкоду, упущену вигоду, у розмірі 161 500, 00 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.04.2011 року в задоволені позову було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 року рішення господарського суду Миколаївської області скасовано, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 80 000, 00 грн. та матеріальної шкоди - 80 000, 00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2012 року постанова Одеського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Миколаївської області скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.04. 2013 року по справі № 17/226/10 (суддя Васильєва Л.І.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що відповідач своїми діями фактично створив перепони, якими позбавив позивача на реалізацію його права на участь у конкурсі на отримання земельної ділянки та спричинив йому моральну шкоду.

В задоволені позову про стягнення матеріальної шкоди відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів його правового статусу як землекористувача спірної земельної ділянки

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Первомайська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати , винести нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду винесено без порушень норм матеріального та процесуального і тому скасуванню не підлягає.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просить рішення суду скасувати.

Представник третьої особи підтримує доводи апеляційної скарги та просить її задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат - скасуванню, з прийняттям рішення про відмову в задоволені позову з огляду на наступне:

Як встановлено матеріалами справи, 01.03.2002 року між Позивачем та допоміжною школою - інтернат № 14 було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна ( нежитлові будівлі, техніку) терміном на 10 років, умовами якого була передбачена передача в користування земельної ділянки площею 49,5 га, що розташована в районі Семихаток м. Первомайська.

Рішенням Первомайської міської ради № 8 від 24.03.2003 року Допоміжній школі - інтернату надана земельна ділянка площею 49, 5 га в оренду строком на 5 років.

Рішенням Первомайської міської ради № 7 від 08.04.2003 року земельні ділянки площею 49,5285 га вилучено з користування допоміжної школи - інтернату та зараховано до земель запасу.

30.09.2003 року в газеті "Прибузький Вісник" було розміщено повідомлення, в якому запропоновано юридичним та фізичним особам, бажаючим одержати земельні ділянки загальною площею 49,5285 га сільськогосподарського призначення в районі ВАТ "Первомайський завод будівельних матеріалів" в оренду, подати заяви до міської ради.

15.10.2003 року ФГ "Руслан" звернулося із заявою до міського голови про надання дозволу на відведення зазначених земельних ділянок сільськогосподарського призначення для товарного виробництва площею 49 га в оренду строком на 25 років.

10.11.2003 року ФГ "Руслан" було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для ведення сільськогосподарського товарного виробництва на умовах оренди, терміном на 10 років на земельній ділянці орієнтовною площею 58 га, за рахунок земель запасу.

11.11.2003 року до міського голови м. Первомайська з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 58 га для обслуговування підсобного господарства, яке він орендує з 01.03.2002 року звернувся позивач.

19.12.2003 року листом Первомайської міської ради Миколаївської області за № Л-502-3 позивача було повідомлено, що його заяву про відведення земельної ділянки розглянуто робочою групою 02.12.2003 року, якою прийнято рішення, що на дану земельну ділянку погоджено виготовлення проекту відведення земельної ділянки ФГ "Руслан".

19.04.2004 року між ПМР Миколаївської області та ФГ "Руслан" було укладено договір оренди землі площею 48.0128 га для ведення сільськогосподарського виробництва в м. Первомайську, районі Семихаток.

Вказаний договір рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.07.2010 року , залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду, визнано недійсним на майбутнє.

Посилаючись на те, що рішенням № 7 від 08.04.2003 року, рішенням робочої групи від 04.11.2003 року, протоколом № 29, діями та бездіяльністю відповідача були порушені права позивача, як землекористувача, позивач звернувся з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Суд першої інстанції, аналізуючи вимоги про стягнення матеріальної шкоди, приписи ч.ч. 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 156, 157, 116 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", дійшов висновку, що позивач не є тим землекористувачем , про якого йде мова у вказаних нормативних актах, що договір, укладений між позивачем та школою інтернат в частині передачі позивачу в користування земельної ділянки є нікчемним та не породжує будь-яких правових наслідків, в тому числі право землекористування, що позивач не надав доказів його правового статусу як землекористувача спірної земельної ділянки, дійшов висновку щодо відсутності факту порушення його цивільних прав, а отже факту наявності в нього збитків у вигляді не отриманої вигоди та цілком правомірно відмовив позивачу у стягненні матеріальної шкоди (упущеної вигоди).

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції, посилаючись на рішення господарського суду Миколаївської області по справі № 13/264/07-НР(10) від 19.04.2004 року, яким договір оренди, укладений між відповідачем та ФГ "Руслан" визнано недійсним на майбутнє з підстав протиправності дій міської ради при наданні земельної ділянки ФГ "Руслан" в оренду, без проведення конкурсу, яким, на думку суду першої інстанції, встановлено факт протиправності дій відповідача, порушення вимог чинного земельного законодавства, а саме вимог п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", дійшов висновку, що вказаними діями відповідач фактично створив перепони, якими позбавив позивача на реалізацію його права на участь у конкурсі на отримання земельної ділянки та спричинив йому моральну шкоду.

Судова колегія не може погодитись з таким висновком суду на підставі наступного:

Відповідно до приписів ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної школи, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я ; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, послався на приписи ст. 35 ГПК України та вказав, що рішення суду від 29.07.2010 року по справі № 13/264/07-НР(10) за позовом позивача до Первомайської міської ради, укладений між Первомайською міською радою та ФГ "Руслан" договір оренди землі визнано недійсним з підстав протиправності дій міської ради при наданні земельної ділянки в оренду ФГ "Руслан" без проведення конкурсу, тобто даним судовим рішенням встановлено факт протиправності дій відповідача, порушення чинного земельного законодавства відповідачем, чим відповідач фактично створив перепони, якими позбавив позивача на реалізацію його права на участь у конкурсі на отримання земельної ділянки чим спричинив позивачу моральну шкоду.

Судова колегія не може погодитись з таким висновком суду, оскільки вказаним рішенням досліджувався укладений між Первомайською міською радою та ФГ "Руслан" договір оренди земельної ділянки та надана юридична оцінка укладеному між вказаними сторонами договору, однак в даному рішенні жодним чином не вказано на створення перепон позивачу.

Крім того, на час виникнення спірних відносин, позивач не був належним землекористувачем і прийняття рішення про надання земельної ділянки в оренду іншій особі само по собі не впливало на підприємницьку діяльність позивача, не створювало перепон щодо користування орендованим позивачем майном, відповідач та третя особа не здійснювали дій, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача.

Посилання позивача на те, що дії відповідача надали йому моральних страждань, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки прийняття рішення про надання земельної ділянки іншій особі не є спричиненням моральної шкоди, оскільки позивач мав право та скористався своїм правом щодо оскарження укладеного між відповідачем та ФГ "Руслан" договору оренди.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов помилкового висновку щодо наявності моральної шкоди, у зв'язку з чим рішення в частині стягнення моральної школи та, відповідно, стягнення витрат по сплаті судового збору підлягає скасуванню, з прийняттям рішення про відмову в задоволені позову в повному обсязі та стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Первомайської міської ради Миколаївської області задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.04.2013 року по справі № 17/226/10 - скасувати.

В задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Первомайської міської ради Миколаївської області 2000 ( дві тисячі) гривен - витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 17.06.2013 року

Головуючий суддя О.Т.Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Т.Я. Гладишева