Рішення

від 13.06.2013 по справі 5006/41/86/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.06.2013р. Справа № 5006/41/86/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М. суддів Кучерявої О.О., Чернової О.В.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Індустральній Союз Промисловості Донбаса», м. Макіївка

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна козацька фірма «Клейнода», м. Макіївка

про стягнення заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 183 814,80 гривень.

Представники сторін:

Від позивача: Спиридонов О.М.

Від відповідача: Байдебура Н.Л.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустральній Союз Промисловості Донбаса» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна козацька фірма «Клейнода» про стягнення заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 183 814,80 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на той факт, що в період з 15 по 16 січня 2012р. з екскаватору ATLAS 1404, державний номер Т 1873 ІФ, що належить ТОВ «ІСПД» на праві власності, було викрадено його вузли: гідророзподільник 3-х секційний та гідророзподільник 5-ти секційний, без яких екскаватор не придатний для експлуатації, що підтверджується актом державного технічного огляду від 18.01.2012р., виданим Донецьким експертно-технічним центром. На час крадіжки екскаватор знаходився на виробничій ділянці в районі балки Біликов Яр м. Єнакієве, охорону якої здійснювали працівники відповідача на підставі договору про надання послуг з охорони №03/09-08 від 03.09.2008р. Отже через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором охорони позивачу було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 183 814,80 гривень, яка складається із вартості викрадених вузлів.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що позивачем не надано доказів надання відповідачем послуг охорони за січень 2012р., що екскаватор взагалі знаходився на об'єкті з реконструкції об'єднаного шламонакопичувача ПАТ «Єнакіївський металургійний завод» в районі балки Беликов Яр м.Єнакієво, що цей екскаватор був справним та в нього були присутні усі вузли, а також не надано документів, які б підтверджували б розмір збитків.

Ухвалою суду від 23.10.2012р. задоволено клопотання відповідача про витребування зі СВ Єнакіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області відомостей про стан кримінальної справи №413/2012р.

З наданих додаткових обґрунтувань позивача останній посилається, на те, що факт розкрадання його майна, що знаходилось на промисловій базі, підтверджується постановою першого заступника прокурора м. Єнакієве про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи від 27.12.2012р та зазначає, що охорону промислової бази (площадки) за договором здійснювали працівники відповідача відповідно до дислокації на 05.06.2011р. по 31.12.2011р., так як іншої дислокації складено не було у зв'язку з припиненням договору 21.01.2012р., тому при здійсненні охорони працівники відповідача повинні були керуватися Інструкцією по несенню служби козачим нарядом ТОВ ВККФ «Клейнода» на території об'єднаного шламонакопичувача ВАТ «ЄМЗ».

Відповідачем були надані пояснення, в яких посилається на те, що в січні 2012р. ним були надані послуги з охорони, що акт виконаних робіт та табель обліку робочого часу за січень 2012р. були надані позивачу та зазначає, що позивачем не доведено наявності вини відповідача.

В наданих позивачем письмових обґрунтуваннях він посилається на те, що затвердженою сторонами дислокацією 03.06.2011р. на період з 05.06.2011р. по 31.12.2011р. на об'єкт «промислова площадка ТОВ «ІСПД»» встановлено охорону об'єкту по робочим, передвихідними, вихідними, передсвятковими та святковими днями та вважає, що фактично працівники відповідача здійснювали охорону об'єкту по раніше затвердженій дислокації до 20.01.2012р. включно, що підтверджується табелем обліку робочого часу працівників відповідача за січень 2012р.

Відповідачем були надані пояснення в яких відповідач вказує на те, що позивач не може посилатись на дислокацію, як додаток №1 до договору, оскільки дислокація встановлюється на термін з 05.06.2011р. по 31.12.2011р., посилання позивача на Інструкцію по несенню служби козачим нарядом ТОВ ВККФ «Клейнода» є безпідставним, оскільки ця інструкція складалась на виконання договору про надання послуг з охорони №03/09-08 від 03.09.2008р., який вже не діяв у 2012р., вважає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заподіяння йому збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору.

Позивач в поясненнях зазначає, що факт відсутності вузлів гідророзподільнику 3-х секційного та гідророзподільнику 5-ти секційного на екскаваторі підтверджено постановою про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи, листом Єнакієвського МВ ГУМВС України від 07.11.2012р. №19003, посилається на те, що договір охорони є дійсним, оскільки сторонами не було висловлено письмових попереджень щодо припинення дії договору, а також вважає, що складений відповідачем акт наданих послуг за січень 2012р. також підтверджує факт існування договірних стосунків між сторонами у січні 2012 року.

Суд ухвалою від 26.11.2012р. призначив по справі товарознавчу експертизу, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до складеного висновку експерта ринкова вартість гідророзподільника 3-х секційного та гідророзподільника 5-ти секційного була визначена за трьома різними методами та було визначено три варіанти вартості втраченого майна.

Позивачем були надані пояснення за результатами проведення експертизи, відповідно до яких наполягав на стягнені з відповідача заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 183814,80 гривень, оскільки заявлена ним сума до стягнення є меншою за будь-який варіант визначеної експертом вартості зазначених вузлів, а також просив стягнути вартість витрат з проведення експертизи в розмірі 2122,56 гривень.

Відповідач надав пояснення стосовно проведеної експертизи та зазначив, що висновок експерта не доводить суми збитків.

Позивачем були надані додаткові пояснення з приводу того, що факт відсутності гідророзподільника 3-х секційного та гідророзподільника 5-ти секційного на екскаваторі ATLAS 1404 підтверджено постановою про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, листом Єнакіївського МВ УМВС України в Донецькій області від 07.11.2012р. №19003, що при визначені розміру збитків виходив з розцінок на придбання втраченого майна, які існують на даний час в Україні, надав суду договір на постачання продукції №2600313 від 26.03.2013р., специфікацію від 08.05.2013р. та рахунок №08/05-01 від 08.05.2013р., відповідно до яких постачальник за вказаним договором зобов'язується продати позивачу у власність гідророзподілювачів 3-х та 5-ти секційного по ціні 183814,80 гривень.

Відповідачем були надані пояснення, зі змісту яких вбачається, що а ні постанова про порушення кримінальної справи, ані будь-який інший документ не встановлює, в якому саме місці дислокації знаходився екскаватор та в який період часу було здійснено викрадення, позивачем не доведено самого факту здійснення крадіжки майна під час перебування у місці дислокації, яка визначена сторонами у період знаходження під охороною, вважає, що викраденням приналежності (гідророзподілювачів 3-х та 5-ти секційного) технологічного транспортного екскаватор ATLAS 1404 є по своєї суті пошкодженням речі, і збитки повинні визначатися розміром суми, на яку знизилася її вартість, дії позивача щодо зменшення кількості постів та охоронців, значно знизило контроль за об'єктом, а в цьому разі обов'язок доведення вини відповідача згідно з умовами договору покладається на позивача, однак доказів вини відповідача позивач не надав.

Відповідачем заявлене клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення кримінальної справи №413/2012, яка перебуває у провадженні СВ Єнакіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області, в задоволені якого було відмовлено.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 13.05.2013р. було призначено колегіальний розгляду справи у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Говоруна О.В., Чернової О.В.

Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України зупинявся та поновлювався.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2008р. позивачем (власником) та відповідачем (охорона) укладений договір про надання послуг з охорони №03/09-08 згідно умов якого предметом договору є надання за плату послуг з охорони (патрулювання в нічний час із 19-00 до 8-00, а по неділях протягом всієї доби об'єкту - відвали металургійного виробництва в районі м.Єнакієве Донецької області.

Охорона приймає на себе зобов'язання здійснювати цілодобове патрулювання охоронюваного об'єкта козачими нарядами по точках, які зазначені власником у письмовому вигляді. Кількість патрулів визначається за письмовою заявкою власника (п.3.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 14.06.2010р.).

Як вбачається з матеріалів справи сторонами було підписано дислокацію на період з 05.06.2011 року по 31.12.2011 року, яка передбачає надання послуг з охорони охоронцями у кількості 3-х осіб, які мають здійснювати охорону майна позивача на стоянці техніки та виробничих приміщеннях цілодобово з 09-00 години по 09-00 годину; на стоянці техніки та виробничих приміщеннях з 18-00 години по 08-00 годину; та техніки на горі у відстійника з 18-00 години по 08-00 годину.

Відповідно до п. 5.1. договору у випадку не виконання або неналежного виконання умов договору з вини «охорони», остання відшкодовує «власникові» понесену ним матеріальну шкоду. Відповідно до законодавства України, комісія зобов'язана довести наявність провини охорони у вигляді наміру, недбалості або відсутність провини, якщо власник обмежив кількість і функції постів охорони, що знизило контроль за об'єктом, несвоєчасно ремонтував приміщення для відпочинку особового складу охорони, на необхідність чого вказувала охорона.

Відповідно до п. 6.1. договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2008р., якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору сторони письмово не попередили один одного про припинення дії договору - договір вважається пролонгованим на наступний рік.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання послуг з охорони №03/09-08 від 03.09.2008р. неодноразово був пролонгованим, в матеріалах справи відсутні письмові заяви сторін щодо припинення договору, тобто заперечень проти продовження строку дії договору, у строки та спосіб, визначений договором не було, а дії, що вчинялися після спливу строку дії договору, свідчать про наступне погодження із фактом продовження строку дії договору на новий термін.

Так, листом від 10.01.2012 року позивач звернувся до відповідача з проханням зменшити кількість охоронців, встановивши на посту «промбаза ТОВ «ІСПД» - 1 людина цілодобово; на посту «насосна станція 2-го підйому» - 1 людина з 17-00 до 08-00 години щоденно.

Відповідачем складено акт виконаних робіт за січень 2012 року та табель обліку використаного робочого часу особового складу відповідача за січень 2012 року. Факт надання послуг з охорони підтверджується і витягом з журналу рапортів, наявним у матеріалах справи.

Отже з фактичних обставин справи вбачається, що в січні 2012 року виконання сторонами умов договору, а саме надання відповідачем послуг з охорони та допуск позивачем працівників відповідача до надання цих послуг після спливу строку дії договору (31.12.2011 року) продовжувалося, що є свідченням узгодження сторонами продовження строку дії договору на новий термін.

Посилання відповідача на той факт, що станом на січень 2012р. сторонами не було узгоджено дислокацію розташування постів охорони, бо попередня дислокація була визначена на строк до 31.12.2011 року, судом до уваги не приймається, оскільки така дислокація є невід'ємною частиною договору про надання охоронних послуг, а, отже, продовження його на новий термін, також зберігає існуючі зобов'язання відповідача щодо місць розташування постів охорони.

Таким чином, договір про надання охоронних послуг від 03.09.2009 року є належною правовою підставою для виникнення прав та обов'язків у сторін, що його уклали.

11.06.2010 року сторонами було складено та підписано Інструкцію по несенню служби, якою визначено умови, які мають дотримуватися службою охорони під час надання охоронних послуг.

Пунктом 2.4. цієї Інструкції зокрема передбачено, що наряд, що заступає на чолі із старшим зміни - перевіряє та приймає майно, що знаходиться в місці дислокації посту, збереженість охоронюваної техніки, кількість ГСМ в кожній одиниці техніки, стан отриманих у під охорону будівель та споруд про що робиться запис в журналі рапортів охорони.

З оглянутого в судовому засіданні журналу рапортів та з пояснень сторін в судовому засіданні судом було встановлено, що службою охорони не здійснювалося щоденне прийняття техніки та перевірка її стану, проти чого позивач не заперечував.

За змістом п. 2.7. цієї Інструкції приймання-здавання зміни мало відбуватися в присутності представника позивача, який мав ставити свій підпис в журналі приймання-здавання зміни. Доказів на підтвердження ведення такого журналу та дотримання сторонами встановленого порядку приймання-здавання зміни сторонами не надано.

16.01.2012 року комісією у складі представників позивача та представників охорони, що здійснювали охорону майна з 15.01.2012р.на 16.01.2012р. складено акт огляду екскаватора, яким встановлено порушення цілісності пломб на кабіні та капоті екскаватора, також встановлена відсутність гідрорасподільників в кількості 2 штук. Як зазначено в акті представники охорони від підпису зазначеного акту відмовилися.

З наданого до матеріалів справи акту державного технічного огляду великотоннажного та іншого технологічного транспортного засобу від 18.01.2012р., вбачається, що при проведенні державного технічного огляду екскаватору ATLAS 1404, державний номер Т 1873 ІФ, встановлено, що транспортний засіб технічно не справний, гідросистема не в робочому стані, відсутні гідророзподільник 3-х секційний та гідророзподільник 5-ти секційний.

Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом посилаючись на те, що з 15 по 16 січня 2012р. з екскаватору ATLAS 1404, державний номер Т 1873 ІФ, що належить позивачу на праві власності, було викрадено його вузли: гідророзподільник 3-х секційний та гідророзподільник 5-ти секційний, а оскільки охорону даного екскаватору здійснювали працівники відповідача, то заподіяну йому матеріальну шкоду у розмірі 183 814,80 гривень має бути відшкодовано відповідачем.

З огляду на зміст позовної заяви, суд кваліфікує заявлені позовні вимоги, як вимоги про відшкодування збитків, що зумовлює застосування до спірних правовідносин відповідних положень діючого законодавства, що мають застосовуватися до наведених правовідносин.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором про надання охоронних послуг №03/09-08 від 03.09.2008р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір охорони.

Відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Положеннями ст. 942 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач (охоронець) зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

У статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Позивач в обґрунтування позовної заяви надав до суду постанову про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи від 27.02.2012 року, якою було скасовано постанову о/у ВКР Єнакіївського МВ ГУУВС України в Донецькій області від 24.01.2012 року про відмову у порушені кримінальної справи та порушено кримінальну справу за фактом крадіжки, що завдала значної шкоди, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Постановою зокрема, встановлено, що з 15.01.2012 року по 16.01.2012 року з території промислової бази, що знаходиться за адресою м. Єнакієве, вул. Промислова, 1 невідомими особами таємно викрадено майно, що належить позивачу, балансовою вартістю 64648, 88 гривень.

З листа Єнакіївського МУУМВС України в Донецькій області від 07.11.2012 року вбачається, що розслідувана кримінальна справи розслідується стосовно крадіжки гідророзподільників екскаватора «ATLAS» 1404 LC», яке мало місце з 15.01.2012 року по 16.01.2012 року з території промислової бази, розташованої за адресою: м. Єнакієве, вул. Промислова, 1 (в районі балки Бєліков Яр) за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України. Також цим листом було повідомлено, що справа зупинена за ст. 206 п. 3 КПК України у зв'язку із невстановленням особи, що вчинила злочин.

З огляду на зазначені документи позивач вважає, що факт скоєння крадіжки на території, що перебуває у користуванні позивача, внаслідок якої було викрадено два гідроразподільника, встановлено у належний спосіб та додатковому доказуванню не підлягає.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом.

В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів (П. 4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94р. N 02-5/215).

Обставини, що викладені в постанові про порушення кримінальної справи від 27.02.2012 року, а тим більше лист Єнакіївського МУУМВС України в Донецькій області від 07.11.2012 року не містять преюдиціальних фактів, а з огляду на зупинення кримінальної справи, вирок суду за фактом крадіжки майна позивача, яким би встановлювались такі факти не проголошувався. Таким чином, в даному випадку позивач повинен доводити свої позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування в загальному порядку, яких, як вбачається, в матеріалах справи немає.

В розглядуваній постанові зазначено тільки те, що в ході перевірки проведеної прокуратурою м. Єнакієве встановлено, що розкрадання майна позивача здійснено на території промислової бази, що знаходиться за адресою: м.Єнакієве, вул. Промислова, 1, та те, що сума викраденого майна з території промислової бази, що належить позивачу з урахуванням зносу становить 64648,88 гривень, що є достатнім для порушенням кримінальної справи.

Наданий позивачем лист Єнакіївського міського відділу внутрішніх справ управління МВС України у Донецькій області відповідно до змісту якого зазначено, що існує кримінальна справа, провадження якої відкрите по факту крадіжки майна: гідророзподільника 3-х секційного та гідророзподільника 5-ти секційного екскаватору ATLAS 1404, державний номер Т 1873 ІФ, що належить позивачу, яке знаходилося на території промислової бази, за адресою: м.Єнакієве, вул. Промислова, 1, не може бути прийнятий судом, як належний доказ встановлення факту знаходження спірного майна з 15 по 16 січня 2012р. на території промислової бази, що знаходиться за адресою: м.Єнакієве, вул. Промислова, 1, а також встановлення факту вини відповідача, оскільки за приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України тільки вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Суд погоджується із доводами відповідача з приводу того, що при встановленні факту крадіжки на день виявлення такого факту позивачем мала бути проведена інвентаризація, що передбачено пп. «г» п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. № 69, зареєстровано в Мін'юсті України 26.08.94 р. за № 202/412, зі змінами та доповненнями

Під час проведення інвентаризації основних засобів оформляється їх інвентаризаційний опис, у якому документально фіксується нестача з наступним складанням порівняльної відомості. Зазначені документи складаються за формами № Инв-18 та № Инв-1, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 28.12.89 N 241 «Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств та організацій», що мають застосовуватися з урахуванням Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 N 1545 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», що, зокрема, підтверджено листом державного комітету статистики від 30.01.2003 р. N 03-04-05/18.

В підтвердження проведеної інвентаризації позивачем надано інвентарну картку на екскаватор Атлас 1404 та інвентаризаційний опис основних засобів, складений 16.01.2012 року, жодним чином не фіксують факт крадіжки чи нестачі гідророзподільників.

Не вбачається судом і створення спільної із представниками відповідача комісії з метою перевірки та встановлення обставин крадіжки та інвентаризації втраченого майна, тим більше, що створення певної комісії з метою встановлення вини відповідача, з урахуванням зменшення кількості охоронців за розпорядженням позивача від 10.01.2012 року, передбачене п. 5.1. договору про надання охоронних послуг.

Отже в перебігу розгляду справи судом встановлено, що з урахуванням відносин, що склалися між сторонами передання під охорону кожної одиниці техніки, що знаходиться на стоянці, що перебуває під охороною відповідача, не здійснювалося. Представники відповідача не приймали участь у опломбуванні кабін та капотів екскаваторів, не перевіряли технічний стан техніки, що унеможливлює встановлення наявності в діях представників відповідача вини у вчиненні крадіжки з екскаватора, що належить позивачу через недоведеність технічної справності (комплектності) екскаватора в момент його розміщення на стоянці.

Позивачем в обґрунтування підставності позовних вимог надано копію наказу від 22.12.2011 року № 99, згідно якого у зв'язку з зупиненням будівельно-монтажних робіт по об'єктах будівництва з 28.12.2011 року по 23.01.2012 року було наказано організувати в строк до 28.12.2011 року доставку всього автотранспорту та будівельної техніки на територію промбази, закрити та опечатати кабіни та мастильні баки вказаної техніки, покласти на механіка обов'язки із щоденної перевірки схоронності автотранспорту та будівельної техніки.

Водночас, суду не надано доказів виконання зазначеного наказу, а саме того, що техніку було закрито, а кабіни опечатано, що з 28.12.2011 року відбувався щоденний огляд автотранспорту та техніки на предмет схоронності. Тим більше не надано доказів, того, що відповідач та його працівники були обізнані з приводу зазначених обставин та приймали участь під час здійснення таких перевірок.

Крім того, в акті огляду екскаватора від 16.01.2012 року зазначено про порушення пломб на капоті екскаватора. Коли як за названим вище наказом опломбування капотів не відбувалося.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позивач, всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України у належний спосіб не довів, що з 15 по 16 січня 2012р. екскаватор ATLAS 1404, державний номер Т 1873 ІФ знаходився на території промислової бази, що знаходиться за адресою: м.Єнакієве, вул. Промислова, 1, що він був переданий під охорону працівникам відповідача, а тим самим і не довів, що йому заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 183814,80 гривень, саме внаслідок недбалого виконання відповідачем свого обов'язку за договором про надання охоронних послуг від 03.09.2008 року, що зумовлює висновки суду про відмову в позові в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі суд керувався ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Підстави наведені відповідачем в обґрунтування клопотання не передбачені ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим суд прийшов до висновку про відмову у його задоволені.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 69, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Індустральній Союз Промисловості Донбасса» до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна козацька фірма «Клейнода» про стягнення заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 183 814,80 гривень, відмовити повністю.

У судовому засіданні 13.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.06.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Суддя О.В. Чернова

Суддя О.О. Кучерява