Постанова

від 18.06.2013 по справі 4/194-18/53-2012-3/524-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 4/194-18/53-2012-3/524-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргуПриватного вищого навчального закладу "Київський медичний університет УАНМ" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 10 січня 2013 року Київського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2013 року у справі№ 4/194-18/53-2012-3/524-2012 господарського судуміста Києва за позовомПриватного вищого навчального закладу "Київський медичний університет УАНМ" доКиївської міської клінічної лікарні № 1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київська міська рада за участю прокуратури міста Києва протлумачення змісту договору та визнання договору пролонгованим за участю представників: від відповідача: Асипенко Т.О.,від прокуратури: Гудименко Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Приватний вищий навчальний заклад "Київський медичний університет Української асоціації народної медицини" звернувся до господарського суду із позовом до Київської міської лікарні №1, в якому просить розтлумачити п.11.3 договору оренди нерухомого майна №795/8 від 31.01.2002 наступним чином: "Після закінчення терміну дії договору оренди майна орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий строк. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий строк, на таких самих умовах, які були передбачені договором (а саме рішенням Київської міської ради №175/1152 від 30.01.2001 - на 5 років)." Крім того, просить визнати договір оренди пролонгованим на 5 років, оскільки приміщення фактично були передані за актом прийому-передачі до укладення договору та позивач користувався майном з 2001 по 2006 роки, тобто 5 років, а не з 2002 по 2006 роки.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.01.2013 (суддя Сівакова В.В.) в позові відмовлено, зокрема, з мотивів, що при дослідженні пункту 11.3 договору суд не знайшов будь-яких незрозумілих слів чи понять, або термінів, які не дають змоги з'ясувати дійсні наміри сторін, що є необхідною умовою для тлумачення договору за ст.213 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 (судді: Коротун О.М. - головуючий, Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови в задоволенні позову про тлумачення пункту 11.3 договору. Позов в цій частині задоволено частково. Розтлумачено пункт 11.3 договору оренди нерухомого майна №795/8 від 31.01.2012 наступним чином: договір оренди нерухомого майна №795/8 від 31.01.2012 має бути продовженим на той самий термін на таких самих умовах, які були передбачені договором, тобто на 4 роки. В решті рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2013 в частині відмови в задоволенні позову залишено без змін.

Приватний вищий навчальний заклад "Київський медичний університет УАНМ" в касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову у даній справі, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись при цьому на неправильне застосування судами попередніх інстанцій ч.1 ст.43 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.05.2013 у справі № 4/194-18/53-2012-3/524-2012 порушено касаційне провадження.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача та прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що рішенням Київської міської ради №175/1152 від 30.01.2001 "Про передачу у користування нежилих приміщень" Київській міській клінічній лікарні №1 надано дозвіл на укладення договору оренди нежилого будинку площею 6685 кв. м, що знаходиться за адресою м.Київ, Харківське шосе, 121 з Акціонерним товариством закритого типу "Київський медичний університет Української асоціації народної медицини", з терміном дії договору оренди згідно додатку №5 до рішення у 5 років.

31.01.2002 між Київською міською клінічною лікарнею №1 як орендодавцем та Медичним інститутом Української асоціації народної медицини, правонаступником якого є Приватний вищий навчальний заклад "Київський медичний університет Української асоціації народної медицини", як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна № 795/8.

Також судами встановлено, що пунктом 11.3 договору передбачено, що після закінчення терміну дії договору оренди майна орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін на таких самих умовах, які були передбачені договором.

Спір у даній справі виник внаслідок неоднозначного тлумачення сторонами строку дії договору, на який його може бути продовжено згідно п.11.3 договору. Так, позивач вважає, що згідно рішення Київської міської ради договір має бути пролонгований на 5 років, тоді як відповідач вважає, що за умовами договору він має бути продовжений на той самий строк на який його укладено, тобто на 4 роки.

Стаття 111 7 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. В даному випаду касаційна інстанція погоджується з висновками апеляційного господарського суду.

За статтею 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. Частина 2 статті 213 ЦК України передбачає, що на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Відповідно до ч.7 ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

Суди попередніх інстанцій встановили, що хоча приміщення і передано позивачу в орендне користування раніше, ніж укладено договір оренди, 04.11.2001 за актом прийому-передачі, в договорі не передбачено, що умови договору застосовуються до відносин, які виникли до його укладення, що мало б наслідком збільшення терміну оренди. Оренда здійснювалась позивачем саме на підставі договору.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що укладаючи договір 31.01.2002, його сторони дійшли згоди щодо такої істотної умови як термін його дії, який встановлено до 30.01.2006. Касаційна інстанція погоджується з тлумаченням п.11.3 договору, викладеним апеляційним господарським судом, а саме, що договір може бути продовжено на 4 роки з дати укладення 31.01.2002. Таким чином, підписуючи редакцію договору, позивач фактично погодився з передбаченими цим договором умовами.

Оскільки жодною із сторін договору не було направлено заяву про припинення чи зміну договору оренди після спливу місячного терміну по закінченню строку, на який його було укладено, а саме після 30.01.2006, договір було продовжено сторонами на такий самий строк і на тих самих умовах, тобто на 4 роки до 30.01.2010.

Апеляційним господарським судом правильно звернуто увагу, що умови п.11.3 договору чітко передбачають можливість продовження договору на той самий термін та на таких же умовах, які були передбачені договором, а не рішенням Київської міської ради № 175/1152 від 30.01.2001. З огляду на це судами попередніх інстанцій правильно відхилено позицію позивача про визнання договору продовженим на 5 років.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, відсутні підстави для скасування його постанови.

Відповідно до ст.111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Київський медичний університет УАНМ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 у справі №4/194-18/53-2012-3/524-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко