Постанова

від 10.06.2013 по справі 826/7399/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 червня 2013 року 15:15 справа №826/7399/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейденергоінвест" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20 травня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейденергоінвест" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Трейденергоінвест") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 січня 2013 року №0000192205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7399/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03 червня 2013 року.

В судовому засіданні 03 червня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09 січня 2013 року №0000192205 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ "Трейденергоінвест" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 282 422,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 117 410,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 165 012,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 24 грудня 2012 року №1224/22-05/35921668 "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейденергоінвест", код ЄДРПОУ 35921668, з питань підтвердження від'ємного фінансового результату від операцій з цінним паперами за 2011 рік та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій з цінними паперами за період з 01.01.12 по 30.06.12" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено, що позивач допустив порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2 117 410,00 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року в сумі 1 457 363,00 грн., за І квартал 2012 року в сумі 660 047,00 грн.

Такі порушення, на думку відповідача, виникли внаслідок наступного: ТОВ "Трейденергоінвест" неправомірно відносило до складу витрат відсотки за користування кредитними коштами, отриманими від ВАТ "КБ "Глобус", оскільки кредитні кошти були направлені підприємством на купівлю (продаж) цінних паперів, в результаті чого за період з 25 липня 2008 року по 30 червня 2011 року не був отриманий прибуток від операцій з цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери корпоративним правами; за кредитні кошти було частково придбано векселі, емітентом яких є ЛЗТА "Промбудремонт", якого згідно постанови Господарського суду Луганської області від 31 серпня 2009 року №20/58б визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, відтак кредитні грошові кошти використані не в господарській діяльності.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що діяльність позивача не забезпечена належним чином трудовими ресурсами, грошовими коштами, основним засобами та іншими активами; ТОВ "Трейденергоінвест" виписано векселі власної емісії, які згідно фінансової звітності нічим не забезпечені; тому операції згідно з договорами продажу цінних паперів, укладеними між ТОВ "Трейденергоінвест" та іншими суб'єктами господарювання щодо купівлі-продажу цінних паперів, державну реєстрацію яких скасовано, фінансово-господарська діяльність яких не проводилась, не можуть вважатись торгівлею цінними паперами відповідно до чинного законодавства, а укладені договори відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного: отримані кредитні кошти направлені на здійснення його безпосередньої підприємницької діяльності - торгівлю цінними паперами, а саме на купівлю (продаж) цінних паперів (векселі, облігації), тому підприємство правомірно відображало проценти за користування кредитними коштами у складі валових витрат; чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця чи продавця векселів по встановленню статусу векселедавця при придбанні (продажу) векселя, а факт визнання векселедавця банкрутом не тягне за собою визнання недійсними виданих ним векселів; висновки про нікчемність правочинів щодо операцій з цінними паперами є лише припущенням та не підтверджуються належним доказами.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовним вимогами ТОВ "Трейденергоінвест", виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи підтверджують, що ТОВ "Трейденергоінвест" (позичальник) укладено з ВАТ "КБ "Глобус" кредитні договори на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 25 вересня 2008 року №15/ЮКЛ-08 та від 25 вересня 2009 року №40/ЮКЛ-09, відповідно до яких ВАТ "КБ "Глобус" відкриває позичальнику відновлювальну відкличну лінію та в її межах надає кредитні кошти на поповнення обігових коштів процентною ставкою 18 відсотків річних.

В період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року позивач відносив до складу витрат суми відсотків, нарахованих за вказаними вище кредитними договорами, у розмірі 9 479 442,00 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року - 6 336 360,00 грн., за І квартал 2012 року - 3 143 082,00 грн.

Як встановлено в Акті перевірки та не заперечується позивачем, кошти, отримані від ВАТ "КБ "Глобус" за кредитним договорами, спрямовувались на поповнення обігових коштів при здійсненні діяльності з торгівлі цінним паперами.

На думку відповідача, ТОВ "Трейденергоінвест" не мало підстав для включення до складу витрат сум відсотків за користування кредитним коштами, оскільки при залученні кредитних коштів підприємство не отримало прибутку від операцій з цінними паперами та придбавало векселі, емітент яких (ЛЗТА "Промбудремонт") визнаний банкрутом.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У свою чергу господарська діяльність, згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України визначено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що визначальною умовою для можливості віднесення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, тих чи інших витрат, зокрема тих, що пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, що спрямована на отримання доходу.

При цьому суд звертає увагу, що господарська діяльність, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект у вигляді прибутку, а відсутність прибутку чи збитковість господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю платника податків, оскільки при здійсненні господарської діяльності існує звичайний комерційний ризик не отримати економічної вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 лютого 2011 року у справі за позовом дочірнього підприємства "Пілснер Україна" до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, яка в силу частини першої статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Судом встановлено, що ТОВ "Трейденергоінвест" за перевірений період здійснювало діяльність у сфері торгівлі цінними паперами, а залучені кредитні кошти направляло на здійснення своєї господарської діяльності, а саме на купівлю (продаж) цінних паперів, що підтверджується відповідними копіями договорами купівлі-продажу цінних паперів, актами прийому-передачі цінних паперів та виписками банку, що долучені позивачем до матеріалів справи.

При цьому зміст наданих позивачем документів свідчить, що ТОВ "Трейденергоінвест" купувало цінні папери за ціною, нижчою від їх номінальної вартості, а продаж цінних паперів здійснювався за ціною, вищою, ніж ціна їх придбання, що безперечно вказує на спрямованість діяльності позивача на отримання доходу та підтверджує використання кредитних коштів для провадження господарської діяльності.

Таким чином, враховуючи, що відсутність прибутку від операцій з торгівлі цінним паперами не є підставою для визнання здійснюваної діяльності не господарською, суд приходить до висновку, що ТОВ "Трейденергоінвест" правомірно включало до складу витрат за перевірений період суми відсотків за користування кредитними коштами ВАТ "КБ "Глобус" у розмірі 9 479 442,00 грн.

В частині посилань відповідача на обставини визнання банкрутом емітента придбаних позивачем векселів, а саме ЛЗТА "Промбудремонт", суд звертає увагу на наступне.

Одним із порушень в Акті перевірки визначено те, що позивач за кредитні кошти придбав векселі емітента ЛЗТА "Промбудремонт", якого визнано банкрутом згідно постанови Господарського суду Луганської області від 31 серпня 2009 року №20/58б та відкрито ліквідаційну процедуру.

Особливості обігу векселів визначені в Уніфікованому законі про переказні векселі та прості векселі та Законах України "Про обіг векселів в Україні", "Про цінні папери та фондовий ринок".

Відповідно до визначення частини першої статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно статей 43 та 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб: при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений; навіть до настання строку платежу: 1) якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; 2) у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; 3) у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Наведені вище норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов'язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником, про що також зазначено у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" від 08 червня 2007 року №5.

Крім того, чинне законодавство про обіг векселів не визначає обов'язку покупця чи продавця векселя перевіряти статус векселедавця та не встановлює заборони здійснення операцій з векселями у разі визнання векселедавця банкрутом.

Таким чином, визнання векселедавця банкрутом не позбавляє правого значення виданих ним векселів, та не впливає на правомірність формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та іншими суб'єктами господарювання, щодо купівлі-продажу цінних паперів суд звертає увагу на наступне.

Зміст Акта перевірки підтверджує, що в якості підстав для визнання нікчемними правочинів, що укладались між ТОВ "Трейденергоінвест" та іншими суб'єктами господарювання, відповідач зазначив не забезпечення діяльності позивача трудовими ресурсами, грошовими коштами, основним засобами та іншими активами; скасування державної реєстрації інших суб'єктів господарювання та не здійснення останніми фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим, такі висновки Акта перевірки є передчасними, оскільки: по-перше, в Акті перевірки не визначено конкретних суб'єктів господарювання, з якими ТОВ "Трейденергоінвест" мало взаємовідносини та державну реєстрацію яких скасовано, або тих, що не здійснюють фінансово-господарську діяльність, та не наведено будь-яких доказів на підтвердження таких обставин; по-друге, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували відсутність у позивача адміністративного-фінансових можливостей на здійснення господарської діяльності; по-третє, відповідачем не доведено наявності правових підстав, які б дозволяли визнати відповідні правочини нікчемними.

Так, відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених в межах спірних правовідносин між позивачем та "іншими суб'єктами господарювання"; відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Відповідних рішень суду про визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та "іншими суб'єктами господарювання", матеріали справи не містять.

У свою чергу органи державної податкової служби не наділені повноваженнями визнавати нікчемними правочини, укладені між суб'єктами господарювання та роботи відповідні висновки в актах перевірок.

За таких підстав, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що висновки Акта перевірки про визнання нікчемними правочинів, укладених між ТОВ "Трейденергоінвест" та "іншими суб'єктами господарювання", є помилковими та виходять за межі повноважень відповідача.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення ТОВ "Трейденергоінвест" підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток на 2 117 410,00 грн. нормативно та документально не підтверджуються, тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 282 422,00 грн. є протиправним, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09 січня 2013 року №0000192205 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Трейденергоінвест" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейденергоінвест" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 09 січня 2013 року №0000192205.

3. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейденергоінвест" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко