Рішення

від 24.02.2009 по справі 15/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                Справа №

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Ест Плюс»,                  м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтант ЛТД», м. Луганськ, -

про стягнення 9078 грн. 19 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Перова Н.П. - представник, - довіреність №б/н від 26.08.08 року;

від відповідача – Обухова А.М. - представник, - довіреність №б/н від 24.02.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 8732,02 грн., інфляційних нарахувань у сумі 208,37 грн.,  3% річних – у сумі 15,31 грн. та пені у сумі 122,49 грн., а всього 9078,19 грн., які утворилися за період з 22.12.08 року по  05.01.09 року внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №740, укладеного між сторонами 01.01.07 року, а також судових витрат.

         На підставі розпорядження заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 24.02.09 року у зв'язку з хворобою судді Пономаренка Є.Ю. розгляд справи доручено судді Середі А.П.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.02.09 року, представники сторін заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (вих. №50 від 23.02.09 року, - до суду подано 24.02.09 року), в якій поставив його до відома про те, що після його звернення до суду з цим позовом відповідач, добровільно, 13.02.09 року сплатив основний борг у розмірі 8732,02 грн., що підтверджується  платіжним документом, доданим до заяви, - однак пеню у сумі 122,49 грн., 3% річних у сумі 15,31 грн. та інфляційні нарахування у сумі 208,37 грн., а всього –346,17 грн. -  відповідач станом на день розгляду спору по суті не сплатив, - з огляду на що представник позивача просить стягнути з відповідача цю суму та судові витрати.   

Враховуючи, що ця заява не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, не порушує інтереси позивача та інших осіб, - судом її прийнято та враховано при прийнятті кінцевого рішення по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав. В той же час у наданому ним до суду відзиві (вих. №б/н від 24.02.09 року) йдеться про повне невизнання  позову  з огляду на його повну недоведеність.

Враховуючи позицію, висловлену представником відповідача у судовому засіданні, а також обставини справи та наявні у ній докази, у тому числі –факт погашення суми основного боргу, - суд вважає, що правильною слід вважати позицію представника відповідача, викладену ним безпосередньо у судовому засіданні, - тобто про  визнання позову.

В ході розгляду справи судом встановлено, що в ухвалі про порушення провадження по цій справі  припущено описку при визначенні суми, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Так, в ухвалі сказано, що ця сума становить 60928,15 грн., в той час, як у  позовній заяві її вказано у розмірі 9078,19 грн.

Припущена описка підлягає виправленню.

Згідно матеріалам справи правильною є сума у розмірі 9078,19 грн., - яку і слід відобразити у всьому подальшому викладі рішення по цій справі.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

1. 01.01.07 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) укладено договір №740, згідно якому  Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець –прийняти та оплатити товар –рибу (п.1.1); товар постачається Покупцеві за цінами та у асортименті, попередньо узгодженому з Продавцем у заявці на отримання конкретної партії товару або Специфікаціях на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2).

Товар повинен бути поставлений впродовж 3-х днів з моменту отримання заявки Продавцем на склад Покупця з 8.00 до 17.00, з понеділка по п'ятницю та з 8.00 до 14.00 у суботу, розташовані за адресами:

с/м «Золотий ключик», м. Луганське, кв. Алєксєєва, 10; с/м «Ракета», - м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 1; с/м «Темп», - м. Луганськ, сел. Ювілейне, вул. Артема,10;  с/м «Чайка», - м. Луганськ, кв. Героїв Брестської фортеці, 4 (та ін.) (п. 2.1).

Продавець має право на дострокову або часткову поставку  товару за наявності згоди на те Покупця, з обов'язковим повідомлення його за допомогою поштового, телеграфного або факсимільного зв'язку  (п.2.2).

Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання уповноваженими особами  накладних, які свідчать про передачу товару (п.2.5).

Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом банківського переказу (п.3.1).

Умови оплати: товар оплачується на умовах відстрочення платежу на 7  банківських днів з моменту отримання товару(п. 3.2).

Приймання товару за кількістю та якістю, незалежно від способу його доставки Покупцеві, здійснюється у суворій відповідності з інструкціями П-6 та П-7 Держарбітражу (п.6.1).

За ухилення від виконання зобов'язань за цим договором або неналежне виконання своїх зобов'язань, винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки у порядку, передбаченому ст. 623 Цивільного кодексу України (п.7.1).

За несвоєчасну оплату товару Покупець повинен сплатити  на користь Продавця  неустойку (пеню) у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 7.3).

Сплата пені та відшкодування спричинених збитків не звільняє  винну сторону від виконання зобов'язань зав цим договором (п.7.5).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2007 року, а стосовно розрахунків –до здійснення повного розрахунку між сторонами (п. 11.1).

Якщо жодна із сторін офіційно не заявить про розірвання договору за 10 днів до терміну його закінчення, то договір вважається продовженим  на наступний рік на попередніх умовах (п.11.2)

        На виконання умов договору Продавець відпустив Покупцеві наступні партії товару, що підтверджується матеріалами справи:

        1)видатковими накладними:

            №8938 від 22.12.08 року  - на поставку відповідачеві  в особі магазину «Ракета»риби у асортименті на суму 89,55 грн. (з ПДВ);

№8927 від  22.12.08 року –на поставку відповідачеві в особі магазину «Чайка»риби у асортименті на суму 176,15 грн. (з ПДВ);

№9020 від 24.12.08 року на поставку відповідачу в особі магазину «Темп»риби в асортименті на суму 553,46 грн.;

№9021 від 24.12.08 року на поставку відповідачу в особі магазину «Чайка»риби в асортименті на суму 138,38 грн.;

№9022 від 24.12.08 року на поставку відповідачу в особі магазину «Золотий ключик»риби в асортименті на суму 440,87 грн.;

№9060 від 25.12.08 року на поставку відповідачу в особі магазину «Ракета»риби в асортименті на суму 233,77 грн.;

№9114 від 26.12.08 року на поставку відповідачу в особі магазину «Чайка»риби в асортименті на суму 169,00 грн.;

№9096 від 26.12.08 року на поставку відповідачу в особі магазину «Золотий ключик»риби в асортименті на суму 634,00 грн.;

№9097 від 26.12.08 року на поставку відповідачу в особі магазину «Ракета»риби в асортименті на суму 164,50 грн.;

№9134 від 27.12.08 року на поставку відповідачу в особі магазину «Темп»риби в асортименті на суму 1284,53 грн.;

№9177 від 29.12.08 року на поставку відповідачу в особі магазину «Темп»риби в асортименті на суму 1495,75 грн.;

№9152 від 29.12.08 року на поставку відповідачу в особі магазину «Ракета»риби в асортименті на суму 504,41 грн.;

№9176 від 29.12.08 року на поставку відповідачу в особі магазину «Золотий ключик»риби в асортименті на суму 505,20 грн.;

№9217 від 30.12.08 року на поставку відповідачу в особі магазину «Чайка»риби в асортименті на суму 987,20 грн.;

№9210 від 30.12.08 року на поставку відповідачу в особі магазину «Ракета»риби в асортименті на суму 210,70 грн.;

№53 від 05.01.09 року на поставку відповідачу в особі магазину «Темп»риби в асортименті на суму 789,05 грн.;

№35 від 05.01.09 року на поставку відповідачу в особі магазину «Ракета»риби в асортименті на суму 355,50 грн.

Всього за цими видатковими накладними поставлено товару на загальну суму 8732,02 грн.

Кожен з цих документів має підписи уповноважених осіб вищеназваних торгових підприємств про отримання товару, скріплені їх штампами.

2)іншими матеріалами справи.

Отже, позивач документально довів факт поставки ним на користь відповідача товарів на спірну суму. Він же підтвердив суду факт добровільної сплати відповідачем (після його звернення з позовом до суду) суми основного боргу у розмірі 8732,02 грн.

          Таким чином, станом на час розгляду спору по суті предметом спору є: пеня у сумі 122,49 грн., 3% річних у сумі 15,31 грн. та інфляційні нарахування у сумі 208,37 грн., а всього –346,17 грн.

ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов (з урахуванням його уточнення) підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

            1.Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

Підставами виникнення  цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

    Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1  ст. 202 ЦКУ).

           Договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак не зробив цього.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду,  ціна визначається виходячи  із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару,   ціна   визначається   виходячи   із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї    частини    про   визначення   ціни   товару застосовуються,  якщо  інше  не  встановлено   актами   цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов пунктів 1.1,2.5, 3.1-3.2 договору.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          2.З огляду на те, що до матеріалів справи сторонами не долучено довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей за вищезгаданим договором, суд не погоджується з доводами відповідача проти позову.

          Так, у п. 2.5 договору сторони чітко встановили момент переходу права власності від Продавця –до Покупця, а саме: після підписання уповноваженими особами Покупця  накладних, які свідчать про передачу товару.

          Відповідач, як вбачається з факту погашення основного боргу, повністю визнав факти отримання вищезгаданих товарів.

          Пунктом 2.1 договору, укладеного між сторонами, передбачено централізовано-кільцевий спосіб завезення  (постачання) товару до  торгових точок відповідача.

          Порядок отримання товару при такому способі  постачання дещо відрізняється від загально прийнятого.

          Згідно ч. 2 ст. 8  Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать   до   компетенції   його   власника   (власників)  або уповноваженого органу   (посадової  особи)   відповідно   до законодавства та установчих документів.

          Абзацом 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей  на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 року №99 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що при централізовано-кільцевих    перевезеннях   цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками  може  здійснюватися  без довіреності, якщо  одержувач  цінностей  за  підписом  керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності,   повідомив   постачальника   про  зразок печатки (штампу),  якою матеріально відповідальна особа,  що  буде приймати  цінності,  завіряє на супровідних документах (накладній,  акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

          Відповідач не спростував цієї обставини.

          Таким чином, суд вважає, що позивач не припустився будь-яких порушень чинного законодавства при документальному оформленні відпуску товарів на користь позивача, в той час, коли з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона  підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

          Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

         Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій  боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його уточнення) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44,45,47-1 та ч. 2 ст. 49 ГПК України, суд покладає  судові витрати  на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 509,525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22, 32-34,36,43-45, 47-1, 49,69,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

в и р і ш и в :

           1.Позов задовольнити  у повному обсязі.         

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-ЛТД», ідентифікаційний код 21763334, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Олексієва, 10, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Ест Плюс», ідентифікаційний код 30092017, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, Лєсной тупік, 1-«в»-  пеню у сумі 122 (сто двадцять дві) грн. 49 коп., 3% річних у сумі 15 (п'ятнадцять) грн. 31 коп., інфляційні нарахування у сумі 208 (двісті вісім) грн. 37 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118  (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 24.02.2009 року за згодою  представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  26  лютого 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа