Постанова

від 18.06.2013 по справі 18пн/5014/3056/2012(19пн/5014/1345/2012)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 18пн/5014/3056/2012(19пн/5014/1345/2012)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.(доповідач), розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора Луганської області на постанову від 02.04.2013 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№18пн/5014/3056/2012(19пн/5014/1345/2012) господарського суду Луганської області за позовомПрокурора Артемівського району м. Луганська в інтересах держави в особі: Луганської міської ради доТОВ "Аква-Ленд-Луганськ" прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

Генеральної прокуратури України: Гудименко Ю.В., прокурор відділу №014715, дійсне до 21.01.18 р.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 р. справа направлялась на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.01.2013 р. позовні вимоги задоволено частково. Відповідача зобов'язано звільнити земельні ділянки площею 0,1825 га, 1,3468 га та площею 0,049 га у м. Луганську в районі парку ім. Горького шляхом знесення огорожі. В решті позову відмовлено (суддя В. Корнієнко). Рішення мотивоване ст.212 Земельного кодексу України: відповідач повинен повернути власнику землі самовільно зайняті земельні ділянки.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р. рішення місцевого суду від 29.01.2013 р. скасовано. В задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд дійшов висновку що спірні земельні ділянки відповідач у справі самовільно не займав (судді Л. Ушенко, К. Богатир, Н. Дучал).

Заступник прокурора Луганської області в касаційній скарзі просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р. та залишити в силі рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2013 р. Прокуратура вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України. До відповідача не перейшло право користування спірними земельними ділянками оскільки воно було відсутнє у попереднього землекористувача.

Висновок апеляційної інстанції про неможливість встановити чи входить земельна ділянка площею 1,2746 га до складу спірної земельної ділянки не відповідає матеріалам справи. Луганська міська рада рішенням №8/87 від 22.08.2006 р. надала відповідачу згоду на розроблення проекту відведення земельних ділянок загальною площею 1,2746 га. А фактично він займає 1,5751 га. Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку. Крім цього прокуратура не згодна з оцінкою апеляційним судом свідоцтва про право власності від 21.12.2004 р; акту обстеження земельної ділянки №7 від 24.01.2012 р.; актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 24.01.2013 р., від 28.02.2012 р., від 28.02.2012 р., від 14.03.2012 р. Вона протирічить ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", оскільки відповідач використовує земельну ділянку за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу її у користування та правовстановлюючих документів. Апеляційним судом безпідставно не застосована ст.212 ЗК України та ст.116, 122-126 ЗК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарський суд Луганської області встановив наступне.

На підставі договору про заснування ТОВ "Аква-Ленд-Луганськ" від 10.11.2004 громадянином Андреасяном Г.К. до статутного фонду товариства був внесений об'єкт нерухомості - культурно-оздоровчий комплекс, розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Українська, 11.

Вказаний культурно-оздоровчий комплекс складається з будівель та споруд, які огороджені парканом (огорожею), та розташований в м. Луганську в районі парку ім. Горького (вул. Українська, 11).

Земельна ділянка під цими об'єктами, взята відповідачем в оренду у позивача (Луганської міської ради) на підставі договору оренди землі від 02.06.2004 (державна реєстрація 05.07.2004 № 5061).

Згідно кадастровому плану, який є додатком до акту перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства від 24.01.2012 (яка проведена управлінням Держкомзему у м. Луганськ), у середині огорожі позивача, тобто в його користуванні, знаходиться три земельні ділянки площею 0,1825 га, 1,3468 га та 0,0491 га на які право користування відповідачем не оформлено (деякі частини огорожі знаходиться на орендованій відповідачем земельній ділянці, а решта - на земельній ділянці позивача; в силу конфігурації огорожі її частини знаходяться на трьох земельних ділянках, які не надані відповідачу у користування ).

Управління Держкомзему у м. Луганськ та управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів за результатами перевірки склали кожний свій акт, зміст яких по суті є однаковим, що відповідачем самовільно зайнята земельна ділянка площею 1,5751 га на якій розміщені доріжки та огорожа відповідача, і що ця земельна ділянка зайнята відповідачем додатково до земельної ділянки , яка орендується відповідачем за договором оренди землі від 02.06.2004 (державна реєстрація 05.07.2004 № 5061), на якій розташовано його культурно-оздоровчий комплекс.

До кожного із вказаних актів Луганським комунальним землевпорядним підприємством зроблено графічні матеріали (кадастровий план та план земельної ділянки).

Судом встановлено, що сума площ самовільно зайнятих відповідачем земельних ділянок, яка вказана у вищезазначених актах перевірки та обстеження, не співпадає з сумою площ самовільно зайнятих відповідачем земельних ділянок, які визначені на вказаних планах, які є додатками до цих актів.

Предметом спору є звільнення земельної ділянки шляхом знесення огорожі, тобто по суті предметом спору є саме знесення огорожі відповідача, яка розташована на земельній ділянці позивача. І в даному випадку площа земельної ділянки не має правового значення, так як місцезнаходження цієї огорожі чітко визначено на вищевказаному плані земельної ділянки (М-б 1: 500).

Факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, щодо яких заявлено позовні вимоги, підтверджується вищевказаними актами перевірок, актами обстеження земельної ділянками, протоколами про адміністративне правопорушення, постановами про накладення адміністративного стягнення.

В задоволенні адміністративного позову директора ТОВ "Аква-Ленд-Луганськ", щодо правомірності притягнення до адміністративної відповідальності, постановою Ленінського райсуду м. Луганська від 13.08.2012 р. відмовлено.

Попередній землекористувач та власник культурно-оздоровчого комплексу - гр. Андреасян Г.К. користувався земельною ділянкою площею 4,3102 га, яка знаходиться у відповідача в оренді за договором від 02.06.2004 (державна реєстрація від 05.07.2004 № 5061), що підтверджується рішенням Луганської міської ради від 02.03.2004 № 18/245 (завірена копія рішення залучена до матеріалів справи; а/с 68 ).

Тобто у попереднього землекористувача було відсутнє право користування спірними земельними ділянками.

Таким чином, до відповідача не перейшло та не могло перейти в силу закону (ст. 120 ЗК України , ст. 377 ЦК України ) право користування спірними земельними ділянками, так як воно було відсутнє у попереднього землекористувача.

Відповідач зазначив, що за його клопотанням рішенням Луганської міської ради від 22.08.2006 № 8/87 йому надано згоду на розроблення проекту відведення земельних ділянок біля його культурно-оздоровчого комплексу (м. Луганськ, вул. Українська, 11) площею 0,0490 га та 0,0400 га - під розміщені будівлі та споруди, а також площею 1,1856 га - під розміщення некапітальних споруд бази відпочинку (завірені копії клопотання відповідача та рішення позивача залучені до матеріалів справи ).

Як зазначено вище, відповідно до кадастрового плану та плану земельної ділянки (М-б 1: 500), які є додатками до акту перевірки від 24.01.2012 та акту обстеження від 24.01.2012, загальна площа самовільно зайнятих відповідачем земельних ділянок складає 1,5784 га.

Разом з цим, рішенням Луганської міської ради від 22.08.2006 № 8/87 відповідачу надано згоду на розроблення проекту відведення земельних ділянок загальною площею 1,2746 га ( 0,0490 га + 0,0400 га + 1,1856 га )

Відповідач не подав суду доказів того, що земельні ділянки, вказані у його клопотанні та у рішенні Луганської міської ради від 22.08.2006 № 8/87, входять до складу спірних земельних ділянок.

Як вбачається, площа самовільно зайнятих земельних ділянок є більшою (1,5784 га) площі земельних ділянок щодо яких надано згоду на розроблення проекту відведення (1,2746 га).

Цільове призначення земельних ділянок щодо яких надано згоду на розроблення проекту відведення площею 0,0490 га та 0,0400 га визначено - під розміщені будівлі та споруди, а площею 1,1856 га - під розміщення некапітальних споруд бази відпочинку.

Тоді як в акті перевірки від 24.01.2012 зазначено, що на самовільно зайнятих земельних ділянках розміщені доріжки та огорожа.

Відповідач у поясненнях від 29.01.2013 зазначив, що за його замовленням у 2006 році Луганським комунальним землевпорядним підприємством був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок про які вказано у рішенні Луганської міської ради від 22.08.2006 № 8/87.

У висновку державної експертизи землевпорядної документації від 25.01.2007 № 1800-06, який надано Державним комітетом України по земельних ресурсах, вказано, що поданий відповідачем на державну експертизу проект землеустрою не повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства України і повертається на доопрацювання.

Відповідач пояснив суду, що він протягом 2007 - 2012 років неодноразово звертався до позивача з питанням про погодження проекту відведення, однак, внаслідок постійної зміни земельного законодавства вже отримані погодження втрачали силу, при цьому відведення цих земельних ділянок потребує безліч погоджень з різноманітними державними установами.

Доказів цих звернень до позивача відповідач суду не подав.

Таким чином, з моменту одержання у власність об'єкту нерухомості - культурно-оздоровчого комплексу (свідоцтво про право власності від 21.12.2004 ), з моменту оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташовано цей об'єкт нерухомості (договір оренди землі зареєстровано 05.07.2004 ), до теперішнього часу відповідач використовує земельні ділянки загальною площею 1,5784 га (які знаходяться за межами відведеної (орендованої) відповідачем земельної ділянки, і при цьому знаходяться у середині його огорожі ) за відсутності встановлених законом документів на право користування земельною ділянкою. Дійшовши такого висновку місцевий суд задовольнив позовні вимоги частково за виключенням земельних ділянок під доріжками.

Апеляційний господарський суд повторно розглянувши справу додатково встановив наступні обставини справи.

До складу об'єкта нерухомості - культурно-оздоровчого комплексу відповідно входять наступні будівлі та споруди: Літ. А-1 - літнє кафе, площею 69,2 кв. м; Літ. Б-1 - вбирання, площею 3,0 кв. м; Літ. В-1 - вбирання, площею 33,2 кв. м; Літ. Г-1 - насосна, площею 8,4 кв. м; Літ. Д-1 - медпункт, площею 16,4 кв. м; Літ. Е - тераса; Літ. Ж - басейн з водяною гіркою; Літ. З - літній душ; Літ. К, К 1 - кабінет для перевдягання; Літ. Л - незавершена будівля; Літ. М - танцювальний майданчик; Літ. Н 1 -Н 40 - навіси; Літ. О 1 -О 10 - альтанки; Літ. П - зливна яма; Літ. Р 1 -Р 25 - альтанки; N - огорожа.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква-Ленд-Луганськ" звернулося до Ленінського районного суду м. Луганська з позовом до Луганської міської ради та гр. Андреасян Г.К. про внесення змін в договір оренди землі від 02.-6.2004р., укладений між Луганською міською радою та Андреасян Г.К.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 13.06.2008р. були внесені зміни до договору оренди землі, зокрема: змінено по тексту договору особу орендаря з Андреасяна Г.К. на ТОВ "Аква-Ленд-Луганськ" (п. 1.1 договору); викладено в новій редакції п. 1.2 (предмет договору) - земельна ділянка надається терміном на 49 років під будівництво та розміщення культурно-оздоровчого комплексу загальною площею 4,3102га, з якої: 2,5801га - землі, зайняті водою та використовуються для потреб водного господарства; площею 1,7301га - землі рекреаційного призначення (під будівництво та розміщення культурно-оздоровчого комплексу).

24.01.2012р. Управлінням Держкомзему у м. Луганську зазначено, що додатково до земельної ділянки площею 4,3102га, яка знаходиться в оренді ТОВ "Аква-Ленд-Луганськ", товариством використовується земельна ділянка площею 0,0033га під розміщення вбиральні. Крім того, встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 1,5751га в районі парку ім.. Горького, із якої: 0,021га - площа самовільно зайнятої земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги та 1563 га - під розміщення доріжок та огорожі. Правоустановчі документи на зазначену земельну ділянку у ТОВ "Аква-Ленд-Луганськ" відсутні.

До акту була додана план-схема (кадастровий план) земельної ділянки, згідно якої площа земельної ділянки в огорожі складає 7,2789га , площа земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у відповідача, згідно технічної документації до договору оренди землі - 4,3102га, площі земельних ділянок поза межами технічної документації складають: земельна ділянка №1 - 0,1825га, №2 - 1,3468га (в тому числі, земельна ділянка площею 0,0121га в межах санітарно-захисної смуги водоймища), №3 - 0,0491га, №4 - 1,5787га (в тому числі, 0,06408га в межах санітарно-захисної зони водоймища).

Таким чином, згідно плану-схеми, площа земельної ділянки, яка використовується відповідачем без правоустановчих документів (в межах огородженої території) складає 3,1571га (0,1825га + 1,3468га + 0,0491га +1,5787га), із яких 0,6529га (0,6408га + 0,0121га) - землі захисної смуги водоймища.

При цьому, в акті перевірки не конкретизована площа земельної ділянки, на якій розміщені доріжки, та їх характеристика, як визначена площа земельної ділянки - 1,5751га. Площі, визначені на план-схемі (кадастровий план), та ті, що зазначені в акті перевірки та акті обстеження від 24.01.2012р., є різними.

Предметом спору у даній справі, згідно позовної заяви, є зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 0,0121га та 1,5630га, загальною площею 1,5751га, в районі парку ім. Горького шляхом знесення огорожі та доріжок.

Місцевий господарський суд, вирішуючи даний спір, дійшов висновку, що предметом спору фактично є питання знесення відповідачем огорожі, яка розташована на тій частині земельної ділянки, яка належить позивачу (Луганській міській раді), і що в даному випадку площа земельної ділянки не має правового значення , оскільки місцезнаходження цієї огорожі визначено на плані земельної ділянки.

З таким висновком суду першої інстанції апеляційна інстанція не погодилась, оскільки спірні правовідносини виникли щодо самовільного зайняття земельної ділянки, яку прокурор просить звільнити. Знесення огорожі та доріжок лише спосіб звільнення такої земельної ділянки від майна особи, яка її зайняла.

Між тим своїм рішенням місцевий господарський суд, задовольняючи частково позов, зобов'язав відповідача (дослівно з рішення): звільнити земельні ділянки площею 0,1825га, площею 1,3468га та площею 0,0491га - загальною площею 1,5784га, що розташовані у м. Луганську, в районі парку імені Горького, тобто не дослідивши дійсну площу спірних земельних ділянок.

Площі земельних ділянок, які суд зобов'язав відповідача звільнити, в сукупності складають 1,5784 га, тоді як прокурор в позові просив звільнити земельну ділянку загальною площею 1,5751га, яка складається із: земельних ділянок площею 0,0121га та 1,5630га.

При цьому суд на власний розсуд взяв до уваги площі земельних ділянок, визначені в плані земельної ділянки М-б 1:500 (т. 2, а.с. 22), складеної в 2005 році (а не 24.01.2012р., як зазначено в рішенні).

Даний план земельної ділянки наданий до матеріалів справи представником Луганської міської ради.

Одночасно, до матеріалів справи при новому розгляді справи позивачем був наданий акт обстеження земельної ділянки від 24.01.2012р., складений головний спеціалістом відділу самоврядного контролю Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів Робочою О.О., за участю державного інспектора сектору Держземінспекції з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Луганськ Хмелевських А.І.

В даному акті зазначено, що в ході перевірки встановлено зайняття земельної ділянки 0,0033га без правоустановчих документів на землю під вбиральню та самовільне зайняття земельної ділянки площею 1,5751га під розміщення частини культурно-оздоровчого комплексу (доріжки, огорожа). Правоустановчі документи на зазначену земельну ділянку у ТОВ "Аква-Ленд-Луганськ" відсутні і загальна площа земельної ділянки, яка використовується товариством на час перевірки складає 5,8886 га (1,5751га + 4,3102 га + 0,033га).

До даного акту обстеження земельної ділянки схема земельної ділянки не додавалась.

Рішенням восьмої сесії п'ятого скликання Луганської міської ради прийняте рішення №8/87 від 22.08.2006 р., яким ТОВ "Аква-Ленд-Луганськ" надана згода на розробку проекту відведення земельних ділянок по вул. Українська (біля культурно-оздоровчого комплексу, розміщеного по вул. Українська, 11) під розміщення будівель, споруд та капітальних споруд бази відпочинку (без права здійснення будівельних робіт) загальною площею 1,2746 га.

В рішенні міської ради зазначено, що в результаті обстеження земельних ділянок, що планувались до виділення додатково, було встановлено, що на частині земельної ділянки площею 0,0490 га по вул. Українська (біля культурно-оздоровчого комплексу) розташована будівля вбиральні та частина огорожі, решта земельної ділянки вільна від забудови і некапітальних споруд. Земельна ділянка має тверде та ґрунтове покриття.

На земельній ділянці площею 0,0400 га розташовані будівлі кафе та частина танцювального майданчику, земельна ділянка має тверде та ґрунтове покриття. На земельній ділянці площею 1,1856 га розташована частина огорожі, має тверде та ґрунтове покриття.

Розміщені на зазначених земельних ділянках будівлі кафе, вбиральні, танцювальний майданчик та огорожа належать ТОВ "Аква-Ленд-Луганськ" на праві власності як об'єкти нерухомого майна, що підтверджується витягом з реєстру прав власності (реєстровий №7014864).

Рішення Луганської міської ради №8/87 від 22.08.2006 р. прийняте за результатами розгляду клопотання відповідача вих.№7 від 01.11.2005 р. (отримано Луганським міськвиконкомом 02.11.2005 р.), наявні план-схема земельних ділянок М 1:2000, викопіювання з генерального плану м. Луганська, позитивні висновки Управління Луганської міської ради з питань регулювання земельних відносин (від 28.02.2006р. №28-02/7), Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради (від 10.11.2006р. №01-14/3006), висновок №855 від 10.11.2005 р. Луганської санітарно-епідеміологічної станції щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову, довідки відділу охорони культурної спадщини та інші необхідні для цього документи.

Доказів того, що відповідачу в установленому порядку затверджено проект відведення додатково земельної ділянки площею 1,2746 га відповідач до матеріалів справи не надав.

Достовірно встановити, яка частина (чи в повному обсязі) земельної ділянки площею 1,2746 га входить до складу спірної земельної ділянки за матеріалами справи неможливо в зв'язку з наявними в наданих до справи доказах суперечливих даних щодо розмірів земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником огорожі, частина якої (без визначення її довжини та інших параметрів) знаходиться на земельній ділянці, що межує із земельною ділянкою, яка знаходиться в оренді у відповідача по вул. Куйбишева у м. Луганську. Право власності на дану споруду перейшло до відповідача в зв'язку з внесенням до статутного фонду відповідача учасником товариства Андреасян Г.К. об'єкту нерухомого майна, до складу якого входить огорожа.

Таким чином, відповідач не займав земельну ділянку самочинно для розміщення зазначеного майна, оскільки дане майно було збудоване іншою особою на спірній земельній ділянці Після оформлення права власності на майно відповідач продовжив використовувати земельну ділянку без правоустановчих документів. Матеріали справи свідчать, що відповідач з 2005 року приймав відповідні заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою, на якій частково знаходиться його майно (в тому числі, огорожа), однак до даного часу правоустановчі документи на відповідну земельну ділянку не отримав в порядку, визначеним земельним законодавством.

Таким чином, дії відповідача, з огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів не може визнати як направлені на самочинне зайняття земельної ділянки і не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині.

Окрім того, позивачем не доведено належними доказами, фактичний розмір земельної ділянки, яку відповідач займає без правоустановчих документів і на якій розміщене його майно, яке прокурор та позивач просять знести з метою звільнення такої земельної ділянки.

В матеріалах справи відсутні дані щодо довжини огорожі, доріжок, їх характеристик. Зобов'язання відповідача звільнити земельні ділянки шляхом знесення огорожі, місцезнаходження якої зазначене червоною лінією та відповідним графічним позначенням на схемі М 1:500, складеній Луганським комунальним землевпорядним підприємством, яка не є додатком до актів перевірок та актів обстеження земельних ділянок, не підписана особами, що здійснювали перевірку дотримання відповідачем земельного законодавства і складена в 2005р., є безпідставними.

З врахуванням встановленого, апеляційний господарський суд в задоволенні позову відмовив.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона у спорі повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами і вони повинні відповідати ст.34 ГПК України щодо їх належності і допустимості.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи в оскаржуваній постанові зазначив, що місцевий суд належними доказами не встановив що вказані прокурором земельні ділянки площею 0,1825 га, 1,3468 га, 0,049 га відповідач займає самовільно і взагалі дійшов висновку, що встановлення площ самовільно зайнятих земельних ділянок не має значення, оскільки мова йде про знесення огорожі за якою вони знаходяться.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те що позивач зобов'язаний належними доказами довести розмір земельних ділянок що зайняті самовільно, де вони знаходяться, яку конфігурацію мають та інше.

Надав правову оцінку доказам у справі, апеляційний суд, дійшов висновку що позовні вимоги прокурора не підтверджуються належними доказами, а надані суду матеріали мають різні відомості щодо земельних ділянок які займає відповідач. Крім цього ним встановлено що огорожу побудував Андреасян Г.К. і вона разом з іншим майном перейшла до відповідача в зв'язку з внесенням до статутного фонду відповідача об'єкту нерухомості. Відповідач має на це майно свідоцтво про право власності. Прокурор, в свою чергу, не вказав яку саме огорожу він просить знести, де вона знаходиться, який вигляд має та інше. За таких обставин апеляційний суд правомірно відзначив що дії відповідача не можна вважати самочинними, оскільки відповідно до ст.377 ЦК України власник має право на земельну ділянку що знаходиться під його майном та необхідна для його обслуговування. Дійшовши такого висновку у апеляційного суду були відсутні підстави для застосування ст.212 ЦК України.

Скаржник не згоден з оцінкою матеріалів справи апеляційним судом і наполягає на іншому. Але відповідно до вимог ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку що справа розглянута апеляційним судом з дотриманням норм процесуального права, норми матеріального права застосовані відповідно встановленим обставинам і підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2013 у справі №18пн/5014/3056/2012(19пн/5014/1345/2012)? залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун