Постанова

від 11.06.2013 по справі 5017/1811/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р.Справа № 5017/1811/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Савицького Я.Ф.

Суддів : Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 11.06.2013р.:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю №209 від 12.07.2012р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області

від 30 квітня 2013 року

по справі №5017/1811/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "САФТАШ"

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3

про стягнення 40828,73 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.06.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.04.2013р. по справі №5017/1811/2012 (суддя Гут С.Ф.) частково задоволено позов ТОВ "САФТАШ" до СПД-ФО ОСОБА_3 про стягнення 40828,73 грн.: з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 23950,66 грн., пеню у сумі 1798,65 грн., 3% річних у розмірі 2983,06 грн., інфляційні втрати у сумі 9549,13 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1509,37 грн. з посиланням на те, що видаткова накладна №С-00000095 від 04.08.2009р. на суму 157037,86 грн. була видана на підтвердження договірних відносин між позивачем та відповідачем за договором поставки №10/09 від 29.07.2009р., що підтверджується бухгалтерською довідкою ТОВ "САФТАШ" від 13.08.2012р., крім того, згідно з висновком експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №7901/02 від 25.03.2013р. підпис від імені ОСОБА_3 у наданій на експертизу видатковій накладній №С-00000095 від 04.08.2009р. виконаний самим ОСОБА_3.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся СПД-ФО ОСОБА_3 з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 30.04.2013р. по справі №5017/1811/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах ТОВ "САФТАШ" мотивуючи це тим, що суд першої інстанції неправомірно поклав висновок експерта №7901/02 від 25.03.2013р. в основу оскаржуваного рішення, оскільки експертиза була проведена з грубими порушеннями вимог Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення експертиз та експертних досліджень, крім того, щодо стягнення пені скаржник зазначає, що позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності щодо стягнення пені.

07.06.2013р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ "САФТАШ" надійшли заперечення на апеляційну скаргу, якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою СПД-ФО ОСОБА_3, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.05.2013р..

Представником відповідача в судовому засіданні 11.06.2013р. заявлено клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, яке колегією суддів апеляційного господарського суду залишено без задоволення, оскільки висновок експерта №7901/02 від 25.03.2013р. є обґрунтованим і не суперечить обставинам справи, при цьому,

зазначені відповідачем порушення порядку призначення та проведення експертизи не впливають на суть самого експертного висновку.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги СПД-ФО ОСОБА_3, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2009р. між ТОВ "САФТАШ" (постачальник) та СПД-ФО ОСОБА_3 (покупець) укладено договір поставки №10/09, відповідно до умов якого предметом поставки є товар, найменування, асортимент та кількість якого зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1).

Згідно з п.1.2. договору, в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що заявки на формування замовлення покупець надсилає факсом або електронною поштою.

Відповідно до п.3.1. договору, передплата в розмірі 100% проводиться протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку покупцеві, якщо інше не обумовлено сторонами додатково.

За пунктом 3.4 договору датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

У відповідності до п.5.3. договору, при порушені строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п.8.6. договору, строк дії договору з моменту його підписання та до 31.12.2009р. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін договору письмово не заявить про припинення даного договору за 30 (тридцять днів) до закінчення строку його дії.

На виконання умов договору ТОВ "САФТАШ" поставило СПД-ФО ОСОБА_3 скляний посуд на загальну суму 157037,86грн., що підтверджується видатковою накладною №С-00000095 від 04.08.2009р., яка підписана представниками обох сторін.

Проте, відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар у розмірі 60300грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме: 04.09.2009р. на суму 19800грн., 07.09.2009р. на суму 10000грн., 09.09.2009р. на суму 13000грн., 14.09.2009р. на суму 17500грн., крім того, в рахунок погашення боргу позивачем отримано товар на загальну суму 72787,20грн., що підтверджується видатковою накладною №Л-00000111 від 01.04.2010р. на суму 69180грн., та видатковою накладною №Л-00000110 від 01.04.2010р. на суму 3607,20грн., неоплаченим залишився товар на суму 23950,66грн.

Таким чином, відповідач своїх договірних зобов'язань належним чином не виконав, за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, що і стало підставою звернення ТОВ "САФТАШ" до господарського з позовом про стягнення з СПД-ФО ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 40828,73 грн., а саме: основного боргу у розмірі 23950,66 грн., пені у розмірі 4311,12 грн., 3% річних у розмірі 3007,87 грн. та 9559,08 інфляційних.

06.08.2012р. за вх.№24318/2012 до господарського суду Одеської області від СПД-ФО ОСОБА_3 надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, посилаючись на несправжність підпису відповідача на видатковій накладній №С-00000095 від 04.08.2009р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2012р. клопотання СПД-ФО ОСОБА_3 (вх.№24318/2012 від 06.08.12р.) про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено, призначено у справі №5017/1811/2012 почеркознавчу експертизу, провадження у справі №5017/1811/2012 зупинено до закінчення проведення експертизи.

09.04.2013р. на адресу господарського суду Одеської області від надійшов висновок судової почеркознавчої експертизи №7901/02 від25.03.2013р. за вх.№11574/2013, яким встановлено, що підпис відповідача у наданій на експертизу видатковій накладній №С-00000095 від 04.08.2009р. виконаний самим ОСОБА_3.

20.04.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи з посиланням на те, що висновок експертизи є неоднозначним та таким, що не відповідає обставинам справи, прийнятий з істотними порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Судом першої інстанції клопотання відповідача про призначення по справі повторної судової почеркознавчої експертизи (вх.№13835/2013 від 29.04.2013р.) розглянуто та залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться у ст. 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що видаткова накладна №С-00000095 від 04.08.2009р. на суму 157037,86грн. містить у собі описку, а саме в графі "Замовлення" міститься посилання на договір №С-00000027 від 04.08.2009р., нібито укладений між ТОВ "САФТАШ" та СПД-ФО ОСОБА_3.

При цьому, як вбачається з бухгалтерської довідки ТОВ"САФТАШ" від 13.08.2012р. згідно з обліковими даними договір поставки між ТОВ "САФТАШ" та СПД-ФО ОСОБА_3 існує лише один. Відповідно до реєстрації договорів з покупцями, документальному екземпляру даного договору присвоєно порядковий номер 10/09 від 29.07.2009р., а договір №С-000000027 від 04.08.09р. створений автоматично в програмі 1:С Підприємництво 7.7., при реєстрації в реєстрі Покупців СПД-ФО ОСОБА_3 та створенні видаткової накладної №С-00000095 від 04.08.09р. При проведенні даної накладної, програма автоматично підтянула у полі "Заказ" договір поставки №С-000000027 від 04.08.09р., якому в документальному виразі відповідає договір поставки між ТОВ "САФТАШ" та СПД-ФО ОСОБА_3 №10/09 від 29.07.2009р. Оплата від СПД-ФО ОСОБА_3 надходила на поточний рахунок чотири рази : від 04.09.09р. - 19800грн.; від 07.09.09р. - 10000грн.; від 09.09.09р. - 13000грн.; від 14.09.09р. - 17500грн. Загальна сума оплати на розрахунковий рахунок в погашення заборгованості склала - 60300грн. Проте в призначенні платежу від 07.09.09р., 09.09.09р. та 14.09.09р. в якості документу-підстави вказується зовсім інша видаткова накладна-№РН-0000018 від 31.08.09р.

Дослідивши видаткову накладну-№РН-0000018 від 31.08.09р. на суму 75855,26грн., судом першої інстанції встановлено, що в графі Одержувач зазначено: " СПД ОСОБА_4", а в графі Замовлення зазначено: "договір №ДГ-0000008 від 02.09.09р.", у зв'язку чим суд дійшов висновку, що СПД-ФО ОСОБА_3 при здійсненні оплати на рахунок ТОВ "САФТАШ" в призначенні платежу помилково зазначено зовсім іншу видаткову накладну-№РН-0000018 від 31.08.09р.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що видаткова накладна №С-00000095 від 04.08.2009р. на суму 157037,86грн. видана саме на підтвердження договірних відносин між ТОВ "САФТАШ" та СПД-ФО ОСОБА_3 саме за договором поставки №10/09 від 29.07.2009р., а не на договір №С-00000027 від 04.08.2009р., що підтверджується наявною в матеріалах справи бухгалтерською довідкою ТОВ"САФТАШ" від 13.08.2012р.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги заперечення відповідача про те, що на видатковій накладній №С-00000095 від 04.08.2009р. підпис його несправжний, у зв'язку з тим, що висновком експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №7901/02 від 25.03.2013р. підтверджується той факт, що підпис від імені ОСОБА_3, у видатковій накладній №С-00000095 від 04.08.2009р. виконаний самим ОСОБА_3.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом доведено наявність поставки товару позивачем відповідачу за договором поставки №10/09 від 29.07.2009р., згідно видаткової накладної №С-00000095 від 04.08.2009р. на суму 157037,86грн., проведення часткової оплати товару на суму 60300 грн. та часткового повернення товару на суму 72787,20грн., невиконання відповідачем взятих на себе за договором поставки №10/09 від 29.07.2009р. обов'язків щодо проведення повної та своєчасної оплати, існування заборгованості СПД-ФО ОСОБА_3 по оплаті отриманого товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого неоплаченого товару в сумі 23950,66грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення СПД-ФО ОСОБА_3 пені в розмірі 4311,12 грн.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.5.3. договору, при порушені строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочення

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені судом першої інстанції вважає його вірним і таким, що відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3007,87 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9559,08 грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 9549,48 грн.

Поряд з цим, перевіривши розрахунок 3% річних, судом першої інстанції встановлено, що він не відповідає вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим підлягає задоволенню у розмірі 2983,06 грн.

Апеляційним господарським судом не приймаються до уваги твердження скаржника стосовно того, що судом першої інстанції не враховано спеціальний строк позовної давності в 1 рік щодо вимог про стягнення пені, оскільки ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 12.03.2009 № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що згідно з ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом зазначеної норми відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог. Інше означало б можливість скасування апеляційною інстанцією рішення місцевого господарського суду (внаслідок застосування позовної давності та в зв'язку з цим необхідності відмови в позові) за відсутності підстав для такого скасування, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 30.04.2013р. по справі №5017/1811/2012 слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_3- без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 30.04.2013р. по справі №5017/1811/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текс постанови підписано 17.06.2013р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.