Постанова

від 09.09.2013 по справі 901/1555/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року Справа № 901/1555/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Волкова К.В.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, Кримська республіканська установа "Клінічна психіатрічна лікарня №1";

відповідача: не з'явився, Державна установа "Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського";

розглянувши апеляційну скаргу Кримської республіканської установи "Клінічна психіатрична лікарня №1" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя І.О. Доброрез) від 11.06.2013 року у справі № 901/1555/13

за позовом Кримської республіканської установи "Клінічна психіатрична лікарня №1" (вул.О.Невського, 27, м.Сімферополь, АРК, 95006)

до відповідача Державної установи "Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгіївського" (вул.Леніна, буд. 5/7, м.Сімферополь, АРК, 95006)

про стягнення 252894,91грн.

ВСТАНОВИВ:

Кримська республіканська установа "Клінічна психіатрична лікарня №1" звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державної установи "Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгіївського" про стягнення збитків у розмірі 252894, 91 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2013 року у справі № 901/1555/13 у позові відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення винесено з порушенням норм процессуального та матеріального права, та підлягає скасуванню, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційна скарга призначена до розгляду на 12 серпня 2013 року.

Розпорядженням секретаря судової від 09 вересня 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Дмитрієва В.Є. та судді Гоголя Ю.М. у складі колегії їх було замінено на суддів Волкова К.В. та Борисової Ю.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, встановила наступне.

29.11.2010 року між Кримською республіканською установою "Клінічна психіатрична лікарня №1" та Кримським державним медичним університетом імені С.І. Георгіївського був укладений договір про співробітництво №92/10, відповідно до якого обидві сторони приймають на себе обов'язки з сумісної організації, удосконалення та забезпечення медичної допомоги населенню регіону, ефективного використання матеріальних, кадрових ресурсів і наукового потенціалу університету та установ охорони з метою поліпшення здоров'я населення та на безоплатну підготовку та перепідготовку лікувальних кадрів (далі -Договір).

Договір діє з 29 листопада 2010 року по 29 листопада 2015 року включно.

Відповідно до умов Договору робота з надання медичної допомоги проводиться у приміщеннях, які надаються позивачем та сумісно використовуються.

Згідно пункту 2.2.7 Договору одним із зобов`язань відповідача, зокрема, є утримання приміщень, які експлуатуються сумісно, у чистоті та порядку. Відповідач також повинен не допускати пошкодження майна, дотримуватися правил протипожежної безпеки.

Проведення взаємних розрахунків між сторонами за Договором не передбачене.

Позивач посилається на вимогу Держфінінспекції в Автономній Республіці Крим від 01.04.2013 №01-04-14-14/2467, направленої на адресу Кримської республіканської установи "Клінічна психіатрична лікарня №1", в якій зазначається, що внаслідок надання КРУ "Клінічна психіатрична лікарня №1" в безоплатне користування приміщень для розміщення клінічної кафедри за рахунок коштів загального фонду бюджету АР Крим безпідставно покрито видатки з оплати комунальних послуг іншої юридичної особи - ДУ "КДМУ ім. Георгієвського", який відноситься до сфери управління МОЗ України та фінансується за рахунок коштів державного бюджету, в результаті за рахунок коштів КРУ "Клінічна психіатрична лікарня №1" сплачено видатки ДУ "КДМУ ім. Георгієвського" за період з 01.09.2009 по 30.11.2012 на загальну суму 252894,91 грн. На підставі вищенаведеного позивач вважає, що йому було завдано збитки на суму 252894,91 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про співробітництво від 29 листопада 2010 року.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першої статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором про співробітництво передбачено сумісне використання сторонами приміщень, без зазначення конкретних часів роботи, або черговості роботи у таких приміщеннях та без визначення плати відповідачем за користування приміщеннями чи споживання комунальних послуг, та не визначені умови такої плати.

Позивачем не надано доказів внесення змін до Договору щодо розрахунків між сторонами, або укладення окремих договорів стосовно відшкодування комунальних послуг сторонами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм цивільно-правової відповідальності, яка э загальною, оскільки частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України по справі №2/121-30/118 від 20.06.2011.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору та інших матеріалів справи вбачається правомірність дій відповідача щодо користування приміщеннями позивача та відсутність належним чином оформленого обов`язку відповідача відшкодування вартості комунальних послуг, а відтак, відсутня протиправна поведінка відповідача та причинний зв`язок між нею та збитками позивача.

Надані позивачем суду докази не підтверджують наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та у задоволенні позову відмовляє.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кримської республіканської установи "Клінічна психіатрична лікарня №1" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2013 року у справі № 901/1555/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Гонтар

Судді К.В. Волков

Ю.В. Борисова

Розсилка:

1. Кримська республіканська установа "Клінічна психіатрічна лікарня №1" (вул. О. Невського, 27,Сімферополь,95006)

2. Державна установа "Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського" (вул. Леніна, буд.5/7,Сімферополь,95006)