Рішення

від 18.08.2010 по справі 17/226/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.10 Справа № 17/226/10

Суддя Корсун В.Л.

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «ИМПЕКС Л» , 69037, м. Запоріжжя, вул. Мира, 2

до відповідача: приватного підприємства «ТМ «КАРАВАЙ» , 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Комунарів, буд. 23

про стягнення 10 950,82 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 20.07.10 б/н

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

01.07.10 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ИМПЕКС Л» (надалі - ТОВ «ИМПЕКС Л» ) з позовною заявою до приватного підприємства «ТМ «КАРАВАЙ» (далі -ТОВ «ТМ «КАРАВАЙ» ) про стягнення з відповідача 10 950,82 грн., з яких: 7 836,79 грн. сума боргу за поставлений товар, 327,00 грн. інфляції, 92,59 грн. 3% річних, 1 126,55 грн. пені та 1 567,36 грн. штрафу.

Ухвалою від 01.07.10 судом порушено провадження в справі № 17/226/10, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 02.08.10.

Ухвалою від 02.08.10 у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 18.08.10.

За клопотанням позивача розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 18.08.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Позивачу роз'яснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, зазначив наступне. 24.11.09 між сторонами у справі укладено договір поставки № 342, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу продукти харчування та сировину для виробництва продуктів харчування, що підтверджується накладними на товар та податковими накладними, які підписані уповноваженими особами. 29.01.10 між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за періоди 01.12.09 по 29.01.10, згідно якого заборгованість за спірним договором становила 8 886,79 грн. 04.02.10 на адресу відповідача направлена претензія, з якою останній погодився та зобов'язався погасити заборгованість до 30.03.10. Однак, 16.02.10 відповідачем погашена заборгованість частково в сумі 1 050,00 грн. Таким чином, на час розгляду справи в суді сума основного боргу становить 7 836,79 грн. За порушення строків оплати відповідачу нараховано пеня в сумі 1 126,55 грн. за період з 19.01.10 по 07.06.10, 1 567,36 грн. штрафу, 92,59 грн. - 3% річних за період з 19.01.10 по 07.06.10 та 327,53 грн. інфляції за період січень-квітень 2010 року. У зв'язку з чим, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, заяв про неможливість прибуття в судове засідання та про відкладення розгляду справи до суду не надав. Про дату, місце та час судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/609 «Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

24.11.09 між приватним підприємством «ТМ «КАРАВАЙ» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ИМПЕКС Л» (Постачальник) укладено договір поставки № 342, за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) товар Покупцю, а Покупець прийняти та сплатити його на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість товару, що поставляється, ціна за одиницю товару, асортимент зазначається в накладній, яка складається Постачальником на підставі заявки на поставку товару та прайслиста, що підписані Покупцем.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору від 24.11.09 № 342, ТОВ «ИМПЕКС Л» поставлено відповідачу продукти харчування та сировину для виробництва продуктів харчування (товар), що підтверджується видатковими накладними на товар, податковими накладними та довіреностями, які видані уповноваженими особами ПП «ТМ «КАРАВАЙ» (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Пунктами 3.1. договору сторони передбачили, що Покупець зобов'язаний здійснити оплату за отриманий товар на протязі 5 календарних днів від дня отримання товару Покупцем.

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар в строк, визначений договором не здійснив.

Встановлено, що 29.01.10 між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за періоди 01.12.09 по 29.01.10, з якого вбачається, що заборгованість за спірним договором становить 8 886,79 грн.

04.02.10 на адресу відповідача направлена претензія про погашення заборгованості в сумі 8 886,79 грн.

16.02.10 відповідачем погашена заборгованість в сумі 1 050,00 грн. (копія виписки за рахунком позивача міститься в матеріалах справи).

Листом від 03.03.10 № 16/03.03 відповідач зобов'язався до 30.03.10 погасити заборгованість в сумі 7 836,79 грн.

Однак, заборгованість відповідачем не сплачена, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді, сума боргу за поставлений товар на підставі спірного договору складає 7 836,79 грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 7 836,79 грн. підтверджується матеріалами справи.

Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним заборгованості, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення 7 836,79 грн. основного боргу на підставі договору поставки від 24.11.09 № 342 доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строку оплати товару, передбаченого умовами даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки.

У відповідності з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем надано суду розрахунок суми пені на суму 1 126,55 грн., з яких сума пені за період з 19.01.10 по 15.02.10 складає 248,83 грн., з 16.02.10 по 07.06.10 становить 877,72 грн.

Разом з тим, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , за розрахунком суду, сума пені становить 632,39 грн., з яких: 139,75 грн. за період з 19.01.10 по 16.02.10 та 462,64 грн. за період з 16.02.10 по 08.06.10 За таких обставин, вимога позивача в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 632,39 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені судом відмовляється.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строку оплати товару більш ніж на 30 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості несплаченого товару за кожний випадок такого порушення.

На підставі цього пункту договору позивачем нараховано штраф у розмірі 1 567,36 грн.

Згідно з п. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи з аналізу норм діючого законодавства, суд дійшла висновку, що сторони досягли згоди щодо розміру штрафу, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи розрахунок позивача, за період з січня 2010 року по квітень 2010 року розмір інфляційних витрат становить 327,53 грн. та 3 % річних - 92,59 грн. за період з 19.01.10 по 07.06.10. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1 200 грн. судових витрат, пов'язаних з наданням послуг адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивачем надано суду договір від 01.06.10 про надання юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_2 на суму 1 200,00 грн., копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 421 та копію квитанції від 07.06.10 на суму 1 200,00 грн.

Таким чином, враховуючи норми ст. 49 ГПК України, на відповідача відносяться витрати, пов'язані з наданням послуг адвоката в сумі 1 145,85 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 104,57 грн. державного мита, 225,35 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача та 1 145,85 грн. послуг адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 5 ,49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «ТМ «КАРАВАН» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Комунарів, буд. 23, код ЄДРПОУ 36786588, р/р 26002060316821 в Банк ЗАТ КБ «Приватбанк» , МФО 313399 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ИМПЕКС Л» (69037, м. Запоріжжя, вул. Мира, 2, код ЄДРПОУ 22133368, п/р 26009042901 в ВАТ «Мета банк» , МФО 313582) - 7 836 (сім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 79 коп. основного боргу, 632 (шістсот тридцять дві) грн. 39 коп. пені, 327 (триста двадцять сім) грн. 53 коп. інфляційних втрат, 92 (дев'яносто дві) грн. 59 коп. 3 % річних, 104 (сто чотири) грн. 57 коп. державного мита, 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 145 (одну тисячу сто сорок п'ять) грн. 85 коп. послуг адвоката. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 25.08.2010