Ухвала від 14.06.2013 по справі 2а-3914/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 р. Справа № 34098/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ Олімп Плюс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ Олімп Плюс» до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

05.06.2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки №27/23-23274065 від 24.04.2009 року винесенні податкові повідомлення-рішення №0001932300/0 яким визначено суму податкового зобов`язання по податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 254131 грн. 54 коп. та № 0001942300/0, яким визначено суму податкового зобов`язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 298402 грн. 50 коп. Просить визнати вищезазначені податкові повідомлення-рішення нечинними.

Постановою Львіського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовленно.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що вимоги до актів здачі-приймання робіт, викладені в ч. 4 ст. 882 ЦК України, і не несуть визначених зобов`язань щодо їх форми і змісту, окрім прямої фіксації чистого факту передання і приймання робіт. Отже така вимога про те, що акт здачі-прийняття робіт повинен бути єдиним уніфікованим документом, відображаючим всі аспекти фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання є неправомірна. Щодо операцій з контрагентом приватним підприємцем ОСОБА_1 та характер і зміст виконуємих нею на користь позивача робіт становив і фактичне ведення бухгалтерської звітності, про що вказано в тексті такого первинного документу як договору. Це є законним відповідно до ч.4 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на такі послуги відносяться до валових витрат підприємств.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив того, що ОСОБА_2 не мав права укладати договори субпідряду від 10.07.2007 року № 10/07/07, від 20.02.2008 року № 20/02/08 та від 11.07.2008 року № 11/07/08 від імені ТзОВ «МЛ Олімп Плюс», оскільки одночасно є керівником позивача та фізичною особою підприємцем - іншою стороною договору. Додатково, суд зазначає, що з урахуванням того, що акти здачі-приймання робіт оформленні з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема, підписані однією і тією ж особою, ці документи не можуть бути прийняті судом як доказ укладання та виконання зазначених вище договорів.

Понесені витрати на придбання послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг. Так як, первинні документи, які б містили відомості про реальне здійснення господарських операцій не були представлені позивачем ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судом. У зв'язку з викладеним, суд вважає, що ДПІ у Мостиському районі Львівської області правильно зроблено висновок про відсутність підтвердження фактичного надання послуг та зв'язок з веденням бухгалтерського та податкового обліку, а отже відсутність підстав для включення витрат, без їх підтвердження відповідними первинними документами до складу валових витрат ТзОВ «МЛ Олімп Плюс».

Позивачем не представлено жодних доказів, які б підтверджували транспортування вказаних вище матеріалів до ст. Звиняче Львівсько': залізниці.

Позивачем не представлено суду жодних доказів використання під'їзної колії № 6, яка розташована на ст. Звиняче в своїй господарській діяльності і зв'язку між її придбанням, передачею в безоплатне користування та господарською діяльністю підприємства.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач - ТзОВ «МЛ Олімп Плюс», зареєстроване 13.04.2005 року Мостиською районною державною адміністрацією Львівської області як юридична особа, з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи - 33434641, місцезнаходження: 81300, Львівська область, Мостиський район, вул. Галицька, буд. 1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 368865, та взяте на облік як плат: податків в ДПІ у Мостиському районі Львівської області.

ДПІ у Мостиському районі Львівської області проведено перевірку позивача - ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено Акт перевірки 24.04.2009 року № 27/23-23274065 «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ МЛ Олімп Плюс» код ЄДРПОУ - 33434641 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року» (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено зокрема порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.2.1 п. 5 2 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств і - 22.05.1997 року № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в с; 194559 грн. 17 коп. та п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7,:: 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР. в результаті чого занижено ПДВ всього на суму 198935 грн. 00 коп., у тому числі за жовтень 2007 року в сумі 20054 грн. 00 коп., за травень 2008 року в сумі 10380 грн. 00 коп., за липень 2008 року в сумі 10286 грн. 00 коп., за серпень 2008 року в сумі 16569 грн., за вересень 2008 року в сумі 23801 грн. 00 коп., за жовтень 2008 року в сумі 75681 грн. 00 коп., за листопад 2008 року в сумі 40468 грн. 00 коп., за грудень 2008 року в сумі 1696 грн. 00 коп. та зменшено залишок від'ємного значення рядка 26 Декларації по ПДВ на суму 165055 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним:: цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III, ДПІ у Мостиському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.05.2009 року № 0001942300/0. яким ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ на сум 298402 грн. 50 коп., де основний платіж - 198935 грн. 00 коп., штрафні (фінансові) санкції - 99467 грн. 50 коп. та податкове повідомлення-рішення від 08.05.2009 року № 0001932300 0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 254131 грн. 00 коп., в тому числі 194559 грн. 17 коп. - основний платіж, 59572 грн. 37 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

За період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» задекларовано валові витрати у сумі 3181766 грн. 00 коп. Перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено їх завищення всього у сумі 724253 грн. 67 коп.

ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» віднесено до валових витрат витрати по влаштуванню бруківки в IV кварталі 2008 року на суму 260653 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 43442 грн. 17 коп., отриманих від ТзОВ «Бізнес група СТГ». Позивачем укладено договір субпідряду від 10.10.2008 року № 10/10/08 з ТзОВ «Бізнес група СТГ». До валових витрат позивачем включено послуги по влаштуванню бруківки згідно з наданим контрагентом акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 18.11.2008 року № БГ-000087 на суму 260653 грн. 00 коп.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат по влаштуванню бруківки на загальну суму 103099 грн. 51 коп., отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, суд зазначає наступне. Під час розгляду справи, встановлено, що ОСОБА_2 укладав договори від імені ТзОВ «МЛ Олімп Плюс», будучи одночасно фізичною особою-підприємцем, який є стороною договору.

Згідно з п. З ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти право чин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що ОСОБА_2 не мав права укладати договори субпідряду від 10.07.2007 року № 10/07/07, від 20.02.2008 року № 20/02/08 та від 11.07.2008 року № 11/07/08 від імені ТзОВ «МЛ Олімп Плюс», оскільки одночасно є керівником позивача та фізичною особою підприємцем - іншою стороною договору. Додатково, суд зазначає, що з урахуванням того, що акти здачі-приймання робіт оформленні з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема, підписані однією і тією ж особою, ці документи не можуть бути прийняті судом як доказ укладання та виконання зазначених вище договорів.

Встановлено, що ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» уклало з фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 договір про надання консультаційних послуг від 01.07.2008 року № 9. При цьому, позивачем до валових витрат включено інформаційно-консультативні послуги згідно з наданими контрагентом ОСОБА_1 актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 28.07.2008 року № ДВ-00012/1 на суму 15000 грн. 00 коп. (без ПДВ); від 25.08.2008 року № ДВ-00013/1 на суму 15000 грн. 00 коп. (без ПДВ); від 29.09.2008 року № ДВ-0000017 на суму 13000 грн. 00 коп. (без ПДВ); від 29.10.2008 року № ДВ-00018/1 на суму 15000 грн. 00 коп. (без ПДВ) та від 27.11.2008 року № ДВ-0000020 на суму 15000 грн. 00 коп. (без ПДВ).

Акти здачі приймання-робіт (надання послуг), укладені між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не містять інформації про те, що виконавець в процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результати, котрі замовник може використати в господарській діяльності, зокрема: яку саме виконано роботу, які надано консультаційні послуги. В самих актах не зазначено, які саме консультаційні послуги були надані позивачу.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих послуг та їх вартість. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, яку саме роботу, та яким чином було надано виконавцем за вказаними вище договорами. Адже, з наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не вбачається, які саме роботи, та, в якому обсязі були виконані контрагентом позивача - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що документи, якими позивач хоче підтвердити спірні валові витрати, а саме акти здачі-приймання робіт, в яких зазначено лише зміст послуг, не можуть братись судом до уваги, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрати без підтверджуючих документів, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення податкового обліку.

Визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства. Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для віднесення витрат з придбання товарів, робіт, послуг до складу валових витрати, можна визнати правомірним віднесення до складу валових витрат з придбання таких послуг та, відповідно, право на формування податкового кредиту.

Подані позивачем до суду акти, які були предметом дослідження і в період проведення перевірки контролюючого органу, містять лише загальне визначення послуг та їх вартість. Позивач, ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судом, не довів, що понесені ним витрати мають зв'язок із господарською діяльністю позивача або використовувалися ним з метою здійснення такої діяльності.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що понесені витрати на придбання послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг. Так як, первинні документи, які б містили відомості про реальне здійснення господарських операцій не були представлені позивачем ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судом. У зв'язку з викладеним, суд вважає, що ДПІ у Мостиському районі Львівської області правильно зроблено висновок про відсутність підтвердження фактичного надання послуг та зв'язок з веденням бухгалтерського та податкового обліку, а отже відсутність підстав для включення витрат, без їх підтвердження відповідними первинними документами до складу валових витрат ТзОВ «МЛ Олімп Плюс».

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому, суд зазначає, що згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3. цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення податкового обліку.

А тому суд першої інстанції дійшов про правильність висновку ДПІ у Мостиському районі Львівської області щодо завищення позивачем, всупереч вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, валових витрати на суму 651253 грн. 67 коп. та 73000 грн. 00 коп., у зв'язку невідповідністю оформлення первинних документів, а саме актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вимогам чинного законодавства України.

Що стосується безпідставного нарахування позивачем амортизації на основні фонди І групи а саме, під'їзну колію № 6, яка розташована на ст. Звиняче Львівської залізниці, у зв'язку невикористанням її у господарській діяльності позивача.

Згідно з договором купівлі-продажу від 23.11.2007 року № ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» придбало під'їзну колію № 6 загальною довжиною 384,1 м., яг. примикає стрілкою № 6 до колії № 1, стрілка примикання № 6 належить Ківерецьк. дистанції колії ст. Звиняче. Станція Звиняче знаходиться в Горохівському районі Волинської області.

Під час проведення перевірки, відповідачем було встановлено, що для забезпечення основної діяльності підприємства (виготовлення бруківки) ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» в основному придбавало наступні матеріали: пісок, відсів гранітний, цемент. Згідно представлених під час проведення перевірки документів (накладних, податкових накладних) вказані вище матеріали придбавались в основному у ВАТ «Волиньцемент», ВАТ «Подільський цемент», Славутський піщаний кар'єр та ТзОВ «Омелянівський кар'єр». При цьому, згідно з накладними на маршрут або групу товарів вказані вище матеріали, ш: використовувались позивачем у господарській діяльності, транспортувалися залізницею де ст. Гнідава Львівської залізниці.

Крім того, відповідно до листа ДТГО «Львівська залізниця» від 28.05.2009 року № МЮ-14/44, під'їзна колія № 6, яка розташована на станції Звиняче, належить КП «Горохівшляхбуд». ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» укладено договір з Львівською залізницею на організацію перевезень вантажів від 27.08.2007 року № 34 і працює на станції Гнідава (інформація про вантажі, які прибули на адресу позивача у період з 01.11.2007 року по 31.12.2008 року). По станції Звиняче ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» за вказаний період вантажі не відправляло і не отримувало. До того ж, судом встановлено, що між ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» та КП «Горохівагрошляхбуд» 02.02.2008 року укладено договір безоплатної позички вказаної вище колії. Згідно з п.п. 1.1 вказаного вище договору, позивач передав КП «Горохівагрошляхбуд» під'їзну колію № 6 у безоплатне користування. Термін дії договору становить 11 місяців (з 02.02.2008 року по 31.12.2008 року).

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Позивачем не представлено суду жодних доказів використання під'їзної колії № 6, яка розташована на ст. Звиняче в своїй господарській діяльності і зв'язку між її придбанням, передачею в безоплатне користування та господарською діяльністю підприємства.

ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» включило до складу податкового кредиту суму ПДВ по придбанню у Концерну «Автошляхбуд» під'їзної колії № 6, яка розташована на ст. Звиняче Львівської залізниці, що підтверджується податковими накладними від 30.11.2007 року № 54 на загальну суму 500000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 83333 грн. 33 коп., та від 31.12.2007 року № 70 на загальну суму 820200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 136700 грн. 00 коп., яка, як встановлено вище, не використовувалась у господарській діяльності позивача.

Податкові накладні на отримання товарів (робіт, послуг) від 30.11.2007 року № 54 на загальну суму 500000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 83333 грн. 33 коп., та від 31.12.2007 року № 70 на загальну суму 820200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 136700 грн. 00 коп., відображені в реєстрі отриманих податкових накладних ТзОВ «МЛ Олімп Плюс», а суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту та, відповідно, відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, про правомірний висновок ДПІ у Мостиському районі Львівської області щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню під'їзної колії № 6, яка розташована на ст. Звиняче Львівської залізниці та нарахування позивачем амортизації на загальну суму 53984 грн. 00 коп., оскільки така не використовувалась у господарській діяльності підприємства.

Крім того, судом встановлено, що ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року включило до податкового кредиту послуги по кладці (влаштуванню) бруківки, які отримані від ТзОВ «Житомирська інвестиційно-будівельна корпорація» згідно з податковими накладними: від 28.09.2007 року № 98 на загальну суму 185000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 30833 грн. 33 коп.; від 07.11.2007 року № 150 на загальну суму 25000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 4166 грн. 67 коп.; від 23.11.2007 року № 169 на загальну суму 50000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 8333 грн. 33 коп.; від 30.11.2007 року № 177 на загальну суму 62280 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 10380 грн. 00 коп., а також від ТзОВ «Бізнес група СТГ» згідно з податковою накладною від 18.11.2008 року № 87 на загальну суму 260653 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 43442 грн. 17 коп.

Вказані вище податкові накладні на отримання товарів (робіт, послуг) відображені в реєстрі отриманих податкових накладних ТзОВ «МЛ Олімп Плюс», а суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту та, відповідно, відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах, а тому позивачем порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Що стосується задекларованого за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» податок на прибуток в сумі 28236 грн. 00 коп. При цьому, як вбачається з акта перевірки, в результаті допущених позивачем порушень, ДПІ у Мостиському районі Львівської області встановлено заниження податку на прибуток в сумі 194559 грн. 17 коп.

Крім того, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року ДПІ у Мостиському районі Львівської області встановлено його завищення всього на суму 365260 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» в листопаді 2007 року придбало у ТзОВ «Інвестиційна компанія «Пріора» обладнання для формування тип «ІІР» з формами та бетонозмішувач 0,5 куб. згідно з податковою накладною від 08.11.2007 року № 322 на загальну суму 241040 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 40173 грн. 33 коп.

Податкова накладна на отримання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 241040 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 40173 грн. 33 коп. відображена в реєстрі отриманих податкових накладних ТзОВ «МЛ Олімп Плюс», а суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту та, відповідно, відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість у відповідному звітному періоді, а саме: за листопад 2007 року - № 322 від 08.11.2007 року.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

При цьому, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 вказаного вище Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що ДПІ у Мостиському районі Львівської області правомірно зроблено висновок щодо порушення ТзОВ «МЛ Олімп Плюс» п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого, позивачем зайво включено до складу податкового кредиту в листопаді 2007 року суму ПДВ в розмірі 40173 грн. 33 коп.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки позивачем порушено вимоги податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ Олімп Плюс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року у справі №2а-3914/09/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний