Ухвала

від 18.06.2013 по справі 1760-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

18.06.2013Справа №5002-7/ 1760-2011

За скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

на дії Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 150, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

стягувач: комунальне підприємство "Сімферопольський "Будинок кіно" (пр. Кірова, 37, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95017)

скарга на дії ДВС по справі №5002-7/1760-2011

за позовом комунального підприємства "Сімферопольський "Будинок кіно"

до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95000);

Сімферопольська міська рада (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95000)

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення та спонукання до виконання певних дій.

Суддя Дворний І.І.

Представники:

від заявника скарги - ОСОБА_2, довіреність №б/н від 31.08.2010, представник;

від Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим - Костенко Є.О, довіреність №0350/10963 від 24.05.2013, державний виконавець;

від стягувача - ОСОБА_4, довіреність №13/13 від 27.03.2013, представник.

Суть спору: комунальне підприємство "Сімферопольський "Будинок кіно" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просило суд зобов'язати відповідача звільнити незаконно зайняті нежилі приміщення по АДРЕСА_2, які перебувають на балансі комунального підприємства "Сімферопольський "Будинок кіно" та зобов'язати відповідача передати за актом прийому-передачі нежилі приміщення по АДРЕСА_2 балансоутримувачу - комунальному підприємству "Сімферопольський "Будинок кіно".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 березня 2012 року, позов був задоволений, зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити незаконно зайняті нежилі приміщення по АДРЕСА_2, які перебувають на балансі комунального підприємства "Сімферопольський "Будинок кіно" та зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 передати за актом прийому-передачі нежилі приміщення по АДРЕСА_2 балансоутримувачу - комунальному підприємству "Сімферопольський "Будинок кіно". Вирішено питання про розподіл судових витрат.

23 березня 2012 року на примусове виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 березня 2012 року виданні відповідні накази.

Через порушення судом апеляційної норм процесуального права постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 березня 2012 року була скасована постановою Вищого господарського суду України з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2012 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11 грудня 2012 року, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 травня 2013 року було роз'яснено, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити незаконно зайняті нежилі приміщення, які за даними договору №2 оренди нежилих приміщень від 23 березня 2005 року розташовані за адресою: АДРЕСА_2, площею 34,7 кв. м. (колишні каси Блакитної зали) та знаходяться на балансі КП "Сімферопольський "Будинок кіно", вартість яких визначена згідно незалежної оцінки від 28.02.2005 р. складає 39935,00 грн. та роз'яснено, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 передати балансоутримувачу - комунальному підприємству "Сімферопольський "Будинок кіно" за актом прийому-передачі нежилі приміщення, які за даними договору №2 оренди нежилих приміщень від 23 березня 2005 року розташовані за адресою: АДРЕСА_2, площею 34,7 кв. м. (колишні каси Блакитної зали) та знаходяться на балансі КП "Сімферопольський "Будинок кіно", вартість яких визначена згідно незалежної оцінки від 28.02.2005 р. складає 39935,00 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року було внесено виправлення до ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 травня 2013 року не змінюючи її по суті, а саме, замінено в пунктах 1, 2 резолютивної частини ухвали слова: "АДРЕСА_2, площею 34,7 кв. м." на слова: "АДРЕСА_2, площею 46,7 кв.м." та викладено у тексті ухвали на третьому аркуші після 3 абзацу абзац наступного змісту: "Додатковою угодою від 16 жовтня 2008 року сторони продовжили строк дії вищевказаного договору оренди до 14 жовтня 2009 року включно та внесли зміни до акта прийому-передачі нежилого приміщення та до тексту договору оренди №2 від 23 березня 2005 року в частині зазначення площі приміщення, а саме фразу "площею 34,7 кв.м" замінили фразою: "площею 46,7 кв. м." (том 1, а. с. 17)".

13 травня 2013 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла скарга на дії орану Державної виконавчої служби, у якій заявник просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції автономної Республіки Крим при проведенні виконавчих дій 24 квітня 2013 року по ВП№32570756 щодо примусового відкриття дверей шляхом злому замка;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського головного управління юстиції Автономної Республіки Крим при проведенні виконавчих дій 24 квітня 2013 року по ВП№32570756 щодо виконання рішення суду в повному обсязі;

- скасувати акт державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського головного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2013 року по ВП№32570756 щодо примусового відкриття дверей шляхом злому замка;

- скасувати акт державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського головного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2013 року по ВП№32570756 щодо виконання рішення суду в повному обсязі;

- скасувати постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського головного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2013 року по ВП№32570756 про закінчення виконавчого провадження.

Заявник скарги наполягає на тому, що органи державної виконавчої служби в порушення вимог статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про відкриття виконавчого провадження від 08 травня 2012 року направили на його адресу лише 22 травня 2012 року цінним листом, а не рекомендованою кореспонденцією з обов'язковим повідомленням про вручення.

Також, боржник стверджує, що державний виконавець, не зважаючи на положення статті 25 названого Закону, встановив не 15 денний строк для добровільного виконання рішення суду, а всього 7 денний строк, що порушило права фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Більш того, всупереч гарантіям, встановленим частиною 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» після скасування постановою Вищого господарського суду України від 21 червня 2012 року постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 березня 2012 року та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції виконавчий документ до суду повернутий не був і у період з 21 червня 2012 року по 15 жовтня 2012 року виконавче провадження здійснювалось незаконно.

За переконанням заявника скарги, державний виконавець навмисно своєчасно не попередив боржника про проведення виконавчих дій, призначених на 24 квітня 2013 року, оскільки таке попередження було направлено боржнику тільки ввечері 22 квітня 2013 року із зазначенням неправильного індексу.

У скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що перед початком виконавчих дій він звернувся до державного виконавця з клопотанням про зупинення виконавчого провадження або перенесення виконавчих дій на більш пізнішу дату з огляду на його звернення до місцевого господарського суду із заявою про роз'яснення рішення суду, втім, державний виконавець проігнорував клопотання боржника не зважаючи на неточність, неповність та неясність резолютивної частини судового рішення на примусове виконання якого здійснюються виконавчі дії.

Також, скаржник зазначив, що під час здійснення органами державної виконавчої служби виконавчих дій без законних та правових підстав залучено особу, яка зламала замок і даний факт у відповідному акті відображений не був.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

27 травня 2013 року від боржника надійшли доповнення до скарги, у яких останній просив суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Костенко Євгенія Олександровича в період з 21 червня 2012 року по 15 жовтня 2012 року та зобов'язати державного виконавця на підставі частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» прийняти постанову про повернення до господарського суду Автономної Республіки Крим наказу №5002-7/1760-2011, виданого останнім 23 березня 2012 року. Дані доповнення прийняті судом до розгляду.

Київський відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, у свою чергу, 27 травня 2013 року надав суду заперечення на скаргу боржника у якому навів підстави і порядок відповідно до якого проводились виконавчі дії та повідомив, що 30 квітня 2013 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу суду №5002-7/1760-2011 від 23 березня 2012 року. Вказані заперечення також прийняті судом до розгляду.

27 травня 2013 року суд в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України по справі оголошував перерву.

У судове засідання, що відбулось 18 червня 2013 року, з'явився представник заявника скарги, який на полягав на її задоволенні. Представник стягувача та органу державної виконавчої служби проти доводів скаржника заперечували і просили суд у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення скаржника, стягувача та органу ДВС надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну виконавчу службу" правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження ».

В силу статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» та статті 7 Закону України «Про виконавче провадження», дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у встановленому порядку згідно з вимогами Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз'яснено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

В силу статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Положеннями статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

08 травня 2012 року на виконання вимог статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець за заявою стягувача від 07 травня 2012 року відкрив виконавче провадження, про що виніс відповідну постанову. Копія вказаної постанови надіслана сторонам виконавчого провадження 22 травня 2012 року, про що свідчить супровідний лист №09-50/6518, опис вкладення на ім'я боржника та поштова квитанція про направлення кореспонденції боржнику. Стягувачем копія постанови отримана нарочним.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаної постанови боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду - сім днів з моменту винесення постанови.

Дійсно, матеріалами справи підтвердилось несвоєчасне направлення державним виконавцем на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження, втім, чинне законодавство України не ставить законність відкриття виконавчого провадження в залежність від моменту отримання такої постанови сторонами виконавчого провадження.

Суд відзначає, що правові наслідки та можливі дії боржника у випадку несвоєчасного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження врегульовані частиною 2 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено, що у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Відтак, боржник не позбавлений права на звернення до державного виконавця з клопотанням про поновлення строку на добровільне виконання рішення суду, доказів чого на момент розгляду заяви суду не надано.

Разом з тим, на момент відкриття виконавчого провадження, підстави для відмови у його відкритті були відсутні, як і обставини, що перешкоджали державному виконавцю прийняти виконавчий документ, оскільки виконавчий документ відповідав вимогам чинного законодавства, рішення набрало законної сили.

Посилання відповідача на те, що в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено строк для виконання який не відповідає вимогам статті 25 названого Закону, зокрема в разі виселення боржника строк мав бути встановлений до 15 днів, судом спростовуються, оскільки судове рішення на виконання якого виданий виконавчий документ прийнято не про виселення, а про зобов'язання відповідача звільнити незаконно зайняті приміщення, що передбачає необхідність боржнику самостійно виконати рішення. Більш того, п'ятнадцять днів це максимальний термін який також може бути скорочений.

Згідно з приписами статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, у тому числі, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що 01 березня 2013 року, 01 квітня 2013 року та 10 квітня 2013 року державний виконавець за участю понятих здійснював вихід на адресу за якою знаходяться спірні нежилі приміщення, які за рішенням суду підлягають звільненню. За результатами такого виходу державним виконавцем складено акти у яких зафіксовано, що спірні приміщення стягувачу повернуті не були, рішення суду у добровільному порядку не виконано. 01 березня 2013 року та 01 квітня 2013 року боржник був присутній при складанні вказаних актів, втім від підпису відмовився про що здійснено відповідний напис у акті та засвідчено підписами понятих, присутніх при огляді.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 вказаного Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

З матеріалів виконавчого провадження, копії яких наявні в матеріалах справи, вбачається, що 18 квітня 2013 року державним виконавцем на ім'я начальника Київського РВ СМУ ГУ МВС України в Криму відповідно до супровідного листа №03-50/7486 направлено постанову державного виконавця про залучення співробітників Київського РВ СМУ ГУ МВС України в Криму віл 18 квітня 2013 року до виконання.

Відповідно до Законів України "Про виконавче провадження", "Про міліцію", "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" та з метою забезпечення залучення державними виконавцями працівників органів внутрішніх справ для охорони громадського порядку при проведенні примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2002 року №607/56/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 червня 2002 року за №541/6829, затверджено Інструкцію про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб) (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України від 05 липня 2004 року №747/60/5), згідно положень якої працівники органів внутрішніх справ у разі необхідності залучаються державними виконавцями для охорони громадського порядку до проведення виконавчих дій при виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Суд зауважує, що залучення працівників внутрішніх справ до примусового виконання судових рішень та визначення випадків необхідності такого залучення є правом державного виконавця, оскільки в даному разі виконавець виступає, як організатор та уповноважена особа, яка керує рухом процесуальної дії.

В подальшому, 22 квітня 2013 року на адресу боржника органом державної виконавчої служби було направлено попередження про проведення 24 квітня 2013 року о 10:00 виконавчих дій по виконанню наказу №5002-7/1760-2011 щодо звільнення незаконно зайнятих нежитлових приміщень, що підтверджується відповідною квитанцією поштопаного відділення про направлення кореспонденції. Також, у вказаному попередженні боржника зобов'язано виконати рішення суду та з'явитись для проведення виконавчих дій.

Матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що боржник відмовився надати доступ до спірних нежитлових приміщень, що підтверджується актом державного виконавця від 24 квітня 2013 року, у зв'язку з чим, при присутності понятих, стягувача та боржника, який відмовився від підпису у акті, двері у приміщення були відкриті примусово.

Слід звернути увагу, що лист-попередження від 22 квітня 2013 року повернутий поштовим відділенням на адресу органу державної виконавчої служби з довідкою про причину повернення листа - за закінченням терміну зберігання.

З викладеного вбачається, що державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції автономної Республіки Крим при проведенні виконавчих дій 24 квітня 2013 року по ВП№32570756 щодо примусового відкриття дверей шляхом злому замка та складання відповідного акту діяв правомірно та у межах наданих йому Законом повноважень, з огляду на що, вимоги скаржника в цій частині задоволенню не підлягають.

24 квітня 2013 року державний виконавець в присутності понятих склав акт про виконання рішення суду за наказом №5002-7/1760-2011 у повному обсязі.

30 квітня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначено про те, що згідно акту державного виконавця рішення боржником виконане, спірні нежилі приміщення звільнені.

Відповідно до супровідного листа від 30 квітня 2013 року вказана постанова та оригінал наказу надіслані на адресу господарського суду Автономної Республіки Крим.

Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені підстави закінчення виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем вжито всіх заходів примусового виконання по виконанню наказу та правомірно встановлено підставу для закінчення виконавчого провадження, з огляду на що, вимоги скарги про визнання неправомірними дії державного виконавця при проведенні виконавчих дій 24 квітня 2013 року по щодо виконання рішення суду в повному обсязі, вимоги про скасування акту державного виконавця від 24 квітня 2013 року щодо виконання рішення суду в повному обсязі та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу заявника на те, що він, заявляючи вимоги про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця в період з 21 червня 2012 року по 15 жовтня 2012 року (том 2, а.с. 203) в супереч своїм вимогам стверджує, що в період з 21 червня 2012 року по 15 жовтня 2012 року органи державної виконавчої служби все-таки здійснювали виконавче провадження, втім незаконно.

Разом з тим, державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим ані боржник ані стягувач не повідомили про наявність касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції, докази зворотного сторонами суду на час розгляду скарги представлені не були, виконавче провадження закінчено, рішення суду виконано в повному обсязі, наказ з постановою про закінчення виконавчого провадження повернутий на адресу суду і підстави для задоволення скарги з урахуванням доповнень до неї також відсутні.

Інші доводи скаржника викладені у скарзі судом відхиляються через їх необґрунтованість, оскільки не підтверджують факту неправомірності чи порушення державним виконавцем положень Закону.

Судом враховується, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Поряд з цим, статтями 2, 5 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваних актів, постанови та відсутність неправомірних дій (бездіяльності) органів примусового виконання рішень з наведених у скарзі підстав, з огляду на що, скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим відмовити.

Суддя І.І. Дворний