Ухвала

від 06.06.2013 по справі 2а-17610/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17610/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД-КАМ'ЯНЕЦЬ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД-КАМ'ЯНЕЦЬ" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкове повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД-КАМ'ЯНЕЦЬ", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 21.08.2012 року №0000481530 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 403 758,00 грн.; визнання право Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД-КАМ'ЯНЕЦЬ» на податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 2 403 758,00 гривень; визнати протиправними рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про відмову у прийнятті декларацій з податку на додану вартість за квітень-вересень 2012 року та невизнання зазначеної звітності як податкової.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про відмову у прийнятті декларацій з податку на додану вартість за квітень-вересень 2012 року та невизнання зазначеної звітності як податкової. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД-КАМ'ЯНЕЦЬ" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмовив в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення, рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом. Таким чином, колегія суддів переглядає оскаржувану постанову першої інстанції виключно в частині відмови в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 21.08.2012 року №0000481530 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 403 758,00 грн..

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби було здійснено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2012 р. За результатом перевірки було складено Акт перевірки від 10.08.2012 р. №73/15-307.

В Акті перевірки встановлено порушення пп.14.1.11 п.14.1. ст. 14 , п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, и. 198.3 ст.198, ст. 200, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 (зі змінами і доповненнями) ТОВ «Інвестбуд - Кам'янець» завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за червень 2012 року в сумі 2 403 758 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 р. №0000481530.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомлення-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 21.08.2012 року №0000481530 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 403 758,00 грн., прийшов до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеного аналізу поданих додатків до декларацій з ПДВ, поданих протягом 2008 - 2012 років встановлено, що до сум податкового кредиту віднесено суми з ПДВ по придбанню товару та послуг протягом липня 2007 року - травня 2009 року на загальну суму ПДВ 2403758 грн.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що за вказаний період позивач мав правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР». 06 липня 2007 року Позивач уклав з вказаним контрагентом договір підряду на будівництво торгівельно-розважального центру та оплатив вартість послуг, однак, контрагент за вказаним договором своїх зобов'язань не виконав, що підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року №8/499 та Наказом про примусове виконання рішення Господарського суду від 30 травня 2012 року №8/449 (а.с.156), яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР» на користь позивача 3775110,32 грн. основного боргу.

Тобто, оплачені кошти за вказаним договором повернуто позивачу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України .

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс встановлює єдиний випадок, коли не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг (п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу ), зокрема, це суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених нам Кодексом, може бути подано не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно з п. «а» пп.. 14.1.11 п.14.1. ст.. 14 Податкового кодексу заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Відповідно до пп.. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 нього Кодексу до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни; суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до вищенаведеного та з урахуванням діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Що ТОВ «Інвестбуд-Кам'янець» декларує залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, сформований за придбаними товарами/послугами, протягом терміну позовної давності платником ПДВ є неоплаченим, а тому такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, як це передбачено п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу (зі змінами га доповненнями), а тому право на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами у платника відсутнє.

У відповідності до пп. 4.6.4 п. 4.6 Наказу «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого Міністерством фінансів України за №1492 від 25.11.2011 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011 року за № 1490/20228 (із змінами та доповненнями) (далі-Наказ) «Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).». а відповідно до пп.4.6.5 п.4.6 Наказу «платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (ДЗ) (додаток 3).»

Так як підприємством не вказана в Додатку 2 частина залишку від'ємного значення, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 2 розрахунку бюджетного відшкодування)», то воно не мало право на бюджетне відшкодування.

Отже, суж першої інстанції правомірно прийняв до уваги доводи податкового органу, що за результатами проведеного аналізу поданих додатків 5 до вищенаведених декларацій з ПДВ, поданих протягом 2008-2012 року встановлено, що до сум податкового кредиту віднесено суми з ПДВ по придбанню протягом липня 2007 року - травня 2009 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд-Кам'янець» (код ЄДРПОУ 34821536), на загальну суму ПДВ 2 403 758 грн

У відповідності до п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (втратив чинність з 01.01.2011 року) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням токарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

З аналізу матеріалів справи та норм законів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за червень 2012 року в сумі 2403758 грн.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Отже, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД-КАМ'ЯНЕЦЬ" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 11 червня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.