Постанова

від 29.10.2013 по справі 5006/41/86/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 5006/41/86/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А. суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна козацька фірма "Клейнода" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. у справі№ 5006/41/86/2012 господарського суду Донецької області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Союз Промисловості Донбаса" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна козацька фірма "Клейнода" простягнення матеріальної шкоди в розмірі 183 814, 80 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Озюменко Є.Ю., дов. від 25.10.2013

від відповідача: Байдебура Н.Л., дов. від 22.10.2013

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Союз Промисловості Донбаса" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна козацька фірма "Клейнода" про стягнення матеріальної шкоди в сумі 183 814, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо охорони майна позивача - виробничої ділянки з будівельною технікою, що призвело до розкрадання складових частин екскаватору ATLAS 1404, д.н. Т1873ІФ, та до збитків позивача, які відповідач відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України та ст. 1172 ЦК України має відшкодувати в розмірі загальної вартості викрадених деталей екскаватору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. (колегія суддів у складі: Колесник Р.М. - головуючий, Чернова О.В., Кучерява О.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з огляду на відсутність повного складу правопорушення, на вчинення якого відповідачем посилається позивач.

При цьому, суд виходив з того, що позивач не довів факту того, що збитки стали наслідком протиправних дій відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, як б свідчили про передачу позивачем під охорону працівникам відповідача екскаватору ATLAS 1404, д.н. Т 1873 ІФ, у справному стані та в повній комплектності, та про знаходження вказаного транспортного засобу на території промислової бази за адресою: м.Єнакієве, вул. Промислова, 1 у період часу з 15 по 16.01.2012р., а недоведеність технічної справності (комплектності) екскаватора в момент його розміщення на стоянці унеможливлює встановлення наявності в діях працівників відповідача вини у вчиненні крадіжки деталей екскаватору. Крім того, за висновком суду, обставини, викладені в постанові про порушення кримінальної справи від 27.02.2012р. та в листі Єнакіївського МУУМВС України в Донецькій області від 07.11.2012р. не містять преюдиціальних фактів, а вирок суду за фактом крадіжки майна позивача, яким би встановлювались такі факти не проголошувався.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. (колегія суддів у складі: Діброва Г.І. - головуючий, Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Союз Промисловості Донбаса" задоволено. Рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. скасовано. Позовні вимоги задоволено та стягнуто з ТОВ "Виробничо-комерційна козацька фірма "Клейнода" на користь ТОВ "Індустріальний Союз Промисловості Донбаса" збитки у розмірі 183 814, 80 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3676, 30 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1838, 15 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції, керуючись ст.ст. 614, 950, 951 ЦК України, виходив з того, що відповідач відповідає за схоронність майна незалежно від вини, тобто, тільки при встановленні самого факту його нестачі та визначенні розміру відшкодування збитків у розмірі вартості втраченого майна, оскільки на договір охорони розповсюджуються загальні норми договору зберігання та саме відповідач повинен доводити наявність обставин, які б звільняли його від відповідальності за втрату (нестачу) речі, що передана на зберігання за договором. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач довів об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, зокрема, причинно-наслідковий зв'язок між крадіжкою складових частин екскаватору позивача та спричиненими позивачу збитками, а відповідач не довів наявність в даному випадку (при викраденні складових деталей екскаватору позивача) дії непереборної сили, умислу чи грубої необережності позивача.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна козацька фірма "Клейнода" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 03.09.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна козацька фірма "Клейнода" (охорона, відповідачем) та товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Союз Промисловості Донбаса" (власник, позивач) укладено договір про надання послуг з охорони № 03/09-08, предметом якого є надання за плату послуг з охорони (патрулювання в нічний час із 19-00 до 8-00, а по неділях протягом всієї доби) об'єкту - відвали металургійного виробництва в районі м. Єнакієве Донецької області.

14.06.2010р. між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до вказаного договору, згідно якої предметом договору є надання послуг з охорони об'єкту - виробничого майданчика власника з будівельною технікою, що знаходиться на об'єкті з реконструкції об'єднаного шламонакопичувача ВАТ "Єнакіївський металургійний завод" в районі балки Біликів Яр м.Єнакієво парними козачими патрулями з метою збереження матеріальних цінностей власника.

Згідно п. 3.1. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 14.06.2010р., охорона приймає на себе зобов'язання здійснювати цілодобове патрулювання охоронюваного об'єкта козачими нарядами по точках, які зазначені власником у письмовому вигляді. Кількість патрулів визначається за письмовою заявкою власника.

03.06.2011р. між сторонами підписано дислокацію на період з 05.06.2011р. по 31.12.2011р., якою передбачено надання послуг з охорони виробничого майданчика позивача охоронцями у кількості 3-х осіб, які мають здійснювати охорону майна позивача з 09:00 години по 09:00 годину (наступної доби) на стоянці техніки та виробничого приміщення цілодобово; з 18:00 години по 08:00 годину на стоянці техніки та виробничого приміщення; та техніки на горі у відстійника з 18:00 години по 08:00 годину.

Згідно п. 6.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008р.; якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору сторони письмово не попередили один одного про припинення дії договору - договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Як встановлено судами попередніх інстанцій договір про надання послуг з охорони № 03/09-08 від 03.09.2008р. в подальшому пролонговувався сторонами, в тому числі був подовжений і на 2012 рік. Докази, які б свідчили про намір сторін припинити дію договору на 2012 рік у строки та спосіб, визначені договором, матеріали справи не містять. Натомість, як вірно встановлено судами, дії, що були вчинені сторонами після спливу строку дії договору свідчать про наступне погодження ними факту подовження строку дії договору на 2012 рік.

Так, позивач звернувся до відповідача з листом від 10.01.2012р., в якому просив зменшити кількість охоронців, встановивши на посту "промбаза ТОВ "ІСПД" цілодобово одну людину та одну людини з 17:00 до 08:00 години щоденно на посту "насосна станція 2-го підйому".

В січні 2012 року відповідач надав позивачу послуги з охорони, про що складено акт виконаних робіт за січень 2012 року, табель обліку використаного робочого часу особового складу відповідача за січень 2012 року. Крім того, факт надання послуг підтверджено також і витягом з журналу рапортів.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вчинені в січні 2012 року сторонами дії, а саме: надання відповідачем охоронних послуг та допуск позивачем працівників відповідача до об'єктів охорони свідчать про узгодження сторонами факту продовження строку дії договору про надання охоронних послуг на новий термін - на 2012 рік, в тому числі з урахуванням підписаної між сторонами дислокації на період з 05.06.2011р. по 31.12.2011р., як невід'ємної частини вказаного договору. Тобто, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, продовження строку дії договору на 2012 рік зберегло і існуючи зобов'язання відповідача щодо місць розташування постів охорони, визначених вказаною дислокацією.

Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що в період часу з 15 по 16.01.2012р. з території промислової бази, що знаходиться за адресою: м. Єнакієве, вул. Промислова, 1 невідомими особами було викрадено складові деталі екскаватору ATLAS 1404, д.н.Т 1873 ІФ, що належить позивачу на праві власності, а саме: гідророзподільник 3-х секційний та гідророзподільник 5-ти секційний.

16.01.2012р. комісією у складі представників позивача та працівників відповідача, що здійснювали охорону майна з 15.01.2012 р. та 16.01.2012р., складено акт огляду екскаватора ATLAS 1404, д.н. Т 1873 ІФ, яким встановлено порушення цілісності пломб на кабіні та капоті екскаватора та встановлена відсутність гідророзподільників в кількості 2 штук. Представники охорони від підпису даного акту відмовилися.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначає, що розкрадання складових частин екскаватору стало наслідком неналежного виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо охорони майна позивача, у зв'язку з чим саме відповідач згідно ч. 1 ст. 224 ГК України та ст. 1172 ЦК України зобов'язаний відшкодувати позивачу понесені збитки в розмірі 183 814, 80 грн., що дорівнює загальній вартості викрадених деталей екскаватору.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправність поведінки боржника або кредитора у договірних правовідносинах полягає у порушенні договірного зобов'язання.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, укладений між сторонами договір про надання охоронних послуг № 03/09-08 від 03.09.2008р. відноситься до договорів охорони.

Відповідно до ст. 978 ЦК України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Оскільки договір охорони є одним із видів договорів зберігання, то до спірних відносин застосовуються також відповідні положення про зберігання в частинах, які не суперечать змісту зобов'язань його сторін.

Статтею 942 ЦК України передбачено, що зберігач (охоронець) зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.06.2010р. сторонами було складено та підписано Інструкцію по несенню служби козачим нарядом ТОВ "ВККФ "Клейнода" на території ТОВ "ІСПД", якою визначено умови, які мають дотримуватися службою охорони під час надання охоронних послуг.

Пунктами 2.4., 2.7. вказаної Інструкції передбачено, що заступаючий наряд на чолі зі старшим зміни, перевіряє та приймає майно, яке знаходиться в місці дислокації посту, збереженість охоронюваної техніки, кількість ГСМ в кожній одиниці техніки, стан взятих під охорону будівель та споруд, про що робиться запис в журналі рапортів охорони, який знаходиться на посту № 1. Приймання-здавання зміни мало відбуватися в присутності представника позивача, який мав ставити свій підпис в журналі приймання-здавання зміни.

Однак, як встановлено судами, порядок приймання-здавання зміни, встановлений Інструкцією, ні службою охорони відповідача, ні працівниками позивача не дотримувався, а саме: не здійснювалося щоденне здавання-прийняття техніки та перевірка її стану, у зв'язку з чим не робились відповідні записи в журналі рапортів, не вівся журнал приймання-передавання зміни, що свідчить про невиконання умов Інструкції обома сторонами договору.

Крім того, судами також встановлено, що в період з 15 по 16.01.2012р. з території промислової бази, що знаходиться за адресою: м. Єнакієве, вул. Промислова, 1 невідомими особами таємно викрадено майно, що належить позивачу, балансовою вартістю 64648, 88 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд апеляційної інстанції, керуючись ст.650 ЦК України, виходив з того, що відповідач відповідає за схоронність майна незалежно від вини (ст. 614 ЦК України), тобто, тільки при встановленні самого факту нестачі майна та визначенні розміру збитків.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 950 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Таким чином, зазначеною статтею передбачена відповідальність виконавців у повному обсязі за наявності вини, а виконавців-підприємців, які надають платні послуги, - незалежно від вини, за винятком тих випадків, коли буде доведено, що належне виконання виявилось неможливим внаслідок непереборної вили, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами, пунктом 5.1. договору про надання охоронних послуг № 03/09-08 від 03.09.2008р. сторонами погоджено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору з вини "охорони", остання відшкодовує "власнику" понесену ним матеріальну шкоду. Відповідно до законодавства України комісія зобов'язана довести наявність вини охорони у вигляді наміру, недбалості або відсутність провини, якщо власник обмежив кількість і функції постів охорони, що знизило контроль за об'єктом, несвоєчасно ремонтував приміщення для відпочинку особового складу охорони, на необхідність чого вказувала охорона.

Докази визнання вказаного пункту договору недійсним в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи погоджену сторонами умову пункту 5.1. договору, колегія суддів вважає, що відповідач, як виконавець охоронних послуг та зберігач майна, за неналежне виконання умов договору має нести відповідальність на загальних підставах, згідно правил закріплених у главі 51 ЦК України, тобто за наявності всіх 4-х елементів правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Звертаючись з позовом у даній справі позивач, зокрема, зазначав, що збитки яких він зазнав у зв'язку із викраденням його майна, були завдані внаслідок неправомірних дій відповідача, що виявилися у неналежному виконанні договірних зобов'язань щодо охорони майна позивача.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що екскаватор ATLAS 1404, д.н. Т 1873 ІФ, на момент виявлення факту крадіжки його деталей взагалі перебував у технічно справному стані, за наявності усіх його складових, а також був переданий під охорону працівникам відповідача у справному стані та в повній комплектності та знаходився на території промислової бази за адресою: м.Єнакієве, вул. Промислова, 1 у період з 15 по 16.01.2012р.

У зв'язку з викладеним місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не довів факту заподіяння матеріальної шкоди в розмірі 183814,80 грн. саме внаслідок недбалого виконання відповідачем свого обов'язку за договором про надання охоронних послуг від 03.09.2008р., тобто не довів наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними збитками.

Крім того, як вірно зазначено місцевим господарським судом, відсутність зазначених доказів, зокрема доказів перебування екскаватора у технічно справному та комплектному стані на момент виявлення факту крадіжки його деталей, унеможливлює встановлення наявності в діях працівників відповідача вини у неналежному виконанні умов договору та спричиненні позивачу матеріальних збитків.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності у діях відповідача всіх обов'язкових елементів складу правопорушення при виконанні в січні 2012 року його працівниками умов договору про надання охоронних послуг № 03/09-08 від 03.09.2008р., що унеможливлює задоволення позову про стягнення збитків.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна козацька фірма "Клейнода" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. скасувати, а рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. у справі № 5006/41/86/2012 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Союз Промисловості Донбаса" (86156, Донецька області, м. Макіївка, мкр-н Зелений, 11 "А", ідентифікаційний код 30502954) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна козацька фірма "Клейнода" (86120, Донецька області, м. Макіївка, вул. Немировича-Данченка, 35/1, ідентифікаційний код 32442494) 1838, 15 грн. (одну тисячу вісімсот тридцять вісім гривен п'ятнадцять копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Головуючий І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко