Ухвала

від 06.06.2013 по справі 1-826/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-826/11

Провадження №11/772/507/2013 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Іванченко Я.М.

Доповідач : Дедик В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого-судді: Дедик В.П.

суддів: Ващук В.П., Старинця Ю.В.

прокурора: Миколайчука Д.Г.

захисника: ОСОБА_2

засудженого: ОСОБА_3

розглянула 6 червня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією з доповненням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Ленінського райсуду м. Вінниці від 19 квітня 2012 року, яким

ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1, в силу ст. 89 КК України такого, який немає судимості;

засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ч. 5 ст. 74 звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України, в зв'язку з закінченням строків давності.

За ч. 3 ст. 212 КК України ОСОБА_3 виправдано.

Вирішено питання з речовими доказами.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він являючись директором ЗАТ «Адампільський хлібокомбінат» (призначений з 28.03.2003 року згідно протоколу установчих зборів № 2 від 17.03.2003 року, звільнений 22.06.2007 року згідно протоколу засідання спостережної ради № 2006/07-СР від 22.06.2007 року), достовірно знаючи, що згідно статуту ЗАТ «Адампільський хлібокомбінат», затвердженого установчими зборами в 2003 році та зареєстрованого Старосинявською райдержадміністрацією від 31.03.2003 року, частка ЗАТ «Українська спілка підтримки асоційованого розвитку товаровиробників» в загальній кількості акцій ЗАТ «Адампільський хлібокомбінат» становить 27,39311.46342 відсотка та те, що ЗАТ «Українська спілка підтримки асоційованого розвитку товаровиробників» не являється суб'єктом малого підприємництва, в зв'язку з чим ЗАТ «Адампільський хлібокомбінат» не має підстав здійснювати діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в порушення вимог п. 7 Указу Президента України від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» дав вказівку ОСОБА_4, яка не являлась службовою особою ЗАТ «Адампільський хлібокомбінат» та не була обізнана з установчими документами зазначеного підприємства, скласти та подати за нього, як керівника даного підприємства, до Старосинявського відділення Летичівської МДПІ у Хмельницькій області офіційний документ передбачений порядком видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, затвердженого наказом ДПА України, - заяву про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку ЗАТ «Адампільський хлібокомбінат» за 2003 рік з відсотковою ставкою 6%. В подальшому ОСОБА_3 було подано заяву, в якій було вказано завідомо неправдиві відомості про наявність у підприємства підстав для переведення на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, внаслідок чого підприємством було незаконно отримано Свідоцтво про сплату єдиного податку для здійснення діяльності протягом 2003 року з застосуванням спрощеної системи оподаткування.

Згідно п. 7 Указу Президента України від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (із змінами та доповненнями), дія цього указу не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Крім того, ОСОБА_3 був виправданий за пред'явленим йому звинуваченням за ч. 3 ст. 212 КК України, а саме тим, що він являючись директором ЗАТ «Адампільський хлібокомбінат» ЄДРПОУ - 32430583, яке зареєстровано 31.03.2003 року, та зареєстровано платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника податку на додану вартість № 31711674 від 15.04.2003 року з присвоєнням індивідуального податкового номера платника ПДВ - № 324305822162, тобто будучи службовою особою, на яку згідно Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19.07.1999 року, згідно ст. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 13.04.1997 року із змінами та доповненнями, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року, Статуту ЗАТ «Адампільський хлібокомбінат», затвердженого установчими зборами 17.03.2003 року та зареєстрованого Старосинявською райдержадміністрацією за № 0113 від 31.03.2003 року покладені обов'язки по веденню бухгалтерського обліку, складанню звітності про фінансово-господарську діяльність підприємства, забезпеченню її зберігання, подання до державних податкових органів та інших державних органів декларацій, бухгалтерської звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою зборів, а також покладена відповідальність за правильність обчислення, своєчасністю сплати податків, зборів і додержання при цьому законів, а тому, знаючи про неправомірність та протизаконність своїх дій, шляхом об'єкту оподаткування, умисно ухилився від сплати податку в сумі 7 358 714 грн., що призвело до фактичного ненадходження в особливо великих розмірах.

А саме, ОСОБА_3 будучи директором ЗАТ «Адампільський хлібокомбінат», згідно установчого договору ЗАТ «Адампільський хліб» затвердженого установчими зборами даного підприємства 05.05.2004 року, акту № 1 прийому-передачі внеску до статутного фонду ЗАТ «Адампільський хліб» від 05.05.2004 року, установчого договору ЗАТ «Славутський хліб» затвердженого установчими зборами даного товариства 05.05.2004 року та акту № 1 прийому-передачі внеску до статутного фонду ЗАТ «Славутський хліб» від 05.05.2004 року, в травні 2004 року вніс до статутних фондів ЗАТ «Адампільський хліб» та ЗАТ «Славутський хліб» 3 679 537 простих іменних акцій, емітованих ЗАТ «Українська спілка підтримки асоційованого розвитку товаровиробників» (код ЄДРПОУ 31953499, м. Київ) на загальну суму 36 795 370 грн. в обмін на корпоративні права останніх.

По вказаній проведеній господарській операції з внесення простих іменних акцій до статутних фондів новостворюваних підприємств ОСОБА_3 головному бухгалтеру ЗАТ «Адампільський хлібокомбінат» ОСОБА_4 вказівок не надав.

В подальшому, достовірно знаючи про виникнення податкових зобов'язань при здійсненні операцій з цінними паперами, ЗАТ «Адампільський хлібокомбінат», маючи злочинний намір, направлений на умисне ухилення від сплати податків шляхом не відображення об'єктів оподаткування в поданій до Старосинявського відділення Летичівської МДПІ у Хмельницькій області податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2004 року, в порушення п.п. 3.1.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), умисно ухилився від сплати податку на додану вартість в сумі 7 358 714 грн., а саме: в травні 2004 року, знаючи що в результаті здійснення операції з внесення 537 простих іменних акцій за договірною вартістю 36 795 370 грн., емітованих ЗАТ «Українська спілка підтримки асоційованого розвитку товаровиробників» до статутних фондів ЗАТ «Адампільський хліб» та ЗАТ «Славутський хліб» в обмін на корпоративні права останніх, податкове зобов'язання податку на додану вартість складало 7 359 074,00 грн., з метою приховання суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету, надав розпорядження головному бухгалтеру ЗАТ «Адампільський хлібокомбінат» ОСОБА_4, якій не було відомо про здійснену операцію, скласти та подати до Старосинявського відділення Летичівської ДПІ у Хмельницькій області декларацію з податку на додану вартість за травень 2004 року. В подальшому, ЗАТ «Адампільський хлібокомбінат», до Старосинявського відділення Летичівської МДПІ у Хмельницькій області, за вх. № 2962 21.06.2004 року, була подана податкова декларація з податку на додану вартість, в якій задекларована сума податкового зобов'язання склала 360 грн., та в порушення п.п. 3.1.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), відображено податок на додану вартість, який виник в результаті описаної господарської операції, чим фактично занижено суму податкового зобов'язання, яку необхідно було сплатити до бюджету на 7 358 714 грн.

Прокурор в апеляції з доповненням просить скасувати вирок, з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону, та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним за ч. 3 ст. 212 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 17 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 2 роки та з конфіскацією майна.

За ч. 1 ст. 366 КК України призначити ОСОБА_3 покарання у виді 2 років обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_3 на підставі ст.ст. 49, 74 ч. 5 КК України від призначеного за ч. 1 ст. 366 КК України покарання в зв'язку з закінченням строків давності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з доповненням з мотивів, наведених в ній та просить задовольнити її, постановивши новий вирок, ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які заперечують проти задоволення апеляції прокурора, щодо скасування виправдувального вироку, в дебатах і в останньому слові ОСОБА_3 просив залишити виправдувальний вирок без змін, оскільки вважають, що судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, наведений аналіз доказів, які спростовують доводи апеляції прокурора, у ОСОБА_3 не було наміру ухилятися від сплати податку і він діяв, виходячи із роз'яснень, які йому надавались, вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора в частині скасування виправдувального вироку.

В апеляції прокурор зазначає, що відповідно до ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар, а відповідно до п.п. 3.2.1, п. 3.2 ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з обміну цінних паперів на інші цінні папери, але на думку прокурора, в даному випадку обмін цінних паперів на інші цінні папери не відбувся.

До такого висновку прокурор прийшов на підставі висновку спеціаліста ОСОБА_5, складеного за результатами перевірки дотримання податкового законодавства та допиту експерта ОСОБА_6 в суді. Посилань на інші докази або норми Закону, які б підтверджували такі висновки в апеляції прокурора не наведено.

Судова колегія вважає, що у вироку суду наведені обґрунтовані докази того, чому суд не взяв зазначений висновок як докази вини ОСОБА_3, а на підставі досліджених доказів, які наведені у вироку прийшов до вірного висновку щодо виправдання ОСОБА_3

Крім наведених у вироку мотивів виправдання ОСОБА_3 судова колегія бере до уваги, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину.

Обов'язковими елементами складу злочину є об'єкт злочину, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона та суб'єкт злочину.

Аналіз зібраних доказів свідчить, на думку колегії, про відсутність суб'єктивної сторони злочину.

Зокрема, суб'єктивна сторона свідчить про спрямування волі особи на вчинення злочину, бажання настання певних суспільно-небезпечних наслідків або свідоме їх допущення.

КК України також допускає вчинення особою помилок - це неправильне уявлення особи про юридичні властивості або фактичні ознаки вчиненого нею діяння.

Можливі ситуації, коли особа не знала про кримінальну карність свого діяння, а бо ж не могла цього знати за тих умов, у яких вона перебувала в момент порушення закону.

Це ситуації, коли суспільно небезпечні наслідки, які настають, перебувають у причинному зв'язку з діянням особи, яка не передбачала і за обставинами справи не повинна була або не могла передбачити їх настання.

Такі ситуації не тягнуть за собою кримінальної відповідальності через відсутність суб'єктивної сторони (вини).

З показів ОСОБА_3 вбачається, що після отримання взамін іменних акцій, частки в статутних фондах цих товариств, він звертався за консультаціями з приводу оподаткування вказаної операції, в тому числі і за роз'ясненнями до податкових органів де отримав роз'яснення про те, що вказана операція не підлягає оподаткуванню.

Дані обставини підтверджуються свідченнями ОСОБА_7, який підтвердив, що ОСОБА_3 звертався до нього, як начальника юридичного управління «УкрСПАРТ», з приводу необхідності оподаткування операцій із внесення акцій до статутних фондів новостворюваних акціонерних товариств і він на підставі норм ЗУ «Про податок на додану вартість» дав консультацію, що дана операція не є об'єктом оподаткування.

Покази ОСОБА_7 є свідченням того, що ОСОБА_3 не мав на меті ухилитися від сплати податку, приймав міри до з'ясування даної обставини, що свідчить про бажання діяти у рамках Закону.

Правильність такої позиції щодо неоподаткування було підтверджено податковими роз'ясненнями ДПА України з питань оподаткування від 14.10.2005р. та листом ДПА від 7.09.2007 року, а також відповідями інформаційно-довідкового департаменту ДПА від 30.11.2010р. та від 16.12.2010р., на запити ОСОБА_3

Вказані роз'яснення спростовують висновки експерта від 17.02.2010р., суд дав належну оцінку даній обставині, зазначивши у вироку, що експерт не вправі здійснювати тлумачення законодавства і висновок експерта є одним із доказів, який немає переважного значення над іншими доказами.

Висновок суду також узгоджується з п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 ЗУ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено можливість виникнення «конфлікту інтересів» між платником податків та контролюючим органом.

У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Виходячи із наведених доказів та їх оцінки, судова колегія не вбачає підстав для скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_3, виходячи із того, що дії ОСОБА_3 підпадають під ситуацію, яка не тягне за собою кримінальну відповідальність через відсутність суб'єктивної сторони (вини).

Разом з тим підлягають задоволенню апеляційні вимоги прокурора, зазначені в доповненні до апеляції, де зазначено, що суд у вироку при звільненні ОСОБА_3 від покарання за ч. 1 ст. 366 КК України не послався на ст. 49 КК України.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину за ч.1 ст.366 КК України при обставинах, викладених у вироку, правильний, ґрунтується на досліджених у суді доказах і ніким не оскаржується.

Проте, при звільненні його за даним законом з підстав закінчення строків давності, суд не застосував закон, який підлягає також застосуванню, зокрема, посилання на п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

А тому резолютивну частину вироку в цій частині слід доповнити даним законом.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України (1960р.)

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію з доповненням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовільнити частково.

Резолютивну частину вироку Ленінського райсуду м. Вінниці від 19 квітня 2012 року щодо ОСОБА_3 доповнити вказівкою, про звільнення ОСОБА_3 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

В решті вирок суду щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Судді:

З оригіналом вірно: