Постанова

від 23.05.2013 по справі 09/5026/1781/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. Справа№ 09/5026/1781/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Чорної Л.В.

Гончарова С.А.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від прокуратури: Белікова С.О. - посвідчення № 015614 від 14.03.2013р.;

від позивача : Задорожня О.С. дов. № б/н від 15.03.2013 р.;

Мікулін А.П. - директор

від відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Прокурора м. Черкаси

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 20.12.2012 року

у справі № 09/5026-1781-2012 (суддя Курченко Н.М.)

за позовом Приватного підприємства "Ячмінний колос"

до Канівської районної державної адміністрації

про зобов'язання поновити договір оренди землі шляхом

укладання додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Черкаської області передані вимоги приватного підприємства "Ячмінний колос" до Канівської районної державної адміністрації про зобов'язання поновити договір оренди землі шляхом укладання додаткової угоди та попередження про необхідність виконання законодавства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після того, як закінчився термін дії договору оренди землі від 18.08.2006 року, позивач звертався до відповідача із листами про його продовження, однак в порушення ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відповідач ухилився від укладання додаткової угоди про продовження строку оренди.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.12.2012 р. у справі № 09/5026-1781-2012 позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Канівську районну державну адміністрацію поновити договір оренди землі, укладений 18 серпня 2006 року між Канівською районною державною адміністрацією і приватним підприємством "Ячмінний колос", зареєстрований у Канівському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 серпня 2006 року за №040678600034, шляхом укладення до 01 лютого 2013 року додаткової угоди до вказаного договору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, відповідачем протягом одного місяця після закінчення строку договору не надсилались листи-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди, отже у відповідності до приписів ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а сторони зобов'язані укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, прокурор м. Черкаси звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 20.12.2012 року у справі № 09/5026-1781-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. № 09/5026-1781-2012 від 15.02.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 09/5026-1781-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст.. ст..4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 09/5026-1781-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2013 року по апеляційній скарзі порушено провадження, прийнято її до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарги на 20.03.2013 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. враховуючи перебування судді Чорної Л.В. у відпустці, змінено склад колегії суддів, замість судді Чорної Л.В. введено суддю Гончарова С.А.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено склад колегії суддів, замість судді Смірнової Л.Г. введено суддю Чорну Л.В.

У розгляді справи у відповідності до приписів ст. 77 ГПК України неодноразово оголошувалась перерва.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. враховуючи перебування головуючого судді Тищенко О.В. на лікарняному, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Чорна Л.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2013 року справу № 09/5026/1781/2012 було прийнято для здійснення апеляційного провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Чорна Л.В., Гончаров С.А. та призначено її розгляд на 23.05.2013 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р. враховуючи вихід головуючого судді Тищенко О.В. з лікарняного, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Чорна Л.В., Гончаров С.А.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 20.12.2012 року у справі № 09/5026-1781-2012 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 20.12.2012 року у справі № 09/5026-1781-2012.

Представники відповідача в судове засідання 23.05.2013 року не з'явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

15.05.2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Канівської районної державної адміністрації надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі їхнього представника.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2006 року між Канівською районною державною адміністрацією (відповідач у справі, орендодавець за договором) та ПП "Ячмінний колос" (позивач у справі, орендар за договором) укладений Договір оренди землі (далі - Договір), предметом якого є надання в строкове платне користування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни її цільового призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Степанецької сільської ради.

Згідно п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 147,50 га ріллі із земель резервного фонду, що знаходиться в адміністративних межах Степанецької сільської ради.

Відповідно до п.6 Договору він укладений строком на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстрований у Канівському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 серпня 2006 року за №040678600034.

По акту приймання-передачі відповідач передав позивачу земельну ділянку загальною площею 147,50 га.

02 лютого 2009 року сторони уклали Додатковий договір про внесення змін до Договору оренди від 18.08.2006 року, яким виклали у новій редакції пункт 2 Договору, а саме: "в оренду передається земельна ділянка загальною площею 124,2811 га земель резервного фонду: з них ріллі - 124,2811 га, що знаходиться в адміністративних межах Степанецької сільської ради".

Додатковий договір зареєстрований у Канівському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 лютого 2009 р. за №040978600002.

Відповідачем було передано позивачу земельну ділянку загальною площею 124,2811 га. за актом приймання-передачі у відповідності до норм земельного законодавства.

29 грудня 2011 року позивач направив відповідачу заяву, у якій просив продовжити термін оренди сільськогосподарських земель резервного фонду Степанецької сільської ради в кількості 124,2811 га терміном на 10 років.

Листом від 23.01.2012 року №01-21/2832 відповідач відмовив позивачу, посилаючись на те, що чинним законодавством не визначено такого терміну, як "продовження договору"; у випадку закінчення терміну дії договору оренди проводиться поновлення договору оренди землі шляхом укладання нового договору. У зв'язку із недотриманням умов договору оренди землі, а саме порушення строку сплати орендної плати, робоча група прийняла рішення рекомендувати голові райдержадміністрації не поновлювати договір оренди землі.

У своїй відповіді позивач не погодився із доводами, викладеними у листі відповідача від 23.01.2012 року, та виклав свої спростування вказаних доводів.

Листом від 06.03.2012 року №01-21/2832 відповідач вказав, що за місяць до закінчення договору оренди (до 18 липня 2011 року) позивач не направив лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з доданим проектом додаткової угоди, тому на даний час не може бути вирішено питання про поновлення договору оренди землі.

У своїй відповіді від 19.03.2012 року позивач вказав, що згідно ст.33 Закону України "Про оренду землі" у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. В період з 18 серпня по 18 вересня 2011 року позивач листа-попередження не одержував, тому договір був поновлений на 5 річний строк із збереженням попередніх умов.

Листом від 22.03.2012 року №01-21/2832 відповідач повторно вказав, що за місяць до закінчення договору оренди (до 18 липня 2011 року) позивач не направив лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з доданим проектом додаткової угоди, тому на даний час не може бути вирішено питання про поновлення договору оренди землі, у разі незгоди із рішенням вказав на можливість його оскарження в судовому порядку.

У листі від 19.07.2012 року №35 позивач вказав відповідачу на протиправність і безпідставність його відмови у поновлені договору оренди землі.

Згідно Довідки від 06.06.2012 року №400, виданої виконкомом Степанецької сільської ради, восени 2011 року на землях резервного фонду ПП "Ячмінний колос" було посіяно пшеницю на площі 30 га, на решті площі - 94,2811 га проведено осінню оранку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

Відносини землекористування врегульовані Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-ХІУ, зі змінами (далі вживається скорочено ЗУ «Про оренду землі»), який є спеціальним законом стосовно відносин, пов'язаних з орендою землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно положень Господарського кодексу України підставами виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є господарський договір (частина 1 статті 174); господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 1 статті 180).

В силу частини 7 статті 179 названого кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як вбачається з матеріалів справи 18 серпня 2006 року між Канівською районною державною адміністрацією та ПП "Ячмінний колос" було укладено Договір оренди землі, за умовами якого позивачу надається в строкове платне користування земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни її цільового призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Степанецької сільської ради.

Зазначений договір було укладено на 5 років, а отже термін дії вказаного договору спливає 18 серпня 2011 року.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом, з метою реалізації свого права на поновлення договору ПП " Ячмінний колос" 29 грудня 2011 року звернулося до Степанецької сільської ради з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки від 18.08.2006 р.

Особливості поновлення договору оренди землі передбачені ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

На момент закінчення строку дії спірного договору оренди набув чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (з 12.03.2011 р.), яким внесено зміни до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та викладено її у наступній редакції:

"По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору с землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди".

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не повідомив письмово орендодавця про намір продовжити його дію протягом 30 днів, проте і відповідач зі своєї сторони не надіслав орендарю заперечень щодо поновлення договору оренди земельної ділянки.

Оскільки статтею 33 вищезазначеного Закону передбачено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди може бути оскаржено в суді, оскарження до суду дій орендодавця є не обов'язком орендаря, а його правом.

Пунктом 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.20011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011 р.)

Частино шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутністю протягом місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, відповідачем протягом одного місяця після закінчення строку договору не надсилались листи-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди, а отже висновок суду про те, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а сторони зобов'язані укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на думку колегії суддів є обґрунтованими та відповідає правовим нормам земельного законодавства.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову про зобов'язання виконати відповідні дії вказується строк виконання цих дій. Враховуючи обставини справи, думку представників сторін щодо строку виконання дій, встановлені ст.288 Податкового кодексу України строки подання відомостей про землю та декларації про плату за землю, суд вважає достатнім та обгрунтованим строк виконання сторонами дій по укладенню додаткової угоди до 01 лютого 2013 року.

Згідно з ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення позовного провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться і в пункті 4 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, де сказано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відтак позовна вимога позивача, у якій він просить попередити відповідача про необхідність неухильного додержання вимог чинного в Україні законодавства щодо обов'язковості укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди не відповідає передбаченим законодавствам способам захисту цивільних прав, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для захисту права позивача обраним ним шляхом, а отже і правомірність висновку суду щодо необхідності відмови позивачу у задоволенні цієї позовної вимоги.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокурора м. Черкаси залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 20.12.2012 року по справі № 09/5026-1781-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 09/5026-1781-2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Чорна Л.В.

Гончаров С.А.