Рішення

від 11.06.2013 по справі 901/1555/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.2013Справа № 901/1555/13 за позовом Кримської республіканської установи «Клінічна психіатрична лікарня №1» (вул.О.Невського, 27, м.Сімферополь, АРК, 95006)

до відповідача Державної установи «Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгіївського» (вул.Леніна, буд. 5/7, м.Сімферополь, АРК, 95006)

про стягнення 252894,91грн.

Суддя Доброрез І.О.

Представники:

Від позивача - не з'явився,

Від відповідача - Лагута О.А., довіреність № 07/2-10-1 від 01.06.2011, помічник ректора по юридичним питанням;

СУТЬ СПОРУ : Кримська республіканська установа «Клінічна психіатрична лікарня №1» звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державної установи «Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгіївського» про стягнення збитків у розмірі 252894, 91 грн.

27.05.2013 від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких він зазначає, що позивачем не доведено факт протиправної поведінки університету та розмір збитків, а оплата вартості спожитої енергії за укладеним між сторонами договором про співробітництво не передбачена, у зв'язку із чим просить у позові відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 11.06.2013 від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням представника та неможливістю забезпечити його присутність.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки позивачем не доведено наявність обставин, які встановлені статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, що перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував за мотивами, викладеними у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

Встановив :

29.11.2010 року між Кримською республіканською установою «Клінічна психіатрична лікарня №1» та Кримським державним медичним університетом імені С.І. Георгіївського був укладений договір про співробітництво №92/10, відповідно до якого обидві сторони приймають на себе обов'язки з сумісної організації, удосконалення та забезпечення медичної допомоги населенню регіону, ефективного використання матеріальних, кадрових ресурсів і наукового потенціалу університету та установ охорони з метою поліпшення здоров'я населення та на безоплатну підготовку та перепідготовку лікувальних кадрів (далі -Договір).

Договір діє з 29 листопада 2010 року по 29 листопада 2015 року включно.

Відповідно до умов Договору робота з надання медичної допомоги проводиться у приміщеннях, які надаються позивачем та сумісно використовуються.

Згідно пункту 2.2.7 Договору одним із зобов`язань відповідача, зокрема, є утримання приміщень, які експлуатуються сумісно, у чистоті та порядку. Відповідач також повинен не допускати пошкодження майна, дотримуватися правил протипожежної безпеки.

Проведення взаємних розрахунків між сторонами за Договором не передбачене .

Позивач посилається на вимогу Держфінінспекції в Автономній Республіці Крим від 01.04.2013 №01-04-14-14/2467, направленої на адресу Кримської республіканської установи «Клінічна психіатрична лікарня №1», в якій зазначається, що внаслідок надання КРУ «Клінічна психіатрична лікарня №1» в безоплатне користування приміщень для розміщення клінічної кафедри за рахунок коштів загального фонду бюджету АР Крим безпідставно покрито видатки з оплати комунальних послуг іншої юридичної особи - ДУ "КДМУ ім. Георгієвського", який відноситься до сфери управління МОЗ України та фінансується за рахунок коштів державного бюджету, в результаті за рахунок коштів КРУ «Клінічна психіатрична лікарня №1» сплачено видатки ДУ "КДМУ ім. Георгієвського" за період з 01.09.2009 по 30.11.2012 на загальну суму 252894,91 грн. На підставі вищенаведеного позивач вважає, що йому було завдано збитки на суму 252894,91 грн.

Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає на підставі наступного.

У відповідності до вимог статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про співробітництво від 29 листопада 2010 року.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першої статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором про співробітництво передбачено сумісне використання сторонами приміщень, без зазначення конкретних часів роботи, або черговості роботи у таких приміщеннях та без визначення плати відповідачем за користування приміщеннями чи споживання комунальних послуг, та не визначені умови такої плати.

Позивачем не надано доказів внесення змін до Договору щодо розрахунків між сторонами, або укладення окремих договорів стосовно відшкодування комунальних послуг сторонами.

Таким чином, стягнення комунальних послуг за договором неможливе.

Дослідивши доводи позивача щодо завдання йому збитків, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм цивільно-правової відповідальності, яка э загальною, оскільки частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України по справі №2/121-30/118 від 20.06.2011.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору та інших матеріалів справи вбачається правомірність дій відповідача щодо користування приміщеннями позивача та відсутність належним чином оформленого обов`язку відповідача відшкодування вартості комунальних послуг, а відтак, відсутня протиправна поведінка відповідача та причинний зв`язок між нею та збитками позивача.

Надані позивачем суду докази не підтверджують наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Севастопольського апеляційного Господарського суду від 24.12.2012 у справі №5002-21/3300-2012.

На підставі викладеного, суд у задоволенні позову відмовляє.

Оскільки при подачі позову позивачем не було сплачено судовий збір, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України з нього підлягає стягненню 5057,90грн. судового збору.

Повне рішення складено 17.06.2013.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити.

2.Стягнути з Кримської республіканської установи «Клінічна психіатрична лікарня №1» (вул.О.Невського, 27, м.Сімферополь, АРК, 95006; р/р 35417001001187 у ГУ ДКСУ м.Сімферополь, АР Крим, МФО 824026, код ЄДРПОУ 01995396) на користь державного бюджету (р/р 31211206783002, МФО 824026, отримувач - УДКСУ у м. Сімферополі, АРК 22030001, код отримувача - 38040558, банк отримувача -Головне управління Державної казначейської служби в АР Крим м. Сімферополь) судовий збір в розмірі 5057,90грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.О. Доброрез