Ухвала

від 21.01.2014 по справі 826/7399/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2014 р. м. Київ К/800/47904/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндодів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року

у справі № 826/7399/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейденергоінвест»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейденергоінвест» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Трейденергоінвест») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку TOB «Трейденергоінвест», з питання підтвердження від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами за 2011 рік та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійснені операцій з цінними паперами з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 24.12.2012 року за № 1224/22-05/35921668.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 , пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2 117 410,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 року №0000192205, яким ТОВ «Трейденергоінвест» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 282 422,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 117 410,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 165 012,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 138.10.5. п. 138.10. ст.138 ПК України до витрат відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Пунктом 141.1 ст.141 ПК України передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Трейденергоінвест» (позичальник) укладено з ВАТ «КБ «Глобус» кредитні договори на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 25.09.2008 року №15/ЮКЛ-08 та від 25.09.2009 року №40/ЮКЛ-09, відповідно до умов яких ВАТ «КБ «Глобус» відкриває позичальнику відновлювальну відкличну лінію та в її межах надає кредитні кошти на поповнення обігових коштів процентною ставкою 18 відсотків річних.

В період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року позивач відносив до складу витрат суми відсотків, нарахованих за вказаними вище кредитними договорами, у розмірі 9 479 442,00 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року - 6 336 360,00 грн., за І квартал 2012 року - 3 143 082,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кошти, отримані ТОВ «Трейденергоінвест» від ВАТ «КБ «Глобус» за кредитним договорами, спрямовувались на поповнення обігових коштів при здійсненні діяльності з торгівлі цінним паперами.

ТОВ «Трейденергоінвест» за перевірений період здійснювало діяльність у сфері торгівлі цінними паперами, а залучені кредитні кошти направляло на здійснення своєї господарської діяльності, а саме на купівлю (продаж) цінних паперів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів купівлі-продажу цінних паперів, актів прийому-передачі цінних паперів, виписками банку.

При цьому зміст наданих позивачем документів свідчить, що ТОВ «Трейденергоінвест» купувало цінні папери за ціною, нижчою від їх номінальної вартості, а продаж цінних паперів здійснювався за ціною, вищою, ніж ціна їх придбання, що безперечно вказує на спрямованість діяльності позивача на отримання доходу та підтверджує використання кредитних коштів для провадження господарської діяльності.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, ТОВ «Трейденергоінвест» правомірно включало до складу витрат за перевірений період суми відсотків за користування кредитними коштами ВАТ «КБ «Глобус» у розмірі 9 479 442,00 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивач за кредитні кошти придбав векселі емітента ЛЗТА «Промбудремонт», якого визнано банкрутом згідно постанови господарського суду Луганської області від 31.08.2009 року №20/58б та відкрито ліквідаційну процедуру.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до вимог ст. 43 та ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб: при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений; навіть до настання строку платежу: 1) якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; 2) у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; 3) у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндодів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов