Постанова

від 17.06.2013 по справі 913/461/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.06.2013р. справа №913/461/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Скурідін В.О. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс і К», м. Сєвєродонецьк Луганської області

на рішення господарського суду Луганської області від 16.04.2013р. (повний текст від 22.04.2013р.) у справі №913/461/13-г (суддя Рябцева О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс і К», м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про розірвання договору оренди землі від 20.10.2005р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Твінс і К», м. Сєвєродонецьк Луганської області, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області, про розірвання договору оренди землі №040541900295 від 20.10.2005р.

Рішенням від 16.04.2013р. господарський суд Луганської області у задоволенні позову відмовив у повному обсязі з посиланням на те, що укладаючи договір оренди землі сторонами враховувалась можливість зміни орендної плати за землю внаслідок зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів тощо, а системний аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку, що взаємовідносини позивача щодо користування земельною ділянкою за наявних фактичних обставин можуть бути врегульовані лише на підставі договору оренди земельної ділянки.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу однобоко та поверхово, спираючись на приписи ст. 34 Закону України «Про оренду землі», при цьому, не звертаючи уваги на те, що позивач вже набув право власності на вбудовану споруду, що розташована на орендованій земельній ділянці на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.12.2008р.

Вищевикладене, на думку заявника, призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення суду, що є підставою для його скасування.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача не скористався наданим йому правом на участь у судовому засіданні, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 30.05.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаного представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за договором купівлі-продажу об'єкту - нежитлового приміщення від 14.07.2005р. позивач набув права власності на нежитлове приміщення з підвалом блочне, розташоване в м. Сєвєродонецьку Луганської області, вул. Новикова, 13, площею 1239,6кв.м. (право приватної власності за ТОВ «Твінс і К» зареєстровано Сєвєродонецьким МБТІ 01.08.2005р. за №2724667).

Матеріалами справи підтверджено, що вказане приміщення є вбудовано-прибудованим: 86,8кв.м. знаходяться на першому поверсі 9-ти поверхового житлового будинку і є вбудованою частиною приміщення, решта площі є одноповерховою капітальною спорудою, прибудованою до вказаного житлового будинку.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради №2337 від 23.09.205р. ТОВ «Твінс і К» було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку під нежитлове приміщення за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Новикова, 13, а також зобов'язано позивача в двотижневий термін укласти у письмовій формі договір оренди земельної ділянки та надати для організації державної реєстрації в міське управління земельних ресурсів.

На підставі означеного рішення 20.10.2005р. між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Твінс і К» (орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований у Сєвєродонецькому комплексному відділі Луганської РФ ДП «Центр ДЗК» при Державному комітеті України по земельних ресурсах 26.10.2005р. за №040541900295), за умовами якого позивачу в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 0,1311га, у тому числі: під капітальною будівлею - 0,0769га, під спорудами - 0,0092га , під проїздами, проходами та площадками - 0,0388га, під зеленими насадженнями - 0,0062га. На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - капітальна одноповерхова будівля. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 322 060,26грн. (п.п. 2, 3, 5 договору).

Відповідно до п.8 договору, його укладено на 25 років строком по 19.10.2030р. включно, починаючи з дати державної реєстрації договору оренди.

Пунктами 9, 11 договору сторони визначили, що орендна плата вноситься орендарем самостійно в грошовій формі та розмірі 4 830,90грн. на рік. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі 402,58грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно п. 35 договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується у судовому порядку.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї сторони внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Додатковою угодою від 27.07.2011р. сторони внесли зміни до пунктів 5, 9, 11 вказаного договору, зокрема, збільшили розмір орендної плати до 7 відсотків нормативної грошової оцінки за 2013 рік - 68 948,64грн.

Враховуючи викладене, а також посилаючись на приписи ст.287.8 Податкового кодексу України, ст. 652 ЦК України, позивач листами від 17.10.2012р. та від 25.12.2012р. звертався до відповідача із вимогами розірвати вищевказаний договір оренди землі у зв'язку з істотною зміною обставин.

Листом №816 від 31.01.2013р. відповідач відповів, що земельна ділянка кадастровий номер 4412900000:06:044:0022 площею 0,1311га розташована під нежитловим приміщенням, що не є частиною багатоквартирного житлового будинку, тому на неї не розповсюджується дія ст. 287.8 ПК України, тобто підстави для розірвання спірного договору відсутні.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом. При цьому, в обґрунтування вимог про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки позивач посилається на приписи ст. 652 ЦК України, зокрема зазначає, що зміну законодавчого регулювання (набрання чинності Податкового кодексу України) жодна сторона при укладанні договору передбачити не могла, а виконання спірного договору в подальшому порушуватиме майнові інтереси позивача і позбавить його доходу від використання нерухомості в тому обсязі, на який останній розраховував при укладання договору.

Як зазначалось вище, господарський суд Луганської області у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 31 вказаного Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ст. 32 зазначеного Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки (ст. 34 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В обґрунтування вимог про розірвання спірного договору оренди позивач посилається зокрема на те, що з набуттям чинності Податкового кодексу України значним чином зросла орендна плата за землю, тому виконання договору в подальшому порушуватиме майнові інтереси позивача. Крім того, позивач наголошує на тому, що оскільки позивач є власником нежитлового приміщення у багатоквартирному житловому будинку, тому в силу положень ст. 287.8 ПК України повинен сплачувати податок, а не оренду плату.

Проте, судова колегія не може погодитись з такими висновками позивача з наступних підстав.

Згідно технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка є невід'ємною частиною договору оренди землі, на орендованій земельній ділянці знаходиться капітальна одноповерхова споруда, площа якої складає 861 кв.м. (відповідно 769 кв.м., 3 кв.м., 5 кв.м., 4 кв.м. та 80 кв.м.). Із викопіювання з Генплану вбачається, що договір оренди землі укладений на земельну ділянку, яка розташована під прибудованою частиною приміщення, належного позивачу.

Після придбання позивач реконструював належне йому приміщення.

Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 02.09.2008р. №1697 реконструйованому приміщенню, а саме вбудовано-прибудованому приміщенню магазину, більярдної та пивного залу, власником якого є ТОВ «Твінс і К», присвоєно адресу вул. Новікова, 13/359.

Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 16.12.2008р. вирішено оформити право власності за позивачем на приміщення магазину продовольчих товарів, більярдної та пивного залу літ. «А-1, А?-1, Пд, а2-а9», загальною площею - 1489,30 кв.м., замощення І за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 13/359 та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.12.2008 серії САС № 030481.

Внаслідок реконструкції змінилась площа прибудованої частини приміщення.

27.07.2011р. сторони уклали додаткову угоду до договору № 040541900295 оренди землі від 20.10.2005р., якою змінили умови щодо нормативної грошової оцінки землі у зв'язку з затвердженням нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, у тому числі м. Сєвєродонецьк, та передбачили зміну орендної плати: з 01.07.2011р. - 59098,83грн. на рік; з 01.01.2012р. - 68948,64грн. на рік; з 01.01.2013р. - 78798,44грн. на рік; з 01.01.2014р. - 88648,25грн. на рік; з 01.01.2015р. - 98498,05грн. на рік.

При цьому, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що на орендованій земельній ділянці знаходиться саме прибудована частина належного позивачу приміщення.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, який набув чинності під час дії спірного договору, визначив, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, розмір орендної плати не може бути меншим трикратного розміру земельного податку для інших категорій земель.

Згідно п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Водночас, позивач невірно тлумачить приписи ст. 287.8 Податкового кодексу України - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки з огляду на ст. 269 вказаного Кодексу, ст. 80, 92 Земельного кодексу України, позивач не є суб'єктом оподаткування земельним податком.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що виконання спірного договору, яке в подальшому порушуватиме майнові інтереси позивача, не може вважатись істотною зміною обставин в розумінні ст. 652 ЦК України, оскільки укладаючи договір оренди та визначаючи його умови позивач повинен був розумно оцінювати ті обставини, за яких договір буде виконуватись в майбутньому, а також враховувати, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

До того ж, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що з огляду на приписи ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 34 Закону України «Про оренду землі», розірвання спірного договору не створить для позивача виникнення інших стосунків з відповідачем ніж вже існуючі орендні правовідносини.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 16.04.2012р. у справі №913/461/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства, тому підстав для її задоволення не вбачається.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до с. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 16.04.2013р. (повний текст від 22.04.2013р.) у справі №913/461/13-г залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс і К», м. Сєвєродонецьк Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 16.04.2013р. (повний текст від 22.04.2013р.) у справі №913/461/13-г - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників - 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС