Постанова

від 11.06.2013 по справі 5008/416/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа № 5008/416/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Краєвської М.В.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" від 16.11.2012р. №3/2629

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.10.2012 р.

у справі № 5008/416/2012

за позовом ТзДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант", м. Київ

до ПП "Авізо", с. Білки Іршавського р-ну Закарпатської обл.

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Черяник Тетяни Дмитрівни, м. Ужгород

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПрАТ "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут", м. Київ

про стягнення 19 856, 55 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а.с.78, Том 1),

за участю представників сторін:

- від позивача - не з'явився;

- від відповідача - Коцур Ю.І. (адвокат, довіреність від 27.06.2012 р. без номера в матеріалах справи, а.с.124, Том 1);

- від третьої особи-1 - не з'явився;

- від третьої особи-2 - не з'явився.

Відповідачу роз'яснено його права й обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання від учасників судового процесу про здійснення технічної фіксації судового процесу, у судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.10.2012р. у справі №5008/416/2012 (суддя Васьковський О.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 6741,22 грн. страхового відшкодування, 546,42 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Позивач з даним рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушення судом процесу доказування. У зв'язку з наведеним просить прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються, зокрема, на тому, що висновок № 2989 судової автотоварознавчої експертизи Львівського НДІ судових експертиз від 28.09.2012 р. не є належним доказом у справі; місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи, а керувався при винесенні оскаржуваного рішення лише поясненням експерта Миговича І.Ю., який здійснив експертне дослідження.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу від 10.12.2012р. б/н, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві відповідач зазначає, що позивач відповідно до ст. 22 ЦК України повинен довести реальний розмір шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки; доводи скаржника про неналежність висновку № 2989 Львівського НДІ судових експертиз від 28.09.2012 р. є необґрунтованими.

За клопотанням позивача б/н та б/д (а.с. 42, Том 2), суд своєю ухвалою від 15.01.2013р. у даній справі призначив повторну судову автотоварознавчу експертизу та доручив її проведення Харківському НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. Ухвалою суду від 04.03.2013р. провадження у справі поновлено у зв'язку із надходженням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів та зобов'язано позивача надати вказані матеріали.

У зв'язку із частковим виконанням позивачем вимог суду, ухвалою суду від 19.03.2013р. провадження у справі зупинено та скеровано справу у Харківський НДІ судових експертиз для проведення експертизи. Ухвалою суду від 16.04.2013р. провадження у справі поновлено у зв'язку із надходженням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

В судовому засіданні від 29.04.2013р. позивач надав пояснення по суті клопотання експерта та просив витребувати у офіційного дилера «КІА» в Україні інформацію по щодо вартості складових частин спірного автомобіля. Ухвалою суду від 29.04.2013р. вказане клопотання було задоволено. 20.05.2013р. до суду надійшло повідомлення Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 19.05.2013р. №2655 про неможливість надати висновок у даній справі.

Розгляд справи у Львівському апеляційному господарському суді відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду від 11.12.2012р., 30.04.2013р. та 30.05.2013р.

Розпорядженнями голови та в.о. голови суду від 18.03.2013р. та від 29.04.2013р. у склад колегії суддів по розгляду справи № 921/88/13-г вносились зміни з підстав, зазначених у розпорядженнях (а.с. 67, 100, Том 2). Зважаючи на останні зміни, двохмісячний строк розгляду апеляційної скарги розпочав перебіг заново з 29.04.2013р.

Оскільки учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, причин неявки позивачем та третіми особи не повідомлено та їх явку не визнано судом обов'язковою, а також зважаючи на те, що в матеріалах справи є достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія, керуючись положеннями ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами та за відсутності представників позивача та третіх осіб.

В судовому засіданні 11.06.2013р. відповідач підтримав доводи, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.10.2012 р. у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

08.10.2010р. між позивачем та третьою особою-1 було укладено договір №06-Z\23-135-00910 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави (а.с.7-12, Том 1). Відповідно до п.4 договору, предметом страхування за ним є автомобіль KIA Magentis 2007 року випуску, коричневого кольору, д.н.з. АО2894АК, № кузова KNEGE222375165818. Відповідно до п. 5.1.1. договору, до страхових випадків, на які поширюється дія договору, відноситься пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП, як при наявності вини водія, чи її не встановленості, так і без вини водія.

12.12.2010р. на автодорозі Київ-Чоп відбулось зіткнення автомобілів Volvo, д.н.з. АО8100АМ, яким керував водій Грозов М.М. та який належить ПП «Авізо» (третя особа-2) та автомобіля KIA, д.н.з. АО2894АК, яким керував водій Черяник Ю.Ю. та який належить Черяник Т.Д. (третя особа-1). Зовнішнім оглядом на місці пригоди встановлено, що автомобіль KIA отримав ряд технічних пошкоджень (а.с. 27-30, Том 1).

Протоколом огляду транспортного засобу від 14.12.2010р., складеним за участі позивача, третьої особи-1 та водія Черяника Ю.Ю., встановлено характер пошкоджень транспортного засобу та зазначено про можливу наявність прихованих дефектів, пов'язаних із ходовою частиною автомобіля (а.с. 21, Том 1).

Постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 25.05.2011р. у справі №3-1837 справу про притягнення до адміністративної відповідальності Горзова М.М. за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 25.05.2011р. у справі №33/0790/196/11 постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 31.12.2010р. скасовано та визнано Горзова М.М. винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Протоколом огляду транспортного засобу від 18.01.2011р., складеного за участі Павлюченка С.П., позивача та водія Черяника Ю.Ю. встановлено детальний характер пошкоджень із зазначенням необхідності заміни, ремонту чи пофарбування пошкоджених деталей (а.с. 31, Том 1; а.с. 83, Том 2).

21.01.2011р. суб'єктом оціночної діяльності - фізичною-особою підприємцем Павлюченком С.П. проведено оцінку матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу KIA Magentis та викладено її у звіті про оцінку № 11012101 від 21.01.2011р. (а.с. 31-43, Том 1; а.с. 70-82, Том 2). Відповідно до вказаного звіту, розмір завданої шкоди становить 45078,55 грн. з ПДВ.

На підставі страхового акту №СТ/10/1785 від 02.06.2011р. позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування третій особі-1 в розмірі 44846,55 грн., з яких 1893,70 грн. зараховуються в рахунок сплати чергових платежів за договором страхування, а 42952,85 грн. - перераховуються на рахунок третьої особи-1 (а.с. 52, Том 1).

На виконання умов договору страхування, у червні 2011р. позивачем перераховано третій особі-1 42952,85 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними у матеріалах справи (а.с. 53-56, Том 1).

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника автомобіля Volvo, д.н.з. АО8100АМ, була застрахована в ПАТ «НФСК «Добробут» відповідно до полісу №ВЕ/4318904 (а.с. 107, Том 1). Зважаючи на наведене та у зв'язку з тим, що третя особа-2 не здійснювала виплати страхового відшкодування в порядку регресу, ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» звернулося із позовом до ПП «Авізо» про стягнення 44846,55 грн. в порядку регресу.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, ПАТ „Народна фінансово-страхова компанія „Добробут" сплатила страхове відшкодування у сумі 24990,00 грн. згідно платіжного доручення №4164 від 25.05.2012р. (а.с. 110, Том 1), у зв'язку з чим позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог до 19856,55 грн. (а.с.78, Том 1).

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Особою відповідальною за збитки, заподіяні дорожньо-транспортної пригодою є відповідач, який за приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України є особою, яка завдала шкоди страхувальнику внаслідок своїх неправомірних дій (бездіяльності).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, пред'являти вимогу відповідно до ст. 993 ЦК України можливо до особи, яка виступає суб'єктом цивільної відповідальності. Це означає, по-перше, що така особа за своїм правовим статусом повинна мати можливість нести відповідальність за завдані нею збитки. По-друге, мають бути в наявності необхідні умови притягнення такої особи до відповідальності (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок, вина (крім випадків, коли відповідальність настає незалежно від вини). При відсутності хоча б однієї з цих складових, цивільно-правова відповідальність не настає. Одним з елементів доведення шкоди, при цьому, є дійсний розмір завданих збитків.

Під час розгляду справи Господарським судом Закарпатської області, з метою встановлення дійсного розміру завданої шкоди, ухвалою суду від 08.08.2012р. призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно висновку експерта №2989 від 28.09.2012р. матеріальний збиток, завданий власникові KIA Magentis 2.0. 16V державний номер АО2894АК, в результаті його пошкодження при ДТП складає 31731,22 грн/ (а.с. 135-141, Том 1)

Відповідно до матеріалів справи, та відомостей зазначених у висновку №2989 від 28.09.2012р., експертне дослідження проводилось по матеріалах справи (а.с. 133, 135, Том 1). Калькуляція на ремонт автомобіля складена на підставі протоколу огляду автомобіля (а.с. 136, Том 1).

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням часткової сплати третьою особою-2 суми 24990,00 грн. страхового відшкодування та висновку судового експерта №2989 від 28.09.2012р. про вартість пошкодження автомобіля KIA Magentis, відповідач повинен сплатити страхове відшкодування у сумі 6741,22 грн. (31731,22 грн. - 24990,00 грн. = 6741,22 грн.).

При цьому, колегія суддів не погоджується із доводами скаржника про неналежність висновку судового експерта №2989 від 28.09.2012р., зважаючи на наступне.

Твердження позивача про таку підставу неналежності висновку, як його здійснення виключно по матеріалах справи, суд вважає такою, що не може братись до уваги.

Відповідно до п. 5.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092, визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), допускається за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

На відповідне клопотання експерта, така згода від суду першої інстанції була отримана (а.с. 133, Том 1).

Більш того, позивач у своїх поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції вказує на те, що на його думку, єдиним джерелом, на основі яких експерт може встановити дійсну вартість завданого збитку, є протокол огляду транспортного засобу та фотографії, які містяться у звіті про оцінку № 11012101 від 21.01.2011р. ФОП Павлюченка С.П. (а.с. 98, Том 2). Колегія суддів звертає увагу, що при здійсненні судової експертизи в суді першої інстанції, вказані документи були наявні в матеріалах справи.

Твердження позивача про те, що у висновку не зазначено переліку встановлених пошкоджень автомобіля та не враховано протокол огляду транспортного засобу, який є невід'ємним додатком до звіту № 11012101 фізичної особи-підприємця Павлюченка С.П., спростовується покликанням судового експерта на протокол огляду автомобіля в тексті висновку та додатками до висновку - ремонтними калькуляціями, в яких вказано перелік робіт та деталей, необхідних для визначення розміру матеріального збитку (а.с. 136, 138-141, Том 1).

Твердження позивача про те, що у висновку враховано лише пошкодження передньої частини автомобіля, спростовуються вищевказаними ремонтними калькуляціями (додатками до висновку судової експертизи), у яких перелічені деталі, в т.ч., які відносяться до задньої частини автомобіля.

Інші доводи скаржника колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в ході апеляційного провадження, після призначення повторної автотоварознавчої експертизи, позивачем (ініціатором повторної експертизи) двічі не було надано в повному обсязі документів, які витребовувались експертом Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, що стало підставою для скерування експертом повідомлення про неможливість дачі висновку.

Також колегія суддів звертає увагу на відомості, надані ТзОВ «Фалькон-Авто» стосовно вартості ряду оригінальних запчастин для автомобіля KIA Magentis станом на 12.12.2010р. та на суттєві розбіжності, між цими відомостями та даними, що містяться в звіті про оцінку № 11012101 від 21.01.2011р. ФОП Павлюченка С.П.

В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку необхідно покласти на скаржника відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.10.2012р. у справі №5008/416/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" від 16.11.2012р. №3/2629 - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повна постанова складена 17.06.2013 р.

Головуючий суддя Краєвська М.В.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.