Постанова

від 11.03.2009 по справі 8/195/31

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/195/31

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.03.2009                                                                                           № 8/195/31

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Прокопенко О.В. – дов. №257 від 08.12.2008р.,

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранском"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.01.2009

 у справі № 8/195/31 (суддя  

 за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Автокард"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранском"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 62373,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

  Рішенням господарського суду Чернігівської області від 29.01.2009р. у справі №8/195/31 позов ЗАТ „Автокард” задоволено частково, стягнуто з ТОВ „Укртранском” (м.Чернігів, вул.Інструментальна 7 (ідентифікаційний код 32480922, р/р26004009914 в ЗАТ „Полі комбанк” м.Чернігова, МФО 353100) на користь ЗАТ „Автокард” (м.Київ, бульвар Дружби Народів, 9, ідентифікаційний код 30056733, р/р 26009012730032 в ВАТ „Укрексімбанк", м.Київ, МФО 380333) 61896,82 грн. боргу, 376,39 грн. пені, 623,73 грн.  держмита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ „Укртранском” подало  апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, оскільки товариство провело оплату за надані позивачем послуги і товари.

У відзиві на апеляційну скаргу  ЗАТ „Автокард” просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Чернігівської області  залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.07.2004р. між ЗАТ „Автокард”  та ТОВ „Укртранском” укладено договір №АК 2754 (далі – договір, а.с.11-15), за умовами якого позивач від свого імені за дорученням і за рахунок відповідача, за винагороду, придбає в торгових точках нафтопродукти, інші товари та послуги дорожнього сервісу для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів відповідача як на території України, так і за межами митної території України, а відповідач зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі та на умовах, визначених сторонами в Додатку № 2 до цього договору (а.с.17).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором комісії, а тому правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 69 Цивільного кодексу України, за змістом якої одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Факт виконання позивачем зобов'язання підтверджується актами прийому-передачі товарів та послуг і звірки розрахунків за нафтопродукти та послуги (а.с.18-20, 53-56), по яким відповідачу були передані нафтопродукти та надані автопослуги на загальну суму 384813грн. Про отримання відповідачем товару та підтвердження факту наявності заборгованості у відповідача свідчать підписи особи та відтиски печатки підприємства на вищезазначених актах. Крім того, факт надання відповідачеві передбачених договором від 07.07.2004р. послуг, придбання нафтопродуктів підтверджується наявними у справі звітами комісіонера (а.с.33-52).

Відповідач зобов'язання виконав частково в розмірі 322816,18 грн., про що свідчать виписки по рахунку позивача, а тому на момент подачі позову заборгованість за отриманий товар становить 61996,82 грн.

Згідно ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору  та вимог  цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності  таких умов  - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до п.5.2. договору у разі виникнення заборгованості перед позивачем відповідач зобов'язувався погасити заборгованість в п'ятиденний строк. Враховуючи, що заборгованість визначалася сторонами під час підписання актів приймання-передачі товарів, останній акт складено та підписано сторонами 03.12.2008р., суд першої інстанції зробив вірний висновок, що відповідач зобов'язаний був погасити заборгованість в строк до 08.12.2008р.

Позивачем 29.01.2009р., надано суду першої інстанції банківську виписку, з якої вбачається що відповідачем 26.01.2009р. в оплату нафтопродуктів за договором №2754 сплачено 100грн. Тому місцевий суд законно припинив провадження у справі в частині стягнення 100грн. боргу.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем в повному обсязі зобов'язань по оплаті отриманого товару та наданих послуг, господарський суд Чернігівської області  законно стягнув з відповідача 61896,82 грн. боргу.

Відповідно до п.5.2 Договору у випадку виникнення заборгованості перед Компанією, Клієнт гарантує погашення заборгованості, що виникла, у 5-ти денний строк та виплату Компанії пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка визначається на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості, яка виникла за кожний день прострочення платежу. Моментом виникнення заборгованості вважається перше число

місяця, наступного за звітним періодом, протягом якого виникла заборгованість.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національною банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Тому суд першої інстанції законно стягнув з відповідача 376,39 грн. пені за прострочення платежу, нарахованої за період з 06.10.2008р. по 03.12.2008р.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу ТОВ „Укртранском” залишити без задоволення, а рішення  господарського суду Чернігівської області  від 29.01.2009р. у справі №8/195/31 –  без змін.

Справу №8/195/31 повернути до господарського суду Чернігівської області .

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 11.03.09 (відправлено)