Постанова

від 18.06.2013 по справі 923/38/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 923/38/13-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 у справі № 923/38/13-г господарського судуХерсонської області за первісним позовомТОВ "ТПК "Укрспецтехніка" доДержавного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт" простягнення 88875,59 грн за зустрічним позовомДержавного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт" доТОВ "ТПК "Укрспецтехніка" простягнення штрафних санкцій у сумі 25187,13 грн за участю представників: від позивача -не з'явився від відповідача -не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.02.2013 у справі № 923/38/13-г (суддя - Немченко Л.М.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Херсонський морський торговельний порт" на користь ТОВ "ТПК "Укрспецтехніка" 83571 грн основного боргу, 995 грн пені. В іншій частині у первісному позові відмовлено. У зустрічному позові відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 вказане рішення місцевого господарського суду в частині відмови у первісному позові про стягнення 17338,68 грн пені скасовано. У цій частині прийнято нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволено. В іншій частині рішення суду першої інстанції у даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою у справі, ДП "Херсонський морський торгівельний порт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти у даній справі нове рішення, яким у первісних позовних вимогах відмовити повністю, а зустрічні позовні вимоги задовольнити, посилаючись при цьому на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.06.2011 між ДП "Херсонський морський торговельний порт" (замовник) та ТОВ "ТПК "Укрспецтехніка" (підрядник) були укладені договори на виконання ремонтних робіт № 38Т та № 40Т, відповідно до п. 1.1 яких підрядник зобов'язується у 2011 році виконати замовникові роботи з поточного ремонту двигуна VОLVO-PЕNTA TD-71 портового тягача SISU ТТ-160, інв. № 1 та двигуна S6S з КПП автонавантажувача САТЕRPІLLAR DP-40, інв. № 60, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно з п. 1.2 договорів види, обсяги та вартість робіт підрядника визначається кошторисами (додатки № 1), які є невід'ємними частинами даних договорів, та складає 279023,00 грн і 179548,00 грн відповідно.

Пунктами 2.1.1 договорів обумовлено, що підрядник повинен виконати передбачені цими договорами роботи, якість яких відповідає вимогам інструкції завода - виробника.

У п. 2.1.3 договорів сторони погодили, що виконані підрядником роботи приймаються замовником зі складанням акта виконаних робіт по двигуну в цілому зі здачею їх у встановлені терміни, передбачені договорами.

У випадку, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору або недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були навмисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно сповістити про це підрядника (п. 2.1.7 договорів).

Пунктом 2.2.1 договорів встановлено, що гарантійний строк на виконання роботи обчислюється з моменту підписання двостороннього акта виконаних робіт і складає 12 місяців або 2000 мотогодин.

Згідно з п. 2.2.2 договорів у випадку допущеного браку з вини підрядника, він зобов'язаний усунути виявлені дефекти протягом 3 робочих днів з моменту письмового повідомлення замовника, а також відшкодувати замовнику збитки, заподіяні цими недоліками.

Відповідно до п. 4.1 договорів розрахунки проводяться шляхом оплати замовником виконаних робіт після підписання сторонами акта виконаних робіт на підставі рахунка (рахунка-фактури) протягом 3 банківських днів.

Термін виконання робіт складає 100 календарних днів з моменту підпису акта прийому-передачі двигуна в ремонт (п. 5.1 договорів).

Пунктом 7.2 договорів передбачено, що у випадку порушення строків виконання робіт із вини підрядника, замовник має право стягнути пеню в розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, а за прострочення робіт більш ніж на 30 календарних днів має право стягнути штраф у розмірі 7 % від вартості невиконаних робіт.

Згідно з п. 7.3 договорів замовник має право стягнути штраф за неякісне виконання робіт за даним договором у розмірі 20% вартості неякісно виконаних робіт.

У п. 7.4. договорів сторони дійшли згоди, що у разі порушення строків розрахунку підрядник має право стягнути з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Судами також встановлено, що 23.09.2011 за актами прийому-передачі відповідач передав, а позивач прийняв згідно договорів № 38Т та № 40Т двигуни VОLVO-PЕNTA TD-71 портового тягача SISU ТТ-160, інв. № 1 та двигун S6S з КПП автонавантажувача САТЕRPІLLAR DP-40, інв. № 60.

21.11.2011 за актом ТОВ "ТПК Укрспецтехніка" передало, а ДП "Херсонський морський торговельний порт" прийняло після ремонту згідно договору № 40Т двигун S6S з КПП автонавантажувача САТЕRPІLLAR DP-40, інв. № 60. Зауважень замовника щодо якості проведеного ремонту вказаний акт не містить.

30.12.2011 за актом ТОВ "ТПК Укрспецтехніка" передало, а ДП "Херсонський морський торгівельний порт" прийняло після ремонту згідно договору № 38Т двигун VОLVO-PЕNTA TD-71 портового тягача SISU ТТ-160, інв. № 1. У вказаному акті міститься зауваження замовника про необхідність заміни турбокомпресора.

31.01.2012 сторонами був підписаний акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000001 за договором № 40Т і акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000002 за договором № 38Т.

Листом № 09/08-15 від 20.02.2012 ДП "Херсонський морський торгівельний порт" повідомило ТОВ "ТПК "Укрспецтехніка", що в результаті детального огляду двигунів було виявлено, що на двигуні S6S з КПП автонавантажувача САТЕRPІLLAR DP-40, інв. № 60 не виконана заміна гідротрансформаторів та стартерів на нові та на двигуні VОLVO-PЕNTA TD-71 портового тягача SISU ТТ-160, інв. № 1 не виконана заміна турбокомпресору на новий.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі заборгованість ДП "Херсонський морський торгівельний порт" перед ТОВ "ТПК "Укрспецтехніка" станом на 25.06.2012 складає 83571,00 грн.

Звертаючись до господарського суду, ТОВ "ТПК "Укрспецтехніка" вказало, що виконані ремонтні роботи замовник у повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 83571,00 грн., а відтак просив стягнути з останнього вказану суму боргу та нараховану на неї пеню в сумі 18333,68 грн за період з 04.02.2012 по 03.08.2012.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги про стягнення 13757,13 грн пені, ДП "Херсонський морський торгівельний порт" зазначило, що ТОВ "ТПК "Укрспецтехніка" було порушено обумовлені договорами строки виконання робіт. Також замовник, посилаючись на неякісне виконання робіт, вимагав стягнення з ТОВ "ТПК "Укрспецтехніка" штрафу у розмірі 11430,00 грн.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог, а тому стягнув з ДП "Херсонський морський торгівельний порт" 83571,00 грн основного боргу та 995,00 грн пені лише за період з 05.07.2012 по 03.08.2012, початкова дата якого визначена судом, виходячи з пред'явлення первісним позивачем вимоги про сплату заборгованості. Застосувавши за заявою відповідача наслідки спливу позовної давності до зустрічних позовних вимог про стягнення штрафу та пені, суд першої інстанції у зустрічному позові відмовив повністю.

Апеляційний господарський суд, погоджуючись з висновком суду попередньої інстанції про стягнення з ДП "Херсонський морський торгівельний порт" основної заборгованості, вказав, що оскільки акти виконаних робіт підписані сторонами 31.01.2012, так само як і датовані рахунки - фактури, то за умовами п. 4.1 договорів замовник мав виконати взятий на себе обов'язок з оплати ремонтних робіт до 03.02.2012 включно, тобто початковою датою прострочення виконання ним грошового зобов'язання є 04.02.2012, а відтак вимоги первісного позивача про стягнення пені у сумі 18333,68 грн за період з 04.02.2012 по 03.08.2012 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо зустрічних позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено в позові у зв'язку зі спливом річного строку позовної давності, початковою датою перебігу якого як стосовно вимоги про стягнення пені, так і штрафу є день, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, тобто 31.01.2012.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про стягнення з ДП "Херсонський морський торгівельний порт" заявлених ТОВ "ТПК "Укрспецтехніка" сум основної заборгованості та пені, так само як і з відмовою у зустрічному позові в частині стягнення пені у зв'язку зі спливом строку позовної давності до даної вимоги, про що є заява відповідача, однак, вважає, що відмовляючи у стягненні спірної суми штрафу з посиланням на ч. 4 ст. 267 ЦК України, суди попередніх інстанцій, неповно з'ясувавши дійсні обставини справи, припустилися неправильного застосування норм матеріального права, виходячи з наступного.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, під послугами слід розуміти дії виконавця, спрямовані на досягнення певного корисного ефекту не у вигляді створення уречевленого результату як самостійного об'єкту цивільних прав, а у вигляді діяльності самої по собі, яка і підлягає оплаті замовником, а не результат, як наслідок такої діяльності.

З огляду на наведене та умови договорів судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Встановивши, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг з ремонту двигунів за спірними договорами на загальну суму 458571,00 грн та лише їх часткова оплата відповідачем у сумі 375000,00 грн, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про стягнення з останнього заборгованості за надані послуги у розмірі 83571,00 грн, вартість яких замовником оплачена не була.

При цьому судами попередніх інстанцій правомірно не взяті до уваги доводи відповідача про те, що у нього не виник обов'язок з оплати наданих послуг, адже матеріали справи не містять доказів виставлення йому рахунків-фактур, оскільки відсутність останніх не спростовує наявності у замовника обов'язку з оплати послуг по ремонту двигунів, який у розумінні ст. 901 ЦК України виникає на підставі самого факту їх надання виконавцем та згідно з п. 4.1 договорів має бути виконаний протягом 3 банківських днів після підписання сторонами актів виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ч. 6 ст. 232 вказаного Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зі змісту вказаної норми слідує, що право на нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання виникає у позивача від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідачем, і припиняється через шість місяців, якщо інший строк не встановлений законом або договором.

Таким чином, встановивши, що кінцевою датою виконання замовником взятого на себе грошового зобов'язання є 03.02.2012, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що право на нарахування штрафних санкцій у позивача виникло з 04.02.2012, а відтак правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення 18333,68 грн пені за заявлений позивачем період, визначений у відповідності з імперативними приписами ч. 6 ст. 232 ГК України.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна (скорочена) позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з того, що обумовлені договорами послуги мали бути надані виконавцем до 02.01.2012, встановивши при цьому, що наявні в матеріалах справи акти здачі приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2012 свідчать про порушення відповідачем за зустрічним позовом вказаного строку, господарські суди, мотивовано зазначивши про виникнення у позивача з 03.01.2012 права на стягнення пені на підставі п. 7.2 договорів, дійшли правомірного висновку про відмову у позові в цій частині, врахувавши, що позовна заява була подана ДП "Херсонський морський торгівельний порт" лише 18.01.2013, тобто з пропуском річного строку позовної давності до даної вимоги, про застосування наслідків спливу якого ТОВ "ТПК "Укрспецтехніка" зроблена відповідна заява.

Разом з цим, відмовляючи у позові в частині стягнення з виконавця штрафу за неякісно надані послуги з ремонту двигунів також з підстав пропуску останнім строку позовної давності до даної вимоги, суди попередніх інстанцій не встановили обставин справи, з наявністю яких норми закону та положення п. 7.3 договорів пов'язують виникнення у позивача права на його нарахування, однак, застосувавши наслідки спливу позовної давності, визнали, що дане право позивача порушене.

При цьому, взявши за початкову дату перебігу позовної давності до даної вимоги згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України 31.01.2012, тобто дату підписання сторонами актів здачі приймання робіт (надання послуг), господарські суди не звернули уваги на встановлений п. 2.2.1 договорів 12-місячний гарантійний строк на виконані роботи з ремонту двигунів, у зв'язку з чим припустилися порушення положень ч. 1 ст. 864 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін як спеціальна норма права за аналогією закону (ч. 1 ст. 8 ЦК України), та згідно з якою якщо договором підряду або законом встановлений гарантійний строк і заява з приводу недоліків роботи зроблена у межах гарантійного строку, перебіг позовної давності починається від дня заявлення про недоліки.

Таким чином, відмовляючи у зустрічному позові в частині стягнення спірної суми штрафу, суди попередніх інстанцій не повно з'ясували дійсні обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті в цій частині, що мало своїм наслідком порушення ним не лише норм процесуального права, а й неправильне застосування норм матеріального права.

Також суди попередніх інстанцій залишили поза увагою й положення п. п. 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року, згідно з якими рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи передбачений ст. 111-5 ГПК України порядок розгляду касаційної скарги, а також те, що в силу ст. 111-7 названого Кодексу касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, та надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у даній справі в частині відмови у зустрічному позові про стягнення штрафу з передачею справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції відповідно до ст. 111-9 ГПК України.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати вищевикладені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових актів, і повністю встановивши фактичні обставини справи з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Херсонської області від 26.02.2013 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 у справі № 923/38/13-г в частині відмови у зустрічному позові про стягнення 11430,00 грн штрафу - скасуванню з передачею справи у цій частині на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 26.02.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 у справі № 923/38/13-г в частині відмови у зустрічному позові про стягнення 11430,00 грн штрафу скасувати, у цій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 у справі господарського суду Херсонської області № 923/38/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк