Постанова

від 13.03.2014 по справі 1-1158/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

13.03.2014

Справа № 1-1158/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року Суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , розглянувши подання в.о. начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 про роз`яснення виконання рішення суду по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 , у скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В.о. начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 звернувся до суду з поданням, у якому просить роз`яснити вимоги виконавчого листа № 1-1158/11 від 09.04.2012 року в частині «обратить в доход государства денежные средства в размере 600 долларов США», а саме роз`яснити яким чином виконувати вимоги виконавчого документу у разі якщо, грошові кошти належать особисто зберігачу, та відповідно до його заяви станом на теперішній час зазначені грошові кошти у нього відсутні.

Ухвалою Приморського району м. Одеси від 06.12.2013 року, речові докази по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 у вигляді грошових коштів у сумі 900 доларів США, які були предметом хабара, але не було знайдено в ході досудового провадження у кримінальній справі було передано в дохід держави.

Відповідно до ст. 78 КПК України (у редакції 1960 р. , на підставі якого здійснювалося кримінальне провадження по кримінальній справі) передбачено, що речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об`єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом`якшення відповідальності.

Згідно ст. 342 ч. 1 п. 9 КПК України (у редакції 1960 р.), ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом.

Відповідно до ст. 330 КПК України (у редакції 1960 р.) визначається, що при постановленні вироку суд вирішує питання про речові докази, керуючись правилами, викладеними в статті 81 цього Кодексу.

Речі, які не є речовими доказами по справі, повертаються їх законному власнику, хоча б останній і не пред`явив цивільного позову .

Якщо виникне спір про право власності на зазначені речі, він підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 81 КПК України (у редакції 1960 р.), питання про речові докази вирішується вироком, постановою або постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому: знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються; речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються; речі, що не представляють ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли зацікавлені особи просять про це, можуть бути передані їм; гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави; гроші, цінності та інші речі, які були об`єктом злочинних дій, повертаються їх законним власникам, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.

Суперечка про приналежність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» визначено, що об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК України, полягає в отриманні хабара в будь-якому вигляді. Оскільки одержання хабара є корисливим злочином, його предмет має виключно майновий характер. Їм можуть бути майно (гроші, цінності та інші речі), право на нього (документи, які дають право отримати майно, користуватися ним або вимагати виконання зобов`язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо).

Вивчивши та дослідивши матеріали подання, вважаю, що у задоволенні подання слід відмовити.

Згідно ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також сам і сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку. Щодо інших рішень відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Порядок роз`яснення вимог виконавчого листа не визначений у КПК та Законі України «Про виконавче провадження», суддя не уповноважений розглядати та вирішувати по суті клопотання чи заяви осіб про роз`яснення постановлених ним рішень.

Керуючись ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання в.о. начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 про роз`яснення виконання рішення суду відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Одеської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1