Ухвала

від 06.06.2013 по справі 2а-16798/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16798/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "АТЛЕТИКА ВІВА" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Атлетика Віва», звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 23.03.2012р. №0001732312, яким Приватному акціонерному товариству «Атлетика-Віва» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 111979,00 грн., у тому числі за основним платежем - 89583,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 22396,00 грн. та №0001742312, яким Приватному акціонерному товариству «Атлетика-Віва» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 89584,00 грн., у тому числі за основним платежем - 71667,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 17917,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2013 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 23.03.2012р. №0001732312 та №0001742312.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 16.02.2012 року по 17.02.2012 року Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ПрАТ «Атлетика-Віва», за результатами якої складено Акт №190/23-12/35253793 від 24.02.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Атлетика-Віва» (код за ЄДРПОУ 35253793) з питань дотримання вимог діючого законодавства в сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «Беліал» (код за ЄДРПОУ 35509891) за період з 16.11.2007 року по 30.09.2011 року».

Як слідує із Акту перевірки, в ході перевірки контролюючий орган дійшов до висновку про порушення Позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ за грудень 2010 на загальну суму 71 666,67 грн., та пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 на загальну суму 89 583,00 грн.

На підставі Акта перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення:

- №0001732312 від 23.03.2012р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 111979,00 грн., у тому числі за основним платежем - 89583,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 22396,00 грн.

- №0001742312 від 23.03.2012р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 89584,00 грн., у тому числі за основним платежем - 71667,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 17917,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням №0001732312 від 23.03.2012р. та №0001742312 від 23.03.2012р. Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби у місті Києві.

Державна податкова служба у місті Києві рішенням №3417/10/12-114 від 08.06.2012р. залишила без змін податкове-повідомлення рішення №0001732312 від 23.03.2012р. та №0001742312 від 23.03.2012р.

Позивач звернувся з повторною скаргою до Державної податкової служби України, яка за наслідками розгляду скарги Позивача рішенням №578/0/61-12/10-2115(1112/0/71-12) від 20.08.2012р. залишила без змін податкове-повідомлення рішення №0001732312 від 23.03.2012р. та №0001742312 від 23.03.2012р.

Суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов до висновку, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві знаходиться кримінальна справа №10-25915 порушена щодо директора ТОВ «Група Технопарк ЛТД» за ознаками складу злочину передбаченого ч.5 ст.190 КК України , та за фактом фіктивного підприємництва передбаченого ч.2 ст.205 КК України . Перевіркою було встановлено, що основним контрагентом ТОВ «Група Технопарк ЛТД» в період часу з 28.09.2010р. по 11.05.2011 є ПП «Беліал» (код за ЄДРПОУ 35509891).

На підставі вищезгаданого Відповідач зробив висновок про те, що договір підряду №37 від 20.12.2010р., укладений між ПрАТ «Атлетика-віва» та ПП Беліал», є нікчемним, оскільки правочин суперечить моральним засадам суспільства та є таким, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР 22.05.1997 p., валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР 03.04.1997 р ., податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР 03.04.1997 р . податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою Ь подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР 03.04.1997р . не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів і послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР , вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначає, що чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є по суті цивільні правовідносини, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про недійсність (нікчемність) Договору постачання в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваного рішення та має лише інформативний характер.

Разом з тим, щодо товарності операції за Договором судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з діями виключно контрагента позивача, які відповідач вважає фіктивним підприємництвом, Договір постачання, на думку відповідача є безтоварним, однак, відповідач не вказує на будь-які протиправні дії позивача. Натомність, відповідачем не заперечувалось, що ним не вчинено ніяких дій по виявленню дійсності проведення господарської операції.

Отже, за умов відсутності належних доказів безтоварності зазначеної господарської операції, суд першої інстанції обгрунтовано вважає обмеження відповідачем права позивача на податковий кредит та на формування валових витрат за такими операціями - незаконним, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню як протиправне.

Водночас, в ході судового розгляду справи підтверджено, що за договором Позивачем до перевірки були подані належним чином оформлені документи, щодо правовідносин з ПП «Беліал», зокрема: - податкову накладну №206737 від 24.12.2010 року на суму 80 000,00 грн., в тому числі ПДВ 13 333,33 грн.; - податкову накладну №206736 від 24.12.2010 року на суму 130 000,00 грн., в тому числі ПДВ 21 666,67 грн.; - податкову накладну №206738 від 24.12.2010 року на суму та 220 000,00 грн., в тому числі ПДВ 36 666,67 грн.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996 від 16.07.1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти їх здійснення, є первинні документи.

Всі первинні документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами та завірені печатками підприємств. Зауваження до первинних документів у перевіряючих відсутні.

Відповідно до інформації «Бази даних державної податкової служби платників ПДВ», розміщеної на офіційному сайті ДПС України, на момент оформлення податкових накладних за період, що перевірявся, ПП «Беліал» був зареєстрованим платником ПДВ, а отже мав спеціальну правосуб'єктність - передбачене законом право на складання податкових накладних згідно з п.7.2.4. п.7.2. Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР 03.04.1997 р.

Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р . порушення вказані в акті мають бути належним чином зафіксовані, об'єктивно та в повній мірі описані та підтверджені доказами: первинними документами або актами відмови у наданні первинних документів.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що в Акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, що підтверджують факт порушення, а також посилання на акти відмови у наданні первинних документів.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв'язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а його контрагента.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, так як, надані позивачем документи свідчать про товарність укладеної угоди та її реальність.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства позивачем, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. Податкового кодексу України є підставою для задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 11 червня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.