Постанова

від 10.03.2009 по справі 15/76-09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/76-09

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" березня 2009 р.№ 15/76-09

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Мишкіної М.А.

                     суддів Сидоренко М. В.

                                 Таценко Н.Б.

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін:

від позивача —Цуркан Л.М. - по довіреності;

від відповідачів: 1. Відділу ДВС —не з'явився;

2. ТОВ “Златоград” —не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку “Форум” в особі Одеської філії Акціонерного комерційного банку “Форум”

на ухвалу господарського суду Одеської області від 26.01.2009р. № 15/76-09 про відмову у прийнятті позовної заяви Акціонерного комерційного банку “Форум” в особі Одеської філії Акціонерного комерційного банку “Форум”

до відповідачів: 1. Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Златоград”

про звільнення майна з під арешту та вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 10.03.2009р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

У січні 2009р. Акціонерний комерційний банк “Форум” в особі Одеської філії АКБ “Форум” (надалі —позивач, Банк) звернувся до господарського суду Одеської області  з позовом до Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції (надалі —відповідач-1, Відділ ДВС), Товариства з обмеженою відповідальністю “Златоград” (надалі —відповідач-2, Товариство) про звільнення з під арешту нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ “Златоград” та знаходиться в іпотеці у Банку: нежилого приміщення №501 по вул.Софіївській (вул.Короленка), буд.20 в м.Одесі та будинку №15 по вул.Хвойній в м.Одесі; вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису №20 від 03.11.2008р. 18:19 за №8145441, запису №21 від 03.11.2008р., запису №22 від 03.11.2008р., запису №23 від 03.11.2008р. 18:30 за №8145471. В обґрунтування заявлених позовних вимог Банк послався на передачу ТОВ “Златоград” в іпотеку зазначеного майна в якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань; порушення відповідачем-2 умов кредитного договору та вимог ч.1 ст.1054 ЦК України, що стало підставою початку претензійно-позовної роботи з погашення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування звернення з позовом до господарського суду позивач посилався на ст.ст.1, 12, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України та п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 26.12.2003р. “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження”.

Ухвалою про відмову у прийнятті позовної заяви від 26.01.2009р. (суддя —Петров В.С.) господарський суд Одеської області відмовив у прийнятті позовної заяви АКБ “Форум” в особі Одеської філії АКБ “Форум” на підставі п.1 ст.62 ГПК України як такої, що не підлягає розгляду в господарських судах в порядку господарсько-процесуального провадження, з посиланням на ст.181 КАС України та ту обставину, що публічно-правовий спір, в якому однією із сторін є орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень, вирішується в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

          Не погодившись з ухвалою суду, АКБ “Форум” в особі Одеської філії АКБ “Форум” звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції від 26.01.2009р. скасувати, позовну заяву передати на розгляд господарського суду Одеської області.

Скаржник в обґрунтування своїх вимог послався на таке: Банк в даному випадку не є особою, що наділена правом оскаржувати дії чи бездіяльність органів ДВС в розумінні та порядку, передбаченому ст.181 КАС України, оскільки він не є учасником виконавчого провадження згідно ст.10 Закону України “Про виконавче провадження”; Банк звернувся з позовом до суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки за рішенням суду було накладено арешт на майно, що знаходиться в іпотеці у Банку, на користь іншої ніж іпотекодержатель особи; враховуючи, що арешт на нерухоме майно було накладено на підставі наказу господарського суду Одеської області, відповідно до ч.2 ст.85 Закону України “Про виконавче провадження” даний спір необхідно розглядати в господарському суді Одеської області.

          У засіданні суду апеляційної інстанції представник АКБ “Форум” в особі Одеської філії АКБ “Форум” підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги; відповідачі в засідання суду своїх представників не направили, заперечень на апеляційну скаргу не надіслали.

Перевіривши отримані матеріали на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

          Частиною 1 ст.4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

          Частинами 4-7 ст.3 Господарського кодексу України встановлено, що сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини; господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності; під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю; внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір —господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

          Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 1, 2 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. №04-5/120 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”.

          У п.1 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції: це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Згідно ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Банк звернувся з позовом до суду за  захистом свого порушеного права і охоронюваного законом інтересу (а саме, за захистом права застави, що виникло у нього на підставі іпотечних договорів, укладених в якості забезпечення зобов'язань ТОВ “Златоград” перед Банком за кредитними договорами) котре, на думку позивача, було порушене накладенням арешту на  майно, що знаходиться в іпотеці у Банку, на користь іншої ніж іпотекодержатель особи.

          Даний спір за своєю природою є спором про право, що виникло з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, іншими актами цивільного законодавства, зокрема, Законом України “Про іпотеку”, яким закріплено переважне право іпотекодержателя одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими кредиторами цього боржника.

          Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що публічно-правовий спір, в якому однією із сторін є орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень, вирішується в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

          Проте, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. В даному випадку спірні правовідносини не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контролюючих функцій Відділу ДВС по відношенню до позивача.  

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви Банка на підставі п.1 ч.1 ст.62 ГПК України, суд першої інстанції послався на ст.181 КАС України, відповідно до якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

          Як слушно зауважив скаржник в апеляційній скарзі, Банк в даному випадку не є особою, що наділена правом оскаржувати дії чи бездіяльність органів ДВС в розумінні та порядку, передбаченому ст.181 КАС України, оскільки він не є учасником виконавчого провадження.

          Згідно ст.10 Закону України “Про виконавче провадження” учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності —суб'єкти господарювання.

          Сторонами у виконавчому провадженні за ст.11 вказаного Закону є стягувач і боржник; стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ; боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

          Крім того, арешт на спірне нерухоме майно був накладений Відділом ДВС  Комінтернівського районного управління юстиції на підставі Наказу господарського суду Одеської області від 08.02.2008р. №20/219-07-8039, отже оскарження рішень, дій, бездіяльності ДВС при виконанні судового рішення провадиться шляхом звернення до суду, який видав виконавчий документ, з позовом в порядку ст.1 ГПК України або скаргою в порядку ст.122 ГПК України (в залежності від наявності спору про право та суб'єкта звернення).

З урахуванням викладеного, захист прав позивача як іпотекодержателя спірного майна здійснюється шляхом подання відповідного позову до господарського суду, а не скарги на дії ДВС в порядку ст.122 ГПК України.

          За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права —ст.ст.1, 12 ГПК України і неправильне застосування п.1 ч.1 ст.62 ГПК України, а також безпідставне застосування ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання підвідомчості даного спору господарському суду.

          На підставі вищенаведеного апеляційна скарга АКБ “Форум” в особі Одеської філії АКБ “Форум” підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала про відмову у прийнятті позовної заяви —скасуванню, з передачею позовних матеріалів на розгляд до господарського суду Одеської області, як таких, що подані з дотриманням правил підвідомчості справ господарським судам, встановлених ст.12 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу задовольнити.

          2. Ухвалу господарського суду Одеської області №15/76-09 від 26.01.2009р. скасувати.

          3. Позовні матеріали Акціонерного комерційного банку “Форум” в особі Одеської філії Акціонерного комерційного банку “Форум” вх.№330 від 20.01.2009р. передати на розгляд до господарського суду Одеської області.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя:                                                                  Мишкіна М.А.

          Судді:                                                                             Сидоренко М.В.

                                                                                Таценко Н.Б.