Постанова

від 11.06.2013 по справі 816/696/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/696/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представників позивача - Кременої Т.О., Бучави А.С., Ігнатенко Н.В.,

представників відповідача - Павлюка І.О., Оріховича М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Машівського району Полтавської області до Карлівської міжрайонної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним висновку акта ревізії, визнання нечинним пункту вимоги, скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Машівського району Полтавської області (далі по тексту - позивач, Терцентр) у квітні 2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної фінансової інспекції (далі по тексту - Карлівська МДФІ) про визнання протиправним висновку акта ревізії, визнання нечинним пункту вимоги, скасування розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 18 квітня 2012 року №73.

В обґрунтування позовних вимог послався на безпідставність доводів відповідача про порушення Терцентром вимог законодавства України та, як наслідок, протиправність вимоги Карлівської МДФІ від 19 квітня 2012 року №01-14/61 в оскаржуваній частині, а також розпорядження Державної фінансової інспекції в Полтавській області про зупинення операцій з бюджетними коштами від 18 квітня 2012 року №73.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Державна фінансова інспекція в Полтавській області надала до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог Терцентру, посилаючись на правомірність та обґрунтованість спірної вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні доводи, викладені в запереченні на позов, підтримали, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Карлівська МДФІ явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце його проведення повідомлялася належним чином. Причин неявки представника в судове засідання відповідач не повідомив, заяв, клопотань чи заперечень проти адміністративного позову до суду не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Терцентр утворено розпорядженням голови Машівської районної державної адміністрації від 10 березня 2010 року №104 "Про реорганізацію управління праці та соціального захисту населення рай онної державної адміністрації" /а.с. 167-168/.

Позивач є юридичною особою, видами діяльності за КВЕД-2010 є: надання соціальної допомоги без забезпечення проживання для осіб похилого віку (88.10), надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, н.в.і.у. (88.99) /а.с. 160/.

Розпорядженням голови Машівської районної державної адміністрації від 25 червня 2010 року №319 затверджено Положення про Терцентр, на підставі якого останній здійснював свою діяльності протягом 2010 - 2012 років /а.с. 35-37/.

Фахівцем Карлівської МДФІ проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Терцентру за період з 14 липня 2010 року по 31 січня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення ревізії позивачем не оспорюються.

Результати ревізії оформлено актом від 23 березня 2012 року №01-21/9 /а.с. 4-20, 96-101/, в якому, окрім іншого, зазначено: "Ревізією дотримання порядку проведення індексації грошових доходів працівників Терцентру встановлено порушення позивачем вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078".

Вказані доводи відповідач мотивував тим, що внаслідок невірного визначення базового місяця для проведення індексації 52 працівникам Терцентру зайво нараховано та виплачено заробітну плату загалом в розмірі 130 772 грн. 79 коп., як наслідок, зайво нараховано та перераховано до державних цільових фондів внески в розмірі 47 470 грн. 52 коп.

Не погоджуючись із зазначеними висновками контролюючого органу, позивач подав заперечення на акт ревізії від 23 березня 2012 року №01-21/9, за результатами розгляду яких заступником начальника ДФІ в Полтавській області Євтуховим В.Ю. 17 квітня 2012 року затверджено висновок про відхилення заперечень /а.с. 103-107/.

З огляду на викладене, Карлівською МДФІ директору Терцентру Ігнатенко Н.В. надіслано вимогу від 19 квітня 2012 року №01-14/61 "Про усунення виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Машівського району Полтавської області порушень законодавства" /а.с. 109-111/, пунктом 3 якої, зокрема, зобов'язано позивача забезпечити повернення зайво нарахованої та виплаченої працівникам Терцентру індексації заробітної плати в розмірі 130 772 грн. 79 коп.; провести перерахунок, відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в розмірі 47 470 грн. 52 коп. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів).

Крім того, розпорядженням ДФІ в Полтавській області від 18 квітня 2012 року №73, з огляду на встановлені в ході проведення ревізії порушення позивачем вимог бюджетного законодавства, зупинено операції з бюджетними коштами на рахунках №35411001004406, №35421002004406, №35420003004406 за кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету 091204 на строк до 16 травня 2012 року включно /а.с. 108/.

Не погоджуючись з вищезазначеними приписами пункту 3 вимоги Карлівської МДФІ від 19 квітня 2012 року №01-14/61 та розпорядженням про зупинення операцій з бюджетними коштами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною третьою вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Як пояснили в судовому засіданні представники відповідача, в ході проведення Карлівською МДФІ планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача з'ясовано, що наказом від 28 липня 2010 року №29/25 /а.с. 203-205/ працівникам Терцентру встановлено надбавку в розмірі 50% від посадового окладу.

Посилаючись на положення пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, представники відповідача стверджували, що позивачем безпідставно не визначено липень 2010 року базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Разом з тим, суд не погоджується з даними доводами представників відповідача та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

З метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян Законами України встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін /стаття 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-III/.

Питання щодо індексації грошових доходів населення врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Так, статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) індексацію грошових доходів населення визначено як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що індексації підлягають лише ті грошові доходи населення, що не мають разового характеру (виплачуються постійно).

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1 1 і 4 цього Порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що Терцентр утворено шляхом реорганізації управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації /а.с. 167-168/.

Наказом від 01 липня 2010 року №30/29 "Про переведення працівників в зв'язку з проведенням реорганізації в територіальному центрі соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян УПСЗН Машівської РДА" працівників територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації з 01 липня 2010 року переведено на роботу до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Машівського району Полтавської області /а.с. 157-159/.

При цьому, як пояснили представники позивача та не заперечували представники відповідача, протягом січня - червня 2010 року працівникам територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації виплачувалася надбавка в розмірі 50% від посадового окладу.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи представників відповідача про те, що встановлення у липні 2010 року працівникам Терцентру надбавки в розмірі 50% від посадового окладу (наказ від 28 липня 2010 року №29/25) призвело до зростання у даному місяці грошових доходів даних працівників без перегляду їх мінімальних розмірів, адже вказана надбавка виплачувалася таким особам і в попередніх місяцях.

Посилання відповідача на те, що згадана надбавка є виплатою постійного характеру суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Терцентр є бюджетною установою, фінансування якого здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань.

Таким чином, конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати, про їх встановлення видається наказ.

Водночас, дія даного наказу обмежена певним проміжком часу, він втрачає чинність моментом його виконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що надбавки, які виплачуються працівникам за рахунок і в межах фонду заробітної плати не носять постійного характеру, адже вони проводяться в залежності від наявності відповідного фінансування.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про порушення відповідачами у спірних публічно-правових відносинах принципів, визначених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, зокрема, принципу обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень.

При цьому, під принципом обґрунтованості, для цілей даної адміністративної справи, суд розуміє принцип, відповідно до якого при прийнятті рішення повинні бути враховані обставини, що мають беззаперечне значення для його прийняття. Вказаний принцип вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути мотивованим.

Відповідачами не доведено обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки та, як наслідок, правомірність пункту 3 вимоги від 19 квітня 2012 року №01-14/61 "Про усунення виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Машівського району Полтавської області порушень законодавства".

Крім того, до спірних відносин варто застосувати вимоги, які випливають із принципу пропорційності, тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Метою дотримання зазначеного принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти; якщо рішення може обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Вимога про зобов'язання відповідача повернути нараховану та виплачену працівникам Терцентру заробітну плату не відповідає принципу пропорційності, адже чинними міжнародними та національними законодавчими актами України особі гарантовано право на заробітну плату, розмір якої не може бути нижчим, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок Карлівської МДФІ про порушення позивачем вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Натомість, на думку суду, позивачем не вірно визначено спосіб захисту порушено права у спірних відносинах.

Так, у поданому до суду адміністративному позові Терцентр просить, зокрема:

- визнати викладені у акті ревізії від 23 березня 2012 року №01-21/9 порушення щодо зайвого нарахування і виплати індексації заробітної плати на загальну суму 130 772 грн. 79 коп. та відповідно нарахування на заробітку плату в розмірі 47 470 грн. 52 коп. безпідставними;

- визнати викладені у пункті 3 вимоги від 19 квітня 2012 року №01-14-61 "Про усунення виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Машівського району Полтавської області порушень законодавства" положення в частині порушення щодо зайвого нарахування і виплати індексації заробітної плати на загальну суму 130 772 грн. 79 коп. та відповідно нарахування на заробітку плату в розмірі 47 470 грн. 52 коп. не обґрунтованими та не чинними;

- виключити пункт 3 вимоги від 19 квітня 2012 року №01-14-61 "Про усунення виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Машівського району Полтавської області порушень законодавства" положення в частині порушення щодо зайвого нарахування і виплати індексації заробітної плати на загальну суму 130 772 грн. 79 коп. та відповідно нарахування на заробітку плату в розмірі 47 470 грн. 52 коп.

Разом з тим, як визначено пунктом 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень.

Частиною другою статті 11 вказаного Кодексу передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Так, у даному випадку, рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України є вимога Карлівської МДФІ від 19 квітня 2012 року №01-14-61, адже саме дана вимога наділена ознаками правового акта індивідуальної дії, оскільки містить приписи зобов'язуючого характеру.

За таких обставин, суд, з метою належного, повного та всебічного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати пункт 3 вимоги Карлівської МДФІ від 19 квітня 2012 року №01-14/61 "Про усунення виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Машівського району Полтавської області порушень законодавства" в частині зобов'язання позивача забезпечити повернення зайво нарахованої та виплаченої працівникам Терцентру індексації заробітної плати в розмірі 130 772 грн. 79 коп.; проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів в розмірі 47 470 грн. 52 коп. (в тому числі, шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів).

Стосовно позовної вимоги Терцентру про скасування розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 18 квітня 2012 року №73, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 120 Бюджетного кодексу України визначено, що зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій із здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства.

Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на строк до 30 днів у межах поточного бюджетного періоду, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 6 Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 року №21, підставою для відновлення операцій на рахунках розпорядників та/або одержувачів є закінчення строку, зазначеного в розпорядженні про зупинення операцій або встановленого частиною другою статті 120 Бюджетного кодексу України.

Після закінчення строку, зазначеного у розпорядженні про зупинення операцій або встановленого частиною другою статті 120 Бюджетного кодексу України, операції з бюджетними коштами відновлюються органами Державної казначейської служби без оформлення розпорядження про відновлення операцій.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що спірним розпорядженням визначено строк його дії до 16 травня 2012 року включно /а.с. 108/.

Таким чином, станом на дату розгляду справи судом вказане розпорядження вичерпало свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його прийнято.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що вимоги про скасування актів індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення даного акта юридичної сили (здатності до застосування).

Акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся в минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків. Юридичні факти або події минулого не можуть бути скасовані судом чи іншим органом.

Таким чином, позов про скасування акта індивідуальної дії, що вичерпав свою дію, задоволенню не підлягає як такий, що не може призвести до захисту прав позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Терцентру в частині щодо скасування розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 18 квітня 2012 року №73.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 грн. 10 коп., доказом сплати якого є квитанція від 27 квітня 2012 року №NOGY235167 /а.с. 42/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Машівського району Полтавської області до Карлівської міжрайонної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним висновку акта ревізії, визнання нечинним пункту вимоги, скасування розпорядження задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 вимоги Карлівської міжрайонної державної фінансової інспекції від 19 квітня 2012 року №01-14/61 "Про усунення виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Машівського району Полтавської області порушень законодавства" в частині зобов'язання Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Машівського району Полтавської області забезпечити повернення зайво нарахованої та виплаченої працівникам Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Машівського району Полтавської області індексації заробітної плати в розмірі 130 772 грн. 79 коп.; проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів в розмірі 47 470 грн. 52 коп. (в тому числі, шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Машівського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 37022852) витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 (шістнадцять) гривень 10 (десять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба