Постанова

від 19.11.2013 по справі 904/2593/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2013 року Справа № 904/2593/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів: Сизько І.А., Антоніка С.Г.,

при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.,

за участю :

від позивача за зустрічним позовом: Коновалов В.Г. представник, довіреність №б/н від 30.10.13;

від відповідача за зустрічним позовом: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від третьої особи-1: Конарева С.К. представник, довіреність №4/8-14 від 04.01.13;

від третьої особи -2: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2013р. у справі №904/2593/13

за позовом приватного підприємства "Дніпробуд-ВВ", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Місія - 1", м.Дніпропетровськ

про визнання права власності на частку майна об'єкту нерухомості на суму 57770грн. 59коп.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Місія - 1"

до приватного підприємства "Дніпробуд-ВВ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-1: Дніпропетровська міська рада, м.Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-2: комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради

про визнання права власності без введення нерухомого майна в експлуатацію

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2013р. у справі №904/2593/13 (суддя Петренко Н.Е.) приватному підприємству (далі-ПП)"Дніпробуд-ВВ" відмовлено в задоволенні первісного позову, пред"явленого до товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)"Місія-1" про визнання права власності на частку майна об"єкта нерухомості, яким є торговельний центр "Приозерний", розташований по вул.Боброва,1 у м.Дніпропетровську на суму 57770грн.59коп., задоволено зустрічний позов ТОВ"Місія-1" та визнано за ним право власності без введення нерухомого майна в експлуатацію на торговельний центр літ.А-5 з надбудовами літ.А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом літ. під. А-5 загальною площею 32408,7 кв.м.; в'їзди у паркінг літ. а1, а2; сходи літ.а4; ганки літ.а6, а7, а8, а10; ганок з козирком літ.а 9; вхід на І поверх літ.а11-1; навіс літ.Б, що розташований за вказаною адресою;

- приймаючи рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову, господарський суд виходив з відсутності підстав для визнання за ПП"Дніпробуд-ВВ" права власності на виконані ним за договором підряду №10/04/12-1 від 10.04.2012р. роботи внаслідок ненадання останнім

доказів такого виконання;

- при задоволенні зустрічного позову господарський суд посилався на встановлення факту відведення позивачеві земельної ділянки, на якій споруджено спірне нерухоме майно, відсутність заперечень ПП"Дніпробуд-ВВ" та Дніпропетровської міської ради проти задоволення вимог про визнання права власності, а також на проведення ТОВ"Місія-1" будівництва об"єкта з дотриманням необхідних норм і правил;

- не погодившись з прийнятим рішенням, Дніпропетровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати в частині задоволення зустрічного позову, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі;

- у поданій скарзі йдеться про невідповідність висновків господарського суду положенням ст.331 Цивільного кодексу України, згідно з якими право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, про те, що неприйняття спірного об"єкта в експлуатацію позбавляє Дніпропетровську міську раду права вимоги до ТОВ"Місія-1" по сплаті обов"язкового внеску пайової участі у розвитку інфраструктури міста, встановленого Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішенням ради від 21.03.2007р. №6/11, а також про те, що під час розгляду справи господарським судом не були з"ясовані обставини по збільшенню площі спірного об"єкта будівництва, що свідчить про відхилення від проектної документації;

- позивач за зустрічним позовом вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд правомірно не застосував ст.331 Цивільного кодексу України, встановивши, що спірний об"єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва, у зв"язку з чим, правовідносини між сторонами регулюються ст.376 названого Кодексу, ч.ч.3, 5 якої передбачена можливість визнання права власності на об"єкти такого будівництва, на те, що визнання права власності на спірний об"єкт нерухомості не позбавляє обов"язку ввести його в експлуатацію, оскільки відповідно до п.10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2011р. №461 у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком, на те, що внесок, розрахований міською радою сплачений товариством в сумі 291917грн.50коп., на те, що відповідно до технічного паспорту, виданого комунальним підприємством (далі-КП) "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" загальна площа об"єкта нерухомості становить 32408.7кв.м, а також на те, що за підрядним договором, укладеним товариством з ПП"Дніпробуд-ВВ" роботи не виконувалися;

- відповідач за зустрічним позовом також заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить рішення господарського суду залишити без змін;

- представник відповідача за зустрічним позовом в судові засідання не з"явися, 07.10.2013р. відповідачем за зустрічним позовом заявлено клопотання про проведення розгляду справи без участі представника підприємства, ухвали апеляційного суду про відкладення розгляду апеляційної скарги та призначення останньої, у тому числі, на 19.11.2013р., направлені за адресами, вказаними в апеляційній скарзі та в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повернуті відділенням поштового зв"язку з відмітками "вибуття адресата" та "за закінченням терміну зберігання", у зв"язку з чим та згідно з ст.64 Господарського процесуального кодексу України відповідач за зустрічним позовом вважається таким, що повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи;

- представник третьої особи-2 в судові засідання не з"явився, про час і місце засідань третя особа-2 повідомлена належним чином, в клопотанні від 05.11.2013р. третя особа-2 просить розглядати справу без участі представника підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача за зустрічним позовом та третьої особи-1, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2012р. ТОВ"Місія-1" (замовником) та ПП"Дніпробуд-ВВ" (підрядником) укладено договір підряду №10/04/12-1, на підставі якого підрядник зобов"язався своїми силами та механізмами виконати роботи на крівлі при різки та посиленні отворів по вул.Боброва,1 у м.Дніпропетровську.

В п.2.1 договору сторонами узгоджено, що вартість підрядних робіт становить 61699грн.10коп., є твердою і зафіксована в додатку №1 до договору "Договірна ціна на будівництво торговельного центру "Приозерний" по вул.Боброва, 1 у м.Дніпропетровську".

Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 договору оплата робіт проводиться шляхом перерахування замов-ником на рахунок підрядника безготівкових грошових коштів на протязі 20 календарних днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт обома сторонами.

П.4.5 договору передбачено, що власником об"єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник. Підрядник залишається власником виконаних робіт до їх повної оплати замовником.

Відповідно до п.п.5.2, 5.3 договору здавання-приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт. Замовник зобов"язаний прийняти роботи, виконані підрядником не пізніше п"яти календарних днів з дня отримання від підрядника акту виконаних робіт.

Посилаючись на укладений сторонами договір, ПП"Дніпробуд-ВВ" у первісному позові просило визнати за ним право власності на частку майна об"єкту нерухомості - торговельного центру "Приозерний" на суму 57770грн.59коп..

При цьому позивач зазначав, що виконав роботи за договором на вказану суму, що підрядник не сплатив їх вартості у зв"язку з чим, на думку позивача, у нього є наявним право на визначення його частки в об"єкті будівництва в розмірі такої вартості.

Ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У даному випадку, обов"язок доведення обставин щодо виконання робіт за договором №10/04/12-1 від 10.04.2012р. та передачі цих робіт відповідачу за первісним позовом покладається безпосередньо на позивача за цим позовом.

Проте належні докази виконання робіт та передачі їх відповідачу позивачем не надані.

Представлені в матеріалах справи довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2012р. та акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012р. складені зі сторони замовника ТОВ"Місія-1", а зі сторони підрядника ТОВ"Дніпробуд-ВВ", підписані представниками названих суб"єктів господарювання та завірені печатками товариств.

Докази направлення на адресу ТОВ"Місія-1" актів приймання виконаних робіт згідно з п.5.3 вказаного договору безпосередньо позивачем за первісним позовом останнім не надані.

Таким чином, обставини щодо виконання позивачем за первісним позовом робіт за договором та передачі їх відповідачу в установленому порядку не доведені.

Тому первісний позов задоволенню не підлягає.

Отже рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

В цій частині рішення слід залишити без змін.

Матеріали справи свідчать також і про те, що 21.03.2007р. Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №157/11 про передачу в оренду ТОВ"Місія-1" земельної ділянки площею 0.3230 га строком на 2 роки для будівництва багатоповерхового торговельного комплексу та автопаркінгу по вул.Боброва в районі будинку №4 - вул.Шмідта у м.Дніпропетровську.

24.04.2007р. на підставі прийнятого рішення Дніпропетровською міською радою та ТОВ"Місія-1" укладено договір оренди землі строком на 2 роки.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.08.2010р. №319/60 поновлено право ТОВ"Місія-1" на користування земельною ділянкою площею 0.3230 га шляхом передачі її в оренду строком на 3 роки для завершення будівництва багатоповерхового торговельного комплексу та автопаркінгу по вул.Боброва в районі будинку №4 - вул.Шмідта у м.Дніпропетровську.

14.09.2010р. Дніпропетровською міською радою та ТОВ"Місія-1" укладено договір оренди землі строком на 3 роки.

Підставою укладення договору є рішення міської ради від 27.08.2010р. №319/60.

07.09.2007р. інспекцією Держархбудконтролю Дніпропетровської міської ради ТОВ"Місія-1" видано дозвіл на виконання будівельних робіт №130/06 терміном дії до 01.09.2008р.

За наслідками завершення будівництва торговельного центру "Приозерний" КП"Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" проведено технічну інвентаризацію об"єкта.

У виданому 06.03.2013р. підприємством ТОВ"Місія-1" технічному паспорті містяться дані про загальну площу об"єкта, яка складає 32408.7кв.м та самовільно збудовані під час нового будівництва та під час переобладнання площі.

Викладені обставини слугували визначальними для звернення ТОВ"Місія-1" з зустрічним позовом про визнання за ним права власності без введення нерухомого майна в експлуатацію на торговельний центр площею 32408.7кв.м, розташований по вул.Боброва,1 в м.Дніпропетровську.

В обґрунтування позову були покладені обставини по будівництву товариством торговельного центру за власні кошти на земельній ділянці, яка надана в оренду, здійсненню такого будівництва з порушенням строків, зазначених в дозволі на виконання будівельних робіт від 07.09.2007р. №130/06, внаслідок чого, відповідний об"єкт є таким, що самовільно збудований та по дотриманню при будівництві об"єкта всіх будівельних норм, стандартів і правил, яке підтверджується технічним висновком державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури".

Як на правові підстави для задоволення позову ТОВ"Місія-1" посилалося на ст.ст.15, 16, 331, 376 Цивільного кодексу України, згідно з якими підставами для відмови у визнанні права власності на самочинно збудований об"єкт на земельній ділянці є порушення цим прав інших осіб та невідповідність будівництва будівельним нормам і правилам.

Згідно з ч.1 ст.29 Закону України "Про планування і забудову територій" (чинного до 12.03.2011р.) дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об"єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Відповідно до ч.ч.10,11 вказаної статті дозвіл на виконання будівельних робіт надається на нормативний строк будівництва об"єкта або на строк дії договору (контракту) підряду на будівництво об"єкта. Дія дозволу може бути продовжена за зверненням замовника на строк не більше одного року.

П.3.13 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000р. №273 (чинного до19.02.2010р.) якщо дозвіл на виконання будівельних робіт не було завчасно продовжено після закінчення його терміну, то будівництво вважається самовільним.

Згідно з названим Положенням та Порядком виконання будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №466 обов"язковим є одержання дозволу і на виконання будівельних робіт з реконструкції об"єктів, розширення і технічного переоснащення.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ст.ст.37, 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011р.

Згідно з ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, з наведених норм випливає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснене без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення, а тому не може слугувати законною підставою для визнання права власності на такий об"єкт.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, задовольняючи зустрічний позов, висновок про правомірність вимог позивача з метою набуття права власності на спірний об"єкт обґрунтував посиланням на ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з цією частиною вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Даним положенням дійсно передбачена можливість визнання в судовому порядку за особою, яка здійснила самочинне будівництво об"єкта нерухомості права власності на цей об"єкт.

Між тим, дійшовши такого висновку, господарський суд не звернув уваги на наявність умов, встановлених законом для визнання права власності, зокрема на те, що у ч.5 ст.376 ЦК України йдеться про ті випадки, коли самочинне будівництво було здійснено на земельній ділянці власника (користувача) без його на те згоди. Вказана норма регулює правовідносини між власником земельної ділянки (користувачем) та забудовником, який здійснив на відповідній земельній ділянці самочинне будівництво і не ототожнює власника земельної ділянки (користувача) з особою, якою є самочинний забудовник.

З огляду на викладене, звернення ТОВ"Місія-1"до суду з зустрічним позовом про визнання права власності на об"єкт самочинного будівництва, засноване на положеннях ч.5 ст.376 ЦК України є неправомірним.

Крім того, визнаючи за позивачем по зустрічному позову право власності на спірний об"єкт нерухомості без введення його в експлуатацію господарський суд не врахував положення абз.2 ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, згідно з якими право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом.

Ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що прийняттю в експлуатацію підлягають закінчені будівництвом об"єкти в порядку, передбаченому даною статтею відповідно до категорії складності об"єкта.

Згідно з ч.8 цієї статті експлуатація закінчених будівництвом об"єктів не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Також, не може бути прийнятим як належний доказ висновок Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, оскільки вказаний висновок не є документом, який засвідчує готовність об"єкта до експлуатації в розумінні наведених норм та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №461.

За таких обставин висновок господарського суду про визнання за позивачем права власності на самочинно збудований об"єкт нерухомості без введення в експлуатацію колегія суддів визнає необґрунтованим та передчасним.

У цьому зв"язку колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення зустрічного позову.

Клопотання скаржника про припинення провадження по справі у зв"язку з існуванням рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №39/207-10 задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом спору за первісним позовом по справі господарського суду Дніпропетровської області №39/207-10 є вимога ПП"Дніпробуд-ВВ" про визнання права власності на частку майна торговельного центру "Приозерний" на суму 54743грн.16коп. обґрунтоване обставинами щодо невиконання відповідачем умов договору підряду №01/03/10 від 01.03.2010р..

Предметом спору за зустрічним позовом є вимога ТОВ"Місія-1" визнати право власності на торговельний центр "Приозерний", загальною площею 30291.6кв.м та визнати відповідний об"єкт введеним в експлуатацію.

Отже спір по даній справі виник по інших предметах і підстави для припинення провадження у справі відсутні.

Доводи позивача за зустрічним позовом щодо можливості визнання права власності на самостійно збудоване майно за рішенням суду з посиланням на п.10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки таке визнання можливе лише за наявності підстав, передбачених ч.ч.3, 5 ст.376 Цивільного кодексу України.

Керуючись ст.ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2013р. у справі №904/2593/13 скасувати частково;

- прийняти нове рішення;

- в первісному позові відмовити;

- в зустрічному позові відмовити

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1" на користь Дніпропетровської міської ради 34410грн. судового збору за апеляційною скаргою, видати наказ;

- видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя С.Г.Антонік

Суддя І.А.Сизько

Повна постанова складена 25.11.2013р