Постанова

від 12.06.2013 по справі 5011-3/15145-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 5011-3/15145-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. - доповідача,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Приватного закладу "Приватний навчально-

виховний комплекс "Загальноосвітня школа

1-3 ступеня - дитячий садок "Міцва-613"

на рішення господарського суду міста Києва

від 10.01.2013 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року

у справі № 5011-3/15145-2012

господарського суду міста Києва

за позовом Заступника прокурора Голосіївського

району міста Києва в інтересах держави

в особі:

1) Київської міської ради,

2) Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

до Приватного закладу "Приватний навчально-

виховний комплекс "Загальноосвітня школа

1-3 ступеня - дитячий садок "Міцва-613"

про стягнення 539 917,83 грн.

за участю представників:

прокурора - Красножон О.М.

позивачів - 1) Глобенко Л.В.

2) Галайби О.О.

відповідача - Деговець Л.О.

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2012 року Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з позовом про стягнення з Приватного закладу "Приватний навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садок "Міцва-613" 327 483,25 грн. заборгованості по орендній платі за період з 01.01.2011 року по 31.08.2012 року та 212 434,58 грн. - по комунальним платежам внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань за договором оренди від 07.04.2009 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року (судді: Яковлєв М.Л., Авдеєв П.В., Тарасенко К.В.), позов задоволено частково; провадження у справі в частині стягнення 57 243,47 грн. боргу за комунальні послуги припинено; стягнуто з Приватного закладу "Приватний навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садок "Міцва-613" на користь Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації 327 483,25 грн. боргу по орендній платі та 155 191,11 грн. боргу за комунальні послуги; стягнуто з Приватного закладу "Приватний навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садок "Міцва-613" в доход Державного бюджету України 9 653,48 грн. судового збору.

В касаційній скарзі Приватний заклад "Приватний навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садок "Міцва-613" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 07.04.2009 року між Голосіївською районною у місті Києві радою (орендодавець) та Приватним закладом "Приватний навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садок "Міцва-613" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно якого орендодавець за актом приймання - передачі передав орендарю в користування по 07.03.2012 року нежитлове приміщення, загальною площею 1 060 кв.м., що є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району міста Києва та знаходиться за адресою: вул. Стратегічне шосе, 54.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору передбачено, що розмір орендної плати за перший календарний місяць встановлюється орендодавцем згідно рішень Голосіївської районної в м. Києві ради № 4/14 від 19.10.2006, № 21/12 від 20.03.2008, № 22/05 від 10.04.2008 та № 23/09 від 19.06.2008 в розмірі 31 131,27 грн. (без ПДВ) згідно розрахунку, зазначеного у додатку 1 до договору. Розмір орендної плати за кожний наступний календарний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати попереднього місяця на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно в повному обсязі незалежно від наслідків господарсько-фінансової чи іншої діяльності до 15 числа поточного місяця та перераховується на рахунок Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Також орендар зобов'язався відшкодовувати орендодавцеві витрати, пов'язані з утриманням земельної ділянки у розмірі 1 997,75 грн. на місяць та витрати, пов'язані з утриманням будинку в сумі 1 802 грн. на місяць. Витрати на утримання прибудинкової території та інші витрати загального користування не входять до складу орендної плати та сплачуються орендарем окремо згідно розрахунку, зазначеному в додатку 3 до договору.

Відповідно до п. 3.6. договору після закінченні терміну дії договору орендна плата й інші платежі (комунальні послуги, експлуатаційні витрати, відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки) сплачуються орендарем по день фактичного звільнення приміщення включно.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо сплати орендних платежів за період з 01.01.2011 року по 31.08.2012 року, внаслідок чого розмір заборгованості останнього склав 327483,25 грн. по орендній платі та 212 434,58 грн. по комунальним платежам.

З огляду на вимоги статей 525, 526 Цивільного кодексу України , якими встановлено обов'язок відповідача своєчасно сплачувати орендну плату, господарські суди попередніх інстанцій визнали підставними позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за оренду приміщення за період з 01.01.2011 року по 31.08.2012 року в сумі 327 483,25 грн. та за комунальні послуги у розмірі 155 191,11 грн., а всього у розмірі 482 674,36 грн., припинивши провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення з відповідача 57 243,47 грн. за комунальні послуги, сплачені останнім після порушення провадження у даній справі згідно платіжних доручень № 476 від 20.11.2012 року на суму 22 650,59 грн., № 489 від 17.12.2012 року на суму 14 608,92 грн. та № 500 від 26.12.2012 року на суму 19983,96 грн.

При цьому, суди першої й апеляційної інстанцій, спростовуючи доводи відповідача щодо безпідставності стягнення з нього орендної плати у зв"язку з прийняттям 21.02.2013 року Київською міською радою рішення № 20/9077, яким дозволено Управлінню освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації списати борг по орендних платежах в сумі 217 270,85 грн. станом на 01.06.2012 року за орендовані відповідачем спірні нежилі приміщення за рахунок бюджету міста Києва, зазначили, що воно прийнято після оголошення рішення судом першої інстанції та носить рекомендаційний характер.

Проте, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними.

Згідно частини 4 пункту 2 та пунктів 12, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на статті 10, 11, 60, 212 та 214 ЦПК (статті 224 - 226 ЦПК) - при ухваленні заочного рішення) й інші норми процесуального права, керуючись якими суд установив обставини справи, права та обов'язки сторін.

Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК.

Всупереч зазначених вимог, місцевий господарський суд, вирішуючи спір, належним чином не перевірив правильності проведеного розрахунку позовних вимог.

Так, в рішенні місцевого господарського суду відсутня мотивувальна частина щодо періоду виникнення вказаної заборгованості, в т.ч. комунальних послуг, порядку її обчислення та не відображено обгрунтувань, із яких суд виходив при прийнятті такого рішення, тобто судом першої інстанції не перевірено правильність нарахування позивачем суми боргу по орендним платежам та відсутні, при цьому, посилання на чинне законодавство.

Обгрунтовуючи доводи касаційної скарги, відповідач зауважував на суперечливих висновках щодо наявності боргу, визначеного в долучених до матеріалів справи розрахунках і акті звірки взаєморозрахунків.

Так, зокрема, сума боргу станом на 01.09.2012 року згідно розрахунку (а.с. 17 т. 1) становить 539 917,83 грн. В той же час в акті звірки станом на 01.11.2012 року сума боргу станом на 01.09.2012 року становить 582 793,78 грн. (а.с. 33 т. 1).

Також господарські суди попередніх інстанцій не звернули увагу на відсутність розмежування суми нарахувань у боргових періодах за оренду приміщення та комунальні послуги.

Разом з тим, зазначені доводи касаційної скарги належним чином господарськими судами не перевірені.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд справи, та, приймаючи оскаржувану постанову, допущені місцевим господарським судом порушення не усунув.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 4 7 ГПК України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України.

Згідно статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 111 7 цього ж Кодексу, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного закладу "Приватний навчально - виховний комплекс "Загальноосвітня школа 1-3 ступеня - дитячий садок "Міцва - 613" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року у справі № 5011-3/15145-2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик О.А. Подоляк