Рішення

від 28.05.2013 по справі 911/583/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2013 р. Справа № 911/583/13-г

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку "Львів", м. Львів до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш", Бориспільський район, с. Щасливе 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита", Бориспільський район, с. Щасливе 3. Дочірнього підприємства "Вортекс", Бориспільський район, с. Щасливе про стягнення 2123125,52 грн. за участю представників:

позивача:Кулинич Р.М. - дов. від 30.01.2013р. № 162 відповідача 1:Тарасюк С.І. - керівник відповідача 2:Бєда В.Т. - дов. від 06.03.2012р. відповідача 3:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку "Львів" (далі - позивач, банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" (далі - відповідач 1, ТОВ "Логіка Фреш", боржник), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" (далі - відповідач 2, ТОВ "Ольвита", поручитель) та Дочірнього підприємства "Вортекс" (далі - відповідач 3, ДП "Вортекс", заставодавець) про стягнення солідарно з першого та другого відповідачів 1864000 грн. заборгованості по кредиту, 147691,81 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами та 111433,71 грн. пені за несвоєчасне погашення суми кредиту, та звернення стягнення на предмет застави - товар в обороті, загальною балансовою вартістю не менше 2100000 грн., що належить відповідачу 3.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання боржником - ТОВ "Логіка Фреш" своїх зобов'язань за договором кредитної лінії від 16.02.2011р. № 10, укладеним між банком та боржником, щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у строки визначені кредитним договором, які забезпечені порукою з боку відповідача 2 - ТОВ "Ольвита", згідно договору поруки від 16.02.2011р., укладеного між банком та ТОВ "Ольвита", та забезпечені з боку відповідача 3 заставою - предметом якої є зазначене вище майно, за договором застави від 16.02.2011р., укладеним між банком та ДП "Вортекс".

Під час розгляду справи від першого та другого відповідачів надійшли клопотання від 16.04.2013р., якими останні просили залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Куницького В.В. Вказані клопотання відхилені судом з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Також від відповідача 1 надійшло клопотання від 16.04.2013р. про призначення колегіального розгляду даної справи, яке суд залишив без задоволення з огляду на його безпідставність та недоцільність.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представники першого та другого відповідачів, присутні в судовому засіданні, проти позовних вимог заперечили, проте відзиву на позовну заяву не надали.

Відповідач 3, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача 3 в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача 3 за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, першого та другого відповідача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір кредитної лінії від 16.02.2011р. № 10 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого позивач - банк зобов'язався відкрити відповідачу 1 - позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості, в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредити, сплатити проценти та комісії за користування ними, а також сплатити інші платежі, передбачені цим договором (п. 1 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.1.1 кредитного договору максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складає 2000000 грн.

Призначення кредитної лінії - поповнення обігових коштів. Процентна ставка - 20% (п. 2.1.2 , 2.1.3 кредитного договору).

Згідно п. 2.1.4 кредитного договору строк дії кредитної лінії включно до 15.02.2013р.

Порядок видачі кредитів по кредитній лінії - траншами, шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з наступним використанням за цільовим призначенням (п. 2.1.5 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.1.6 кредитного договору порядок зменшення максимального ліміту заборгованості за кредитною лінією - згідно графіку пониження кредиту: з 7-го по 23-ій місяць кредитування по 111000 грн. (17 траншів); 24-ий місяць кредитування - 113000 грн. (1 транш).

Згідно п. 2.6 кредитного договору для обліку виданих кредитних коштів банк відкриває позичковий рахунок № 20635043759060.980. датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною п. 2.1.3 цього договору.

Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п. 4.2 цього договору, у валюті отриманого кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані (п. 4.4 кредитного договору).

Згідно п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит/кредити у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 5.9 кредитного договору банк у випадках, передбачених п. 2.7 цього договору, якими, зокрема, є несвоєчасна сплата процентів та/або повернення кредиту або його частини, має право вимагати дострокового повернення кредиту/кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Позичальник зобов'язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором (п. 5.10 кредитного договору).

Договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п. 11.1 кредитного договору).

На виконання умов договору банк надав позичальнику кредит в сумі 2000000 грн., що підтверджується меморіальним ордером за № TR.162091.600.702 від 18.02.2011р., засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач 1 в порушення умов кредитного договору свої зобов'язання щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконував, в зв'язку з чим банк надіслав на його адресу вимогу від 09.11.2012р. № 532/0-12, якою вимагав достроково повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, яку відповідач 1 отримав 21.11.2012р., що підтверджується підписом представника відповідача 1 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 13.11.2012р. № 7900604904168, засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач 1 вимоги претензій та свої зобов'язання щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість з повернення тіла кредиту у сумі 1864000 грн. та заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в сумі 147691,81 грн.

У відповідності до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між позивачем та відповідачем 1 кредитного договору, відповідач 1 своїх зобов'язань щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість з повернення тіла кредиту в розмірі 1864000 грн., зі сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 28.09.2012р. по 07.02.2013р. в розмірі 147691,81 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач 1 суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до умов договору поруки від 16.02.2011р. (далі - договір поруки), завірена копія якого залучена до матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольвита" - поручитель зобов'язалось перед банком - кредитором відповідати за своєчасне і повне виконання зобов'язань позичальника за договором кредитної лінії від 16.02.2011р. № 10. Порукою забезпечується виконання зобов'язань позичальника у повному обсязі. Поручительство за цим договором забезпечується усім майном, грошовими коштами та майновими правами, належними поручителю (п. 1.2 договору поруки).

Згідно п. 2.1 договору поруки у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов'язань перед кредитором по кредитному договору, кредитор має право пред'явити вимогу до поручителя про погашення поручителем заборгованості в об'ємі боргових зобов'язань позичальника перед кредитором, що обумовлені кредитним договором.

Відповідно до п. 2.2 договору поруки поручитель приймає на себе зобов'язання у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником боргових зобов'язань перед кредитором в терміни і згідно умов, передбачених кредитним договором, погасити: заборгованість і сумі наданого кредиту по кредитному договору в 2000000 грн.; нараховані по сумі наданого кредиту проценти, неустойку (штраф, пеню), передбачені умовами кредитного договору, а також інші боргові зобов'язання, що випливають із умов кредитного договору.

Поручитель зобов'язується сплатити кредитору суму заборгованості по кредиту, вказану в п. 2.2 даного договору, протягом 3 днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про прострочку платежу позичальником ( п. 2.3 договору поруки).

Цей договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Дія договору поруки припиняється в момент повного виконання позичальником або поручителем боргових зобов'язань позичальника перед кредитором по кредитному договору. Кредитор має право пред'явити вимогу до поручителя, що випливає із умов цього договору поруки до 15.02.2016р. ( п. 3.1, 3.2 договору поруки).

Враховуючи те, що відповідач 1 свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав, банк надіслав на адресу відповідача 2 вимогу від 09.11.2012р. № 535/0-12, якою вимагав достроково повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, яку відповідач 2 отримав 21.11.2012р., що підтверджується підписом представника відповідача 2 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 13.11.2012р. № 7900604904192, засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи.

Проте, відповідач 2 вимоги вказаної претензії не виконав, відповіді не надав, заборгованість відповідача 1 за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не погасив.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Статтею 554 названого Кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що перший відповідач не виконав свої договірні зобов'язання щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, які забезпечені порукою, яка не припинена в порядку ст. 559 ЦК України, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення солідарно з першого та другого відповідачів 1864000 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту та 147691,81 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, позивач посилаючись на п. 7.1 договору просить суд стягнути з відповідачів за порушення строків повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування грошовими коштами пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, за весь час прострочення, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 11.08.2012р. по 07.02.2013р. складає 111433,71 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача 1 з повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення солідарно з першого та другого відповідачів 1864000 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 147691,81 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами та 111433,71 грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитним коштами є доведеними, обґрунтованими, відповідачами не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань відповідача 1 за кредитним договором від 16.02.2011р. № 10 щодо своєчасного повернення отриманого кредиту, процентів за користування ним, оплати штрафних санкцій у передбачених законом та кредитним договором випадках, відшкодування інших витрат та збитків, між позивачем та відповідачем 3 було укладено договір застави від 16.02.2011р. (далі - договір застави) відповідно до умов якого відповідач 3 - заставодавець передає позивачу - заставодержателю у заставу майно: товарно-матеріальні цінності - готова продукція, на умовах товарів в обороті, які належать заставодавцю та передаються у заставу заставодержателю в якості забезпечення зобов'язань, які випливають з кредитного договору, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку: 25 ТМЦ станом на 01.01.2011р., ринковою вартістю 3000618,61 грн., який є невід'ємною частиною цього договору. Заставодавець зобов'язується при відчуженні товарно-матеріальних цінностей замінити їх відповідно повністю, чи в частині за погодженням із заставодержателем, іншими товарно-матеріальними цінностями тієї ж або більшої вартості (п. 2 договору застави).

Відповідно до п. 3 договору застави вказане майно належить застводавцю на підставі даних бухгалтерського обліку, оборотно-сальдової відомості по рахунку: 25 ТМЦ станом на 01.01.2011р., що підтверджується складською довідкою заставодавця від 09.02.2011р. № 56.

Згідно п. 4 договору застави право застави за цим договором виникає з моменту його підписання сторонами.

Заставлене майно залишається у володінні та користуванні заставодавця за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г у орендованих складських приміщеннях (п. 5 договору застави).

Відповідно до п. 6 договору застави заставлене майно як предмет застави за цим договором оцінюється сторонами у 2100000 грн. без ПДВ.

Згідно п. 8 договору застави у випадку невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору позичальником, в забезпечення якого укладено цей договір застави, та/або невиконання чи неналежного виконання умов цього договору заставодавцем, заставодержатель має право на звернення стягнення на предмет застави та одержати відшкодування з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється, зокрема, за рішенням суду (п. 15 договору застави).

Реалізація предмету застави після звернення на нього стягнення може на вимогу заставодержателя, зокрема, здійснюватися шляхом передачі предмета застави заставодержателю у власність. На вимогу заставодержателя реалізація предмету застави може здійснюватися з аукціону (публічних торгів), на біржі, через комісійний продаж та будь-якими іншими способами за його вибором (п. 16, 17 договору застави).

Цей договір діє до повного виконання зобов'язань позичальником по кредитному договору (п. 28 договору застави).

Оскільки в порушення умов кредитного договору від 16.02.2011р. № 10 позичальник - відповідач 1 не повернув тіло кредиту та не сплатив проценти за користування кредитними коштами та нараховану пеню за прострочення виконання зобов'язання позивач відповідно до умов договору застави від 16.02.2011р., набув право стягнення з відповідача 3 заборгованості за рахунок предмета застави.

Відповідно до статей 546, 572 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 2 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Згідно ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Положеннями статті 19 Закону України "Про заставу", які кореспондуються з приписами ч. 2 ст. 589 Цивільного кодексу України визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу", яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

З огляду на зазначене, та беручи до уваги те, що відповідач 1 належним чином не виконав взяті на себе згідно кредитного договору грошові зобовязання щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, позивач набув право на звернення стягнення на предмет застави згідно договору застави від 16.02.2011р., укладеного між позивачем та відповідачем 3.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимоги кредиторів та реєстрацію обтяжень" чинним з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Приписами ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, шляхом проведення публічних торгів.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011р. у справі № 4/1.

За таких обставин, вимога позивача про звернення стягнення на предмет застави, а саме: товари в обороті, загальною балансовою вартістю не менше 2100000 грн., що належать відповідачу 3, в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в сумі 2123125,52 грн., з яких 186400 грн. заборгованість з повернення тіла кредиту, 147691,81 грн. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 111433,71 грн. пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштами, шляхом проведення публічних торгів, із визначенням початкової ціни предмета застави - встановлену незалежним експертом-оцінювачем ринкову вартість товарів в обороті на момент реалізації, є доведеною, обґрунтованою, відповідачами не спростованою, а тому підлягає задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 42463,64 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на кожного з відповідачів в рівній частках від зазначеної суми судового збору, кожна з якої дорівнює 14154,55 грн., позаяк спір виник в наслідок їх неправильних дій. Доказів протилежного останні суду не надали.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" (08325, Київська область, Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, ідентифікаційний код 34948445) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" (08325, Київська область, Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, ідентифікаційний код 32709379) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 186400 (один мільйон вісімсот шістдесят чотири тисячі) грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 147691 (сто сорок сім тисяч шістсот дев'яносто одну) грн. 81 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 111433 (сто одинадцять тисяч чотириста тридцять три) грн. 71 коп. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштами.

3. Звернути стягнення на предмет застави за договором застави від 16.02.2011р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) - заставодержатель та Дочірнім підприємством "Вортекс" (08325, Київська область, Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, ідентифікаційний код 33088417) - заставодавець, а саме: товар в обороті, загальною балансовою вартістю не менше 2100000 (двох мільйонів сто тисяч) грн., в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" (08325, Київська область, Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, ідентифікаційний код 34948445) перед Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) за договором кредитної лінії від 16.02.2011р. № 10 у сумі 2123125 (два мільйони сто двадцять три тисячі сто двадцять п'ять) грн. 52 коп., з яких 186400 (один мільйон вісімсот шістдесят чотири тисячі) грн. заборгованість з повернення тіла кредиту, 147691 (сто сорок сім тисяч шістсот дев'яносто одна) грн. 81 коп. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 111433 (сто одинадцять тисяч чотириста тридцять три) грн. 71 коп. пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштами.

Визначити початкову ціну предмета забезпечувального обтяження за договором застави від 16.02.2011р. - встановлена незалежним експертом-оцінювачем ринкова вартість на момент реалізації.

Визначити спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження - шляхом проведення публічних торгів.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" (08325, Київська область, Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, ідентифікаційний код 34948445) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 14154 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" (08325, Київська область, Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, ідентифікаційний код 32709379) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 14154 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Дочірнього підприємства "Вортекс" (08325, Київська область, Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, ідентифікаційний код 33088417) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 14154 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 18.06.2013р.