Постанова

від 19.06.2013 по справі 5023/4790/12(5023/10333/11)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 5023/4790/12(5023/10333/11)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Критерій" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.03.2013р. у справі№5023/4790/12(5023/10333/11) Господарського судуХарківської області за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Критерій" за участюПрокуратури міста Харкова простягнення збитків

за участю представників

- позивача: 1) Антонюк В.М. (довіреність від 14.01.2013р.) 2) Безгубенко А.С. (довіреність від 15.04.2013р.) - відповідача:Кріштоп О. Л-Ж. (директор) - прокурора:Баклан Н.Ю. (посвідчення № 008813), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Критерій" (далі -відповідач) 111780,00 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, користуючись майном (цілісний майновий комплекс) на підставі укладеного з позивачем договору оренди, в порушення визначеного порядку не забезпечив надходження на рахунки позивача коштів, отриманих від утилізації частини такого майна, не забезпечив використання отриманих від утилізації іншої частини такого майна коштів у визначеному порядку, втратив частину майна, чим завдав збитків позивачу.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2012р. (суддя Буракова А.М.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., судді Івакіна В.О., Сіверін В.І.) це рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди №263-ЦМК від 29.04.1993 року (далі - Договір), за актом приймання-передачі згідно додатку №1 позивач передав, а попередник відповідача (який на час укладення договору мав організаційно -правову форму орендного підприємства) прийняв у користування цілісний майновий комплекс Малого головного державного підприємства "Критерій" по вул.1-ї Кінної Армії, 63, м. Харкова за його вартісними показниками станом на 01.01.1993 року.

Метою передачі зазначеного цілісного майнового комплексу в оренду було підвищення ефективності використання державного майна та досягнення найбільших результатів господарської діяльності головного державного підприємства "Критерій", які повинні були бути забезпечені відповідачем.

Наказом позивача №588-П від 26.06.2001 року надано дозвіл на списання основних засобів, переданих в оренду ОП "Критерій" за Договором оренди №263 від 29.04.1993 року в кількості 11 одиниць (Додаток №1) згідно з наданими актами про ліквідацію. Пунктом 2 вказаного наказу директору ОП "Критерій" Криштопу О.Л. наказано підтвердити здачу металобрухту та іншої вторинної сировини відповідними документами та надати їх позивачу. Перерахування одержаних внаслідок списання основних засобів коштів (за вирахуванням витрат, пов'язаних з цим) здійснити на розрахунковий рахунок позивача для подальшого зарахування до Державного бюджету України.

Відповідно до Переліку списанню підлягали наступні основні засоби, надані в оренду ОП "Критерій", а саме: 1. Автомобіль ГАЗ-52, державний номер 30-77 ХКИ, 1976 року випуску, первинною балансовою вартістю 5513,27 грн. 2. Напівпричіп 6 т, державний номер 21-87 ХА, 1986 року випуску, первинною балансовою вартістю 3646,72 грн. 3. Автобус АСГ-03, державний номер 89-66 ХАО, 1986 року випуску, первинною балансовою вартістю 6082,38 грн. 4. Автомобіль 3ІЛ-131, державний номер 74-61 ХАС, 1975 року випуску, первинною балансовою вартістю 4034,60 грн. 5. Автомобіль 3ІЛ-130, державний номер 36-97 ХАС, 1978 року випуску, первинною балансовою вартістю 11499,00 грн. 6. Автомобіль ГАЗ-53Ф (бензовоз), державний номер 18-80 ХАЧ, 1981 року випуску, первинною балансовою вартістю 5227,02 грн. 7. Автомобіль ГАЗ-24, державний номер 90-97 ХАБ, 1980 року випуску, первинною балансовою вартістю 2826,64 грн. 8. Автомобіль ЕРАЗ-762В, державний номер 09-98 ХАС, 1986 року випуску, первинною балансовою вартістю 4813,74 грн. 9. Автомобіль КАЗ-608В, державний номер 06-34 ХАС, 1986 року випуску, первинною балансовою вартістю 11378,85 грн. 10. Автомобіль ІЖ 2715, державний номер 70-47 ХАС, 1989 року випуску, первинною балансовою вартістю 4339,48 грн. 11. Автонавантажувач 4045, 1989 року випуску, первинною балансовою вартістю 2836,24 грн.

Крім того, наказом позивача №861-П від 25.09.2002 року ОП "Критерій" наказано здійснити списання основних заходів у кількості 7 одиниць (Додаток №1) згідно з наданими документами. Директору ОП "Критерій" наказано підтвердити здачу металобрухту та іншої вторинної сировини відповідними документами або актами по знищенню та надати позивачу. Кошти отримані від утилізації основних засобів направити на відновлення орендованого майна або поповнення основних засобів. Письмово проінформувати відділення про використання коштів. Залишкову вартість ліквідованих основних засобів віднести на результати господарської діяльності.

Згідно до Переліку (Додаток №1) списанню та здачі металобрухту та іншої вторинної сировини підлягали наступні основні засоби: 1. Бензосховище 1965 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 120 та первинною балансовою вартістю 1046,18 грн. 2. Комутатор ДКУ-20 1962 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 130 та первинною балансовою вартістю 1641,14 грн. 3. Вал для гофрування 1988 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 182 та первинною балансовою вартістю 123,43 грн. 4. Завіса плюшева 1985 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 174 та первинною балансовою вартістю 62,99 грн. 5.Автомобіль 3ІЛ-157, державний номер 52-96 ХАН, 1983 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 256 та первинною балансовою вартістю 3 964,46 грн. 6. Автомобіль 3ІЛ-ММЗ, державний номер 21-84 ХАС, 1987 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 254 та первинною балансовою вартістю 2845,56 грн. 7. Шафа книжкова 1975 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 175 та первинною балансовою вартістю 88,75 грн.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що списання основних орендованих засобів відбулось на виконання наказів позивача, кошти від реалізації майна були використані відповідачем, зокрема, на ремонт та відновлення орендованого майна, що підтверджується аудиторським звітом, сума збитків не підтверджена належними доказами.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено завдання збитків позивачу, а відповідач відсутності своєї вини не довів.

Між тим, повністю погодитись з висновками суду апеляційної інстанції неможна виходячи з наступного.

Скасовуючи судові рішення про відмову у позові та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції у своїй постанові від 03.10.2012р. вказував на те, що судами обох інстанцій у своїх рішеннях не наведено первинних бухгалтерських документів, про які б було зазначено у звіті незалежного аудитора щодо відповідності бухгалтерського обліку орендованих основних засобів, та якими б підтверджувались такі висновки судів, як і не зазначено розміру таких сум та на відновлення якого саме майна вони були витрачені, в чому полягає таке відновлення, а відтак судами зазначений звіт належним чином не досліджений.

При новому розгляді справи судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом позивача №588-П від 26.06.2001 року відповідач мав здійснити перерахування одержаних внаслідок списання частини основних засобів коштів (за вирахуванням витрат, пов'язаних з цим) на розрахунковий рахунок позивача для подальшого зарахування до Державного бюджету України. Також встановлено, що наказом позивача №861-П від 25.09.2002 року відповідач повинен підтвердити здачу металобрухту та іншої вторинної сировини відповідними документами та надати позивачу, а кошти отримані від утилізації основних засобів направити на відновлення орендованого майна або поповнення основних засобів. Письмово проінформувати відділення про використання коштів.

Із встановлених судами обставин справи та доводів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається, що відповідач належним чином виконав вказані приписи, тому відповідач не довів що отриманими коштами розпорядився у визначений спосіб.

Крім того, апеляційним судом вказано, що відповідач не спростував доводи позивача щодо відсутності у відповідача інших, не зазначених у вказаних наказах засобів, переданих в оренду позивачем а саме: 1. Автомобіль ГАЗ-53, державний номер 40-01ХАС, 1987 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 269. 2. Спецкузов 1991 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 275, який являв собою будку для автомобіля ГАЗ-53, poзміром 3,74 X 2,38 м / Н =2,0 м, виготовлену з дошки завтовшки 20 мм, металевого листа завтовшки 0,1 мм, загальною вагою металу - 270,0 кг. 3. Зварювальний апарат 1991 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 277. 4. Друкарська машинка "Ромашка" 1988 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 146. 5. Телефакс 1991 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 140. 6. Частини огорожі підприємства, яка за документами становить довжину у 52,5 метри, а фактично має довжину у 21, 6 метри.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 611 вказаного кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Отже висновки суду апеляційної інстанції щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань та відшкодування у зв'язку з цим збитків у вказаній частині, ґрунтуються на обставинах справи та вказаних нормах права.

Спростовуючи доводи відповідача про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначене вищевказаними наказами списання майна потребувало певного (невизначеного) часу для здійснення відповідних дій із утилізації, а тому право на позов виникло у позивача з часу виникнення обов'язку на здійснення інвентаризації, а саме 31.01.2011 року.

Таким чином висновки суду апеляційної інстанції про те, що встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності тривалістю у три роки не пропущений, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вказаній нормі права.

Разом з тим, не можна погодитись із висновками суду апеляційної інстанції про те, що до складу збитків відноситься 1612, 65 грн., відшкодованих відповідачу у якості майнової шкоди за вироком Комінтернівського районного суду міста Харкова від 26.08.2009р. у зв'язку із викраденням майна, оскільки порушень зобов'язання в цій частині відповідачем судами обох інстанцій не встановлено, а за своєю правовою природою набуття відповідачем вказаної суми не може визнаватись заподіянням відповідачем збитків позивачу, при цьому, між викраденням майна засудженими вказаним вироком суду особами і діями відповідача відсутній безпосередній причинний зв'язок.

Отже за своєю правовою природою набуті позивачем кошти у вказаній сумі не є збитками, а відтак з підстав, заявлених у позові, відшкодуванню позивачу не підлягають.

Суд першої інстанції цих обставин також не врахував, у зв'язку з чим судові рішення в цій частині належить скасувати з прийняттям нового рішення - про відмову у позові в цій частині, а оскільки суд касаційної інстанції порушень апеляційним судом норм права в іншій частині не встановив, та доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують його висновків, підстави для скасування оскарженої постанови в іншій частині, відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 пп.1 - 2, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Критерій" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2013р. у справі Господарського суду Харківської області №5023/4790/12 (5023/10333/11) та рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2012р. в частині відшкодування 1612 (однієї тисячі шістсот дванадцять) грн. 65 коп. скасувати і прийняти в цій частині нове рішення - у позові відмовити.

В іншій частині вказану постанову Харківського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський