Постанова

від 22.05.2013 по справі 5011-76/17655-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р. Справа№ 5011-76/17655-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача: Гамолю О.Ф. дов. № 39 від 06.12.2012 року

від відповідача: Гладка В.В. дов. № 300-122/08-3728 від 12.04.2013 року

від третьої особи : Федорчук Д.Е. дов. № б/н від 21.07.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче

об'єднання «ПланЕко»

на рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2013 року у справі № 5011-76/17655-2012 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання

"ПланЕко"

до Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ВКН Віндкрафт Норд АГ (WKN Windkraft Nord AG)

про визнання недійсним рішення від 03.10.2012 №675-р

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ПланЕКО" (далі - ТОВ "ПланЕКО") до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМК) від 03.10.2012 № 675-р у справі № 227-26.4/210-11 (далі - рішення № 675-р).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не дослідив питання можливості здійснення Компанією на території України господарської діяльності шляхом будівництва та/або проектування; Компанія є іноземною юридичною особою у визначенні понять Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та Закону України "Про міжнародне приватне право", не має на території України належним чином зареєстрованого представника, а тому не може набувати прав на земельні ділянки на території України, не має правомочностей виконувати проектні та будівельні роботи, оскільки не має відповідних ліцензій; ТОВ "ПланЕКО", навпаки - не здійснює інвестиційних проектів, а займається лише проектуванням і будівництвом; отже, позивач і Компанія не є і не можуть бути конкурентами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2013 було залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ВКН Віндкрафт Норд АГ.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.02.2013 року у справі № 5011-76/17655-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що поширення невизначеному колу осіб неправдивим відомостей про причини розірвання договору про спільну діяльність та відсутність у третьої особи наміру будувати ВЕС в Україні слід кваліфікувати як недобросовісну конкуренцію, що у свою чергу свідчить про порушення позивачем вимог антимонопольного законодавства.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2013 року у справі № 5011-76/17655-2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва в частині відмови у задоволенні позовних вимог прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнко В.В. № 5011-76/17655-2012 від 22.04.2013 року враховуючи, що відповідно до розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 5011-76/17655-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5028/13/72/2012 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року було прийнято апеляційну скаргу та порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В.., судді -Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено до розгляду на 22.05.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2013 р. у справі № 5011-76/17655-2012 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2013 р. у справі № 5011-76/17655-2012 залишити без змін.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі та просив суд відмовити в її задоволенні.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Як зазначено в пункті 1 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247, відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, а також приписи статті 32 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами ГПК України. Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названих Законів України. Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України відповідно до покладених на нього завдань:

контролює дотримання антимонопольного законодавства в процесі економічної концентрації, зокрема, при створенні, реорганізації, ліквідації суб'єктів господарювання, створенні об'єднань підприємств, вступі одного або кількох суб'єктів господарювання в об'єднання, при перетворенні органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю в об'єднання суб'єктів господарювання, придбанні чи набутті будь-яким іншим способом у власність, одержанні в управління (користування) часток (акцій, паїв), активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів, оренді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів, набутті будь-яким іншим способом контролю господарської діяльності;

контролює дотримання антимонопольного законодавства при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання та при реалізації повноважень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю щодо суб'єктів господарювання;

розглядає справи про порушення антимонопольного законодавства та приймає рішення за результатами розгляду в межах своїх повноважень;

звертається до суду чи арбітражного суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням антимонопольного законодавства, надсилає правоохоронним органам матеріали про порушення законодавства, що містять ознаки злочину;

дає рекомендації та вносить пропозиції органам державної влади, установам, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання та їх об'єднанням щодо проведення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням антимонопольного законодавства;

дає рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання щодо припинення дій (бездіяльності), що містять ознаки порушень антимонопольного законодавства, усунення причин цих порушень і умов, що їм сприяють, а після припинення порушення - про вжиття заходів по усуненню наслідків цих порушень у визначені Комітетом строки;

бере участь у розробці та вносить у встановленому порядку проекти актів законодавства, що регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки;

бере участь в укладанні міждержавних угод, розробці і реалізації міжнародних проектів та програм, а також здійснює співробітництво з державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями з питань, що належать до компетенції Антимонопольного комітету України;

узагальнює практику застосування антимонопольного законодавства, розробляє пропозиції щодо його удосконалення;

затверджує кошторис доходів і видатків Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень;

розробляє і організовує виконання заходів, спрямованих на запобігання порушенням антимонопольного законодавства;

систематично інформує населення України про свою діяльність;

здійснює інші дії щодо контролю за дотриманням антимонопольного законодавства в межах його повноважень.

Згідно ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" для розгляду окремих справ про порушення антимонопольного законодавства та інших питань, віднесених до повноважень Комітету, утворюються постійно діючі та тимчасові адміністративні колегії, які формуються з державних уповноважених та голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України в складі не менше трьох осіб.

Відповідно до ст. 27 Закону "Про захист від недобросовісної конкуренції", процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ст. 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за власною ініціативою.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом, на підставі поданої Компанією заяви до АМК від 22.08.2011 б/н (№ 15-01/67-АМ від 23.08.2011) про недобросовісну конкуренцію ТОВ "План-Еко" під час розповсюдження в мережі Інтернет інформації щодо припинення співпраці Компанії і ТОВ "План-Еко" та причин розриву співпраці, АМК було розпочато розгляд справи № 227-26.4/210-11 за ознаками вчинення позивачем порушення, передбаченого статтею 8 Закону у вигляді дискредитації Компанії, а саме поширення неправдивих відомостей в мережі Інтернет через Агентство стосовно господарської діяльності Компанії, які можуть завдати шкоди її діловій репутації.

У частині першій статті 48 Закону зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

За результатами розгляду справи № 227-26.4/210-11 АМК було прийнято оскаржуване позивачем рішення № 675-р, яким:

- визнано дії ТОВ "ПланЕКО" з поширення неправдивих відомостей через Агентство, зокрема, про діяльність Компанії та причини припинення співпраці позивача і Компанії, які могли завдати шкоди діловій репутації останньої, порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 8 Закону;

- за вказане порушення на позивача накладено штраф у сумі 40 000 грн.;

- ТОВ "ПланЕКО" зобов'язано офіційно спростувати через Агентство поширені ним неправдиві відомості у двомісячний строк.

Рішення № 675-р мотивоване тим, що позивач, поширивши на сайті Агентства дискредитуючу Компанію інформацію, яка могла завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання, вчинив порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене статтею 8 Закону.

Вважаючи, що рішення Антимонопольного комітету України прийнято з порушенням норм конкурентного законодавства, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення № 675-р у межах двомісячного строку передбаченого ст. 60 ЗУ "Про захист економічної конкуренції".

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 2 вищенаведеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Як визначено у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Як було вище зазначено, рішенням Антимонопольного комітету України № 675-р, від 03.10.2012 року було встановлено порушення ТОВ "ПланЕКО" вимог законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачених ст. 8 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», яке полягає у поширенні позивачем неправдивих відомостей про діяльність третьої особи.

Відповідно до положень ст. 8 Закону дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, у тому числі щодо його товарів, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

За змістом приписів статті 8 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» для кваліфікації дій як дискредитація суб'єкта господарювання не є необхідним встановлення факту отримання неправомірних переваг у конкуренції чи доведення можливості отримати такі переваги.

Водночас для кваліфікації дій як дискредитації суб'єкта господарювання необхідним є встановлення самого факту поширення неправдивих, неточних або неповних відомостей, та можливості такими діями завдати шкоди діловій репутації відповідного суб'єкта господарювання.

Як було встановлено у ході розслідування у справі № 227-26.4/210-11, позивач поширив невизначеному колу осіб неправдиві відомості про причини розірвання Договору про спільну діяльність та про відсутність намірів у ВНК Віндкрафт Норд АГ будувати вітроелектростанції в Україні.

Згідно статті 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У відповідності до положень ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною четвертою статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

За приписом частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи 30.06.2011 о 09.00.32 на сайті Агентства було розміщено інформацію такого змісту: "План-Еко" и компания Windkraft Nord AG (WKN, Германия) прекратили сотрудничество по строительству ветряных электростанций в Украине, - сообщил агентству "Интерфакс-Украина" директор "План- Эко" Владимир Миханюк. По его словам, причиной разрыва сотрудничества стало разное видение компаниями дальнейшего развития бизнеса. "WKN не намерена строить ВЭС в Украине, их конечная цель - проектирование и продажа проектов".

01.08.2011 Компанія звернулася до Агентства з метою отримання відомостей щодо поширеної позивачем інформації.

Листом від 09.08.2011 Агентство підтвердило, що така публікація дійсно була розмішена в мережі Інтернет, а інформація була отримана в ході особистої бесіди журналіста Агентства з директором позивача 29.06.2011.

Зазначене повідомлення було відтворене іншими інтернет-ресурсами, а саме: "Коммерсантъ" (адреса публікації: http://www.kommersant.Ua/doc/l 748021/print, від 30.06.2011), "Компан&оН" (адреса публікації: http://www.companioii.ua/ Articles/Content?ld=l53279. від 30.06.2011), "Ділова Україна" (адреса публікації: http://ргоіect. ukrinform.ua/news/30357, від 30.06.2011).

18.07.2011 на сайті "Українська енергетика" з'явилася інформація такого змісту: "...Нещодавно розпався альянс української "План-Еко" та німецької Windkraft Nord AG (WKN). Керівництво "План-Еко" заявило: "Німці не планують нічого будувати, лише готують проекти ВЕС і намагаються їх продати. Продаж проектів третій стороні може тривати дуже довго.."

У заяві до Антимонопольного комітету України третя особа вказала, що інформація про те, що Компанія не має наміру будувати вітроелектростанції в Україні, а ставить за кінцеву мету проектування та продаж проектів є неправдивою, а її розміщення може завдати шкоди діловій репутації Компанії.

Матеріалами даної справи підтверджується твердження АМК про те, що основними видами діяльності Компанії є реалізація (організація) проектів з розвитку вітроенергетики (проектування, будівництво і експлуатація збудованих ВЕС) у країнах Європи і США.

Реалізація проектів з будівництва і експлуатації ВЕС в Україні здійснюється Компанією через створену ним холдингову компанію New Energy Assosiation International GmbH, яка засновує в Україні товариства для розвитку парків ВЕС, зокрема, є засновником товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Ассосіейшн Україна".

З 2009 року Компанія реалізовує інвестиційні проекти, пов'язані з вітроенергетикою в Україні, а саме: Одеська область (Овідіопольський, Татарбунарський райони) та Автономна Республіка Крим (Джанкойський та Красноперекопський райони) через підконтрольні підприємства (товариство з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд ІІ", товариство з обмеженою відповідальністю "Татарбунарська ВЕС", товариство з обмеженою відповідальністю "Джанкойська ВЕС", товариство з обмеженою відповідальністю "Перекопська ВЕС", засновниками яких є New Energy Assosiation International GmbH і товариство з обмеженою відповідальністю "ВКН Україна").

Відповідно до договорів про залучення інвестицій у відповідні райони для будівництва вітрових електростанцій, укладених у 2009 - 2010 роках (договір від 14.12.2009, укладенй Овідіопольською районною державною адміністрацією і товариством з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд ІІ"; договір від 14.04.2010, укладенй Красноперекопською районною державною адміністрацією і товариством з обмеженою відповідальністю "Перекопська ВЕС"), інвестор зобов'язується збудувати вітрові електроустановки впродовж трьох років із моменту отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт щодо будівництва конкретної вітрової електроустановки.

Крім того, на території Овідіопольського району Одеської області погоджено місце розташування вітрових електроустановок і технічні умови щодо забезпечення пожежної безпеки, а 23.02.2012 Компанія через товариство з обмеженою відповідальністю "Перекопська ВЕС" уклала договір оренди землі з Красноперекопською районною державною адміністрацією для проведення дослідницьких робіт, необхідних для проектування ВЕС. Цим, зокрема, спростовується твердження позивача про те, що для будівництва та проектування ВЕС Компанія повинна була придбавати земельні ділянки, проте не могла цього робити, оскільки є нерезидентом України).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які б обґрунтовували твердження позивача про відсутність у третьої особи намірів реалізувати розроблені ТОВ «План-Еко» проекти, позивачем до суду не надано та про їх наявність не зазначено.

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.12.2012 року № 15331678 одним з видів діяльності товариства є організація будівництва будівель (41.10), будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (42.22), будівництво інших споруд (42.99).

24.11.2009 між позивачем та третьою особою було укладено договір про спільну діяльність, який в подальшому було припинено Компанією 25.01.2011 у зв'язку з порушеннями зі сторони позивача передбачених цим договором зобов'язань, що у свою чергу ним не заперечується.

Згідно з пунктом 5.1 зазначеного договору до повноважень позивача віднесені завдання: у сфері вимірювання швидкості вітру, у сфері забезпечення земельних ділянок, щодо публічного фінансування, забезпечення і підтримки в оформленні усіх необхідних заяв на отримання усіх дозволів, потрібних для будівництва та тривалої експлуатації вітрового парку в Україні; під час будівництва; щодо підключення до електричних мереж.

За результатами проведення ТОВ "План-Еко" комплексу проектувальних робіт за договором про спільну діяльність від 24.11.2009 було введено в експлуатацію метеорологічні пости для вивчення вітрового потенціалу.

Листом від 02.08.2012 позивач надав АМК інформацію про те, що під час дії договору про спільну діяльність позивач виконував усі необхідні роботи як підрядник, зокрема, було створено робочий проект будівницта щогли для вимірювання вітрового потенціалу, отримано дозволи на виконання підготовчих робіт за робочим проектом на території Татарбунарського району, будівельних робіт за робочим проектом на території Красноперекопського району.

З урахуванням наведених вище обставин колегія суддів погоджується с висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "План-Еко" і Компанія є конкурентами на ринку проектування та будівництва ВЕС.

Ділова репутація - це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону. (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно положень пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів (пункти 5 і 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію").

З матеріалів справи вбачається, що позивач поширив невизначеному колу осіб неправдиві відомості про причини розірвання договору про спільну діяльність та відсутність наміру Компанії будувати ВЕС в Україні; результатом сприйняття відповідної інформації може бути відмова від подальшої співпраці, переорієнтація на іншого партнера і таке інше.

Висновок відповідача про те, що поширена ТОВ "План-Еко" інформація є неправдивою, неточною та такою, що могла завдати шкоди діловій репутації Компанії, а також може створити враження про Компанію як ненадійного партнера, непридатного для довгострокових проектів, пов'язаних із складними технологічними та організаційними стадіями проектування, будівництва та подальшої експлуатації ВЕС, не зацікавленого у тривалих ділових зв'язках, що може завдати шкоди його діловій репутації, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів констатує, що місцевим господарським судом при дослідженні матеріалів справи було достовірно встановлено відсутність підстав, визначених в ст.59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для визнання недійсним оскарженого рішення Антимонопольного комітету України.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського Чернігівської області у справі № 5011-76/17655-2012 від 25.02.2013 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ПланЕко" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2013 року у справі № 5011-76/17655-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-76/17655-2012 повернути до Господарського суду м. Києва

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.