Постанова

від 10.06.2013 по справі 5011-14/16860-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р. Справа№ 5011-14/16860-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача за первісним позовом:Зінченко О.А., довіреність б/н від 08.01.2013;

відповідача за первісним позовом:Малюк Д.П. - директор;

Годлевська С.Й., довіреність б/н від 06.06.2013;

відповідача 2 за зустрічним позовом:Лаврук В.О., довіреність б/н від 01.11.2012;

третя особа:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рос світло торг»

на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 у справі № 5011-14/16860-2012 (суддя: Мельник С.М.)

за первісним позовом Приватного підприємства «Алл-Транс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рос світло торг»

про стягнення 16566,25 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рос світло торг»

до 1. Приватного підприємства «Алл-Транс»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СА-ЖЕНЬ";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 за зустрічним позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша"

про стягнення 73 288,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2013 у справі № 5011-14/16860-2012 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС СВІТЛО ТОРГ" на користь Приватного підприємства "АЛЛ-ТРАНС" 14350 грн. 00 коп. заборгованості, 1394 грн. 18 коп. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рос світло торг» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 у справі № 5011-14/16860-2012 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 № 5011-14/16860-2012 у справі № 5011-14/16860-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 прийнято до розгляду справу № 5011-14/16860-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 10.06.2013 об 11:15.

05.06.2013 на адресу Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СА-ЖЕНЬ" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

06.06.2013 представником Приватного підприємства «Алл-Транс» через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу.

10.06.2013 третя особа в судове засідання не з'явилась, повноважного представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, не зважаючи на те, що була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

10.06.2013 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Рос світло торг» в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

10.06.2013 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СА-ЖЕНЬ" в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 у справі № 5011-14/16860-2012 залишити без змін.

10.06.2013 представник Приватного підприємства «Алл-Транс» в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 у справі № 5011-14/16860-2012 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

03.12.2010 між Приватним підприємством "АЛЛ-ТРАНС" (Повірений/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рос світло торг" (Поручитель/відповідач) був укладений Договір доручення на виконання юридичних дій з організації міжнародних автомобільних перевезень вантажів № 024 (надалі - договір), за умовами якого Поручитель доручає, а Повірений зобов'язується діяти від імені та за рахунок Поручителя виконувати юридичні дії з організації міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом у відповідності з умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів зі змінами внесеними Протоколом від 5 липня 1978 року (далі Конвенція).

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за надані послуги проводяться в українських гривнях на підставі цін, які підтверджені ними у заявці.

Згідно із п. 5.2. договору, оплата послуг повіреного та послуг третіх осіб, з якими повірений заключив договори для виконання заявки довірителя, проводиться довірителем на поточний рахунок повіреного в 100% розмірі в термін 5 днів після вигрузки автомобіля, якщо інше не вказано в заявці.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується, що на виконання умов договору позивач за первісним позовом надавав послуги відповідачу за первісним позовом, що підтверджується заявкою № 152 від 25.05.2011 р. на суму 14 000,00 грн., міжнародною товарно-транспортною накладною (СМК) № 0243519 від 31.05.2011 р., Інвойсами № 54,55 від 01.6.2011 р. та Актом про результати розвантаження автофургона на складі від 07.06.2011 р. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 166 від 27.05.2011 року та товарно-транспортною накладною № 009 від 27.05.2011 р. на суму 350,00 грн. Загальна вартість наданих становить 14350,00 грн.

Але, всупереч взятих на себе зобов'язань за договором, відповідач за первісним позовом оплату отриманих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 14350,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду.

Проте, заперечуючи проти позову, позивач за зустрічним позовом стверджує, що відповідачами за зустрічним позовом було заподіяно збитки внаслідок втрати та пошкодження вантажу при перевезенні в сумі 20113,58 грн., 3174,50 грн. упущеної вигоди, 50000,00 грн. моральної шкоди, посилаючись на ч.1 ст.22, ст.23, ч.2 ст.925, ч.ч.1,2 ст.1167 ЦК України, в зв'язку з чим вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, факт виконання позивачем за первісним позовом зобов'язань по договору та наявності заборгованості у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги за первісним позовом щодо стягнення боргу 14350,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції.

З оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачу за первісним позовом у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 1 411,50 грн. судового збору за подачу позову до Господарського суду Полтавської області та 804,75 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги до Харківського Апеляційного господарського суду, так-як статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави для повернення судового збору, перелік яких є вичерпним і питання щодо повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом, який розглядав справу.

Стосовно вимог за зустрічним позовом то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п. 2.2. договору ПП "Алл-Транс" уклав договір - заявку № 152 на перевезення вантажів від 25.05.11р. з ТОВ "Саджень", з вини якого було втрачено та пошкоджено частину вантажу, що підтверджується актом про результат розвантаження автофургона від 07.07.11р. відповідно до якого, була виявлена недостача та пошкодження вантажу на загальну суму 26313,66 грн.

Зазначений акт підписаний комісією у складі водія перевізника та уповноважених представників вантажоодержувача.

16.06.2011 постановою Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві відмовлено в порушенні кримінальної справи в зв'язку з тим, що склад злочину у розумінні ст. 185 Кримінального кодексу України (крадіжка) не встановлено.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, збитки - це грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі.

Збитки визначають з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконано, а якщо вимогу не було задоволено добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

До обов'язкових умов цивільно-правової відповідальності належать причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Причинно-наслідковий зв'язок є простим (якщо між протиправною поведінкою та завданою шкодою немає інших юридично значущих обставин) та складним (якщо між завданою шкодою та протиправною поведінкою існують й інші обставини, які впливали на її заподіяння). Причому протиправна поведінка особи лише тоді є причиною збитків, коли вона безпосередньо пов'язана із збитками.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі N 42/266-6/492).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Проте, позивачем за зустрічним позовом не доведено існування (наявність) всіх складових правопорушення, в зв'язку з чим позовні вимоги до відповідача 1 за зустрічним позовом є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

З оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції встановлено, що позовна вимога до відповідача 2 за зустрічним позовом є обґрунтованою, але враховуючи заяву про застосування строків позовної давності, яку заявив відповідач 2 за зустрічним позовом, задоволенню не підлягає в зв'язку з пропущенням строку позовної давності на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 ст. 925 ЦК України, передбачено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно із ст. 926 Цивільного кодексу Ураїни, позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

В ч. 1 ст. 32 Конвенції зазначено, що право подачі позову, що може бути пред'явленим відносно перевезення, що виконується із застосуванням дійсної Конвенції, погашається давністю в один рік. Проте в разі зловмисного вчинку або провини, яка згідно із законом, застосованим судом, що розглядає справу, прирівнюється до зловмисного вчинку, граничний термін давності встановлюється в три роки. Давність починає текти: а) в разі часткової втрати вантажу, пошкодження його або прострочення в доставці, - з дня здачі вантажу; б) в разі втрати всього вантажу - з тридцятого дня після закінчення встановленого для перевезення терміну; або, якщо такий не був встановлений, з шістдесятого дня після прийняття вантажу транспортером до перевезення; в) у всіх інших випадках - після закінчення тримісячного терміну з дня укладення договору перевезення.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що претензія до відповідача 2 за зустрічним позовом не пред'являлась до звернення з позовом, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги в зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Що стосується вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Положення частини першої статті 23 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, не можна розуміти таким чином, що особа має право на відшкодування моральної шкоди в будь-якому випадку, коли її права порушуються, оскільки ЦК України містить численні норми, якими передбачаються випадки, у яких допускається відшкодування моральної шкоди.

Цивільний кодекс України передбачає право на відшкодування моральної шкоди у окремо визначених випадках, у тому числі і у разі її завдання неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю (частина перша статті 1167 ЦК України).

Статтею 1167 ЦК України передбачено умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди, за наявності яких виникає відповідне зобов'язання.

Стаття 1167 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди. Ці правила отримали назву "Загальний (генеральний) делікт" та застосовуються до будь-яких випадків завдання шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди на підставі даної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим). Разом з тим деліктне зобов'язання може виникнути і між особами, що перебувають в договірних відносинах, однак завдана шкода не має бути пов'язана з порушенням договірного зобов'язання. І лише у випадках, прямо передбачених законом, за правилами Глави 82 ЦК відшкодовується також шкода, завдана порушенням договірного зобов'язання (відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) (§ 3 Глави 82); відповідальність перевізника за договором перевезення за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира (ст. 928 ЦК) тощо).

Загальне правило статті 1167 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1167 ЦК необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом даної статті,, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - ст. 22 ЦК України).

в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Так само і припис пункту четвертого частини першої статті 611 Цивільного кодексу України про відшкодування моральної шкоди не означає, що відшкодування моральної шкоди допускається у будь-якому випадку порушення зобов'язання. Отже, моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.)

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність підстав для відшкодування і моральної шкоди.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 у справі № 5011-14/16860-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рос світло торг» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 у справі № 5011-14/16860-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-14/16860-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.