Постанова

від 26.06.2014 по справі 2а-16798/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2014 року 13:40 № 2а-16798/12/2670(вх.7104)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Атлетика Віва» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Атлетика Віва» (надалі - ПрАТ «Атлетика Віва», позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2012р. №0001732312, яким встановлено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 89 583,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 22 396,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 23.03.2012р. №0001742312, яким встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71 667,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 17 917,00 грн.

Свої позовні вимоги ПрАТ «Атлетика Віва» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ПП «Беліал» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних ПП «Беліал» правомірно включені позивачем до валових витрат і податкового кредиту відповідних періодів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Судом допущено заміну неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва ДПС на належного відповідача Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду письмові заперечення проти позову у яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ПрАТ «Атлетика Віва» зареєстроване 06.07.2007р. Шевченківською районною в м. Києвi державною адміністрацією. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35253793.

ПрАТ «Атлетика Віва» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 09.07.2007р. за №29727 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість 13.09.2011р. № 100349845, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 352537926599, ПрАТ «Атлетика Віва» зареєстровано платником ПДВ.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва згідно наказу від 10.02.2012р. № 358/23-12, та на підставі п.78.1.11 п. 78.1, ст.78, п. 79.3, л. 79.2 ст. 79 Податкового кодекс України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Атлетика Віва» щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Беліал» (код ЄДРПОУ 35509891) за період з 16.11.2007р. по 30.09.2011р.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 24.02.2012р. №190/23-12/35253793 (надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, встановлено порушення ПрАТ «Атлетика Віва» пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ за грудень 2010 на загальну суму 71 666,67 грн., та пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 на загальну суму 89 583,00 грн.

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що договір підряду, укладений між ПрАТ «Атлетика-віва» та ПП Беліал», є нікчемним, оскільки правочин суперечить моральним засадам суспільства та є таким, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

На підставі Акта перевірки вввідповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001732312 від 23.03.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 111979,00 грн., у тому числі за основним платежем - 89 583,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 22 396,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001742312 від 23.03.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 89584,00 грн., у тому числі за основним платежем - 71 667,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 17 917,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби у місті Києві.

Державна податкова служба у місті Києві рішенням №3417/10/12-114 від 08.06.2012р. залишила без змін податкове-повідомлення рішення №0001732312 від 23.03.2012р. та №0001742312 від 23.03.2012р.

Позивач звернувся із повторною скаргою до Державної податкової служби України, яка за наслідками розгляду скарги рішенням №578/0/61-12/10-2115(1112/0/71-12) від 20.08.2012р. залишила без змін податкові-повідомлення рішення та рішення Державної податкової служби у місті Києві, а скаргу ПрАТ «Атлетика Віва» - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «Атлетика-Віва» та ПП Беліал» укладений договір підряду №37 від 20.12.2010р.

В підтвердження законності включення до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум позивач надав суду податкову накладну №206737 від 24.12.2010 року на суму 80 000,00 грн., в тому числі ПДВ 13 333,33 грн.; податкову накладну №206736 від 24.12.2010 року на суму 130 000,00 грн., в тому числі ПДВ 21 666,67 грн.; податкову накладну №206738 від 24.12.2010 року на суму та 220 000,00 грн., в тому числі ПДВ 36 666,67 грн.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Так, пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власті господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що не належать де складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Ведення податкового обліку відповідно до ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в періоді, що підлягав перевірці) та ст. ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного в періоді, що підлягав перевірці) покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції .

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві перебуває кримінальне провадження №10-25915 по обвинуваченню директора ТОВ «Група Технопарк ЛТД» за ознаками складу злочину передбаченого ч.5 ст.190 КК України, та за фактом фіктивного підприємництва передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Перевіркою встановлено, що основним контрагентом ТОВ «Група Технопарк ЛТД» в період часу з 28.09.2010р. по 11.05.2011р. є ПП «Беліал» (код за ЄДРПОУ 35509891).

У зв'язку із порушенням кримінальної справи ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано на виконання лист СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві № 59/10-25913/3 від 22.09.2011р. з доданою постановою СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві від 22 09.2011р. про призначення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Атлетик Віва» (код ЄДРПОУ 35253793) з питань дотримання вимог діючого законодавства в сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «Беліал» (код ЄДРПОУ 35509891) за період з 16.11.2007р. по 30.09.2011р.

Таким чином, судом встановлено, що підставою проведення документальної позапланової перевірки ПрАТ «Атлетика Віва» відповідно до п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 була постанова слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві від 22 09.2011р. про призначення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Атлетик Віва».

Згідно наданих документів та згідно бази даних АІС ОР ЗАТ «Атлетика Віва» мало взаємовідносини з ПП «Беліал» у грудні 2010 року.

Між ЗАТ «Атлетика-Віва» (Замовник), в особі директора Хропач І.О., яка діє на підставі Статуту та ПП «Беліал» (Підрядник), в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту укладено договір підряду № 37 від 20.12.2010р.

Судом досліджено умови договору підряду, згідно яких Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання здійснити комплекс робіт, спрямованих на розробку конструкції та монтаж метало-пластикових мансардних конструкцій за адресою Київ, вул. Гмирі, 2 (Об'єкт).

Підрядник приймає на себе обов'язок розробити ескізний проект, підготувати усю необхідну кошторисну документацію відповідно до погодженого Замовником ескізного проекту та безпосередньо виконати роботи по монтажу метало-пластикових конструкцій на Об'єкті.

Проте, позивачем ні під час проведення перевірки, ні безпосередньо суду не надано документів (актів приймання-передачі виконаних робіт, кошторисів, проектів, ескізів тощо), які б підтверджували реальність виконання умов договору.

Зокрема, з наданих позивачем документів неможливо встановити, які саме комплекси робіт виконувались, у які строки та у якій кількості.

Неможливо також встановити чи виконав підрядник взятий на себе обов'язок, передбачений у п.1.2 договору підряду, щодо розробки ескізного проекту, підготовки кошторисної документації, та чи виконано безпосередньо роботи по монтажу метало-пластикових конструкцій на Об'єкті.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 14.05.2011р. в Голосіївській РДА м. Києва та в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва слідчими проведені виїмки оригіналів реєстраційних та документів податкової звітності ПП «Беліал» (код ЄДРПОУ 35509891) та направлено їх на почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта № 502 від 20.06.2011р. підписи у документах податкової звітності та реєстраційних документах від імені директора ПП «Беліал» (код ЄДРПОУ 35509891) гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виконані різними особами. Крім того, підписи ОСОБА_6 виконані п'ятьма різними виконавцями, а підписи ОСОБА_5 виконані чотирма різними виконавцями.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ПрАТ «Атлетика Віва» та ПП «Беліал» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ПрАТ «Атлетика Віва» та ПП «Беліал» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ПрАТ «Атлетика Віва» при укладенні договору підряду на створення правових наслідків. Тобто, така угода є нікчемною.

Таким чином, несплачений ПрАТ «Атлетика Віва» податок на прибуток підприємств внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, та несплачений податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва доведено, що зміст зазначеної вище угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Разом з тим, з метою повного та всебічного розгляду справи по суті з урахуванням вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.04.2014 року судом вжито заходів щодо встановлення підстав проведення перевірки ПрАТ «Атлетика Віва», зокрема, ухвалою суду від 28.05.2014 року витребовувались у відповідача всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішень, з приводу яких подано позов, в тому числі, належним чином завірену копію наказу про проведення перевірки від 10.02.2012 р. № 358/23-12.

Відповідач надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що вказані документи знаходяться в архіві та відповідач надасть їх у найкоротший строк.

Однак, на час прийняття рішення відповідач вказаних документів, зокрема, наказу про проведення перевірки від 10.02.2012 р. № 358/23-12 не надав, що унеможливило дослідити судом відповідних документів.

Разом з тим, суд на підставі наявних доказів у справі та аналізу норм законодавства встановив, що у позивача та його контрагента відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань, первинні фінансово-господарські документи, представлені позивачем суду, в дійсності не доказують факту надання послугу чи виконання робіт та, як наслідок, не створюють реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків, відтак позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 89 583,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22 396,00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71 667,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 17 917,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 23.03.2012р. №0001732312 та №0001742312 винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Атлетика Віва» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко