Рішення

від 11.06.2013 по справі 910/7411/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7411/13 11.06.13

За позовом Першого заступника прокурора міста Києва

До 1. Київської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю " АСТЕРІС "

Про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 20.09.2012 №116/8400 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІС" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва».

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від прокуратури: Бєрова О.В.- посвідчення

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 не з'явився

В судовому засіданні 11.06.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор в порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 20.09.2012 №116/8400 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІС" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 було порушено провадження у справі № 910/7411/13, розгляд справи було призначено на 14.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 розгляд справи відкладено на 28.05.2013, а ухвалою суду від 28.05.2013 - до 11.06.2013.

В судовому засіданні 11.06.2013 прокурор заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Вимоги позову мотивовані тим, що за результатами проведеної перевірки прокуратурою встановлено, що рішення Київського міської ради № 116/8400 від 20.09.2012, яким ТОВ «АСТЕРІС» передано в довгострокову оренду строком на 25 років земельну ділянку, є протиправним та підлягає скасуванню з тих підстав, що прийняте рішення суперечить вимогам закону, зокрема ст. 123 ч. 6 Земельного кодексу України, ст.. 5 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення), ст. ст. 2, 3, 18, 26 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення), адже відповідний проект землеустрою не отримав погодження обов'язкових установ, а відтак затверджений незаконно.

Відповідач-1 в судове засідання 11.06.2013 представників не направив, причин неявки суд не повідомив. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження. Також, суд наголошує на тому, що відповідач-1 не був позбавлений процесуального права подати пояснення та витребувані документи через канцелярію суду або направлення поштою, про що зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи.

Відповідач-2 в судове засідання 11.06.2013 представників не направив, причин неявки суд не повідомив. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження. Також, суд наголошує на тому, що відповідач-2 не був позбавлений процесуального права подати пояснення та витребувані документи через канцелярію суду або направлення поштою, про що зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об"єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, Київської та Севастопольської міської Ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень Ради.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ", місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

20.09.2012 Київською міською радою прийнято рішення № 116/8400 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІС" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва», відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІС" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва (пункт 1), передано товариству з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІС", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 1,08 га для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на майно (договір купівлі-продажу від 17.07.2009 N 1432, акт приймання-передачі нежилих приміщень від 03.08.2009) за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (пункт 2), зобов'язано відповідача-2 виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 09.08.2010 N 19-9633, Київської міської санепідстанції від 05.10.2010 N 7224, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 19.11.2010 N 05-08/574, Головного управління охорони культурної спадщини від 02.07.2010 N 4815, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 23.02.2011 N 22-442/35, Головного управління Держкомзему у місті Києві від 14.04.2011 N 1513 та Головного управління земельних ресурсів від 03.04.2012 N 05-8237.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок, або надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Згідно з ч.4 ст.123 Земельного кодексу України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні.

Згідно ст. 186-1 Земельного кодексу України для розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, в районах та містах обласного значення, містах Києві та Севастополі функціонують постійно діючі комісії. До повноважень Комісії належить забезпечення погодження документації із землеустрою відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. До складу Комісії входять уповноважені представники районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини.

Документація із землеустрою, погоджена Комісією, вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу.

Висновком комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою № 0612 від 04.04.12 погоджено проект землеустрою ТОВ «АСТЕРІС» з урахуванням вимог викладених у висновках (листах) служб, які є невід'ємною частиною цього висновку, а саме: Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 09.08.2010 № 19-9633, Київської міської санепідемстанції від 05.10.2010 № 7224, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 19.11.2010 № 05-08/574, Головного управління охорони культурної спадщини від 02.07.2010 № 4815, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 23.02.2011 № 22-442/35, Головного управління Держкомзему у місті Києві від 14.04.2011 № 1513 та Головного управління земельних ресурсів від 03.04.2012 № 05-8237.

Як вказував прокурор у позові, ТОВ «АСТЕРІС» не виконані в повному обсязі вимоги, викладені у висновках контролюючих органів, а тому висновок комісії про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва - втрачає чинність.

Відповідно до листа Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 09.08.2010 № 19-9633 (висновок № 10-1329-В), відповідно до Генерального плану міста територія, на якій розташована земельна ділянка, відведена ТОВ «АСТЕРІС», за функціональним призначенням належить до території громадських будівель і споруд; зона охорони пам'яток: зона регулювання забудови II категорії.

Також, у наведеному листі від 09.08.2010 № 19-9633 (висновок № 10-1329-В), Головним управлінням визначено обмеження та умови землекористування, зокрема отримання згоди Подільської районної в м. Києві державної адміністрації; отримання довідки КО «Центр містобудування та архітектури», при підготовці правовстановлюючих документів на земельну ділянку, межі ділянки необхідність уточнення містобудівним обґрунтуванням, розробленим і погодженим у встановленому порядку, з урахуванням ст. 42 Земельного кодексу України щодо існуючої забудови, і вказано, що при невиконанні зазначених вище умов, чинність даного висновку втрачає свою дію.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699, який діяв на час розробки проекту землеустрою, у разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови за межами населених пунктів містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок, у тому числі передбачених для продажу на земельних торгах, встановлюються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на підставі містобудівного обґрунтування, яке підлягає громадському обговоренню.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038 (в редакції, чинний на момент прийняття оспорюваного рішення), громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій (частина 1). Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється (частина 2).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780 (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Ч. 1 статті 18 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780 (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) визначає, що реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Згідно статті 25 Закону України «Про архітектурну діяльність», громадяни та громадські організації, які не беруть безпосередньої участі у створенні об'єктів архітектури, мають право: одержувати в органах влади інформацію щодо підготовки і прийняття рішень з планування, забудови та реконструкції населених пунктів, окремих територій і конкретних об'єктів архітектури, додержання при цьому вимог законодавства про збереження пам'яток історії та культури, довкілля; брати участь в обговоренні архітектурних рішень проектів у встановленому порядку; захищати свої інтереси під час проектування і будівництва нових та експлуатації існуючих об'єктів архітектури відповідно до законодавства. Порядок громадського обговорення містобудівної документації та проектів будівництва, а також порядок урахування в них пропозицій громадськості визначаються законом.

Суд, дослідивши оригінал проекту землеустрою, належним чином засвідчена прокурором копія якого наявна в матеріалах справи, встановив, що матеріали проекту землеустрою не містять затвердженого містобудівного обґрунтування, його затвердження та проведення громадських обговорень з питань забудови земельної ділянки за вказаною адресою, а також відсутня інформація щодо обмежень у здійсненні господарської діяльності, в тому числі, проведенні будівельних робіт на запроектованій до відведення земельній ділянці, що є порушенням вимог ст.ст. 1, 3, 10, 12, 19 Закону України «Про планування і забудову територій» (який був чинний на момент час розробки проекту землеустрою), статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038 (в редакції, чинний на момент прийняття оспорюваного рішення), ст. ст.ст. 17, 18, 21 Закону України «Про основи містобудування», положень Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.05 № 11/2576, а також відсутня згода на розробку проекту землеустрою Подільської РДА.

Відповідно до наявного у проекті землеустрою висновку Київської міської санепідстанції № 7224 від 05.10.10, вказаним висновком встановлено обов'язок ТОВ «АСТЕРІС» щодо внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та переведення даної території до відповідної категорії земель у встановленому законом порядку.

Також, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ТОВ «АСТЕРІС» відповідно до висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 19.11.10 №05-08/574 погоджено за умови публікації в засобах масової інформації про заплановане будівництво з метою врахування громадської думки при прийнятті Київрадою остаточного рішення щодо відведення земельної ділянки.

Вищезазначена вимога висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві передбачена положеннями ст.5, 18 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780 (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), ст. 25 Закону України «Про архітектурну діяльність», а також вказана вимога підлягала виконанню саме на стадії розроблення проекту землеустрою, до прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення..

Проте, судом встановлено, що матеріали проекту землеустрою не містять доказів інформування громадськості щодо вказаних питань, у зв'язку з чим Київською міською радою при прийнятті оспорюваного рішення громадські інтереси не враховано, вимоги ст.5, 18 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780 (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), ст. 25 Закону України «Про архітектурну діяльність» - не виконано, у зв'язку з чим оспорювань рішення Київської міської ради № 116/8400 від 20.09.2012 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІС" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва» прийнято всупереч вказаних норм закону.

Також, судом враховано і наступне.

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» під культурною спадщиною слід розуміти сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини.

Відповідно до ст. 2 цього ж Закону до археологічних пам'яток відносяться рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно до листа Головного управління охорони культурної спадщини від 02.07.10 № 4815, запроектована до відведення земельна ділянка розташована в межах історичного ареалу міста, на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» (постанова Ради Міністрів УРСР від 18.05.87 № 183, рішення Київського міськвиконкому від 10.10.88 № 976, розпорядження Київської міськдержадміністрації від 17.05.02 № 979, постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.09 № 928), в межах архітектурної зони та археологічної охоронної зони, в зоні регулювання забудови першої категорії. Окрім того, земельна ділянка розташована на території пам'ятки історії та ландшафту Київських гір долини р. Дніпра.

Наказом Міністерства культури і туризму № 58/0/0/16-10 від 03.02.10 (охоронний № 2600189) історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпро включено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку ландшафту місцевого значення.

Виходячи зі змісту листа Головного управління охорони культурної спадщини від 02.07.10 № 4815, Головним управлінням не розглядався проект землеустрою, даний лист носить попередній характер та не погоджує зазначену документацію із землеустрою.

У зазначеному вище висновку вказано на необхідність розробки історико - містобудівне обґрунтування, а також забезпечення участі громадян в обговоренні проекту містобудівного вирішення забудови у відповідності до чинних на той час редакцій ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» та Закону України «Про планування і забудову територій».

Згідно з листом Головного управління охорони культурної спадщини від 23.11.12 № 6392, земельна ділянка на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва розташована в центральному історичному ареалі міста, на території Державного історико - архітектурного заповідника «Стародавній Київ», на території пам'ятки ландшафту і історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долин р. Дніпра», на території пам'ятки археології місцевого значення «Культурний шар Подолу» і відноситься до земель історико-культурного призначення.

Відповідно до листа Державної служби з питань національної культурної спадщини від 23.02.11 № 22-442/35, службою погоджено зазначений вище проект землеустрою. Відповідно до зазначеного листа, запроектована до відведення земельна ділянка розташовується в історичному ареалі міста, тому ремонт та реконструкцію будівель необхідно здійснювати за проектною документацією, розробленою на підставі історико-містобудівного обґрунтування.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що у листах Головного управління охорони культурної спадщини від 02.07.10 № 4815 та Державної служби з питань національної культурної спадщини від 23.02.11 № 22-442/35 відсутнє посилання на можливість забудови зазначеної земельної ділянки та знесення існуючих будівель.

Статтею 54 Конституції України передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність.

Відповідно до статті 53 Земельного кодексу України до складу земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Згідно з вказаним вище, листом Державної служби з питань національної культурної спадщини, відповідно до Земельного кодексу України, земельна ділянка, що знаходиться на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва відноситься до земель історико-культурного призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 цього Кодексу порядок використання земель істерико - культурного призначення встановлюється законом.

Статтею 150 Земельне кодексу України передбачено, що землі історико-культурного призначення відносяться до категорії особливо цінних земель, вилучення зазначеної категорії земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 150 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебуваються у державній або комунальній власності, можуть вилучатися за постановою Кабінету Міністрів України, або за рішенням відповідної ради, за умови що вказане питання узгоджене з Верховною радою України.

На час прийняття спірного рішення Київради про відведення земельної ділянки ТОВ «АСТЕРІС», вказане питання не було погоджене з Верховною радою України, що є порушенням зазначених вимог Закону.

Також, у зв'язку з невиконанням вимог, викладених у висновках Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 09.08.2010 № 19-9633, Київської міської санепідемстанції від 05.10.2010 № 7224, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 19.11.2010 № 05-08/574, Головного управління охорони культурної спадщини від 02.07.2010 № 4815, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 23.02.2011 № 22-442/35, вказані висновки не можуть бути застосовані, а тому проект землеустрою не відповідав вимогам ст. 123 Земельного кодексу України.

Незважаючи на невиконання вимог, зазначених у висновках контролюючих органів, Київською міською радою прийнято оспорюване рішення про передачу земельної ділянки ТОВ « АСТЕРІС».

Згідно ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизи підлягають: загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «АСТЕРІС» пройшов державну експертизу землевпорядної документації (висновок від 26.04.11 № 186-11), його направлено на доопрацювання із зауваженнями.

Відповідно до п. 10 зазначеного висновку в матеріалах проекту землеустрою містяться суперечливі дані стосовно об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці, необхідно їх уточнити та привести у відповідність. Крім того, висновком Державної служби з питань національної спадщини не визначено можливості знесення існуючих будівель і споруд, які це передбачено проектом землеустрою - вказане питання потребує доопрацювання.

Як встановлено судом, на наявному у проекті землеустрою висновку державної експертизи землевпорядної документації від 26.04.11 № 186-11 міститься відмітка «Зауваження враховано. Оцінка позитивно». Разом з тим, в проекті землеустрою відсутні документи, які підтверджують врахування наведених у висновку державної експертизи землевпорядної документації вимог.

Відповідно до ч.5 ст. 123 Земельного кодексу України у разі якщо місце розташування об'єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає.

Згідно з п. 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 № 677, проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

В порушення вказаних норм законодавства рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою Київською міською радою не приймалось.

Статтею 38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно зі ст. 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Статтями 20, 21 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780 (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) встановлено, що регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації та планів земельно-господарського устрою.

Згідно з містобудівною характеристикою земельної ділянки, зазначеною у висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, територія спірної земельної ділянки, відповідно до Генерального плану розвитку міста Києва, за своїм функціональним призначенням належить до території громадських будівель і споруд та зони охорони пам'яток.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про планування і забудову територій» (який діяв на час розробки проекту землеустрою) планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

Статтею 20 Закону України «Про планування і забудову територій» (який діяв на час розробки проекту землеустрою) встановлено, що нормативне регулювання планування, забудови та іншого використання територій полягає у прийнятті нормативно-правових актів, зокрема державних будівельних норм, відомчих нормативних документів, регіональних і місцевих правил забудови.

В свою чергу, згідно статті 13 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038 (в редакції, чинний на момент прийняття оспорюваного рішення), планування територій на регіональному рівні здійснюється шляхом розроблення схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів.

Ч. 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038 (в редакції, чинний на момент прийняття оспорюваного рішення) визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Пунктом 2.1.1 Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київради від 27.01.05 № 11/2587 (яке діяло на час розробки проекту землеустрою), встановлено, що планування, забудова, реконструкція, інше використання територій та окремих земельних ділянок в м. Києві здійснюються відповідно до законодавства та Генерального плану розвитку м. Києва до 2020 р., затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 N 370/1804, а також іншої затвердженої містобудівної та проектно-кошторисної документації з дотриманням державних норм, стандартів та цих Правил.

Відповідно до п. 2.1.4 та п. 2.1.5 вказаних Правил, у разі відсутності затвердженого детального плану території або необхідності внесення змін до містобудівної документації для принципового визначення граничних параметрів об'єкта містобудування розробляється містобудівне обґрунтування. Необхідність розроблення містобудівного обґрунтування визначається в кожному конкретному випадку Головкиївархітектурою та/або інвестором під час вибору земельних ділянок для розміщення об'єкта містобудування, підготовки висновку з питань відведення земельної ділянки, уточнення граничних параметрів об'єкта.

Однак, в порушення вимог ст. ст. 3, 10, 20 Закону України «Про планування і забудову територій» (який діяв на час розробки проекту землеустрою), ст. ст. 17, 20, 21 Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038 (в редакції, чинний на момент прийняття оспорюваного рішення), пункту 2.1.1 Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київради від 27.01.05 № 11/2587, рішення про затвердження містобудівного обґрунтування ТОВ «АСТЕРІС», внесення змін до містобудівної документації Київською міською радою не прийнято, зміни до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.02 №370/1804 - не внесені.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Однак, в порушення ст. 20 Земельного кодексу України при розробці проекту землеустрою, його затвердженні та наданні в оренду зазначеної вище земельної ділянки питання стосовно зміни цільового призначення земель історико-культурного призначення, за рахунок яких ділянку надано в користування, радою не вирішено.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є окремою підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо відповідних земельних ділянок (ст. 21 ЗК України).

За положеннями статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167,169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8,48, 133, 148, 152, 197, 283 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок комунальної власності тощо) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Про це зазначено і в п. 1.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Також згідно з п. 1.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Відповідно до вимог ст. 152 Земельного кодексу України, ст.21 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України рішення органу місцевого самоврядування у разі його невідповідності законодавству може бути визнано незаконним у судовому порядку.

Згідно з ст. 9 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Київська міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Київської міської ради від 20.09.2012 № 116/8400 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІС" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва» вищевикладеним вимогам законодавства не відповідає, що відповідно до ч. 2 ст. 144 Конституції України, ст.21 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є підставою для визнання його незаконним та скасування в судовому порядку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 20.09.2012 № 116/8400 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІС" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва» - є законним, обґрунтованим, доведеним належними та допустимими доказами в розумінні ст..ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд враховує приписи п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», яким визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Згідно п. 15 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору органи місцевого самоврядування звільнені зокрема за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Отже, з відповідачів в доход Державного бюджету України підлягає стягненню пропорційно з кожного судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 20.09.2012 № 116/8400 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІС" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Щекавицькій, 46 у Подільському районі м. Києва».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРІС» (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 46, код ЄДРПОУ 36473306) в доход Державного бюджету України 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

4. Стягнути з Київської міської ради 01001 м.Київ, вул.. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) в доход Державного бюджету України 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення -14.06.2013