Постанова

від 18.06.2013 по справі 5020-915/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 5020-915/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Хандуріна М.І., за участю представників сторін:

Державної установи "Держгідрографія" - Люлюк І.В.,

Державної податкової служби України - Столярця С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного підприємства "Дельта-лоцман" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2013р. та рішення господарського суду міста Севастополя від 30.10.2012р. по справі №5020-915/2012 за позовом Компанії "Гранада Логістік С.А." (Granada Logistics S.A.) до Фізичної особи-підприємця Кумкіна Олега Олександровича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт", Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт", Державного підприємства "Дельта-лоцман", Державної установи "Держгідрографія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Акар", Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України про стягнення 15544,51 доларів США,-

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 30 жовтня 2012 року задоволено позов компанії "Гранада Логістікс С.А." (Granada Logistics S.A.) до Фізичної особи-підприємця Кумкіна Олега Олександровича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт", Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт", Державного підприємства "Дельта-лоцман", Державної установи "Держгідрографія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Акар", Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України про стягнення 15544,51 доларів США. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Кумкіна Олега Олександровича на користь компанії "Гранада Логістікс С.А." (Granada Logistics S.A.) безпідставно отримані кошти в сумі 15 544,51 доларів США, а також судовий збір в сумі 2590,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2013р. апеляційні скарги фізичної особи-підприємця Кумкіна Олега Олександровича та Державного підприємства "Дельта-Лоцман" залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Севастополя від 30.11.2012р. залишено без змін.

Державне підприємство "Дельта-лоцман" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2013р. та рішення господарського суду міста Севастополя від 30.10.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову Компанії „Гранада Логістікс С.А." (Granada Logistics S.A.) відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Компанія „Гранада Логістікс С.А." (Granada Logistics S.A.), звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця Кумкіна Олега Олександровича про стягнення 16 152,04 доларів США.

Обґрунтовуючи свою заяву позивач послався на те, що відповідач безпідставно отримав 16 152,04 доларів США податку на додану вартість, а тому має повернути ці кошти позивачеві на підставі п. 5.16 статті 5 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 197.9 статті 197 Податкового кодексу України та ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки позивач як іноземна компанія є власником теплоходу „ОМЕGА-G", який виконував міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів та має бути звільненим від сплати ПДВ по операціях з надання послуг, які включаються до складу портових зборів. Проте, відповідач як морський агент виставляв позивачеві рахунки з урахуванням ПДВ, які були сплачені позивачем в повному обсязі.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та 29 жовтня 2012 року звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог до 15 544,51 доларів США.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 30 жовтня 2012 року позов компанії "Гранада Логістікс С.А." (Granada Logistics S.A.) задоволено в повному обсязі та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Приймаючи рішення про стягнення з фізичної особи-підприємця Кумкіна Олега Олександровича на користь компанії "Гранада Логістікс С.А." (Granada Logistics S.A.) безпідставно отриманих коштів в сумі 15 544,51 доларів США, суд першої інстанції послався на те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача суми податку на додану вартість у складі портових зборів та наданих послуг є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки матеріалами справи підтверджено, що теплохід „ОМЕGА-G" у період з 08 лютого 2010 року по 13 березня 2012 року здійснював перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів на міжнародних лініях, тому на підставі чинного законодавства України, Компанія Granada Logistics S.A. мала бути звільнена від сплати податку на додану вартість по операціям з надання послуг, що включаються до складу портових зборів.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, вказавши на їх відповідність положенням чинного податкового законодавства України.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи, Компанія „Гранада Логістікс С.А." (Granada Logistics S.A.) є іноземним суб'єктом господарювання, що підтверджується Сертифікатом про належний правовий статус і фінансове положення компанії від 13 березня 2012 року .

Теплохід „ОМЕGА-G", прапор Коморський союз, порт реєстрації -Мороні, реєстраційний номер - 1200486, що перебуває у власності Компанії „Granada Logistics S.A." регулярно, у тому числі в період з 08 лютого 2010 року по 13 березня 2012 року, здійснював міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів на лініях: Севастополь -Стамбул -Севастополь, Ялта -Стамбул -Ялта.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, безпосередніх правовідносин з Державним підприємством „Ялтинський морський торговельний порт", Державним підприємством „Севастопольський морський торговельний порт" з питань заходу теплоходу „ОМЕGА-G" до портів у Компанії в період з 2010 року по 12 березня 2012 року не було, позивач реалізовував такі правовідносини через морського агента.

08 лютого 2010 року між Компанією „Гранада Логістікс С.А." (Судновласник/Фрахтувальник) та морським агентом фізичною особою-підприємцем Кумкіним Олегом Олександровичем (Агент) укладено Агентську угоду, відповідно до якої судновласник призначає агента бути його генеральним агентом в портах Ялти, Євпаторії, Севастополя. Зазначена угода відноситься до всіх суден власних/зафрахтованих/таких, що знаходяться в оперативному підпорядкуванні Судновласника/Фрахтувальника.

Згідно з пунктом 1.1 угоди агент (відповідач) зобов'язаний захищати та сприяти інтересам судновласника/фрахтувальника (позивача) у всіх відносинах; представляти інтереси судновласника/фрахтувальника перед портовою та іншою владою, установами та комерційними підприємствами, які мають до нього відношення, а також підтримувати з ними належні контакти; надавати судновласнику/фрахтувальнику повну інформацію з усіх питань, які стосуються предмета цієї Угоди, та за спеціальними запитами Судновласника/Фрахтувальника та його Представників.

Агент зобов'язаний за необхідності інформувати Судновласника/Фрахтувальника про зміну тарифів та зборів (пункт 1.4 угоди).

Відповідно до пункту 1.5 угоди агент має готувати та передавати капітанам суден та відправляти Судновласнику/Фрахтувальнику дисбурсменські рахунки та всі документи, що належать до суден Судновласника/Фрахтувальника, фрахту, пасажирів та екіпажу.

Пунктом 4.1 угоди передбачено, що після повідомлення про підхід судна агент вправі просити у судновласника/фрахтувальника кошти для покриття портових зборів та плат судна та будь-яких інших дисбурсменських витрат агента, пов'язаних із заходом судна. До відходу судна з порту Судновласник/Фрахтувальник зобов'язаний перевести потрібну суму на рахунок агента у зазначеному агентом банку.

Відповідно до пункту 4.2 угоди у випадку несвоєчасного надходження/ненадходження коштів чи необхідності надання додаткових послуг будь-якого виду судну чи його екіпажу, агент приймає в якості оплати готівкову іноземну валюту від капітана судна або іншої уповноваженої Судновласником/Фрахтувальником особи .

Відповідно до пункту 4.4 угоди оплата зборів, послуг, робіт, постачання, дисбурсменських витрат судна здійснюється агентом за наявності рахунків постачальників послуг (третіх осіб).

Згідно з пунктом 4.5 угоди Агент вправі у випадках затримки надходження коштів Судновласника/Фрахтувальника заради уникнення затримки судна в порту або інших збитків принципала, сплачувати портові збори та інші дисбурсменські витрати судна з власних коштів, з обов'язковим їх відшкодуванням Судновласником/Фрахтувальником.

Сторони домовились, що розмір портових зборів, плат та інших платежів, які сплачуються судном в портах України, визначається відповідно до діючих тарифів, затверджених Кабінетом Міністрів України та Міністерством транспорту України (пункт 4.9 Угоди).

Угода набирає чинності в день її підписання сторонами та укладена на невизначений строк. Угода вважається розірваною після спливу 30 днів із дня отримання письмового повідомлення про розірвання Угоди (пункт 7.2 Угоди).

Пунктом 7.4 угоди встановлено, що агент здійснює свою діяльність відповідно до Глави V „Морське агентування" Кодексу торговельного мореплавства.

Як вбачається з матеріалів справи, угода підписана сторонами, підписи скріплені печатками та набрала чинності 08 лютого 2010 року.

Листом від 07 березня 2012 року №2/12 відповідач повідомив представника позивача, що вважає агентську угоду такою, що припинила свою дію з 15 год. 00 хв. 07 березня 2012 року.

Протягом дії угоди відповідач виставив позивачеві дисбурсменські рахунки на суму 103 434,51 дол. США, в тому числі ПДВ - 15 544,51 дол. США.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач оплатив вказані рахунки, що підтверджується касовими та банківськими документами.

Вважаючи, що відповідач безпідставно отримав від позивача кошти в сумі 15 544,51 дол. США у вигляді податку на додану вартість, позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом про стягнення з відповідача 15544,51 доларів США, який судом був задоволений в повному обсязі.

Відповідно до статті 84 Кодексу торговельного мореплавства України (в редакції, що діяла з 07.05.2009р.) у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України. Використання портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням.

Так, розмір портових зборів та порядок їх справляння встановлений Положенням "Про портові збори", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року № 1544.

За пунктом 11 Положення "Про портові збори" (в редакції, що діяла з 14.12.2009р.) на суми портових зборів нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства. Не нараховується податок на додану вартість на суми портових зборів, які стягуються з суден у закордонному плаванні, що: здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їх багажу, вантажів та міжнародних відправлень; прямують між портами України для здійснення навантаження/розвантаження з подальшим перетином державного кордону України; прямують транзитом через територію України без митного оформлення на її території. Вартість послуг, що включається до складу портових зборів, надаються під час прямування судна до пункту (місця) митного оформлення для навантаження (довантаження) вантажів (посадки пасажирів) чи з пункту (місця) митного оформлення після вивантаження (часткового вивантаження) вантажів (висадки пасажирів) і є невід'ємною складовою послуг з міжнародного перевезення вантажу (пасажирів).

Однак, суди попередніх інстанцій не перевірили, саме за які надані судну „ОМЕGА-G" послуги були сплачені відповідачем збори та чи віднесені ці збори до портових зборів, перелік яких встановлений КТМ України.

Як зазначено судами, теплохід „ОМЕGА-G" регулярно, у тому числі у період з 08 лютого 2010 року по 13 березня 2012 року, здійснював міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів на лініях: Севастополь -Стамбул -Севастополь, Ялта -Стамбул -Ялта. Цей факт підтверджується генеральними деклараціями та карго маніфестами, наданими суду Кримською та Севастопольською митницями.

Пунктом 197.9 статті 197 Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним суднам та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства портовими зборами.

Згідно з п. 5.16. ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) звільняються від оподаткування цим податком операції з надання послуг, що включаються до складу портових зборів згідно із законодавством, на користь осіб, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень від пункту перетину державного кордону України до пункту (місця) митного оформлення на території України при їх прибутті (отриманні) на митну територію України, а також від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

Відповідно пункту 195.1.3 статті 195 Податкового кодексу України перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Отже, підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість по операціям з надання послуг, що включаються до складу портових зборів, є підтверджені належними доказами факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.

Згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, суди попередніх інстанцій не перевірили, чи довів позивач належними доказами здійснення теплоходом „ОМЕGА-G" міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів на лініях: Севастополь -Стамбул -Севастополь, Ялта -Стамбул -Ялта в період з 08 лютого 2010 року по 13 березня 2012 року.

Крім того, суди попередніх інстанцій прийняли рішення про стягнення з фізичної особи-підприємця Кумкіна Олега Олександровича на користь компанії "Гранада Логістікс С.А." (Granada Logistics S.A.) безпідставно отриманих коштів в сумі 15 544,51 доларів США враховуючи вимоги ст.1212 ЦК України.

Однак, предметом спору у справі є стягнення суми податку на додану вартість, утриманої відповідачем та перерахованої до Державного бюджету України як безпідставно набутого майна.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, що діяла з 01.01.2010р.) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) а також проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення податкового законодавства відноситься до компетенції податкових органів.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України (в редакції, що діяла з 21.06.2001р.) визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів, а також бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без, достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Оспорювана сума 15544,51 доларів США є сумою податку на додану вартість, яка утримана з позивача та перерахована до Державного бюджету України. Порядок її нарахування, сплати і повернення регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів.

Таким чином, сума стягнення 15544,51 доларів США не може вважатися отриманою відповідачем без достатніх правових підстав та збереженою у себе за рахунок відповідача, оскільки набувачем є Державний бюджет України.

Вказаної позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 29.12.2010р. по справі №19/18 та постанові від 16.05.2011р. по справі №10/7.

Суди попередніх інстанцій на вказані обставини уваги не звернули та не надали їм належної правової оцінки.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені без повного дослідження всіх суттєвих обставин справи, що призвело до прийняття передчасних рішень з порушенням вимог ст. 43 ГПК України.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене та враховуючи вимоги ст. 111-9 ГПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2013р. та рішення господарського суду міста Севастополя від 30.10.2012р. підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

При новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Дельта-лоцман" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2013р. та рішення господарського суду міста Севастополя від 30.10.2012р. по справі №5020-915/2012 скасувати.

Справу №5020-915/2012 передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.