Рішення

від 14.06.2013 по справі 904/2593/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.06.13р. Справа № 904/2593/13

За позовом Приватного підприємства "Дніпробуд - ВВ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія - 1", м. Дніпропетровськ

про визнання права власності на частку майна об'єкту нерухомості на суму 57 770, 59 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія - 1", м.Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Дніпробуд - ВВ", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ

про визнання права власності без введення нерухомого майна в експлуатацію

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача за первісним позовом: Толбатова Л.Р., представник за довіреністю № б/н від

25.03.13р.

від відповідача за первісним позовом: Коновалов В.Г., представник за довіреністю № б/н

від 01.01.13р.

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Дніпробуд - ВВ" (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія - 1" (далі - відповідач за первісним позовом) про визнання права власності на частку майна об'єкту нерухомості на суму 57 770, 59 грн.

Ухвалою господарського суду від 03.04.13р. порушено провадження у справі, прийняти позовну заяву до розгляду в судовому засіданні на 14.05.13р.

Ухвалою господарського суду від 14.05.13р. відкладено розгляд справи на 30.05.13р.

Ухвалою господарського суду від 30.05.13р. продовжено строк вирішення спору по суті до 19.06.13р. та відкладено розгляд справи на 11.06.13р.

05.06.13р. до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія - 1"(далі - позивач за зустрічним позовом) до Приватне підприємство "Дніпробуд - ВВ" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про визнання права власності та визнання введеним в експлуатацію.

Ухвалою господарського суду від 06.05.13р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розряду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду від 11.06.13р. відкладено розгляд справи на 14.06.13р.

14.06.13р. в судовому засіданні повноважний представник позивача за первісним позовом заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, а за зустрічним позовом не заперечував щодо задоволення зустрічних позовних вимог. Крім того, повноважний представник позивача за первісним позовом заявив клопотання про долучення до матеріалів справи докази повідомлення належним чином третьої особи про день, час та місце розгляду справи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача за первісним позовом заявлені позовні вимоги не визнає. Крім того, повноважний представник відповідача за первісним позовом зустрічну позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Повноважний представник третьої особи у судове засідання не з'явився, витребувані письмові пояснення по суті позову, письмові докази в підтвердження своїх доводів або заперечень (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії у справу) до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, що підтверджують докази, надані повноважним представником позивача за первісним позовом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що повноважний представник третьої особи про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.06.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За первісним позовом.

10.04.12р. між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 10/04/12-1 (далі - Договір підряду), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, своїми силами та механізмами, та на свій ризик, виконати наступну роботу (надалі іменується «Роботи»): роботи на крівлі при різки та посиленні отворів по вул. Боброва, 1 в м. Дніпропетровську (надалі - об'єкт). Відповідач забезпечує позивача усіма витратними матеріалами необхідними для виконання усіх видів робіт згідно Договору.

В п. 1.2. Договору підряду зазначено про те, що передбачені Договором роботи, а також їх прийом та оцінка виконуються згідно з договірною ціною, з вимогами діючих будівельних норм та правил, ДБН, проектної документації та інших нормативних документів на проведення робіт.

Відповідно до п. 2.1. Договору підряду, вартість виконання робіт за Договором становить 61 699 грн. 10 коп., в т.ч. ПДВ 20% -10 283 грн. 18 коп. Договірна вартість є твердою, на вказаний об'єм робіт в кошторисній вартості (додаток № 1 до дійсного договору), і перегляду в бік підвищення не підлягає до закінчення терміну дії цього Договору.

Вартість виконання робіт за Договором, визначена у п.2.1 цього Договору, включає в себе плату за виконання робіт згідно з переліком робіт, що виконуються (Додаток №1) та інших витрат позивача, пов'язаних з виконанням прийнятих на себе по Договору зобов'язань (п. 2.4. Договору підряду).

Пунктом 3.1. Договору підряду передбачено, що оплата за даною угодою проводиться шляхом перерахування відповідачем на розрахунковий рахунок позивача безготівкових грошових коштів наступнім чином:

- Розрахунки здійснюються на підставі Актів приймання виконаних робіт на протязі 20 (двадцяти) календарних днів з моменту їх підписання обома сторонами (п. 3.1.1.).

- Кінцеві розрахунки здійснюються після їх остаточного виконання і прийняття усіх передбачених Договором та видів робіт (п. 3.1.2.).

Як зазначено в п. 4.1. Договору підряду, роботи вказані в п.1.1 позивач повинен виконати протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного договору.

У разі затримки відповідачем фінансування за роботи, а саме порушення п.3.1.1 дійсного Договору, з вини відповідача, загальний строк виконання робіт подовжується на час такої затримки (п. 4.2. Договору підряду).

Пунктом 5.2. Договору підряду передбачено, що здавання-приймання виконаної роботи за Договором здійснюється шляхом підписання сторонами Акту приймання виконаних підрядних робіт.

Відповідач зобов'язаний прийняти роботи, виконані позивачем, не пізніше п'яти календарних днів з дня отримання від позивача Акту (актів) виконаних робіт (п. 5.3. Договору підряду).

Відповідно до п. 7.1.1. Договору підряду позивач зобов'язаний своїми силами, механізмами, та обладнанням виконати роботу якісно та в строки передбачені даним Договором, і здати роботу відповідачу в стані, що відповідає проектно-кошторисній документації, вимогам відповідних Державних будівельних норм і інших нормативних документів, що встановлюють вимоги до роботи за цим Договором.

Відповідач зобов'язаний оплатити позивачу роботи в розмірах і в строки, встановленні цим Договором (п. 7.2.2. Договору підряду).

Згідно п. 12.1 Договору підряду даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та закінчує свою дію після виконання сторонами обов'язків по даному Договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору підряду, позивачем були виконані роботи на загальну суму 57 770,59 грн., що підтверджують Акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012р. (а.с.29-33) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2012р. (а.с.28).

Однак, як зазначає позивач, відповідач виконані позивачем роботи не оплатив, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом про визнання права власності на частку майна об'єкту нерухомості на суму 57 770, 59 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідач зазначає про те, що договір підряду № 10/04/12-1 від 10.04.12р. не укладав з ПП "Дніпробуд ВВ", тобто з позивачем, а укладав з ТОВ "Дніпробуд ВВ".

Відповідач звертає увагу суду на те, що виконані ТОВ "Дніпробуд ВВ" роботи на загальну суму 57 770,59 грн. підтверджуються наданими позивачем документами, а саме Актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012р. (а.с.29-33) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2012р. (а.с.28). Крім того, за виконані ТОВ "Дніпробуд ВВ" роботи відповідач розрахувався в повному обсязі, що підтверджує платіжне доручення № 518 від 16.05.12р. (а.с.150).

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України зазначено про те, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору, усі обставини справи і зібрані у справі докази, господарський суд вважає, що позивач не довів обставини на які посилається в позовній заяві, а саме не надав докази виконання передбачених п.1.1. Договором підряду № 10/04/12-1 від 10.04.12р. робіт.

Посилання позивача на Акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012р. (а.с.29-33) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2012р. (а.с.28) є необґрунтованим, оскільки згідно зазначених документів роботи були виконані ТОВ "Дніпробуд ВВ" (ЄДРПОУ 35681938), а позивач має найменування ПП "Дніпробуд ВВ" та код ЄДРПОУ 34656387. Таким чином, господарський суд вважає, що роботи, на які посилається позивач, були виконані іншим підприємством.

Господарський суд також не бере до уваги заперечення відповідача про те, що Договір підряду № 10/04/12-1 від 10.04.12р. був укладений не з позивачем, а з ТОВ "Дніпробуд ВВ", тому що в матеріалах справи знаходиться оригінал вищевказаного договору підряду (а.с.11-15), який підписаний повноважними представниками саме позивача та відповідача та скріплений печатками підприємств. Окрім того, сторонами не надано суду доказів визнання Договору підряду № 10/04/12-1 від 10.04.12р. недійсним.

Враховуючи зазначене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим витрати по справі слід покласти на позивача.

За зустрічним позовом.

Дніпропетровською міською радою 21.03.07р. прийнято рішення № 157/11 про передачу позивачу земельної ділянки по вул. Боброва в районі будинку № 4 - вул. Шмідта (Красногвардійский район) в оренду для будівництва багатоповерхового торговельного комплексу та автопаркінгу.

На підставі рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 21.03.07р. № 157/11 між Дніпропетровською міською радою та позивачем укладено договір оренди землі від 24.04.07р., строком на два роки.

24.04.07р. між Дніпропетровською міською радою та позивачем складено Акт приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер1210100000:07:454:0030 (а.с.86).

27.08.10р. Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 319/60 про поновлення права користування земельною ділянкою по вул. Боброва в районі будинку № 4 - вул. Шмідта (Красногвардійский район) позивачем, для завершення будівництва багатоповерхового торговельного комплексу та автопаркінгу.

На підставі рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 27.08.10р. № 319/60 між Дніпропетровською міською радою та позивачем укладено договір оренди землі від 14.09.10р. строком на три роки.

14.09.10р. між Дніпропетровською міською радою та позивачем складено Акт приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:07:454:0030.

Як зазначає позивач, відповідно до договору оренди землі від 14.09.10р. Дніпропетровська міська рада передала, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по вул. Боброва в районі будинку № 4-вул. Шмідта, (Красногвардійский район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:07:454:0030. Відповідно до договору в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 0,3230 га., цільове використання (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Позивач звертає увагу суду на те, що 07.09.07р. інспекцією Держархбудконтролю Дніпропетровської міської ради йому було надано дозвіл на виконання будівельних робіт №130/06 (а.с.11), відповідно до якого позивачу було дозволено проводити основні етапи робіт по закінченню будівництва ТЦ "Приозерний".

Як зазначає позивач, розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 15.05.08р. № 637-р багатоповерховому торговельному комплексу з автопаркінгом присвоєно адресу - вул. Боброва, 1 м. Дніпропетровськ.

Позивач зазначає про те, що ним за власні кошти збудовано на земельній ділянці, яка надана йому в оренду, багатоповерховий торгівельний центр "Приозерний" загальною площею 32 408, 7 кв.м., що безпосередньо підтверджується: договорами оренди земельної ділянки від 24.04.07р. та від 14.09.10р.; дозволом на виконання будівельних робіт від 07.09.07р. №130/06; технічною документацією КП "ДМБТІ" - інвентаризаційна справа № 5579-Б; розпорядженням міськвиконкому про присвоєння адреси; технічним висновком про відповідність об'єкта будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам.

Характеристики торгівельного центру "Приозерний" наведені в технічному паспорті, виданому 06.03.13 року комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, інвентаризаційна справа № 5579-Б.

Будівництво ТЦ "Приозерний", як зазначає позивач, здійснено з порушенням термінів, зазначених в дозволі на виконання будівельних робіт від 07.09.07р. № 130/06, оскільки в самому дозволі зазначено термін його дії до 01.09.08р., а закінчення будівництва торгівельного центру "Приозерний" відбулося в 2013 році, що підтверджується технічним висновком.

Посилаючись на абзац 1 пункту 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, позивач зазначає про те, що судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Статтею 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що торгівельний центр "Приозерний", розташований по вул. Боброва, 1 м. Дніпропетровська загальною площею 32 408, 7 кв.м., є самовільно збудованим, про що також зазначено в інвентаризаційній справі № 5579-Б.

Посилаючись на норми статей 331, 376 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що підставами для відмови у визнанні права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці, є порушення цим прав інших осіб та невідповідність самочинно збудованих споруд будівельним нормам і правилам.

Введення об'єкта нерухомості в експлуатацію - це процес, під час якого фахівці у будівельній галузі перевіряють відповідність нового будівництва вимогам будівельних, санітарних, архітектурних норм.

При будівництві торгівельного центру "Приозерний", як зазначає позивач, було дотримано усі будівельні норми, стандарти та правила, що підтверджується технічним висновком Державного вищого навчального закладу "Придніпровська Державна академія будівництва та архітектури" (ліцензія серії АВ № 555569 від 05.10.2010 р., строком дії з 05.10.2010р. по 05.10.2015р.) про обстеження правильності будівництва будівлі торгівельного центру "Приозерний", що знаходиться на вул. Боброва, 1, в місті Дніпропетровську, згідно якого будівля торгівельного центру "Приозерний" збудовано технічно правильно. Відповідає екологічним, санітарно - гігієнічним, протипожежним вимогам та іншим діючим нормам та правилам, придатне до експлуатації та є безпечним для життя та здоров'я людей.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач звертає увагу суду на те, що за первісним позовом у даній справі оспорювалось право власності на частку спірного майна об'єкту нерухомості.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати за ним право власності без введення нерухомого майна в експлуатацію на торговельний центр літ. А-5 з надбудовами літ. А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом літ. під. А-5 загальною площею 32 408,7 кв.м.; в'їзди у паркінг літ. а1, а2 ; сходи літ. а4; ганки літ.а6 , а7 , а8 , а10 ; ганок з козирком літ. а9 ; вхід на І поверх літ. а11 -1; навіс літ. Б, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Боброва, 1.

Відповідач в свою чергу не заперечує проти задоволення позовної заяви.

В свою чергу, третя особа наведених позивачем обставин не спростувала.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає вимоги позивача за зустрічним позовом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів судом, серед яких, зокрема, є і такий спосіб захисту, як визнання права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом. Якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Або з істотними порушеннями будівельних норм і правил

Господарський суд зауважує, що такий спосіб захисту, як визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно, передбачено цивільним законодавством і позивач, не будучи власником самочинно збудованих приміщень торговельного центру, правомірно звернувся до суду з метою набуття права власності на спірне майно.

Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка, розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Боброва, 1 знаходиться в користуванні позивача на законних підставах, що позивач здійснив самочинне будівництво торгівельного центру "Приозерний".

Поняття самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно, визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають, у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені. Відповідно до вказаної статті, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена до цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Разом з тим, стаття 376 Цивільного кодексу України визначає можливість визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.

За змістом частини 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідачем та третьою особою не доведено, що визнання за позивачем право власності на спірне нерухоме майно порушує права інших осіб.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши усі обставини справи і зібрані у справі докази, господарський суд встановив, що позивач надав до суду допустимі докази щодо завершення будівництва об'єкта, який виступає предметом спору на відповідній земельній ділянці. Зокрема, в матеріалах справи є: висновок Державного вищого навчального закладу "Придніпровська Державна академія будівництва та архітектури" про обстеження правильності будівництва будівлі торгівельного центру "Приозерний", що знаходиться на вул. Боброва, 1, в місті Дніпропетровську, згідно якого будівля торгівельного центру "Приозерний" збудована технічно правильно, відповідає екологічним, санітарно - гігієнічним, протипожежним вимогам та іншим діючим нормам та правилам, придатна до експлуатації та є безпечною для життя та здоров'я людей; договір оренди земельної ділянки від 14.09.10р., на якій розташований об'єкт, що є предметом спору.

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 15.05.08р. № 637-р багатоповерховому торговельному комплексу з автопаркінгом присвоєно адресу - вул.Боброва, 1 м. Дніпропетровськ.

Крім того, позивачем було проведено технічну інвентаризацію спірного об'єкту на орендованій земельній ділянці, що підтверджується технічною документацією КП "ДМБТІ" інвентаризаційна справа № 5579-Б .

З урахуванням наведеного, за умов встановлення судом факту відведення позивачеві земельної ділянки, на якій споруджено спірне нерухоме майно, а також відсутність заперечень відповідача та третьої особи проти задоволення вимог про визнання права власності, проведення позивачем будівництва спірного майна з дотриманням необхідних вимог норм і правил, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на заявлені позивачем вимоги, суд вважає за необхідне зазначити, що судове рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є підставою для реєстрації права власності на відповідне майно.

Судові витрати у справі за первісним позовом покладаються на позивача за цим позовом.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 376, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 22, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

За первісним позовом

В задоволенні позовним вимог - відмовити.

Витрати по справі покласти на позивача.

За зустрічним позовом

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Місія-1" (ЄДРПОУ 32835945) право власності без введення нерухомого майна в експлуатацію на торговельний центр літ. А-5 з надбудовами літ. А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом літ. під. А-5 загальною площею 32 408,7 кв.м.; в'їзди у паркінг літ. а1, а2 ; сходи літ. а4; ганки літ.а6 , а7 , а8 , а10 ; ганок з козирком літ. а9 ; вхід на І поверх літ. а11 -1; навіс літ. Б, що розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Боброва, 1.

Витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 19.06.13р.