Рішення

від 10.06.2013 по справі 910/26083

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26083 10.06.13 Суддя господарського суду міста Києва Чебикіна С.О., розглянувши справу за первісним позовом Приватного підприємства "Медикал Дата Менеджмент енд Технолоджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" про стягнення 372 728, 98 грн. та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМУНОГЕН-Україна" до Приватного підприємства "Медикал Дата Менеджмент енд Технолоджі" про визнання недійсним ліцензійного договору за участю представників позивача за первісним позовом - Курочко М.В., довіреність від 20.12.2012 року, відповідача за первісним позовом - Кухар А.В., довіреність від 05.03.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 366 938, 48 грн. боргу та 5 790, 50 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати наданих послуг за ліцензійним договором № 4-12 від 03.03.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.12.2012 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 30.01.2013 року (суддя Чебикіна С.О.).

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Чебикіної С.О. у відпустці справу №910/26083 передано на розгляд судді Івченку А.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року справу №910/26083 прийнято до свого провадження суддею Івченком А.М. та відкладено розгляд справи на 25.03.2013 року.

21.03.2013 року відповідач (за первісним позовом) через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позов, відповідно до якого заперечував проти первісних позовних вимог та просив суд відмовити у повному обсязі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.03.2013р. у зв'язку з виходом судді Чебикіної С.О. з відпустки справу №910/26083 передано на розгляд судді Чебикіній С.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2013 року справу №910/26083 прийнято до свого провадження суддею Чебикіною С.О.

У зв'язку з перенесенням робочого дня з понеділка 25 березня 2013 року на суботу 13 квітня 2013 року відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2013р. №152-р "Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013 року у Київській області та м. Києві" та Наказу Господарського суду міста Києва №85-К від 25.03.2013р. ухвалою суду від 26.03.2013 року розгляд справи призначено на 08.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2013 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМУНОГЕН-Україна» до Приватного підприємства «Медикал Дата Менеджмент енд Технолоджі» про визнання недійсним ліцензійного договору.

20.05.2013 року відповідач за первісним позовом через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позов, відповідно до якого заперечував проти первісних позовних вимог та просив суд відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 20.05.2013 року оголошувалась перерва на 27.05.2013 року.

27.05.2013 року відповідач за первісним позовом через загальний відділ діловодства суду подав додаткові письмові пояснення.

У судовому засіданні 27.05.2013 року відповідачем (за зустрічним позовом) поданий відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого він заперечував проти зустрічних позовних вимог.

У судовому засіданні 27.05.2013 року оголошувалась перерва на 05.06.2013 року.

05.06.2013 року відповідач (за первісним позовом) через загальний відділ діловодства суду подав додаткові письмові пояснення.

У судовому засіданні 05.06.2013 року оголошувалась перерва на 10.06.2013 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а у зустрічних позовних вимогах слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 березня 2012 року між Приватним підприємством "Медикал Дата Менеджмент енд Технолоджі" (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" (ліцензіат) було укладено ліцензійний договір № 4-12, за умовами якого ліцензіар (позивач) надає, а ліцензіат (відповідач) приймає невиключне, що не підлягає продажу, передачі, переуступці або відчуженням третім особам, право користування (ліцензія) об'єктом інтелектуальної власності (об'єктом авторського права), а саме програмним забезпеченням "medreestr" (програма), у відповідності з умовами договору. Під програмою в цьому договорі розуміється об'єкт авторського права, який містить набір інструкцій і даних у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, вираженому у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які призводять його в дію для досягнення поставленого завдання, результату, і виконання певного функціоналу (п. 1.1., п. 1.2. договору).

Згідно п. 1.3. договору програма може складатися з декількох модулів, перелік яких сторони узгоджують у додатках до даного договору. Конфігурація програми, а також вартість і термін дії ліцензії визначаються в додатках до договору. Якщо ліцензіату (відповідачу) буде потрібно розширення прав, що надаються даним договором, у тому числі додавання модулів програми та/або продовження терміну дії ліцензії, умови договору можуть бути розширені шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору. Всі додатки та додаткові угоди є невід'ємними частинами договору, після їх підписання сторонами (п. 1.4. договору).

Пунктом 2.2.1. договору встановлено, зокрема, обов'язки ліцензіата (відповідача) сплачувати ліцензію в порядку та розмірах визначених договором та додатком.

Обов'язками ліцензіара (позивача), зокрема, є надання відповідачу програми в електронному форматі; протягом терміну дії ліцензії докладати разумні дії для забезпечення працездатності програми та виправлення помилок в її функціонуванні (п.п. 2.4.1, 2.4.2. договору).

При цьому, згідно з пунктом 5.3. договору позивач, зокрема, не гарантує що: а) програма буде відповідати індивідуальним вимогам відповідача; б) програма буде працювати при суміщенні з іншим обладнанням або програмним забезпеченням; або в) робота програми буде безперебійною та безпомилковою.

У ліцензіата не виникає права власності на програму. Право власності на програму, а також всі інші авторські права і права інтелектуальної власності на програму, і пов'язані з програмою, залишаються завжди у позивача. Відповідач не отримує права на товарний знак, знаки обслуговування, або дизайни позивача, які у повному обсязі залишаться виключною власністю позивача.

Всі права, що надаються відповідачеві в рамках цього договору, є невинятковими. Позивач залишає за собою право збувати, просувати на ринок, поширювати і надавати ліцензії на програму іншим користувачам на і за межами України (п.п. 3.1, 3.2. договору).

Згідно з п. 4.1. договору відповідач буде отримувати ліцензії на право використання продукту у позивача за сплату ліцензійної винагороди у вигляді роялті, сума якого встановлена ??в додатку до договору. Оплата здійснюється на поточний розрахунковий рахунок позивача в національній валюті України - гривні, протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку. Прострочення відповідача у здійсненні будь-якого платежу у строк, встановлений договором, яке не усунуто протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмового повідомлення про необхідність погасити заборгованість, буде порушенням відповідачем істотних умов даного договору, і є підставою для розірвання договору позивачем в односторонньому порядку (п. 4.2, п. 4.3. договору).

Підписанням додатку № 1 від 03.03.2012 року до договору сторони погодили, що ліцензійний платіж за один календарний місяць становить 15 305, 11 дол. США, без ПДВ. Оплата здійснюється у національній валюті України - гривні по курсу НБУ на день виставлення рахунку, шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позивача. Строк оплати 10 календарних днів с дати виставлення рахунку.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом строку дії ліцензії, визначеного в додатках або до його розірвання (п. 7.1. договору).

Поясненнями позивача, рахунками на оплату № 4-12/189-2 від 04.05.2012 року на суму 122 286, 30 грн., № 4-12/189-3 від 01.06.2012 року на суму 122 326, 09 грн., № 4-12/189-4 від 02.07.2012 року на суму 122 326, 09 грн. та актами надання послуг № 4-12/189-2 від 04.05.2012 року, № 4-12/189-3 від 01.06.2012 року, № 4-12/189-4 від 02.07.2012 року стверджується факт виконання позивачем за договором робіт (послуг) щодо надання відповідачу права користування програмою, загальний розмір винагороди за які складає 366 938, 48 грн.

Відповідач за виконані роботи (надані послуги) не розрахувався і має заборгованість з виплати винагороди перед позивачем у розмірі 366 938, 48 грн .

06.11.2012 року позивач звертався до відповідача з листом-претензією щодо сплати заборгованості не пізніше 07.11.2012 року, проте відповідач заборгованість не сплатив.

13.12.2012 року позивачем було направлено відповідачеві вищезазначені акти на загальну суму 366 938, 48 грн. для їх підписання, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштовий чек та опис вкладення у цінний лист від 13.12.2012 року.

27.05.2013 року позивачем було направлено відповідачеві рахунки на оплату № 4-12/189-2 від 04.05.2012 року на суму 122 286, 30 грн., № 4-12/189-3 від 01.06.2012 року на суму 122 326, 09 грн., № 4-12/189-4 від 02.07.2012 року на суму 122 326, 09 грн. на загальну суму 366 938, 48 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи поштовий чек та опис вкладення у цінний лист від 27.05.2013 року.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з виконання робіт (послуг) щодо надання відповідачу права користування програмою, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з виплати винагороди за виконані роботи (надані послуги) у передбачений договором строк, і має заборгованість перед позивачем у сумі 366 938, 48 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 ЦК України: за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч. 3 ст. 1109 ЦК України).

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 4 ст. 1109 ЦК України).

З умов ліцензійного договору вбачається, що відповідачу за первісним позовом надано невиклюне право користування (ліцензія) об'єктом інтелектуальної власності (об'єктом авторського права), а саме програмним забезпеченням "medreestr" (програма).

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимої цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з виплати винагороди за виконані роботи (надані послуги) за ліцензійним договором № 4-12 від 03.03.2012 року у розмірі 366 938, 48 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позов в частині стягнення 3 % річних у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт (наданих послуг) обґрунтований, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 120, 63 грн. починаючи з 07.06.2013 року відповідно до п. 4.2. договору за уточненим розрахунком суду. В іншій частині позову про стягнення 3 % річних слід відмовити.

Предметом зустрічних позовних вимог є вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним ліцензійного договору № 4-12 від 03.03.2012 року на тій підставі, що оспорюваний правочин суперечить актам цивільного законодавства.

При цьому, позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги тим, що договір між сторонами укладався без наявності у відповідача за зустрічним позовом відповідного дозволу (ліцензії), як це передбачено ст. 227 ЦК України.

Статтею 227 ЦК України передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2011 року позивач подав заявку на реєстрацію знаку для товарів і послуг програми «medreestr» в Державну службу інтелектуальної власності України.

10.08.2012 року в офіційному бюлетені № 15 було опубліковано відомості про передачу Приватному підприємству "Медикал Дата Менеджмент енд Технолоджі" (відповідачу за зустрічним позовом) права власності на знаки згідно свідоцтва України № 159631 та внесено зазначені відомості до Державного реєстру свідоцтв України 10.08.2012 року.

Спірний ліцензійний договір № 4- 12 між сторонами було укладено 03 березня 2012 року.

До того ж, відповідач за зустрічним позовом активно співпрацює з 2011 року по сьогодні також з іншими клієнтами, що, зокрема, підтверджується укладеними договорами між відповідачем за зустрічним позовом та: 1) ТОВ "Санофі-Авентіс Україна» (французька фармацевтична компанія); 2) Компанією «Шерінг-Плау Сентрал Іст АГ» (швейцарська фармацевтична іноземна компанія); 3) ЗФ «ПОЛФАРМА» С.А. (представництво польської фармацевтичної компанії в Україні), копії яких (договорів) містяться в матеріалах справи.

Крім того, поясненнями сторін, платіжним дорученням № 497 від 10.05.2012 року про сплату відповідачем 13 813, 47 грн. та випискою з банку по особовим рахункам за 10.05.2012 року підтверджується, що сторони приступили до виконання договору, а також належне виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за договором.

Претензій від позивача за зустрічним позовом стосовно належного виконання відповідачем за зустрічним позовом його зобов'язань за договором не надходило.

Отже, наведені вище обставини підтверджують, що оспорюваний договір було укладено сторонами, фактично ними виконувався згідно норм цивільного законодавства, умови якого та зобов'язання визнавались позивачем за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Згідно з ст. 18 ЗУ «Про авторське право та суміжні права» комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.

Частиною 1, 4 статті 433 ЦК України встановлено, що об'єктами авторського права є твори, а саме, зокрема: 1) літературні та художні твори; 2) комп'ютерні програми. Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори.

У відповідності до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В розумінні зазначених правових норм позивачем за зустрічним позовом не доведено суду обґрунтованість позовних вимог та не надано належних доказів, що підтверджують невідповідність спірного договору умовам чинного законодавства, а зазначені у позові обґрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом за заявленими вимогами та їх правовими підставами не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним ліцензійного договору № 4-12 від 03.03.2012 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, і тому у зустрічному позові слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за зустрічним позовом покладаються на позивача за цим позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 21, кв. 68; код 30550751) на користь Приватного підприємства "Медикал Дата Менеджмент енд Технолоджі" (03035, м. Київ, площа Солом'янська, буд. 2, офіс 508; код 37141547) 366 938 (триста шістдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 48 коп. боргу, 120 (сто двадцять) грн. 63 коп. 3 % річних та 7 341 (сім тисяч триста сорок одна) грн. 18 коп. судового збору.

В іншій частині в первісному позові відмовити.

У зустрічному позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 17.06.2013р.

Суддя С.О. Чебикіна