Постанова

від 10.06.2013 по справі 1-1158/11

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-1158/11

П О С Т А Н О В А

10.06.2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Лили В.М.,

секретаря Махині Н.В.,

захисника ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, прож. АДРЕСА_1,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, прож. АДРЕСА_1,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, прож. АДРЕСА_1,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 125 КК України, -

встановив

ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він 18.04.2011 року, близько 09.00 год. перебуваючи біля двору домоволодіння АДРЕСА_2, побачив, що між його батьком, ОСОБА_4 і ОСОБА_2, на ґрунті раніше сформованих неприязних стосунків виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 став наносити ОСОБА_2 удари руками по обличчю. Потім, коли ОСОБА_2 від ударів ОСОБА_4 впав на землю, то в цей момент у ОСОБА_6 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 під приводом припинення конфлікту між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, наблизився до лежачого на землі на животі ОСОБА_2 і умисно наніс йому два удари ногою в область середньої пахвової лінії грудної клітини праворуч після чого з місця скоєння злочину зник.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 10-го ребра праворуч по середній пахвовій лінії, що відноситься до середнього ступеня тяжкості.

Умисні дії ОСОБА_6, що виразилися в заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не спричинило наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але заподіяло тривалий розлад здоров'я, кваліфікуються за ч. 1 ст. 122 КК України.

18 квітня 2011 р. близько 08.30 год. біля двору домоволодіння АДРЕСА_2. ОСОБА_4, діючи спільно з ОСОБА_5 і ОСОБА_6, на ґрунті виниклих не приязних відносин, навмисне стали наносити удари кулаками і ногами ОСОБА_2 по голові й по тілу. Всього завдали не менше десяти ударів.

В результаті умисних дій ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, численні садна обличчя, синців у правої виличної області, на нижній губі праворуч, травматичного дефекту 1-го зуба на верхній і нижній щелепі зліва, що відносяться до легкої ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров'я, тривалістю більше 6-ти діб, але не більше 21 доби.

Умисні дії ОСОБА_6, що виразилися в умисному легкому тілесному ушкодженні. що спричинило короткочасний розлад здоров'я, кваліфікуються за ч. 2 ст. 125 КК України.

ОСОБА_5 звинувачується в тому, що 18 квітня 2011 р. близько 08.30 год. біля двору домоволодіння АДРЕСА_2. ОСОБА_5, діючи спільно з ОСОБА_6 і ОСОБА_4 на ґрунті виниклих не приязних відносин, навмисне стали наносити удари кулаками і ногами ОСОБА_2 по голові й по тілу. Всього завдали не менше десяти ударів. В результаті умисних дій ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, численні садна обличчя, синців у правої виличної області, на нижній губі праворуч, травматичного дефекту 1-го зуба на верхній і нижній щелепі зліва, що відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров'я, тривалістю більше 6-ти діб, але не більше 21 доби.

Умисні дії ОСОБА_5, виразилися в умисному легкому тілесному ушкодженні. що спричинило короткочасний розлад здоров'я, кваліфікуються за ч. 2 ст. 125 КК України.

ОСОБА_6 звинувачується в тому, що 18 квітня 2011 р. близько 08.30 год. біля домоволодіння АДРЕСА_2, він, діючи спільно з ОСОБА_5 і ОСОБА_4, на ґрунті виниклих не приязних відносин, навмисне стали наносити удари кулаками і ногами ОСОБА_2 по голові й по тілу. Всього завдали не менше десяти ударів. В результаті умисних дій ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, численні садна обличчя, синців у правої виличної області, на нижній губі праворуч, травматичного дефекту 1-го зуба на верхній і нижній щелепі зліва, що відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров'я, тривалістю більше 6-ти діб, але не більше 21 доби.

Умисні дії ОСОБА_6 виразилися в умисному легкому тілесному ушкодженні. що спричинило короткочасний розлад здоров'я, кваліфікуються за ч. 2 ст. 125 КК України.

Прокурор, підсудні і захисник не заявили бажання доповнити досудове слідство іншими доказами, прокурор не висловив наміру скористатися згідно ст. 277 КПК України 1960 року правом зміни обвинувачення в суді.

Захисник ОСОБА_1 заявила клопотання підтримане підсудними про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування. Направлення кримінальної справи на додаткове розслідування захисник мотивувала неповнотою і неправильністю досудового слідства, яка виразилася у відсутності безспірних доказів провини підсудного ОСОБА_6 у скоєнні злочину за ч.1 ст. 122 КК України, оскільки він все слідство стверджував, що ОСОБА_2 він не бив, а тільки стягував з нього батька ОСОБА_4, а сам ОСОБА_2 не бачив точно хто його бив. Свідок ОСОБА_4 в суді показав, що він вдарив ОСОБА_2, а його син ОСОБА_6 тільки їх розбороняв. З цих підстав справу необхідно направити прокурору для проведення додаткового розслідування до досудового органу, що проводив розслідування.

Прокурор заявив, що підстав для направлення справи для додаткового розслідування не має, по справі зібрані докази вини підсудних.

Представник потерпілого і потерпілий висловилися проти направлення справи на дослідування так як вина підсудних у справі доведена повністю.

Суд, вислухавши клопотання, думку усіх учасників процесу, дослідивши матеріали кримінальної справи, не вирішуючи питання про доведеність обвинувачення, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одного доказу над іншим, приходить до висновку, що клопотання захисника підлягає задоволенню і кримінальну справу повинно бути направлено прокуророві на додаткове розслідування з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 64 КПК України 1960 року підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини, які впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, які характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують або обтяжують відповідальність, характер і розмір шкоди, завданої злочином.

З вимог ст. 22 КПК України 1960 року випливає, що суд, прокурор, слідчий зобов'язані вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Разом з тим, розслідуючи цю справу, орган досудового слідства не виконав у повному обсязі вимог зазначених статей, внаслідок чого залишилися не з'ясованими такі обставини справи, встановлення яких має істотне значення для прийняття по ній законного і обґрунтованого рішення, що дає підстави суду вважати, що досудове слідство по справі проведено однобічно, що спричинило за собою неповноту і неправильність досудового слідства і ця неповнота та неправильність не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Ці порушення призвели до того, що фактично виявилися нез'ясованими суб'єктивна та об'єктивна сторона злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються підсудний.

Допитаний підсудний ОСОБА_6 показав, що 18.04.2011 р. він вийшов з двору на крик на вулицю, та побачив, що його батько ОСОБА_4 сидить зверху ОСОБА_2 і зрозумів, що вони побилися. З метою зупинення конфлікту він підняв батька і той пішов у свій двір, а ОСОБА_2 пішов у свій двір. Він ОСОБА_2 не бив, про що говорив слідчому під час допиту, але той записав інші показання.

Допитаний свідок по цій справі ОСОБА_4 показав, що 18.04.2011 р. в 09.00 год. він йшов додому і побачив, що біля його двору свариться його дружина ОСОБА_5 і ОСОБА_2, який вдарив його дружину. Коли він підійшов ОСОБА_2 вдарив і його, нащо він почав бити ОСОБА_2 кулаками по обличчю, звалив на землю і сів зверху. Його син ОСОБА_6 зняв його з ОСОБА_2 і провів до двору. Коли син вийшов з двору він не бачив. Слідчому він казав, що він бив ОСОБА_2, але слідчий записав, що син бив ОСОБА_2

Допитана як свідок по цій справі ОСОБА_5 показала, що вона розмовляла з ОСОБА_2 біля двору і він її вдарив. В цей час підійшов її чоловік і під час сварки з ОСОБА_2 той його вдарив, а чоловік вдарив ОСОБА_2 у відповідь, вони впали на землю, а в цей час вийшов з двору син ОСОБА_6 і стягнув з ОСОБА_2 ОСОБА_4 і завів його у двір. ОСОБА_6 ОСОБА_2 не бив.

Допитаний потерпілий ОСОБА_2 показав у суді про те, що під час сварки з ОСОБА_5 на нього накинувся ОСОБА_4, який бив його руками, повалив на землю сів зверху та продовжував його бити. Також його били ОСОБА_6 і ОСОБА_5 ззаду тому він не бачив хто і скільки разів з них його ударив.

З аналізу доказів, показань потерпілого обвинувачених, свідка встановлено, що обвинувачення за ч. 1 ст. 122 КК України пред'явлено не тій особі яка завдавала тілесні ушкодження ОСОБА_2

Дані обставини є суттєвою перешкодою до постановлення судом обвинувального або виправдувального вироку, оскільки у відповідності зі ст. 327 КПК України 1960 року, вирок суду повинен бути мотивованим, а при постанові вироку, відповідно до ст. 334 КПК України 1960 року, суд зобов'язаний вказати формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Крім того, у п. 4 ч. 1 ст. 374 КПК України 1960 року, зазначено, що апеляційний суд скасовує вирок, якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність або неповнота досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що в ході досудового слідства не були виконані в повному обсязі вимоги ст. ст. 22, 64 КПК України 1960 року, не встановлені всі обставини, що підлягають доказуванню по справі.

Аналізуючи викладене вище, суд вважає, що зазначена неповнота і неправильність досудового слідства не може бути усунута в умовах судового засідання, навіть при винесенні окремого доручення органу досудового слідства, тому кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування, так як у відповідності зі ст. 281 КПК України 1960 року, повернення кримінальної справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства може мати місце, якщо неповнота не може бути усунута в судовому засіданні.

При проведенні додаткового розслідування необхідно виконати вимоги ст. ст. 22, 64 КПК України 1960 року, а також необхідно належним чином усунути вказані недоліки та заповнити прогалини досудового слідства, у тому числі шляхом проведення слідчих дій встановити:

- особу яка завдала ОСОБА_2 тілесні ушкодження середньої тяжкості,

- зібрати беззаперечні докази винуватості такої особи у вчинені злочину,

- допитати учасників подій з урахування показань, які вони давали під час судового розгляду, та усунути ті протиріччя які дають сумнів у винуватості особи, що завдала тілесних ушкоджень ОСОБА_2

- прийняти інші, передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи з метою вжиття щодо підсудного законного і обґрунтованого рішення, оскільки без виконання зазначених дій, в кінцевому підсумку не може бути спростована або підтверджена позиція підсудного про непричетність до осудним йому злочинів.

При пред'явленні нового обвинувачення підсудному виконати належним чином вимоги ст. 43, ст. 132, ст. 223 КПК України 1960 року.

Дані обставини в обов'язковому порядку підлягають з'ясуванню, оскільки можуть утворити об'єктивну і суб'єктивну сторону злочину.

Суд позбавлений можливості самостійно виконати дані дії, оскільки у відповідності зі ст. 16 1 КПК України 1960 року, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Крім того, суд не є органом обвинувачення, і підміняти такої не може.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 273, 281 КПК України 1960 року, суд, -

п о с т а н о в и в:

клопотання захисника ОСОБА_1 задовольнити, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 125 КК України, ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 125 КК України, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 125 КК України направити для проведення додаткового розслідування Новомосковському міжрайонному прокурору Дніпропетровської області.

Запобіжний захід ОСОБА_6 залишити колишню підписку про невиїзд.

Постанову може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом семи діб з дня проголошення.

Суддя Лила В.М.