Ухвала

від 06.06.2013 по справі 2а-4123/09/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. м. Київ К-42589/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010

у справі № 2а-4123/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Вінд»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй-Вінд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Строй-Вінд») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.07.2009 №0001032301/0/1546.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2009, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010, позовні вимоги задоволено повністю.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було здійснено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт перевірки від 25.06.2009 №1457/23-023/33528488.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2008 року на загальну суму 18415183,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2009 №0001032301/0/1546, яким нараховано податкове зобов'язання у сумі 2762373,95 грн., із них основний платіж - 1841582,63 грн., штрафна санкція - 920791,31 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями , а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, даний Закон визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Судами встановлено, що на момент проведення перевірки позивач на підтвердження податкового кредиту мав необхідні податкові накладні, виписані на його адресу ТОВ «Олекс-Трейд». Тому позивач мав підстави для включення до податкового кредиту суми ПДВ за липень 2008 року в розмірі 1841582,63 грн.

В акті перевірки відповідач вказує, що згідно відповіді на запит ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, листом №18880/7/23-38 від 23.04.2008 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ повідомлено, що ТОВ «Олекс-Трейд» має стан платника - 8 - внесено до Єдиного державного реєстру запис про відсутність за місцезнаходженням та 13.04.2009 (Б29/107-09) ТОВ «Олекс-Трейд» визнано банкрутом. Таким чином, порушення контрагентом постачальником своїх податкових зобов'язань є підставою для висновку про необґрунтованість заявлених ТОВ «Строй-Вінд» вимог про зменшення податкового зобов'язання.

Відповідач визначив недійсність виписаних ТОВ «Олекс-Трейд» податкових накладних на підставі факту визнання вказаного товариства банкрутом.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 25.2.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429) реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення. До цього моменту всі повноваження платника ПДВ (в тому числі виписування податкових накладних) за ним збережено.

З матеріалів справи вбачається, що акт про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Олекс-Трейд» не винесено.

Оскільки контрагент позивача на момент складання ним спірних податкових накладних перебував в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво платника податку на додану вартість, дані податкові накладні оплачені позивачем, тому визнання в судовому порядку недійсними установчих документів контрагента позивача не є підставою для визнання недійсними виписаних цим контрагентом податкових накладних, позивачем в ціні придбаних у цього контрагента товарів по податковим накладним було сплачено ПДВ, тому позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

Судами встановлено, що виписані податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що податкові накладні видано по реальним господарським операціям, а виявлені в накладних помилки не призвели до втрат бюджету, тому недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону , підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Самі по собі недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені відповідачем в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Отже, суди дійшли вірного висновку, що видані позивачу належно оформлені податкові накладні контрагентом, що був зареєстрований платником податку на додану вартість на час здійснення вказаних операцій, з урахуванням господарських операцій, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров