Постанова

від 16.07.2013 по справі 09/5026/1781/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Справа № 09/5026/1781/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києва на постанову від 23.05.2013 року Київського апеляційного господарського суду у справі№09/5026/1781/2012 господарського суду Черкаської області за позовомПриватного підприємства "Ячмінний колос" доКанівської районної державної адміністрації прозобов'язання поновити договір оренди землі шляхом укладення додаткової угоди та попередження відповідача про необхідність неухильного дотримання вимог чинного законодавства за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

ГПУ: про-ра відділу Гудименко Ю.В., посв. №014715, дійсне до 21.01.2018;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.12.2012 (суддя Н. Курченко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 (судді О. Тищенко, Л. Чорна, С. Гончарова) позов задоволено частково. Зобов'язано Канівську районну державну адміністрацію поновити договір оренди землі, укладений 18 серпня 2006 року між Канівською районною державною адміністрацією і приватним підприємством "Ячмінний колос". В задоволенні позовної вимоги про попередження відповідача про необхідність неухильного дотримання вимог чинного законодавства відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, заступник прокурора м. Києва звернувся в інтересах Канівської районної державної адміністрації з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 20.12.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Вважає, що судами неправильно застосовано ст. 33 ЗУ "Про оренду землі".

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

18 серпня 2006 року між Канівською районною державною адміністрацією (відповідач у справі, орендодавець за договором) та ПП "Ячмінний колос" (позивач у справі, орендар за договором) укладений Договір оренди землі (далі - Договір), предметом якого є надання в строкове платне користування земельної ділянки загальною площею 147,50 га ріллі із земель резервного фонду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни її цільового призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Степанецької сільської ради (п.п. 1,2 Договору).

Відповідно до п.6 Договору він укладений строком на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстрований у Канівському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 серпня 2006 року за №040678600034.

По акту приймання-передачі відповідач передав позивачу земельну ділянку загальною площею 147,50 га.

02 лютого 2009 року сторони уклали Додатковий договір про внесення змін до Договору оренди від 18.08.2006 року, яким виклали у новій редакції пункт 2 Договору, а саме: "в оренду передається земельна ділянка загальною площею 124,2811 га із земель резервного фонду: з них ріллі - 124,2811 га, що знаходиться в адміністративних межах Степанецької сільської ради".

Додатковий договір зареєстрований у Канівському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 лютого 2009 р. за №040978600002.

Відповідачем було передано позивачу земельну ділянку загальною площею 124,2811 га. за актом приймання-передачі у відповідності до норм земельного законодавства.

Строк дії договору оренди земельної ділянки від 18.08.2006 закінчився 19.08.2011.

29.12.2011, тобто через 4 місяці після закінчення строку дії договору, позивач направив відповідачу заяву, у якій просив продовжити термін оренди сільськогосподарських земель резервного фонду Степанецької сільської ради в кількості 124,2811 га терміном на 10 років.

Листом від 23.01.2012 року №01-21/2832 відповідач відмовив позивачу, посилаючись на те, що чинним законодавством не визначено такого терміну, як "продовження договору"; у випадку закінчення терміну дії договору оренди проводиться поновлення договору оренди землі шляхом укладання нового договору. У зв'язку із недотриманням умов договору оренди землі, а саме порушення строку сплати орендної плати, робоча група прийняла рішення рекомендувати голові райдержадміністрації не поновлювати договір оренди землі.

У своїй відповіді позивач не погодився із доводами, викладеними у листі відповідача від 23.01.2012 року, та виклав свої спростування вказаних доводів.

Листом від 06.03.2012 року №01-21/2832 відповідач вказав, що за місяць до закінчення договору оренди (до 18 липня 2011 року) позивач не направив лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з доданим проектом додаткової угоди, тому на даний час не може бути вирішено питання про поновлення договору оренди землі.

У своїй відповіді від 19.03.2012 року позивач вказав, що згідно ст.33 Закону України "Про оренду землі" у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. В період з 18 серпня по 18 вересня 2011 року позивач листа-попередження не одержував, тому договір був поновлений на 5 річний строк із збереженням попередніх умов.

Листом від 22.03.2012 року №01-21/2832 відповідач повторно вказав, що за місяць до закінчення договору оренди (до 18 липня 2011 року) позивач не направив лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з доданим проектом додаткової угоди, тому на даний час не може бути вирішено питання про поновлення договору оренди землі, у разі незгоди із рішенням вказав на можливість його оскарження в судовому порядку.

У листі від 19.07.2012 року №35 позивач вказав відповідачу на протиправність і безпідставність його відмови у поновлені договору оренди землі.

Згідно Довідки від 06.06.2012 року №400, виданої виконкомом Степанецької сільської ради, восени 2011 року на землях резервного фонду ПП "Ячмінний колос" було посіяно пшеницю на площі 30 га, на решті площі - 94,2811 га проведено осінню оранку.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 2,93 ЗК України, ст.ст. 1,2,13,33 ЗУ "Про оренду землі" суди дійшли висновку, що так як після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, відповідачем протягом одного місяця після закінчення строку договору не надсилались листи-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди, то договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Сторони зобов'язані укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Зазначене було підставою для задоволення позовних вимог про зобов'язання поновити договір. Водночас, судами відмовлено в задоволенні позовної вимоги про попередження відповідача про необхідність неухильного дотримання вимог чинного законодавства, оскільки такий спосіб захисту порушеного права не передбачений ст.16 ЦК України та ст. 152 ЗК України.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій в основу оскаржуваних рішень покладено ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", де зазначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6 ст. 33). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8 ст. 33). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33). При цьому, суди залишили поза увагою ч.ч. 1-5 цієї статті.

Наведеними вище положеннями ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено спеціальний порядок поновлення договору оренди земельної ділянки, у випадку дотримання умов, визначених частинами першою - шостою вказаної статті. Відповідно до цього порядку договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, без необхідності прийняття Радою відповідного рішення.

Однак, судами не досліджувалося, чи звертався позивач із заявою про поновлення договору оренди у строки , визначені договором від 18.08.2006 та ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", чи подавав текст додаткової угоди, чи приймала РДА рішення про відмову у поновленні договору у встановленому ст. 33 ЗУ "Про оренду землі порядку", яке голова РДА у листі від 22.03.2012 №01-21/2832 пропонує оскаржити, чи оскаржував відповідач відмову позивача в поновленні договору оренди землі. Ними не з'ясовано, чи є порядок поновлення договору оренди землі, запропонований позивачем таким, що відповідає ст. 33 ЗУ "Про оренду землі". Ними не досліджено проекту додаткової угоди: чи відповідають його умови, зокрема щодо строку дії договору, розміру орендованої земельної ділянки та розміру орендної плати умовам, викладеним у договорі оренди від 18.08.2006. І, як наслідок, ними достеменно не встановлено, чи підпадає пропозиція позивача від 29.12.2011 під дію ст. 33 ЗУ "Про оренду землі". Або вона є пропозицією про укладення договору оренди землі на загальних підставах.

Судами також не враховано, що відповідно до п. 4 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Таким чином, суди не встановили наявності усіх підстав для обов'язкового укладення додаткової угоди між сторонами.

В порушення ст. 84 ГПК України місцевим судом в резолютивній частині рішення не визначено умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір. Апеляційним судом зазначене залишено поза увагою.

Водночас, колегія суддів, з врахуванням приписів ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовна вимога позивача, у якій він просить попередити відповідача про необхідність неухильного додержання вимог чинного в Україні законодавства щодо обов'язковості укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди не відповідає передбаченим законодавствам способам захисту цивільних прав. Суди обґрунтовано відмовили в позові в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про неправильне застосування судами ст.33 ЗУ "Про оренду землі". Колегія суддів також констатує, що судами не дотримано вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до частини першої статті 4 7 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Порушення судами норм процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду Черкаської області від 20.12.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди землі. В цій частині, касаційний суд на підставі ст.111 9 ГПК України направляє справу на новий розгляд до місцевого суду, оскільки вказаних порушень припустилися як суд першої, так і апеляційної інстанцій.

Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені вище порушення.

Встановити чи звертався відповідач до позивача із заявою про поновлення договору та укладення додаткової угоди у встановлені законом та договором строки, чи оскаржував відповідач відмову позивача в поновленні договору оренди землі. З'ясувати, чи було дотримано позивачем приписів ч.ч. 1-5 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" та чи є правові підстави для поновлення договору на підставі ч.6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі". Вирішити питання про те, чи підпадає заява позивача про поновлення договору від 29.12.2011 під дію ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" чи є пропозицією про укладення договору оренди землі на нових умовах. До встановлених обставин справи застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, винести законне і обґрунтоване рішення суду.

Додатково, колегія суддів звертає увагу судів та Канівської РДА на те, що у судовому засіданні 20.12.2012 представник відповідача позовні вимоги визнав повністю та погодився з позицією позивача щодо строку укладення додаткової угоди до 01.02.2013 (арк. 52). Однак, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить скасувати рішення господарського суду м. Черкаси та прийняти нове, яким в позові відмовити. З наведеного неможливо встановити точну позицію відповідача щодо спору, що є недопустимим. Суд не позбавлений права витребувати відзив у відповідача для усунення вищевикладених протиріч.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва подану в інтересах Канівської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 20.12.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди землі скасувати та, в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

В решті, рішення господарського суду Черкаської області від 20.12.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун