Постанова

від 11.06.2013 по справі 48/390-41/503-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа№ 48/390-41/503-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Карась А.Г., довіреність №29.950 від 23.07.2012 року,

Безсмертний А.В., довіреність №29.950 від 23.07.2012 року,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Конріл"

на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року

у справі №48/390-41/503-2012 (головуючий суддя - Спичак О.М., судді - Літвінова М.Є., Бондарчук В.В.)

за позовом Joint Stock company "Grigoris Sarantis - Joint Stock Company Producing and Selling Cosmetics, Clothes, Houswear and Pharmaceutical Product" (Акціонерного товариства "Грігоріс Сарантіс Акціонерне товариство з виробництва і торгівлі косметикою, одягом, господарчими і фармацевтичними товарами")

до Дочірнього підприємства "Конріл"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарантіс Україна"

про стягнення 422 369, 71 грн.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду міста Києва знаходилась справа №48/390 за первісним позовом Joint-stock company Sarantis Stock Company Producing and Selling Cosmetics, Clothes, Houswear and Pharmaceutical Products" (Акціонерного товариства "Грігоріс Сарантіс Акціонерне товариство з виробництва і торгівлі косметикою, одягом, господарчими і фармацевтичними товарами") до Дочірнього підприємства "Конріл", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарантіс Україна" про стягнення 422 369,71 грн. та зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Конріл" до Joint-stock company Sarantis Stock Company Producing and Selling Cosmetics, Clothes, Houswear and Pharmaceutical Products" (Акціонерного товариства "Грігоріс Сарантіс Акціонерне товариство з виробництва і торгівлі косметикою, одягом, господарчими і фармацевтичними товарами") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарантіс Україна" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2011 року у справі №48/390 (суддя Бойко Р.В.) замінено відповідача 2 за зустрічним позовом Акціонерне товариство "Сарантіс Україна" правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сарантіс Україна"; в задоволенні первісного позову Joint-stock company Sarantis Stock Company Producing and Selling Cosmetics, Clothes, Houswear and Pharmaceutical Products" (Акціонерного товариства "Грігоріс Сарантіс Акціонерне товариство з виробництва і торгівлі косметикою, одягом, господарчими і фармацевтичними товарами") та зустрічного позову Дочірнього підприємства "Конріл" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 року у справі 48/390 апеляційну скаргу Joint-stock company Sarantis Stock Company Producing and Selling Cosmetics, Clothes, Houswear and Pharmaceutical Products" (Акціонерного товариства "Грігоріс Сарантіс Акціонерне товариство з виробництва і торгівлі косметикою, одягом, господарчими і фармацевтичними товарами") залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2011 року у справі №48/390 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2012 року у справі 48/390 касаційну скаргу Joint-stock company Sarantis Stock Company Producing and Selling Cosmetics, Clothes, Houswear and Pharmaceutical Products"(Акціонерного товариства "Грігоріс Сарантіс Акціонерне товариство з виробництва і торгівлі косметикою, одягом, господарчими і фармацевтичними товарами") задоволено частково, а рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 року у справі №48/390 в частині вирішення спору за первісним позовом і судових витрат скасовано та передано в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року справу №48/390 прийнято до провадження, присвоєно їй номер №48/390-41/503-2012 та призначено до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Конріл" (місцезнаходження: 01133, м. Київ, печерський р-н, вул. Кутузова, 18/7, оф. 201, код ЄДРПОУ 23703164) на користь Joint-stock company "Grigoris Sarantis - Joint Stock Company Producing And Saling Cosmetics, Clothes, Houswear and Pharmaceutical Products" (Акціонерне товариство "Грігоріс Сарантіс Акціонерне товариство з виробництва і торгівлі косметикою, одягом, господарчими і фармацевтичними товарами") (місцезнаходження: Греція, 15125, Афіни, вул. Амаруссіу Халандріу, 26, реєстраційний номер 13083/06/В/86/27) 422 369 (чотириста двадцять дві тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 71 коп. основного боргу, 4 223 (чотири тисячі двісті двадцять три) грн. 70 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи місцевим господарським судом, 2 111 (дві тисячі сто одинадцять) грн. 85 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги, 4 223 (чотири тисячі двісті двадцять три) грн. 70 коп. судового збору за подачу касаційної скарги та 15 038 (п'ятнадцять тисяч тридцять вісім) грн. 88 коп. витрат на проведення експертизи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року по справі №48/390-41/503-2012 скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Грігоріс Сарантіс Акціонерне товариство з виробництва і торгівлі косметикою, одягом, господарчими і фармацевтичними товарами" відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

10.06.2013 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Дочірнього підприємства "Конріл" про перенесення розгляду справи на іншу дату.

Розглянувши вказане клопотання про перенесення розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому суд керувався наступним.

Обґрунтовуючи необхідність перенесення судового розгляду, апелянт посилається на неможливість юриста Дочірнього підприємства "Конріл" бути присутнім у судовому засіданні у зв'язку із перебуванням останнього у відпустці.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів відзначає, що Дочірнє підприємство "Конріл" не було позбавлене права направити у судове засідання іншого уповноваженого представника, видавши йому відповідну довіреність.

Крім того суд відзначає, що до клопотання про перенесення розгляду справи заявником не додано доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишити без змін у зв'язку з відсутністю підстав для його скасування, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, відзиву на апеляційну скаргу не подала.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

01.06.2007 року між АТ "Сарантіс Україна" (після правонаступництва - ТОВ "Сарантіс Україна") (продавець) та Дочірнім підприємством "Конріл" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару з відстрочкою платежу №001 (надалі -"договір").

Відповідно до п. 1.1 договору продавець продає товар під торговими марками: str8, BU, C-THRU, Camel, FINO, Grosik (надалі -"товар"), а покупець, вивчивши поточний прайс-лист продавця, замовляє, приймає та оплачує товар на умовах, передбачених даним договором.

Згідно із п. 3.3 договору поставка товару оформлюється накладними, які є невід'ємною частиною даного договору. В накладних вказується асортимент, кількість, ціна товару, а також загальна сума, що підлягає оплаті покупцем за товар. Накладні складаються продавцем на поставку кожної партії товару та від імені покупця підписуються особою, приймаючою товар. Підписана сторонами накладна, є документом, який підтверджує факт приймання-передачі товару.

У відповідності до п.п. 3.4, 3.5 договору моментом поставки є дата оформлення відповідної накладної, що підтверджується підписом особи, приймаючої товар. Вказана в накладній на поставку товару дата повинна відповідати даті фактичного отримання товару покупцем. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами накладної на поставку товару.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець зобов'язується повністю оплатити загальну суму кожної накладної не пізніше ніж через 180 календарних днів з моменту поставки товару.

Із змісту п. 4.5 договору вбачається, що покупець має право повністю або частково повертати товар продавцю протягом строку, вказаного в п. 4.1 даного договору, починаючи з дати поставки товару, вказаної в накладній.

Відповідно до п. 8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2007 року, але вважається автоматично пролонгованим на невизначений строк, якщо покупець приймає поставку товару після дати закінчення строку дії даного договору та за відсутності іншого договору.

У період дії договору АТ "Сарантіс Україна" поставляв, а відповідач приймав, здійснював оплату та часткове повернення товару.

01.10.2009 року між АТ "Сарантіс Україна" (після правонаступництва - ТОВ "Сарантіс Україна") (первісний кредитор) та Joint-stock company Sarantis Stock Company Producing and Selling Cosmetics, Clothes, Houswear and Pharmaceutical Products" (Акціонерне товариство "Грігоріс Сарантіс Акціонерне товариство з виробництва і торгівлі косметикою, одягом, господарчими і фармацевтичними товарами") було укладено договір про відступлення права вимоги (надалі -"договір відступлення").

Відповідно до п.п. в) п. 1 договору відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступив правонаступнику, а правонаступник набув права вимоги, належні первісному кредитору, які він має або буде мати у відповідності до договору поставки №001 від 01.06.2007 р. Права вимоги включатимуть, але не обмежуватимуться наступним: суми за рахунками, несплаченими ДП "Конріл" за товари, що поставлені в її розпорядження в сумі 422 369,71 грн., всі нараховані проценти, штрафні санкції, витрати та інші додаткові права по вказаному договору, включаючи право застави, пріоритету, прав, що виникають з забезпечення зобов'язань, поручительств тощо.

Згідно із п. 2 договору відступлення за цим договором правонаступник набуває право вимагати від компанії ДП "Конріл" належного виконання всіх зобов'язань, виконання яких може вимагати первісний кредитор відповідно до Договору.

Пунктом 3 договору відступлення встановлено, що первісний кредитор передає правонаступнику оригінали документів, на яких базується право вимоги, включаючи, але не обмежуючись наступним: всі рахунки-фактури, документи по імпорту, митним операціям.

Актом прийому-передачі документів від 19.01.2010 року до договору відступлення первісний кредитор передав, а позивач за первісним позовом прийняв оригінали документів, на яких базується право вимоги до відповідача за первісним позовом за Договором.

Спір у справі стосується наявності заборгованості ДП "Конріл" у розмірі 422 369,71 грн. за договором купівлі-продажу товару з відстрочкою платежу №001 від 01.06.2007 року, право вимоги сплати якої позивачем набуто на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.10.2009 року.

Скасовуючи рішення господарського суду міста Києва № 48/390 від 05.10.2011 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 р. в частині вирішення спору за первісним позовом і судових витрат та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 24.10.2012 року виходив із того, що судами попередніх інстанцій не звернуто увагу на доводи позивача про відсутність інших договорів, на виконання яких поставлявся товар, а саме по собі не зазначення даних про договір на рахунках-фактурах, видаткових накладних, довіреностях, виданих на виконання умов договору, не дає підстав для висновків, що поставка здійснена поза договірних відносин.

Згідно статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, які містяться у постанові від 24.10.2012 року, при новому розгляді даної справи судом було зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення щодо наявності чи відсутності інших укладених договорів між Акціонерним товариством "Сарантіс Україна" та Дочірнім підприємством "Конріл" окрім договору №001 від 01.06.2007 року і повідомити про загальну кількість повернутого та оплаченого товару сторонами.

На виконання вимог суду, позивачем були надані письмові пояснення в яких він пояснив суду, що між Акціонерним товариством "Сарантіс Україна" та Дочірнім підприємством "Конріл" було укладено лише єдиний договір поставки №001 від 01.06.2007 року.

У висновку судово-економічної експертизи №№11868/10-19/5364/11-19 від 30.06.2011 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, експертом встановлено, що в період з 12.06.2007 р. по 22.04.2008 р., за умови укладання між сторонами виключно одного договору №001 від 01.06.2007 р., поставка товару АТ "Сарантіс Україна" на адресу ДП "Конріл" підтверджується на суму 1 925 308,68 грн. В тому числі на суму 1 863 749,07 грн. видаткові накладні оформлені з недотриманням вимог нормативних та законодавчих актів України, зокрема, поставка товарів переважною більшістю не підтверджена належним чином оформленими довіреностями ДП "Конріл"; на суму 61 559,61 грн. видаткові накладні оформлені у відповідності до нормативних та законодавчих актів України та поставки підтверджені належним чином оформленими довіреностями Дочірнього підприємства "Конріл".

Також експертом встановлено, що згідно документів наявних в матеріалах справи, сума повернутого товару ДП "Конріл" за даними АТ "Сарантіс Україна" становить 594 829,32 грн., за даними ДП "Конріл" - 412 985,60 грн.

При цьому, питання щодо тотожності повернення продукції, яка повернута за договором №001 від 01.06.2007 року, укладеного між АТ "Сарантіс Україна" та ДП "Конріл", у період з 08.08.2007 р. по 12.11.2008 р. за накладними на повернення, номера яких починається на " 01-..." та накладними на повернення, номера яких починається на " SA-…" експерту вирішити не вдалося.

Пунктом 3.3. договору №001 від 01.06.2007 року встановлено, що поставка товару оформляється накладними, які є невід'ємною частиною даного договору. В накладних вказується асортимент, кількість, ціна товару а також загальна сума, що підлягає оплаті покупцем за товар. Накладні складаються продавцем на поставку кожної партії товару та від імені покупця підписуються особою, яка приймає товар. Підписана сторонами накладна є документом, що підтверджує факт приймання-передачі товару.

Згідно з преамбулою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", даний Закон визначає основні принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні, а тому неправильне відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності певних операцій (в даному випадку - відсутність в текстах накладних посилань на номер і дату договору) або взагалі їх відсутність не спричиняє за собою припинення господарських зобов'язань.

Частиною 2 статті 9 вказаного Закону визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, що є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Зокрема, такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання документа; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за №88.

Відповідно до пункту 2.4 Положення залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Наведений перелік реквізитів не є вичерпним, проте також не містить вказівок про необхідність наявності у первинних документах цих додаткових реквізитів.

Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Таким чином, вказані норми не визначають як обов'язковий реквізит номер і дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказують на обов'язковість, зокрема, визначення вмісту і об'єму господарської операції, під якою, згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розуміється дія або подія, що викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Накладні є первинними бухгалтерськими документами, підтверджуючими існування факту, здійснення господарської операції по передачі товару.

У зв'язку з чим, факт передачі товару позивачем, є підставою для виникнення зобов'язання по оплаті його вартості у відповідача.

Судом зазначається, що при наявності укладеного між сторонами договору, саме по собі не зазначення даних про договір на рахунках-фактурах, видаткових накладних та довіреностях, виданих на виконання умов договору, не дає підстави для висновку, що поставка товару здійснена поза договірних відносин.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що поставка та повернення товарів про які йшлася мова в даній справі відбувалася в межах та на виконання договору купівлі-продажу товару з відстрочкою платежу №001 від 01.06.2007 року.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи (видаткові накладні) вбачається, що у період з 04.06.2007 р. по 20.05.2008 р. АТ "Сарантіс Україна" було поставлено на користь ДП "Конріл" товар на загальну суму 1 925 308,68 грн., відповідачем частково на суму 594 829,32 грн. було повернуто товар та частково на суму 61 828,40 грн. товар оплачено.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, відповідачем неоплаченим є товар на суму 1 268 650,96 грн.

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Конріл" про стягнення 422 369,71 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.10.2009 року.

Відповідач заперечуючи стверджує, що товар, право вимоги за яким передано позивачу, було ним повернуто. Разом з тим, жодних доказів в обґрунтування зазначеного відповідач не надав, доводи позивача та висновки експерта нічим не спростував.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі №48/390-41/503-2012.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі №48/390-41/503-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Конріл" - без задоволення.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Шапран В.В.