Ухвала

від 19.06.2013 по справі 5011-32/16450-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 червня 2013 року Справа № 5011-32/16450-2012 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л. розглянувши касаційну скаргуФізичної особи - підприємця Дзюба Юлія Олександрівна на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27 березня 2013 у справі№ 5011-32/6450-2012 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрфармлекс" доФізичної особи - підприємця Дзюба Юлія Олександрівна пророзірвання договору В С Т А Н О В И В :

Касаційна скарга від 17.04.2013 № 12-а (ВГСУ вх.№ 9718/2013 від 14.06.2013), що подана через апеляційний господарський суд 15.04.2013 (цінний лист Бровари 0 № 0740012455872) не відповідає вимогам розділу ХІІ 1Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до приписів частин 4 ст. 111 ГПК України, до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515-VI мінімальна заробітна плата на 2013 р. з 01.01.2013р. встановлена на рівні 1147 грн.

Згідно оскаржуваної постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 предметом спору є вимоги про розірвання договору.

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що за касаційне оскарження судового рішення справляється судовий збір за ставкою, встановленою для позовів немайнового характеру.

Згідно з підпунктом "2" пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674 - VI ставка судового збору з позову немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з підпунктом "5" пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення сплачується 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на зазначене, ставка судового збору в частині вимог немайнового характеру становить 802 грн. 90 к..

Як вбачається з касаційної скарги до неї додано квитанцію № 16791279 від 17.04.2013, як доказ про сплату 573 грн. 50 к. судового збору, що в сумі сплаченого збору не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо, зокрема, до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Тобто, в касаційній скарзі наводяться конкретні норми матеріального чи процесуального права з обґрунтовуванням суті їх порушення чи неправильного застосування.

В касаційній скарзі скаржник доводить, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням норм ст.43 ГПК України, а саме не здійснено всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Разом з тим, стверджуючи порушення норм процесуального права, зокрема, не дослідження обставин та доказів, скаржник не зазначає яким чином наведені процесуальні порушення вплинули на суть застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, які доводи та мотиви суду та яким чином свідчать про порушення чи неправильне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, яким чином такі порушення вплинули на суть порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів скаржника.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника на вимоги ч. 2 ст. 111 ГПК України відповідно до яких не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

Стверджуючи про порушення права на участь в судовому засіданні скаржник лише обмежився твердженням про розгляд справи за його відсутності та не повідомлення його про такий розгляд, однак не навів норми процесуального права, які регулюють відповідні дії суду щодо повідомлення учасників судового процесу та в чому суть порушення цих норм.

Доведення скаржником обставин справи в спірних правовідносинах без зазначення правового обґрунтування не визнається касаційною інстанцією як виконання вимог ст. 111 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності зазначити суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Формальне зазначення статті закону та посилання на цю статтю без викладення суті її правового регулювання та в чому полягає суть порушення не визнається касаційною інстанцією як виконання вимог ст. 111 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності зазначити суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція дійшла висновку, що скаржником не обґрунтовано суть неправильного застосування чи порушення або не застосування господарськими судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту шостого частини першої ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо, зокрема, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини третьої ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України після усунення зазначених обставин, що зумовили повернення скарги скаржник має право повторно подати скаргу в загальному порядку.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

До касаційної скарги долучено докази про сплату 573 грн. 50 к. судового збору згідно квитанції № 16791279 від 17.04.2013, які підлягають поверненню скаржнику.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 46, 86, 107-109, п.п. 4, 6 ст.111 3 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Дзюба Юлія Олександрівна на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2013 у справі № 5011-32/6450-2012 господарського суду міста Києва не приймати до розгляду і повернути.

Повернути на користь фізичної особи - підприємця Дзюба Юлія Олександрівна, з Державного бюджету України рахунок № 31211254700007, банк - ГУ ДКСУ у м. Києві, банк -ГУ ДКСУ у м. Києві, одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код банку - 820019, код за ЄДРПОУ- 38004897, 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун