Ухвала

від 17.03.2014 по справі 5017/1811/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"17" березня 2014 р.Справа № 5017/1811/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САФТАШ"

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи

ОСОБА_2

про стягнення 40828,73грн.

Суддя Гут С.Ф.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 12.07.2012р.

Від Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції: Кіптіков ІО., довіреність №05 42/27554 від 18.11.2013р.

СУТЬ СПОРУ: розглядається в порядку ст.121-2 ГПК України

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.04.2013р. по справі №5017/1811/2012 позов задоволено частково, стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САФТАШ" суму основного боргу у розмірі 23950грн.66коп., пеню у розмірі 1798грн.65коп., 3%річних у розмірі 2983грн.06коп., індекс інфляції у розмірі 9549грн.13коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1509грн.37коп., в решті позову відмовлено.

11.06.2013р. Постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Одеської області від 30.04.2013р. по справі №5017/1811/2012 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

19.06.13р. по справі було видано наказ про примусове виконання рішення, в порядку ст. 116 ГПК України.

31.07.2013р. постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 30.04.2013р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2013р. у справі №5017/1811/2012 залишено без змін.

17.01.2014р. до господарського суду Одеської області від суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 надійшла скарга(вх№2-148/14 від 17.01.2014р.), в порядку ст.121-2 ГПК України.

В обґрунтування скарги позивач посилається на те, 19.06.2013р. Господарським судом Одеської області був виданий наказ №5017/1811/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "САФТАШ" 39790,87грн. 25.07.2013р. стягувач (ТОВ "САФТАШ") подав заяву до II Київського ВДВС Одеського МУЮ про примусове виконання рішення суду. 29.07.2013р. Головним державним виконавцем Кіптіковим І.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №39417988. 29.07.2013р. винесено постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 16.12.2013р. винесено постанову про арешт транспортного засобу VOLVO НІ2 державний номер НОМЕР_1 боржника та оголошення заборони на його відчуження. 16.12.2013р. винесено постанову про розшук транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1 боржника. 24.12.2013р. заявник поштовою кореспонденцією отримав постанову про відкриття провадження від 29.07.2013р. В порушення норми чинного законодавства, постанову про відкриття провадження від 29.07.2013р. заявник отримав лише 24 грудня 2013р. Тобто після закінчення встановленого до 05.08.2013р. строку на добровільне виконання рішення суду. Так, 16.12.2013р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме т.з. VOLVO Н12 д. н. НОМЕР_1 Вважає, що для цього не було жодної підстави, адже 29.07.2013р. вже було винесено постанову про арешт всього майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, тому незрозуміло такого повторного арешту. Також, 16.12.2013р. винесено постанову про розшук майна, а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1, яку Позивач отримав 26.12.2013р, коли з'явився до відділу виконавчої служби. Дія по складенню постанови по оголошенню в розшук автомобіля, є неправомірними оскільки на момент її прийняття не було підстав для оголошення майна у розшук. Отже, законодавством передбачено, що в разі необхідності, державний виконавець може оголосити у розшук транспортний засіб. Але при цьому, повинен виконати ряд дій по виконанню рішення суду, а саме з'ясувати у власника, або органу державної реєстрації про наявність та належність транспортних засобів, їх місце знаходження, та прийняти всі міри по виконанню рішення іншим шляхом, і тільки після цього, у разі необхідності, якщо проживання, перебування чи місцезнаходження боржника невідоме, може оголосити транспортний засіб у розшук. Всупереч наведеному, Відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, не вжив заходів щодо з'ясування відомостей про місцезнаходження транспортних засобів заявника (жодного разу не звернувся із запитом щодо надання пояснень з приводу з'ясування питання про місцезнаходження транспортних засобів тощо), зважаючи, що останні використовуються у його господарській діяльності, а натомість оголосив їх в розшук. Державний виконавець при винесенні постанови про розшук майна боржника - автомобіля, вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника не здійснював та відповідно не перевіривши наявність зазначеного транспортного засобу за місцезнаходженням (місцем проживанням) боржника оголосив його у розшук. Таким чином, заявник вважає, що державним виконавцем другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптіковим Ігорем Олеговичем при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області були порушені вимоги чинного законодавства.

У зв'язку з чим, заявник просить суд: визнати неправомірною дію державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптікова Ігоря Олеговича по прийняттю постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.12.2013р., а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1.; визнати неправомірною дію державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптікова Ігоря Олеговича по прийняттю постанови про розшук майна боржника ОСОБА_2 від 16 грудня 2013р., а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1; скасувати постанову державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.12.2013р., а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1; скасувати постанову державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. про розшук майна боржника ОСОБА_2, ВП№39417988 від 16.12.2013р., а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1.; надати строк для добровільного виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.01.2014р. прийнято скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (вх. ГСОО№2-148/14від 17.01.2014р.) на дії державного виконавця, в порядку ст.121-2 ГПК України - до розгляду.

27.02.2014р. від Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх.ГСОО№2-866/14 від 27.02.2014р.), відповідно до якої заявник вважає за необхідне збільшити вимоги, виклавши їх наступним чином: визнати неправомірною дію державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. по прийняттю постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013р.; скасувати постанову державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013р.

Надана заява судом залучена до матеріалів справи.

04.03.2014р. від Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції надійшов відзив на скаргу (вх.ГСОО№5520/14 від 04.03.2014р.), відповідно до якого Другий Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції заперечує проти задоволення скарги у повному обсязі з наступних підстав: 25.07.2013р. у канцелярії другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було зареєстровано заяву від 08.07.2013р. №19 директора ТОВ "САФТАШ", про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №5017/1811/2012 від 19.06.2013р., про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 і.н. НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САФТАШ" грошової суми у розмірі 39790,87грн. У своїй заяві про відкриття виконавчого провадження, стягувач просить накласти арешти на кошти та майно боржника та оголосити заборону на його відчуження, а також застосувати, передбачені статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішення. 29.07.2013 року, державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№39417988. Відповідно до письмової заяви від 08.07.2013р. №19 стягувача, про відкриття виконавчого провадження та ч. 2 абзацу 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», яка наголошує, що «За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.», одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накладено арешт на все майно боржника, про що винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№39417988 від 29.07.2013р. 16.12.2013р, державним виконавцем Відділу винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зазначеною постановою накладено арешт та оголошено заборону відчуження транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1, того ж дня вказаний транспортний засіб оголошено у розшук, про що винесено постанову про розшук майна боржника від 16.12.2013р. 27.12.2013р., боржником особисто надано письмове пояснення з приводу виконавчого документа що знаходиться у матеріалах виконавчого провадження, боржником також повідомлено відомості про власний майновий стан та наголошено про несвоєчасне отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Статтею 35 Закону передбачено, що «За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.» У зв'язку з вищевикладеним, 27.12.2013р., державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 31 грудня 2013р., тобто боржнику відновлено семиденний строк для самостійного виконання вимог виконавчого документу, який було надано при відкритті виконавчого провадження. Також слід звернути увагу суду, що начальником Відділу у порядку статті 83 Закону, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, було скасовано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№39417988 від 16.12.2013р., а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1, а також скасовано постанову про розшук майна боржника ВП№39417988 від 16.12.2013р., т.з. VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1. Таким чином, станом на теперішній час, оскаржувані постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також про розшук майна боржника, скасовані та не існують. Станом на теперішній час, боржником вимоги виконавчого документу фактично не виконані, відомості про сплату боргу відсутні. Отже, враховуючи вищевикладене, Другий Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції просить суд відмовити у задоволенні скарги про визнання неправомірним дій та скасування постанови про розшук майна боржника.

06.03.2014р. від Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 надійшла заява (вх.ГСОО№5830/14 від 06.03.2014р.), відповідно до якої відмовляється від вимог у частині визнання неправомірною дію державного виконавця Другого Київського відділу Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. по прийняттю постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 16.12.2013р., а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1; визнання неправомірною дію державного виконавця Другого Київського відділу Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. по прийняттю постанови про розшук майна боржника ОСОБА_2 від 16.12.2013р., а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1; скасування постанови державного виконавця Другого Київського відділу Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.12.2013р., а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1; скасування постанови державного виконавця Другого Київського відділу Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. про розшук майна боржника ОСОБА_2, а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1.

Згідно з п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята господарським судом.

Приймаючи до уваги те, що після подачі заявником скарги на дії державного виконавця (вх.ГСОО№2-148/14 від 17.01.2014р.), з урахуванням заяви про збільшення заявлених вимог (вх.ГСОО№2-866/14 від 27.02.2014р.), заявник відмовився від вимог в частині визнання неправомірною дію державного виконавця Другого Київського відділу Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. по прийняттю постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 16.12.2013р., а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1; визнання неправомірною дію державного виконавця Другого Київського відділу Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. по прийняттю постанови про розшук майна боржника ОСОБА_2 від 16.12.2013р., а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1; скасування постанови державного виконавця Другого Київського відділу Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.12.2013р., а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1; скасування постанови державного виконавця Другого Київського відділу Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. про розшук майна боржника ОСОБА_2, а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1., у зв'язку з тим, що постановою від 09.01.2014р. було скасовано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№39417988 від 16.12.2013р., а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1, а також скасовано постанову про розшук майна боржника ВП№39417988 від 16.12.2013 року, т.з. VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1.,, отже, станом на теперішній час, оскаржувані постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також про розшук майна боржника, скасовані та не існують, у зв'язку з чим, враховуючи відмову від вимог в цій частині заявника, та те, що відмову прийнято господарським судом провадження щодо розгляду скарги по справі №5017/1811/2012 в цій частині підлягає припиненню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачса (заявника) та Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, суд доходить до такого висновку.

У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.19 названого закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України (п.1 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 18 цього закону встановлені вимоги до виконавчого документу, відповідно до яких у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника, тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної(юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Згідно ч.1 ст.25 вказаного закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Відповідно до ч.2 цієї статті державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ст. 27 вказаного закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як встановлено ст. 31 вказаного закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно ч.4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що оскаржувана постанова ВП №39417988 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013р. винесена головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптіковим І.О. є правомірною, оскільки відповідно до ч.2 ст. 25 закону України „Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова, отже як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№39417988 була винесена 29.07.2013р. за заявою стягувача (вих. №19 від 08.07.2013р.) вх. №717-09-30 від 12.07.2013р. одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження ВП№39417988 від 29.07.2013р.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

З урахуванням встановлених обставин справи, господарський суд Одеської області визнає доводи скаржника, щодо оскарження постанови ВП №39417988 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013р. яка була винесена головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптіковим І.О. по справі №5017/1811/2012 неправомірним, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи документами, та суд доходить висновку, що постанова ВП №39417988 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013р., прийнята не з порушенням норм чинного законодавства, оскільки у державного виконавця були правові підстави для винесення вищезазначеної постанови.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, заслухавши пояснення відповідача та представника Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, додані до скарги докази та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність заявником обставин викладених у скарзі, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення скарги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (вх.ГСОО№ 2-148/14 від 17.01.2014р.), з урахуванням заяви про збільшення заявлених вимог (вх.ГСОО№2-866/14 від 27.02.2014р.) на дії державного виконавця, в порядку ст.121-2 ГПК України, оскільки суд дійшов висновку що постанова ВП№39417988 арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013р. яка була винесена старшим головним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптіковим І.О. по справі №5017/1811/2012, відповідає вимогам закону та державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптіков І.О. правомірно прийняв постанову ВП№39417988 арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013р., а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись п. 4, ст.80,ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Припинити провадження щодо розгляду скарги на дії державного виконавця (вх.ГСОО№ 2-148/14 від 17.01.2014р.), з урахуванням заяви про збільшення заявлених вимог (вх.ГСОО№2-866/14 від 27.02.2014р.) в частині визнання неправомірною дії державного виконавця Другого Київського відділу Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. по прийняттю постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 16.12.2013р., а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1; визнання неправомірною дію державного виконавця Другого Київського відділу Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. по прийняттю постанови про розшук майна боржника ОСОБА_2 від 16.12.2013р., а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1; скасування постанови державного виконавця Другого Київського відділу Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.12.2013р., а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1; скасування постанови державного виконавця Другого Київського відділу Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. про розшук майна боржника ОСОБА_2, а саме транспортного засобу VOLVO Н12 державний номер НОМЕР_1.

2.У задоволенні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (вх.ГСОО№ 2-148/14 від 17.01.2014р.), з урахуванням заяви про збільшення заявлених вимог (вх.ГСОО№2-866/14 від 27.02.2014р.) на дії державного виконавця, в порядку ст.121-2 ГПК України - відмовити.

Суддя Гут С.Ф.